Ухвала

від 12.12.2024 по справі 405/1273/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/781/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький дистанційно в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.10.2024, якою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст. 263 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 20.12.2024 включно, без визначення застави

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо його підзахисного скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний західу виглядіцілодобового домашньогоарешту заадресою: АДРЕСА_1 ,мотивуючи тим, що ухвала суду є немотивованою та необґрунтованою. Так, прокурором не доведено наявність ризиків, а саме переховування від суду; знищення чи спотворення речей або документів, які мають істотне значення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, інших обвинувачених, експертів; вчинити інше кримінальне правопорушення; ризик втечі. Крім того, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги наступні обставини, а саме те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, мас міцні соціальні зв`язки, мас постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, мас постійну роботу та вищу освіту та родинні зв`язки. Окрім того, звертає увагу, що ОСОБА_8 мас підтверджену можливість працевлаштування згідно гарантійного листа підприємства ТОВ «Техно маркет ВПК» від 21.10.24, згідно якого останні надають згоду і готовність укласти трудовий договір з ОСОБА_8 . Крім цього, наголошує, що ОСОБА_8 постійно скаржиться на переповненість ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», пасивне куріння, низьку якість їжі та питної води, обмежений доступ до душу, запліснявілість камер, відсутність свіжого повітря, та інше. У зв`язку з чим ОСОБА_8 звертався до ЄСПЛ. Наголошує на тому, що його підзахисний - ОСОБА_8 , який перебуває в ДУ «Слідчий ізолятор Миколаївської області», на разі, як неодноразово зазначалось, є хворим та потребує якісної медичної допомоги, яку можуть надати дише кваліфіковані медичні фахівці. У зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням медичними співробітниками ДУ «Слідчий ізолятор Миколаївської області» своїх обов`язків у ОСОБА_8 не спостерігається позитивної динаміки в напрямку одужання. На сьогоднішній день у ОСОБА_8 є ряд хронічних захворювань, таких як: ідіоматичну пароксизмальну фібриляцію передсердя, вагісну форму мигогливої аритмії, пароксизмальну форму фібриляції передсердь, бронхіальну астму, хронічний двосторонній поліпозний риносинусит - перелічені хвороби с тяжкими, хронічними та важко виліковними, які безпосередньо потребують якісного медичного нагляду.

У провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження №12020120020001272 щодо ОСОБА_8 ,який обвинувачуєтьсяу вчиненнікримінальних правопорушень,передбаченихст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст. 263 КК України.

22.10.2024ухвалою Кіровського районного судум.Кіровограда щодообвинуваченого ОСОБА_8 продовжено діюзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою.Рішення судумотивовано тим,що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція найтяжчої статті за інкриміновані злочини передбачає покарання у виді позбавлення волі від восьми до п`ятнадцяти років, не працює, проте має родину та дітей. На даний час розпочато судовий розгляд спочатку. Крім того, доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого застосуванням більш м`якого запобіжного заходу є необґрунтованими, а матеріали провадження не містять медичної документації про неможливість перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятору. Також, обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, буде переховуватись від кримінального переслідування, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити нові кримінальні правопорушення, оскільки на даний момент інші учасники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та двоє інших невстановлених слідством осіб перебувають у розшуку і їх місцезнаходження не відоме. Усвідомлюючи тяжкість можливого покарання ОСОБА_8 може: переховуватися від суду, виїхавши за межі України; незаконно впливати на свідків, потерпілого з метою зміни та надання ними показань на його користь, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти нові кримінальні правопорушення. При цьому, не зменшилися й нові ризики, пов`язані із російською агресією, зокрема в умовах воєнного стану ускладнено здійснення контролю правоохоронними органами в разі застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту. Крім того, ні обвинуваченим ОСОБА_8 , ні його захисниками ОСОБА_11 і ОСОБА_7 не надано суду належних доказів незабезпечення ОСОБА_8 необхідним лікуванням, або ж погіршення стану здоров`я.

Заслухавши доповідь судді, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу захисника, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.177,178,183 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12020120020001272 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст. 263 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів.

Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 на більш м`який.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України.

Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначенимиКПК Україниконкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких кримінальних правопорушень, які є насильницькими, пов`язаними із заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень, з погрозою застосування, яке є небезпечним для життя і здоров`я, з метою заволодіння майном останнього в особливо великих розмірах, за вчинення яких передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі.

Наведені обставинивказують нате,що ОСОБА_8 може переховуватисявід суду, виїхавши за межі України; незаконно впливати на свідків, потерпілого з метою зміни та надання ними показань на його користь, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбаченіст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

У разізастосування ОСОБА_8 запобіжного заходу,не пов`язаногоз триманнямпід вартою(особистезобов`язання,домашній арешт),вказане незабезпечить уподальшому належноговиконання останнімйого процесуальнихобов`язків,оскільки, фактичне місцепроживання ОСОБА_8 ,за адресою: АДРЕСА_2 ,захисник проситьзастосувати домашнійарешт заадресою: АДРЕСА_3 ,водночас судовий розгляд проводитьсяу Кіровоградськійобласті.Крім того,перебуваючи насвободі,та усвідомлюючи кримінальнеправопорушення тарозуміючи мірупокарання,яка можебути донього застосована, можепереховуватись відсуду.

При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

З урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. 1,4,5 ч.1статті 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою строком на 60 днів для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, та вважає, що інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,4,5 ч.1 статті 177 КПК України, які були враховані судом під час продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинуваченого,а також серйозність пред`явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 тримання під вартою, як про це просить захисник.

Доводи захисника щодо зміни запобіжного заходу у зв`язку з погіршенням стану здоров`я обвинуваченого є необґрунтованими, оскільки, як в судовому засіданні суду першої інстанції так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, зокрема за станом здоров`я. Згідно листа філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в Миколаївській та Одеській областях» від 18.09.2024 № 1055-МИ-24 ОСОБА_8 знаходиться під постійним медичним наглядом фахівців Миколаївської міської медичної частини, проводяться консультації медичними працівниками. Стан здоров`я ОСОБА_8 станом на 14.09.2024 задовільний, претензій до медичного обслуговування не має, екстреного лікування за межами СІЗО не потребує, може приймати участь в судових засіданнях. Згідно копії медичної довідки Миколаївської міської медичної частини філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях від 16.10.2024 ОСОБА_8 встановлено діагноз гіпертонічний криз. Від запропонованої медичної допомоги категорично відмовляється.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.

Поряд з цим, колегія суддів не може не відреагувати у встановленому КПК України порядку на звернення ОСОБА_8 про неналежне вжиття заходів щодо забезпечення охорони його здоров`я.

З наданих у судовому засіданні пояснень ОСОБА_8 вбачається, що його було обстежено в умовах Миколаївського слідчого ізолятора та Миколаївської міської медичної частини, проте не забезпечено належне медичне лікування. Наразі у нього виявлено ряд тяжких хвороб, проте філія ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях не виконує попередні ухвали судів щодо зобов`язання надати йому належне лікування.

Відповідно до ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою, тому колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати посадових осіб ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України»забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження ОСОБА_8 , та, за необхідності, надати належне лікування.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст.183,193,194, 206,376ч.2,405,407,422-1КПК України,колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.10.2024 щодо ОСОБА_8 без зміни.

Зобов`язати посадових осібДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України»щодо забезпечення невідкладного проведення медичного обстеження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває у ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» та за результатами надати відповідну медичну допомогу.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Миколаївської обласної прокуратури та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 .

Ухвала набираєзаконної силинегайно,є остаточноюі оскарженнюв касаційномупорядку непідлягає.

Судді: