Рішення

від 17.12.2024 по справі 643/9577/17

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/9577/17

Провадження № 2/643/417/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костенюк А.В.,

розглянувши у відкритому судового засіданні у приміщенні суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму заборгованості за кредитним договором № 3/01-Ф від 25.01.2006 у розмірі 48307,67 доларів США та 825 267,53 грн. та стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір у розмірі 31 560,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.01.2006 між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерна товариство «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений Кредитний договір № 3/01-Ф, відповідно до основних положень якого, Банк зобов`язався надати кредит (грошові кошти) в іноземній валюті на придбання нерухомого майна в сумі 53 000 доларів США на строк до 25.01.2026 зі сплатою 12 відсотків річних. Відповідач зобов`язався щомісячно, в термін до 10 числа кожного місця здійснювати погашення заборгованості по кредитним ресурсам у розмірі встановленому Графіком погашення кредиту. Банк свої зобов`язання за Кредитним договором перед відповідачем виконав, надавши позичальнику кредит в сумі 53000 доларів США. 25.01.2006 в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, укладено Договір поруки №П 3/01-Ф між Банком та ОСОБА_2 . Відповідно до п.1.1 Договору поруки поручитель зобов`язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за невиконання позичальником його обов`язку, що випливають з укладеного між позичальником і Кредитором Кредитним договором № 3/01-Ф від 25.01.2006 в розмірі та на умовах визначених Кредитним договором, щодо повернення кредиту, виплати відсотків за кредитом, комісії, неустойок, в розмірі та на умовах визначених Кредитним договором. Відповідач свої зобов`язання перед банком не виконав, в результаті порушення умов Кредитного договору № 3/01-Ф від 25.01.2006, станом на 16.05.2017, заборгованість по кредиту складає 48 307,67 доларів США та 825 267,53 грн. Зважаючи на невиконання відповідачами зобов`язань, стосовно повернення кредиту Банк звернувся до суду, оскільки між сторонами існує цивільно-правовий спір.

Представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 23.01.2018 було подано відзив на позовну заяву в якому прохала відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів надання відповідачу грошових коштів у кредит в іноземній валюті в розмірі 53000 доларів США, а саме не надано первинних банківських документів, зокрема меморіального ордеру, видаткового касового ордеру або видаткову відомість про видачу готівки із зазначеного рахунку відповідачу, банківські виписки по відкритим у зв`язку з укладенням Кредитного договору відповідачем рахункам, якими підтверджується рух коштів при внесенні платежів за кредитним договором. Крім того, у зв`язку із закриттям Банком рахунків для погашення тіла кредиту та відсотків по кредиту, відповідач з вини позивача, не зміг здійснювати погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами позивачу згідно умов кредитного договору. При цьому матеріали справи не містять вимог Банку до відповідачів про дострокове повернення кредитних коштів.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.12.2018 ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» залучено до участі у справі у якості правонаступника позивача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03.04.2024 справу прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.07.2023 цивільну справу передано на розгляд до Московського районного суду м. Харкова.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Поліщук Т.В.

Ухвалою суду від 06.09.2023 справу прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

19.02.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача Цимбалюк С.В. 17.12.2024 подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, прохав позов задовольнити про що зазначив у письмовій заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 - Ямполець І.С.17.12.2024 звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі, в якій прохала відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на обставини викладені у письмових поясненнях.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, причин неявки не повідомляла, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Зважаючи на те, що учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25.01.2006 між ОСОБА_1 та Банк «Фінанси та кредит», ТОВ, правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит» був підписаний Кредитний договір № 3/01-Ф, відповідно умов якого, Банк зобов`язався надати кредит (грошові кошти) в іноземній валюті на придбання нерухомого майна в сумі 53 000 доларів США на строк до 25.01. 2026 зі сплатою 12 відсотків річних.

Відповідно до п 3.2. Кредитного договору Позичальник зобов`язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим Договором, до 25.01.2026. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на Позичковий рахунок. Позичальник зобов`язується щомісячно в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 590,87 Доларів США. У складі Ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування Кредитними ресурсами (т. 1 а.с.07-10).

