Вирок

від 11.09.2018 по справі 646/5598/18

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/5598/18

№ провадження 1-кп/646/651/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.18року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова Харківської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю: прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7

ОСОБА_8

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі місцевого суду кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 07 липня 2015 року за № 42015000000001349, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Харкова,громадянина України,українця, з вищоюосвітою,неодруженого,працюючого директоромТОВ «Інтернеттехнології «Турбогруп», який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України,

У С Т А Н О В И В:

Приблизно у 2013 році ОСОБА_6 розпочав підприємницьку діяльність у сфері швейного бізнесу.

Восени 2014 року особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, запропонувала ОСОБА_6 прийняти участь у якості фахівця у швейній справі у процедурі закупівлі рюкзаків, яка на той час проводилась МВС України. Разом з тим, з урахуванням стислих строків поставки та інших умов проведення закупівлі, прийняти участь у ній не вдалось.

У подальшому на підставі протоколу №3 від 30.01.2015 засідання комітету з конкурсних торгів Міністерства внутрішніх справ України (далі Комітет та МВС України відповідно) до Річного плану закупівель МВС на 2015 рік включено ряд предметів закупівель для їх придбання за переговорною процедурою закупівлі відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Зокрема, для забезпечення особового складу міліції, залученого до виконання правоохоронних/бойових завдань в зоні проведення Антитерористичної операції, передбачалось здійснити закупівлю 6000 рюкзаків (2 лоти по 3000 шт., очікуваною вартістю 2024 грн. за одиницю з ПДВ).

02.02.2015 МВС України надіслано запрошення суб`єктам господарювання для участі в переговорній процедурі закупівлі, яке також було оприлюднено на сайті міністерства. Запрошення зокрема містило перелік документів, необхідних для участі у процедурі закупівлі, та технічний опис предмета закупівлі.

У зв`язку з цим, особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, знову звернулась до ОСОБА_6 з пропозицією прийняти участь у вказаній процедурі закупівлі у якості фахівця у швейній справі.

З цією метою ОСОБА_6 через цю особу отримав від осіб, щодо яких матеріали виділено в окреме провадження, якими контролювалась група підприємств, що використовувались для переведення безготівкових коштів в готівку (так званий «конвертаційний центр»), документи, необхідні для участі у процедурі закупівлі від імені контрольованого «конвертаційним центром» ТОВ «Дніпровенд», зокрема:

- форму пропозиції від ТОВ «Дніпровенд», згідно з якою воно може поставити МВС України 6000 рюкзаків за ціною 3585 грн. без ПДВ;

- копію статуту ТОВ «Дніпровенд»;

- довідку про учасника;

- копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- копію протоколу № 1/12 загальних зборів ТОВ «Дніпровенд»;

- копію наказу № 10/12-2012 від 10.12.2012 про призначення ОСОБА_9 директором ТОВ «Дніпровенд»;

- довідку про працівників ТОВ «Дніпровенд»;

- довідку про наявне в ТОВ «Дніпровенд» обладнання;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Дніпровенд»;

- копію довідки АА №697759 з ЄДРПОУ;

- довіреність 1/02/2015 на право представництва ТОВ «Дніпровенд» на ім`я ОСОБА_6 , зазначивши, що він є працівником підприємства;

- два проекти договору про закупівлю рюкзаків на суму 21510000 грн. та додатки до них специфікацію товару,

на кожному з яких були підроблені підпис формального директора ТОВ «Дніпровенд» ОСОБА_9 та поставлена печатка ТОВ «Дніпровенд».

09.02.2015 ОСОБА_6 прибув до МВС України, за адресою м. Київ вул. Інститутська, 29/3 та подав Комітету завідомо підроблені документи від ТОВ «Дніпровенд».

За результатами засідання Комітетом запрошено для додаткових переговорів 16.02.2015 ТОВ «Дніпровенд» та ТОВ «ВО «Таллегпром», які підтвердили можливість поставити рюкзаки у більших обсягах та (або) за більш низькою ціною.

У зв`язку з тим, що 16.02.2015 ОСОБА_6 не зміг прибути до м. Києва для участі в переговорній процедурі, він звернувся до ОСОБА_10 з проханням узяти участь у переговорній процедурі в якості представника ТОВ «Дніпровенд» та забезпечив його відповідними документами, які також через особу, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, були надані особами, якими контролювався «конвертаційний центр».

Одночасно ОСОБА_6 було проінформовано ОСОБА_10 про дії, які необхідно вчинити під час засідання та про ціну за одиницю товару. Під час переговорної процедури закупівлі ОСОБА_10 запропонував ціну 2899 грн. за одиницю товару зі строком поставки до 01.04.2015, що засвідчив своїм підписом у додатку 2в до Протоколу засідання Комітету №7.

