Ухвала

від 17.12.2024 по справі 646/5598/18

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/5598/18

№ провадження 1-в/646/518/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

представника заявника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання представника Державної установи «Центр інфраструктури і технологій Міністерства внутрішніх справ України» адвоката ОСОБА_6 , подане у порядку вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку у кримінальному провадження №42015000000001349 від 07 липня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, -

встановив:

Представник Державної установи «Центр інфраструктури і технологій Міністерства внутрішніх справ України» адвокат ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про вирішення питання щодо речових доказів, доля яких не була вирішена у вироку суду від 11.09.2018, яким закінчено судових розгляд. В клопотанні представник просила повернути ДУ ЦІТ МВС України майно, яке було вилучено детективами НАБУ 19 липня 2016 року на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року, а саме: рюкзаки (2 шт.) без маркування, отримані на підставі договору №22ю від 24 лютого 2015 року від ФОП ОСОБА_8 і договору №35ю від 25 лютого 2015 року від ТОВ «Дніпровенд». Прохальна частина клопотання під час судового розгляду була уточнена заявником та викладена в такій редакції: повернути ДУ ЦІТ МВС України майно, яке було вилучено детективами НАБУ 19 липня 2016 року, а саме: рюкзаки (4 шт.) без маркування, отримані на підставі договору №22ю від 24 лютого 2015 року від ФОП ОСОБА_8 , договору №35ю від 25 лютого 2015 року від ТОВ «Дніпровенд», договору №303ю від 13.10.2014 від ТОВ «Теллегпром», договору №22 ю від 22.02.2015 від ФОП ОСОБА_8 .

В обґрунтування клопотання представник вказує, що Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснювалося досудове розслідування в межах кримінального провадження № 42015000000001349, відомості про яке 07 липня 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року у справі № 760/11914/16-к клопотання Головного підрозділу детективів НАБУ, поданого в межах зазначеного кримінального провадження, задоволено та надано тимчасовий доступ до речей і документів, зокрема рюкзаків, які перебувають у володінні Центральної бази ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (24 лютого 2020 року назву установи змінено на Державна установа «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ЦІТ МВС України).

На виконання вимог вказаної ухвали суду 19 липня 2016 року детективами НАБУ вилучено рюкзаки (2 шт.) без маркування, отримані на підставі договору №22ю від 24 лютого 2015 року від ФОП ОСОБА_8 і договору №35ю від 25 лютого 2015 року від ТОВ «Дніпровенд» (далі - майно), що підтверджується описом речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді від 11 липня 2016 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у стороникримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною дев`ятою статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Пунктом 14 частини першої статті 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

До питань про будь-які сумніви і суперечності, що виникають при виконанні вироку, які належить вирішувати суду, що ухвалив вирок, належить питання про долю речових доказів і документів, якщо їх не вирішено вироком суду.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК України у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винною зазначається, серед іншого, рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.

За результатом розгляду кримінального провадження №42015000000001349 від 07 липня 2015 року Червонозаводським районним судом м. Харкова 11 вересня 2018 року ухвалено вирок у справі №646/5598/18, яким ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, проте долю речових доказів не вирішено.

06 серпня 2024 року ДУ ЦІТ МВС України звернулося до НАБУ з листом №25/1861 про повернення майна, а саме: рюкзаків (2 шт.) без маркування, яке було отримано останнім 07 серпня 2024 року. Однак станом на день звернення до суду із цим клопотанням майно ДУ ЦІТ МВС України повернуто не було та будь-якої відповіді не отримано.

Однак, враховуючи, що згідно опису речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді, складеного 19 липня 2016 року, детективами Національного антикорупційного бюро України було вилучено рюкзаки (4 шт.) без маркування, отримані на підставі договору №22ю від 24 лютого 2015 року від ФОП ОСОБА_8 , договору №35ю від 25 лютого 2015 року від ТОВ «Дніпровенд», договору №303 ю від 13.10.2014 від ТОВ «Теллегпром», договору №22 ю від 22.02.2015 від ФОП ОСОБА_8 , тому заявником було уточнено клопотання.