25.01.2006 в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ОСОБА_1 та Банк «Фінанси та кредит», ТОВ, правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено Іпотечний договір № б/н Відповідно до пункту 1 вказаного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 67,4 кв.м., житловою площею 44,7 кв. м.

Відповідно до Договору про внесення змін № 1 до Іпотечного договору від 25.07.2006 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палєвою О.М. за реєстровим № 179, ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що є правонаступником Банка «Фінанси та Кредит», ТОВ, та ОСОБА_1 дійшли до згоди п. 1 Іпотечного договору викласти в наступній редакції: «Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателя наступне нерухое майно: нежитлові 1-го поверху № 144-1-:-144-12 в літ. "А-9", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Ринкова вартість Предмету іпотеки становить 904 100 грн. Узгоджена сторонами вартість Предмету іпотеки становить 520 000 грн. (п.3 Іпотечного договору)

4. Предмет іпотеки належать ОСОБА_1 на підставі рішення Московського районного сулу м. Харкова від 02.11.2007, справа № 2-9995/07, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.11.2007, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16796943, виданим Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26.11.2007, за номером запису П-5-65615, реєстраційний № 13393857.

Також сторони дійшли до згоди п. 5 Іпотечного договору викласти в наступній редакції: «Загальна вартість Предмету іпотеки, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17169986, виданим Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 23.12.2007, за номером запису П-5-65615, реєстраційний № 13393385, становить 904100 грн.. Цей договір є невід`ємною частиною Іпотечного договору. Всі інші умови Іпотечного договору зберігають свою силу та Сторони підтверджують про них свої зобов`язання (т. 1 а.с.160).

Відповідно до п. п 8.4.15, 10 Іпотечного договору Іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або за виконавчим написом нотаріуса, або за рішенням суду, або Іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.

Пунктом 11 зазначеного договору передбачено, зокрема, за вибором Іпотекодержателя застосовувати такий спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя як задоволення вимог шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку». Право вибору договору належить Іпотекодержателю (т. 1 а.с.158-159).

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, 25.01.2006 було укладено Договір поруки № ПЗ/01 -Ф, відповідно до якого ОСОБА_2 (Поручитель) зобов`язалась перед ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником ( ОСОБА_1 ) зобов`язань за Кредитним договором № 3/01-Ф від 25.01.2006 (т. 1 а.с.13).

Відповідно до Договору про відступлення прав вимоги від 19.01.2018 року, право вимоги за вищезазначеним Кредитним договором, Іпотечним договором, Договором поруки було відступлене позивачем на користь ТОВ ««Факторінгова компанія «Стандарт Кепітал» (т. 1 а.с. 152-154).

20.02.2018 на адресу місця реєстрації та проживання ОСОБА_1 було направлено вимогу ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» про сплату непогашеної заборгованості у сумі 51600,12 доларів США та 1 930 782,16 грн. У вказаній вимозі ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» посилається на укладення між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» договору про відступлення прав вимоги № 2288 від 19.01.2018 року. ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» стало кредитором та іпотеко держателем у зазначених зобов`язаннях, а також придбало право вимоги за Договором кредиту та Договором іпотеки.

У вказаному повідомленні ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» повідомляє відповідача про те, що у разі непогашення заборгованості протягом 30 днів з дати отримання вимоги, ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» має право та намір у відповідності до положень Договору іпотеки та статтей 37,38 Закону України «Про іпотеку» задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмета іпотеки третім особам (т. 1 а.с.91).

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за № 159369039 від 13.03.2019, надано представником відповідача, 17.01.2019 на підставі Договору іпотеки від 25.01.2006 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 144-1-:-144-12 в літ. "А-9", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , перейшло від ОСОБА_1 до ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал». 18.01.2019 на підставі посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ільїною І.М. договору купівлі - продажу, реєстровий № 140, право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 144-1-:-144-12 в літ. "А-9", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , перейшло від ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» до ОСОБА_4 30.01.2019 на підставі нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ільїною І.М. договору іпотеки, реєстровий №327, нежитлові приміщення 1-го поверху № 144-1-:-144-12 в літ. "А- 9", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , було обтяжено іпотекою на користь ОСОБА_5 (т. 3 а.с.64-66).