За результатами переговорів Комітетом акцептовано пропозиції ТОВ«Дніпровенд» по лотах, 1, 2, 3 про закупівлю 5000 рюкзаків до 01.04.2015 за ціною 2899 грн. за одиницю товару.

Після підписання договору про закупівлю рюкзаків з ТОВ «Дніпровенд» з боку МВС України, його чотири примірники зі специфікаціями були одержані ОСОБА_6 в приміщенні МВС України (м. Київ, вул. Інститутська, 29/3, кабінет № 61) на підставі завідомо підробленої довіреності від імені директора ТОВ «Дніпровенд» на представництво інтересів цього товариства.

Отримані примірники договору та специфікації ОСОБА_6 через особу, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, передав особам, якими контролювався «конвертаційний центр», для забезпечення їх підписання формальним директором ТОВ«Дніпровенд» та нанесення відбитку печатки підприємства, що і було зроблено, а документи повернуто ОСОБА_6 через особу, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження.

У свою чергу ОСОБА_6 передав ці документи до МВС України, де їх зареєстровано у Журналі обліку реєстрації документів щодо договірно-правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ за номером №35ю.

Після цього ОСОБА_6 дав вказівку своєму офіс-менеджеру ОСОБА_11 зв`язатись з раніше підібраними нею особами для замовлення пошиття рюкзаків.

У подальшому ОСОБА_6 самостійно обговорював зі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 деталі пошиття рюкзаків та розрахунків за них, а ОСОБА_11 контролювала строки пошиття, доставку рюкзаків до офісу ОСОБА_6 та Центральної бази ресурсного забезпечення МВС України (далі - ЦБРЗ), здійснювала розрахунки готівковими коштами, які він а також особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, їй передавали. З квітня 2015 року ОСОБА_11 припинила співпрацю з ОСОБА_6 , тому аналогічні функції було покладено на ОСОБА_15 .

При цьому ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що Технічними вимогами на предмет закупівлі передбачено виготовлення рюкзаків з нейлону 1000D, не змігши придбати необхідну кількість такої тканини, організував виготовлення рюкзаків з поліестеру, що не відповідало вимогам договору з МВС України.

По мірі виготовлення окремі партії рюкзаків у період часу з 10.03.2015 по 12.05.2015 доставлялись до офісного приміщення ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 , а звідти ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими невстановленими особами доставлялись до ЦБРЗ (м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28).

Для цього ОСОБА_11 та ОСОБА_15 через мережу Інтернет підшукали водіїв та організували доставку рюкзаків до ЦБРЗ.

При цьому, особи, якими контролювався «конвертаційний центр», забезпечили виготовлення та передачу через особу, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, ОСОБА_6 підроблених документів, необхідних для створення видимості законності поставки товару, а саме:

-рахунок-фактуру № 004 від 30.03.2015 на поставку 3002 рюкзаків;

-видаткову накладну № 004 від 30.03.2015 на поставку 3002 рюкзаків;

-акт № 4 від 30.03.2015 про огляд і приймання під марку підприємства 3002 рюкзаків;

-рахунок-фактуру № 003 від 30.03.2015 на поставку 700 рюкзаків;

-видаткову накладну № 003 від 30.03.2015 на поставку 700 рюкзаків;

-акт № 3 від 30.03.2015 про огляд і приймання під марку підприємства 700 рюкзаків;

-видаткову накладну № 1 від 12.03.2015 щодо поставки 498 рюкзаків;

-акт № 1 від 12.03.2015 про огляд і приймання під марку підприємства 498 рюкзаків;

-видаткову накладну № 002 від 20.03.2015 щодо поставки 800 рюкзаків;

-акт № 1 від 20.03.2015 про огляд і приймання під марку підприємства 800 рюкзаків;

на кожному з яких були підроблені підпис формального директора ТОВ «Дніпровенд» ОСОБА_9 та поставлена печатка ТОВ «Дніпровенд».

Крім того, у кожному із зазначених актів про огляд і приймання рюкзаків під марку підприємства було зазначено, що рюкзаки, які поставляються по договору з ДМЗ МВС України №35ю від 25.02.2015 відповідають вимогам, що завідомо не відповідало дійсності, оскільки ОСОБА_6 у порушення вимог договору №35ю від 25.02.2015 та Технічних вимог до предмета закупівлі організовано виготовлення рюкзаків не з нейлону, а з поліестеру.