Посилаючись наст. 100 КПК України,просив у порядку, визначеному ст.ст. 537,539 КПК Українивирішити питання про долю речових доказів на стадії виконання вироку.

В судовому засіданні представник ДУ ЦІТ МВС України заявлене клопотання підтримав з викладених підстав. Вказав, що вилучені речі продовжують зберігатися у сторони обвинувачення, яка відмовляється повернути їх самостійно.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про його час та місце повідомлявся своєчасно та належним чином. Звернувся до суду із клопотання, в якому просив розгляд клопотання проводити за відсутності представника прокуратури, проти задоволення клопотання ДУ ЦІТ МВС України заперечував посилаючись на таке.

Червонозаводським районним судом міста Харкова розглядається клопотання Державної установи «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України» (представник заявника ОСОБА_10 ) про повернення майна у кримінальному провадженні № 42015000000001349 від 07.07.2015.

У клопотанні поставлено питання про повернення майна, вилученого детективами НАБУ 19.07.2016 на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 11.07.2016 (рюкзаки).У зв`язку з цим прокурор зазначив, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001349 від 07.07.2015 за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 - за ч. 4 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_7 - за ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Під час досудового розслідування були вилучені вказані заявником речі.

10.07.2018 прокурором кримінальне провадження у частині підозри ОСОБА_11 та ОСОБА_12 закрито.

25.07.2018 між прокурором та ОСОБА_7 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої ним визнано винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, та узгоджено призначення покарання.

11.09.2018 Червонозаводським районним судом міста Харкова (справа №646/5598/18) постановлено вирок, яким вказану угоду затверджено та призначено узгоджене сторонами угоди покарання. Вирок не оскаржувався та набрав законної сили 12.10.2018.

У зв`язку з цим Національним антикорупційним бюро України 11.07.2022 супровідним листом №0423-192/11490 до Департаменту управління майном Національної поліції України з метою подальшої їх передачі до структурних/територіальних підрозділів Національної поліції України передано всі 35 рюкзаків, які вилучались у ході розслідування кримінального провадження, у тому числі рюкзаки, про які йдеться у клопотанні про повернення майна.

Враховуючи, що всі 4 вилучені рюкзаки повертались до Департаменту управління майном Національної поліції України одним супровідним листом, єдиним можливим висновком є те, що запитувані 2 рюкзаки не передані заявнику зазначеним Департаментом.

Також прокурором звернуто увагу на те, що арешт на вказані рюкзаки не накладався, тому вони були повернуті стороною обвинувачення з власної ініціативи без додаткового судового рішення.

І таке рішення може прийматись у випадку відмови сторони обвинувачення у поверненні майна, коли виник спір, враховуючи, що вирок не лише набрав законної сили, але вже виконаний, і перелік питань, які можуть бути додатково розглянуті судом відповідно до КПК України, обмежений.

Натомість заявником подано прокурору запит про повернення рюкзаків (додається), але ще до отримання відповіді та з`ясування того факту, що рюкзаки вже повернуто в 2022 році, подано клопотання про повернення майна до суду.

На підставі викладеного, прокурор просив у задоволенні клопотання відмовити.

Відповідно до змісту ст.ст. 368,374 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити крім інших, питання щодо речових доказів та спеціальної конфіскації. Речовими доказами, згідност.98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Питання про визнання тих чи інших матеріальних об`єктів речовими доказами вирішуються слідчим та прокурором шляхом винесення відповідної постанови.

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснювалося досудове розслідування в межах кримінального провадження №42015000000001349, відомості про яке 07 липня 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року у справі № 760/11914/16-к клопотання Головного підрозділу детективів НАБУ, поданого в межах зазначеного кримінального провадження, задоволено та надано тимчасовий доступ до речей і документів, зокрема рюкзаків, які перебувають у володінні Центральної бази ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (24 лютого 2020 року назву установи змінено на Державна установа «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ЦІТ МВС України).