Відповідно до ст.11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 202ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст .509, ст. 526ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, правовідносини, що виникають між сторонами на підставі зобов`язання, безпосередньо складаються із двох частин: 1) обов`язку вчинити певну дію; 2) права вимагати вчинення цієї дії.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України). При цьому зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ч. 1 ст.1049ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 599-601,604-609 ЦК України обов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ; за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо); зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги ; за домовленістю сторін; внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора; поєднанням боржника і кредитора в одній особі ; неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою ; смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора ; припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до ст.17Закону України«Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цьогоЗакону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Так, стаття 36зазначеного Закону передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

Відповідно доч.4ст.36Закону України«Про іпотеку» після звершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

У постанові від 22.02.2022 року справа №761/36873/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Водночас ч. 3 ст. 6 ЦК України дозволяє сторонам у договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо відступ від положень закону в цих актах прямо це заборонено, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частина 4 ст. 591ЦК України додатково вказує, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, керуючись принципом свободи договору, сторони можуть відступити від положень як статті 36 Закону України «Про іпотеку», так і загальних положень ЦК України щодо реалізації предмета іпотеки.

Якщо такого відступу від положень цивільного законодавства не було здійснено за договором, кредитор не може вимагати виконання боржником основного зобов`язання після звернення стягнення та стягувати різницю між сумою зобов`язання та вартістю предмета іпотеки.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі №761/36873/18 постанова від 22.02.2022 року наголошує, що частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку»(у відповідній редакції) вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.

Одночасно Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зробив також правові висновки щодо позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя (Постанова Верховного Суду від 3 серпня 2022 року у справі № 756/10266/15-ц (провадження № 61-1710св22) «У ч. 4ст. 591 ЦК Україниміститься загальне правило: якщо одержана від реалізації предмета застави сума не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас ч. 4ст. 36 Закону України «Про іпотеку»є спеціальною нормою, яка поширюється на зобов`язання, забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної нормист. 599 ЦК Українипро припинення зобов`язання лише належним виконанням. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання.

Це правило поширюється на всі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя щодо основного зобов`язання в повному обсязі, включаючи як основний обов`язок боржника, так і додаткові обов`язки, що існують у межах тих самих зобов`язальних правовідносин. Та обставина, чи залишилася після вказаного позасудового врегулювання фактично невиконаною будь-яка частина основного зобов`язання, правового значення не має.

Такого висновку слід дійти з огляду на правову природу забезпечувальних заходів, спрямованість їх на повне забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та добросовісність поведінки сторін кредитного договору. Саме на кредитора законодавством покладено контроль за тим, щоб заборгованість за кредитним договором не перевищувала забезпечувальні заходи, і саме для цього законодавець передбачив спрощені процедури звернення стягнення на заставне майно та солідарну відповідальність поручителя з боржником. Незастосування цих заходів своєчасно тягне для кредитора негативні наслідки недобросовісності його дій.»

Оскільки товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору, то правові підстави для стягнення суми заборгованості за кредитним договором відсутні, адже такі вимоги є недійсними.

Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.02.2022 року у справі №761/36873/18.

Частиною 1 ст.81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Аналізуючи вище наведене, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність, розумність і співмірність, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Як вказав Європейський суд з прав людини, пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.03.2018 вжито заходи забезпечення позову, а саме заборонено відчуження будь яким способом нежитлових приміщень 1-ого поверху № 144-1-:-144-12 в літ. «А-9» , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09.08.2018 апеляційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» залишено без задоволення, ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27.03.2018 залишено без змін.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26.12.2018 заяву ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.03.2018 у вигляді заборони відчуження будь-яким способом нежитлових приміщень 1-ого поверху № 144-1-:-144-12 в літ. «А-9», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2019 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2018 року скасовано, в задоволенні заяви ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Відповідно до ч. 9, 10 ст.158ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 90, 92, 95, 141, 206, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.03.2018 у справі № 643/9577/17 шляхом накладення заборони відчуження будь яким способом нежитлових приміщень 1-ого поверху № 144-1-:-144-12 в літ. «А-9», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 (інн НОМЕР_1 ) на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 02.11.2007 року договору про поділ майна подружжя, серія та номер: № 899, виданий 15.02.2008 року.

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили даного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал", місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 4, оф. н/п № 53, код ЄДРПОУ 38489695.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Т.В.Поліщук