Також не відповідали дійсності документи щодо здійснення поставки 3002 рюкзаків 30.03.2015

Так, ОСОБА_6 не зміг в установлений договором № 35ю строк, а саме до 01.04.2015, поставити необхідну кількість рюкзаків до ЦБРЗ, оскільки їх остання партія виготовлена та доставлена до нього в офіс у травні 2015 року.

Фактично недопоставлена партія рюкзаків (близько 1500 шт.) доставлена до ЦБРЗ 12.05.2015. Оплата поставлених рюкзаків здійснювалась по мірі їх доставки на ЦБРЗ.

Так, 23.03.2015 та 26.03.2015 за платіжними дорученнями №1203 та №1288 МВС України на рахунок ТОВ «Дніпровенд» в ПАТ «Укрсоцбанк» перераховано 1443702 грн. та 2319200 грн. відповідно.

13.05.2015 за платіжними дорученнями №2010 та №2011 МВС України на рахунок ТОВ «Дніпровенд» в ПАТ «КБ «Преміум» перераховано 8702798 грн. та 2029300 грн. відповідно, а всього перераховано 14495000 грн. повну суму, передбачену договором №35ю.

Згідно з висновком комплексної судової товарознавчої експертизи та експертизи з дослідження волокнистих матеріалів та виробів з них №6566/8617 від 11.07.2018 надані для дослідження рюкзаки виготовлені із синтетичної тканини на основі поліефірних волокон (поліестер). Природа волокон тканини не відповідає природі синтетичних волокон, що зазначені у Технічних вимогах на предмет закупівлі (нейлон). Крім того, рюкзаки мають не істотні недоліки, які не впливають на можливість використання рюкзаків за цільовим призначенням.

Відповідно до висновку судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи №15282/15390 від 20.07.2018 ринкова вартість наданого для дослідження рюкзака на території України станом на лютий 2015 року складала 1930 грн. Різниця між вартістю рюкзаків в кількості 5000 одиниць, поставлених на адресу МВС України, та вартістю таких рюкзаків, визначених виходячи з рівня ринкових цін станом на лютий 2015 року складає 4845000,64 грн.

Таким чином, ОСОБА_6 державним інтересам України завдано шкоду на суму 4845000,64 грн.

Крім того, у ході вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_6 використано завідомо підроблені документи.

Так, 09.02.2015 ОСОБА_6 прибув до МВС України, за адресою м. Київ вул. Інститутська, 29/3, та подав Комітету з конкурсних торгів завідомо підроблені документи, які надавали право участі від імені ТОВ «Дніпровенд» у процедурі закупівлі, а саме:

- форму пропозиції від ТОВ «Дніпровенд», згідно з якою воно може поставити МВС України 6000 рюкзаків за ціною 3585 грн. без ПДВ;

- копію статуту ТОВ «Дніпровенд»;

- довідку про учасника;

- копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- копію протоколу № 1/12 загальних зборів ТОВ «Дніпровенд»;

- копію наказу № 10/12-2012 від 10.12.2012 про призначення ОСОБА_9 директором ТОВ «Дніпровенд»;

- довідку про працівників ТОВ «Дніпровенд»;

- довідку про наявне в ТОВ «Дніпровенд» обладнання;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Дніпровенд»;

- копію довідки АА №697759 з ЄДРПОУ;

- довіреність 1/02/2015 на право представництва ТОВ «Дніпровенд» на ім`я ОСОБА_6 , зазначивши, що він є працівником підприємства;

- два проекти договору про закупівлю рюкзаків на суму 21510000 грн. та додатки до них специфікацію товару,

на кожному з яких були підроблені підпис формального директора ТОВ «Дніпровенд» ОСОБА_9 та поставлена печатка ТОВ «Дніпровенд».

Крім того, на ЦБРЗ ОСОБА_6 через ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та інших осіб протягом періоду часу з 10.03.2015 по 12.05.2015 до ЦБРЗ (м. Київ, вул. Молодогварідйська, 28) надані документи, які давали йому право фактичної поставки на базу товарів відповідно до договору №35ю від 25.02.2015, а саме:

-рахунок-фактуру № 004 від 30.03.2015 на поставку 3002 рюкзаків;

-видаткову накладну № 004 від 30.03.2015 на поставку 3002 рюкзаків;

-акт № 4 від 30.03.2015 про огляд і приймання під марку підприємства 3002 рюкзаків;

-рахунок-фактуру № 003 від 30.03.2015 на поставку 700 рюкзаків;

-видаткову накладну № 003 від 30.03.2015 на поставку 700 рюкзаків;

-акт № 3 від 30.03.2015 про огляд і приймання під марку підприємства 700 рюкзаків;

-видаткову накладну № 1 від 12.03.2015 щодо поставки 498 рюкзаків;

-акт № 1 від 12.03.2015 про огляд і приймання під марку підприємства 498 рюкзаків;

-видаткову накладну № 002 від 20.03.2015 щодо поставки 800 рюкзаків;

-акт № 1 від 20.03.2015 про огляд і приймання під марку підприємства 800 рюкзаків;

на кожному з яких були підроблені підпис формального директора ТОВ «Дніпровенд» ОСОБА_9 та поставлена печатка ТОВ «Дніпровенд».