На виконання вимог вказаної ухвали суду 19 липня 2016 року детективами НАБУ вилучено (4 шт.) без маркування, отримані на підставі договору №22ю від 24 лютого 2015 року від ФОП ОСОБА_8 , договору № 5ю від 25 лютого 2015 року від ТОВ «Дніпровенд», договору №303 ю від 13.10.2014 від ТОВ «Теллегпром», договору №22ю від 22.02.2015 від ФОП ОСОБА_8 , що підтверджується описом речей і документів від 19 липня 2016, вилучених на підставі ухвали слідчого судді від 11 липня 2016 року.

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2018 року угоду про визнання винуватості, укладену 25 липня 2018 року між заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_7 , затверджено.

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання:за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України у вигляді позбавленні волі на строк 5 років;за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України у вигляді обмеження волі на строк 2 роки.

У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді позбавленні волі на строк 5 років.

У відповідності до статей 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи.

Початок іспитового строку ОСОБА_7 визначено обчислювати із дня ухвалення вироку.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати в сумі 368 704,60 грн.

Відповідно до змісту ст.ст. 368,374 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити крім інших, питання щодо речових доказів.

Питання щодо речових доказів у порядку ст. 100 КПК України під час ухвалення вироку не вирішувалося.

Майно, наведене заявником у переліку до цього клопотання, процесуального статусу речового доказу у межах кримінального провадження не набуло і відповідно доглави 17 КПК Україниарешт на нього не накладався.

Таким чином, згадане майно належить до категорії тимчасово вилученого і порядок поводження з таким майном чітко регламентований процесуальним законодавством. Зокрема,ст.169 КПК Українивизначає підстави та умови повернення тимчасово вилученого майна, серед яких є п.3 ч.1ст.169 КК України, що передбачає обов`язок слідчого повернути тимчасово вилучене майно негайно, якщо клопотання слідчого чи прокурора про арешт тимчасово вилученого майне не буде подано до слідчого судді чи суду не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.

Крім того, судом враховано повідомлення прокуратури, про те, що Національним антикорупційним бюро України 11.07.2022 супровідним листом №0423-192/11490 до Департаменту управління майном Національної поліції України з метою подальшої їх передачі до структурних/територіальних підрозділів Національної поліції України передано всі 35 рюкзаків, які вилучались у ході розслідування кримінального провадження, у тому числі рюкзаки, про які йдеться у клопотанні про повернення майна.

Водночас, відповідно дост.7 КПК Українизміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відносяться верховенство права, законність, а також, крім іншого, недоторканість права власності.

Стаття 16 КПК Українивизначає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Оскільки стороною обвинувачення виконана норма, яка визначає процедуру поводження з тимчасово вилученим майном, зокрема ч.5ст.171 КПК України, та направлено тимчасово вилучене майно до відповідного підрозділу Національної поліції, для виконання вимог вищевказаної статті, то суд вважає, що на час розгляду клопотання відсутні підстави для постановлення ухвали про зобов`язання органу досудового розслідування та прокуратури вчинити відповідні дії щодо повернення майна заявнику, оскільки така бездіяльність не встановлена, та стороною обвинувачення виконано такі дії без ухвалення додаткових рішень.

Згідно п.14 ч.1ст.537 КПК Українипід час виконання вироків суд, визначений частиною другоюст.539 цього кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Підстав вважати, що існують будь-які сумніви чи протиріччя при виконання вироку, не встановлено. Підстав для прийняття рішення про долю речових доказів, в порядкуст.100 КПК України,немає. Тому у задоволенні клопотання заявника у цій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст.100, 167-169, 171, 537,539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання представника Державної установи «Центр інфраструктури і технологій Міністерства внутрішніх справ України» адвоката ОСОБА_6 , подане у порядку вирішення питання пов`язаного з виконанням вироку у кримінальному провадження № 42015000000001349 від 07 липня 2015 року за обвинуваченням за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3