Постанова від 03.12.2024 по справі 462/6558/22

Справа № 462/6558/22 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/811/1857/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

за участю секретаря: Псярук О.В.

з участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

представника Львівської міської ради Павлової З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування попередження про майбутнє звільнення і розпорядження про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим у процесі розгляду справи, до Львівської міської ради, в якому просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпП» від 11.02.2021 № 4 в частині, що стосується юриста ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати персональне попередження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради Лосина О.Б. від 11.02.2021 про майбутнє звільнення зі займаної посади; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради «Про звільнення ОСОБА_1 » від 22.06.2021 № 24; поновити ОСОБА_1 на посаді юриста Малехівської сільської ради з 01.07.2021; стягнути з Львівської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2021 по день ухвалення судом рішення.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він з 04.05.2016 працював на посаді юриста Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області та розпорядженням голови комісії з припинення Малехівської сільської ради № 24 від 22.06.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » його було звільнено зі займаної посади за п. 1 ст.40 КЗпП України з 30.06.2021 у зв`язку з припиненням вказаної сільської ради шляхом приєднання до Львівської міської ради. Підставою для ухвалення такого рішення слугувало те, що 07.05.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області», згідно з яким Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області передбачено у складі Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові, а 12.06.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» № 718-р, згідно з яким Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області також передбачено у складі Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові. Рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2021 у справі № 640/14698/20, яке набрало законної сили, вказані розпорядження в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові, визнані протиправними та скасовані. З урахуванням набрання законної сили вказаного судового рішення, вважає? що усе, що є похідним від вказаних розпоряджень є незаконним, що свідчить про незаконність його звільнення із займаної посади. В зв`язку із наведеним, просив позов задовольнити.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14.05.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 30.05.2021 неправильним.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради № 24 від 22.06.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Визнано ОСОБА_1 таким, що звільнено 18.08.2021 з посади юриста Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області у зв`язку з припиненням (ліквідацією) Малехівської сільської ради за п.1 ст.40 КЗпП України.

Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2021 по 18.08.2021 в розмірі 29583,40 грн без урахування обов`язкових платежів та зборів.

У решті вимог позову відмовлено.

Стягнуто з Львівської міської ради в дохід держави 1816,00 грн судового збору.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що Малехівську сільську раду Жовківського району Львівської області не було ліквідовано. Даний орган місцевого самоврядування було реорганізовано шляхом приєднання до Львівської міської ради, що підтверджується матеріалами справи.

Також суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване судове рішення у цій частині не взяв до уваги, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Львівська міська рада є правонаступником Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.01.2022, який міститься в матеріалах справи.

Відтак обов`язок по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника покладений на роботодавця, яким у випадку реорганізації державної установи є її правонаступник, якому передані відповідні завдання і функції. Отже позивач повинен бути поновленим саме на посаді, з якої його було протиправно звільнено.

Із аналізу матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване судове рішення взяв до уваги те, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 18.08.2021 Малехівська сільська рада припинена як юридична особа, однак не взяв до уваги те, що згідно цих відомостей Львівська міська рада є правонаступником Малехівської сільської ради.

Це безумовно свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають суттєве значення для належного розгляду даної справи та порушення завдання цивільного судочинства.

Оскільки під час розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, що з вини Львівської міської ради звільнення позивача із займаної посади в Малехівській сільській раді відбулося незаконно з порушенням його прав, а відтак враховуючи, що на момент ухвалення судом рішення у даній справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань містяться відомості про те, що Львівська міська рада є правонаступником Малехівської сільської ради, то з Львівської міської ради на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2021 по день ухвалення судом рішення у даній справі.

Просить скасувати рішення в частині:

- визнання звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 30 травня 2021 року - неправильним;

- визнання ОСОБА_1 таким, що звільнено 18.08.2021 з посади юриста Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області у зв`язку з припиненням (ліквідацією) Малехівської сільської ради за п.1 ст.40 КЗпП України;

- стягнення з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.06. 2021 по 18.08.2021 в розмірі 29583,40 грн, без урахування обов`язкових платежів та зборів;

- відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 11.02.2021 №4 «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпПУ» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування персонального попередження ОСОБА_1 від 11.02.2021 про майбутнє звільнення із займаної посади;

- відмови у задоволенні позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді юриста Малехівської сільської ради з 01.07.2021;

- відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2021 по день ухвалення судом рішення у даній справі про поновлення ОСОБА_1 на роботі,

та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 11.02.2021 №4 «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпПУ» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати персональне попередження ОСОБА_1 від 11.02.2021 про майбутнє звільнення із займаної посади;

- поновити ОСОБА_1 на посаді юриста Малехівської сільської ради з 01.07.2021;

- стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2021 по день ухвалення судом рішення у даній справі про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Рішення суду оскаржила Львівська міська рада.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

З розпорядження виконавчого комітету Малехівської сільської ради «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпП» від 11.02.2021 № 4 вбачається, що у зв`язку із реорганізацією Малехівської сільської ради шляхом приєднання до Львівської міської ради було прийнято рішення про скорочення чисельності та штатів.

З аналізу штатного розпису Малехівської сільської ради на 2020 рік, затвердженого рішенням вказаної ради № 6 від 20.12.2019, а також, змісту вищевказаного розпорядження від 11.02.2021 № 4 та інших, наявних в матеріалах справи, документів вбачається, що всі посади, які були передбачені в штатному розписі Малехівської сільської ради, зокрема, і посада юриста були, ліквідовані.

У зв`язку із скороченням посади, яку займав позивач, останньому було повідомлено 11.02.2021, тобто, більше ніж за чотири місяця (30.06.2021 дата звільнення позивача) про наступне вивільнення.

Працівників можна звільнити з попереднього підприємства за п. 1 ст. 40 КЗпП у разі, якщо реорганізація супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальностями.

Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області припинила свою діяльність як юридична особа 18.08.2021 в результаті реорганізації, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (що стало юридичним наслідком діяльності щодо ліквідації рад).

Враховуючи наведене, вимога про поновлення на посаді юриста Малехівської сільської рада Жовківського району Львівської області задоволенню не підлягає у зв`язку з припиненням вказаного органу місцевого самоврядування, як юридичної особи.

Також в оскаржуваному рішенні суд визнав звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 30.06.2021 неправильним та визнав позивача таким, що звільнено 18.08.2021 з посади юриста Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області у зв`язку з припиненням (ліквідацією) вказаної за п.1 ст.40 КЗпП України.

З даним висновком не можна погодитись, адже повноваження Малехівської сільської ради та сільського голови Малехівської територіальної громади припинилися 24.11.2020, оскільки було проведено перше пленарне засідання першої сесії Львівської міської ради Львівського району Львівської області.

Просить рішення суду скасувати та прийняте нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Від ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Львівської міської ради.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник Медвідь А.Б. підтримали його апеляційну скаргу, заперечили проти задоволення скарги Львівської міської ради; представник Львівської міської ради Павлова З.П. підтримала апеляційну скаргу міської ради, заперечила проти задоволення скарги ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 04.05.2016 працював на посаді юриста Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Львівською обласною державною адміністрацією у 2020 році розроблявся проект Перспективного плану формування територій громад Львівської області, згідно з яким Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області передбачено у складі Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові.

07.05.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області», згідно з яким Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області передбачено у складі Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м.Львові.

В подальшому, на підставі вказаного розпорядження,Кабінетом МіністрівУкраїни прийнято розпорядження від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», згідно з яким Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області передбачено у складі Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові.

29.12.2020 ухвалою Львівської міської ради «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» № 7 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» ухвалено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради, зокрема, юридичну особу Малехівську сільську раду Жовківського району Львівської області.

Розпорядженням виконавчого комітету Малехівської сільської ради «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпП» від 11.02.2021 № 4 прийнято рішення попередити, зокрема, юриста ОСОБА_1 про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією Малехівської сільської ради шляхом приєднання до Львівської міської ради.

Того ж дня, 11.02.2021, ОСОБА_1 отримав персональне попередження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради Н.Алексєєвої про майбутнє звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України по закінченню двох місяців з моменту вручення йому цього попередження.

22.06.2021 голова комісії з припинення Малехівської сільської ради Н.Алексєєва винесла розпорядження «Про звільнення ОСОБА_1 » № 24, яким ОСОБА_1 звільнено з посади юриста Малехівської сільської ради з 30.06.2021 за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України в зв`язку з припиненням вказаної сільської ради шляхом приєднання до Львівської міської ради. Позивача було ознайомлено з вказаним розпорядженням, про що свідчить його підпис.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021, у справі № 640/14698/20 визнано протиправними дії Львівської обласної державної адміністрації під час розроблення перспективного плану формування територій громад Львівської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 624-р, в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові. Визнано протиправним та скасовано розпорядження КабінетуМіністрів Українивід 27.05.2020№ 624-р«Про затвердженняперспективного плануформування територійгромад Львівськоїобласті» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові; визнано протиправним та скасовано розпорядження КабінетуМіністрів Українивід 12.06.2020№ 718-р«Про визначенняадміністративних центрівта затвердженнятериторій територіальнихгромад Львівськоїобласті» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно частини першої статті 21КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за цією підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Частиною другою статті 40КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частини перша та друга статті 49-2 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених КЗпП України. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (згідно із частиною третьою статті 49-2 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 490/8462/21 (провадження № 61- 3003св23) зазначено:

«згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З розпорядження виконавчого комітету Малехівської сільської ради «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпП» від 11.02.2021 № 4 убачається, що у зв`язку із реорганізацією Малехівської сільської ради шляхом приєднання до Львівської міської ради було прийнято рішення про скорочення чисельності та штатів.