Крім того, у кожному із зазначених актів про огляд і приймання рюкзаків під марку підприємства було зазначено, що рюкзаки, які поставляються по договору з ДМЗ МВС України №35ю від 25.02.2015 відповідають вимогам, що завідомо не відповідало дійсності, оскільки ОСОБА_6 організовано виготовлення рюкзаків з поліестеру.

Також не відповідали дійсності документи щодо здійснення поставки 3002 рюкзаків саме 30.03.2015

Так, ОСОБА_6 не зміг в установлений договором № 35ю строк, а саме до 01.04.2015, поставити необхідну кількість рюкзаків до ЦБРЗ, оскільки їх остання партія виготовлена та доставлена до нього в офіс за адресою: м. Харків, провулок Соляниківський, 14, лише в травні 2015 року. Фактично ця партія рюкзаків (близько 1500 шт.) доставлена до ЦБРЗ 12.05.2015.

Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені:

- ч.4 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах;

- ч.4 ст. 358 КК України використання завідомо підроблених документів.

Під час досудового провадження між заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_18 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та обвинуваченим у цьому провадженні 25 липня 2018 року укладено угоду про визнання обвинуваченим винуватості, за якої ОСОБА_6 повністю визнав свою винуватість у вчинених ним кримінальних правопорушеннях і взяв на себезобов`язання беззастережно визнати обвинувачення у повному обсязі у судовому провадженні за ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України.

Сторони узгодили, що при затвердженні угоди ОСОБА_6 буде призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, із визначенням іспитового строку на підставі статті 75 КК України.

Розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди про визнання винуватості, суд приходить до такого висновку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.314КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468, ч. 4 ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, в тому числі: злочинів невеликої тяжкості та особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України, які відповідно до ст.12КК України є особливо тяжким і невеликої тяжкості, відповідно, перший віднесений до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

ОСОБА_6 є викривачеміншої особиу вчиненнізлочину,передбаченого статтею358КК України,віднесеного допідслідності Національногоантикорупційного бюроУкраїни,і цьомує об`єктивнідокази.

При цьому судом встановлено, що обвинуваченийрозуміє свої права, визначені ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, які у судовому засіданні йому додатково роз`яснені, визнав свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України, підтвердив обставини, викладені у пред`явленому йому обвинуваченні та надав згоду на призначення узгодженого сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

Прокурор та захисники вважали за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_18 та обвинуваченим як таку, що відповідає вимогам закону та призначити ОСОБА_6 обумовлене в угоді покарання.

Відповідно до вимог ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Суд приходить до переконання, що умови угоди від 25 липня 2018 року про визнання винуватості відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкціям ч.4 ст.190,ч.4ст.358КК України та приписам ст. 65 КК України, також укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд вважає необхідним відзначити правильним не застосування сторонами додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки у відповідності до положень статті 77 КК України воно не може бути застосовано у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Аналогічна позиція викладена у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості із призначенням обвинуваченому узгодженої в угоді міри покарання.

В той же час, пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» акцентовано увагу на тому, що тривалість іспитового строку визначається виключно судом, тому суд буде вирішувати це питання у відповідності до вимог статті 75 КК України.

Судові витрати в розмірі 368704,60 грн., які складають вартість виконаних судових експертиз, у відповідності до правил ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

З А С У Д И В:

Угоду про визнання винуватості, укладену 25 липня 2018 року між заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_18 та обвинуваченим ОСОБА_6 , затвердити.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання:

- за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України у вигляді позбавленні волі на строк 5 років;

- за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України у вигляді обмеження волі на строк 2 роки.

У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді позбавленні волі на строк 5 років.

У відповідності до статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи.

Початок іспитового строку ОСОБА_6 обчислювати із дня ухвалення вироку.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати в сумі 368704,60 грн.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. На вирок суду може бути подана апеляційна скарга апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі невиконанняугоди про визнаннявинуватості прокурормає правозвернутисядо суду, якийзатвердивтаку угоду, з клопотаннямпро скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджено угоду, може бути подано протягом встановлених закономстроків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3