Ухвала

від 10.12.2024 по справі 752/14329/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ДОДАТКОВА)

10 грудня 2024 року м. Київ

Справа № 752/14329/22

Провадження № 22-з/824/1313/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Желепи В.В.

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікскард», ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікскард» адвоката Овчіннікова Антона Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікскард», керівника товариства з обмеженою відповідальності ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2024 року взадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікскард», керівника товариства з обмеженою відповідальності «Мікскард» Марусіч Любов Валентинівни про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження і оцінки. Необґрунтованість рішення полягає у тому, що суд не взяв до уваги те, що колектори ТОВ «Мікскард», які називали себе представниками ТОВ «Гойфінгоу», використовували це, як маскування своєї протиправної діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Мікскард» адвокат Овчінніков А.А. заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що апеляційна скарга є надуманою та безпідставною.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2024 року - залишено без змін.

12 серпня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника ТОВ «Мікскард» адвоката Овчіннікова А.А. про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить ухвалити по справі додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мікскард» понесені витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представником ТОВ «Мікскард» адвокатом Овчинніковим А.А. до суду подано заяву, в якій він просить заяву про ухвалення додаткового рішення, слухати за відсутності сторони відповідача.

Позивач ОСОБА_1 втретє подав до суду клопотання про перенесення розгляду справи в зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання в зв`язку з медичним обстеженням та зазначив, що він не отримував будь яких документів, щодо ухвалення додаткового рішення.

Колегія суддів вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не надав будь яких письмових доказів, які б свідчили про неможливість явки в судове засідання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання ОСОБА_1 щодо неотримання будь яких документів щодо ухвалення додаткового судового рішення є безпідставними, оскільки відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 16 вересня 2024 року ознайомився з матеріалами справи, що свідчить що він повністю обізнаний зі змістом заяви про ухвалення додаткового судового рішення та всіма додатками, що були додані до заяви.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

За правилами частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви адвоката Овчіннікова А.А. про ухвалення у справі додаткового рішення та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України).

Таким чином цивільним процесуальним законодавством обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року

№ 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі№ 640/18402/19(провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду нарозумну необхідність судових витратдля конкретної справи.

З матеріалів справи відомо, що представником відповідача ТОВ «Мікскард» у встановленому законом порядку та строк було надано документи на підтвердження понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги №18/07/2024 від 18 липня 2024 року, Акт приймання-передачі наданих послуг за період з 18.07.2024 року по 08.08.2024 року, платіжна інструкція №748 від 19.07.2024 року про сплату ТОВ «Мікскард» адвокату Овчіннікову А.А. за надання послуг правової допомоги в сумі 10 000,00 грн.

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «Мікскард» послуг адвоката Овчиннікова А.А. з надання правової допомоги.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, судова колегія виходить з того, що справа про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників.

Отже, враховуючи, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих ТОВ «Мікскард» послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, судова колегія дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мікскард» в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 000,00 грн., в ході апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікскард» (Код ЄДРПОУ 42133868, 03150 м. Київ вул. Ямська, 41 офіс 8) 1 000,00 грн. понесених судових витрат на правничу допомогу.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О.І. Шкоріна