У зв`язку із скороченням посади, яку обіймав ОСОБА_1 , його було повідомлено про наступне вивільнення 11.02.2021, тобто, більше ніж за чотири місяці до його звільнення (30.06.2021).

Львівська міська рада не надала суду будь-якого належного та допустимого доказу, про те, що у період з 11.02.2021 по 30.06.2021 ОСОБА_1 пропонувалися посади, які б відповідали його кваліфікації.

З листа офісу з управління персоналом Львівської міської ради від 29.04.2024 вбачається, що в період з 11.02.2021 по 30.06.2021 в архівному відділі Львівської міської ради були вакантні посади: начальник відділу, провідний спеціаліст та провідний спеціаліст відділу оформлення проектів правових актів.

З листа Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 11.04.2024 № 4-0004-4833 убачається, що в період з 11.02.2021 по 30.06.2021 у вказаному управлінні була вакантна посада провідного спеціаліста юрисконсульта відділу охорони та використання об`єктів культурної спадщини.

Доказів того, що вказані посади були запропоновані позивачу Львівською міською радою не надано.

Суд першої інстанції, врахувавши, що позивач ОСОБА_1 за освітою є юристом, його стаж роботи, зокрема, на державній службі в Державній інспекції сільського господарства в Львівській області на посаді провідного юрисконсульта, обґрунтовано вважав, що вказані вакантні посади відповідали кваліфікації та освіті позивача, проте, відповідач в порушення норм КЗпП України не запропонував позивачу вказані посади або інші вакантні посади, які відповідали кваліфікації та освіті позивача, що призвело до порушення трудових прав останнього та до його незаконного звільнення.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради № 24 від 22.0.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У ційсправі судпершої інстанціївстановив,що ОСОБА_1 незаконно звільненоз посадиюриста Малехівськоїсільської ради,однак Малехівськасільська радаЖовківського районуЛьвівської областіприпинила своюдіяльність якюридична особа18.08.2021в результатіреорганізації,про щовнесено відповіднийзапис доЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань. При цьому, незважаючи на наявність рішення суду у справі № 640/14698/20, яке набрало законної сили, на день ухвалення рішення у даній справі Малехівська сільська рада не вчинила жодних дій щодо поновлення її, як юридичної особи.

Згідно зі статтею 240-1КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість поновлення ОСОБА_1 на посаді юриста Малехівської сільської рада Жовківського району Львівської області, яка припинила свою діяльність як юридична особа у зв`язку із приєднанням до іншого органу місцевого самоврядування Львівської міської ради, а, відтак, визнання звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 30.05.2021 неправильним та визнати позивача таким, що звільнено 18.08.2021 з посади юриста Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області у зв`язку з припиненням (ліквідацією) вказаної за п.1 ст.40 КЗпП України.

Статтею 235КЗпП України визначено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Зазначені правові висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 501/2316/15-ц, від 02.06.2021 у справі № 688/2531/20.

Таким чиномсуд першоїінстанції дійшовправильного висновкупро стягненняіз Львівськоїміської радина користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.06.2021 по 18.08.2021 у розмірі у розмірі 29 583,40 грн (1056,55 грн (середньоденний заробіток) х 35 днів), без урахування обов`язкових платежів та зборів.

Вказаний розрахунок суду сторонами не спростовано.

Також колегія суддів погоджується із рішенням суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядженням виконавчого комітету Малехівської сільської ради «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпП» від 11.02.2021 № 4 та персонального попередження ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення, у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту, оскільки саме по собі попередження роботодавця про наступне вивільнення не тягне для позивача настання будь-яких наслідків.

Покликання Львівської міської ради на пропуск позивачем строку звернення до суду не заслуговують на увагу, оскільки згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 КЗпП України доповнено главою XIX, згідно з якою під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тому, звернувшись до суду з позовом 28.11.2022 (під час дії карантину) позивач не пропустив місячний строк, оскільки такий продовжується на строк дії карантину, який був відмінений з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Доводи апеляційних скарг правильних висновків районного суду не спростовують.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 16.12.2024

Головуючий

Судді