Ухвала від 13.02.2025 по справі 462/6558/22

УХВАЛА

13 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 462/6558/22

провадження № 61-643ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування попередження про майбутнє звільнення і розпорядження про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування попередження про майбутнє звільнення і розпорядження про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 30 травня 2021 року неправильним. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 22 червня 2021 року № 24 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнано ОСОБА_1 таким, що звільнено 18 серпня 2021 року з посади юриста Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області у зв`язку з припиненням (ліквідацією) Малехівської сільської ради за пункту 1 статті 40 КЗпП України. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2021 по 18 серпня 2021 року у розмірі 29 583,40 грн без урахування обов`язкових платежів та зборів. У решті вимог позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Львівської міської ради в дохід держави 1 816,00 грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Львівської міської ради залишено без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року залишено без змін.

15 січня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року (повний текст якої складено 16 грудня 2024 року), ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

20 січня 2025 року Львівська міська рада через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду заперечення проти відкриття провадження у справі з посиланням на те, що ця справа незначної складності судом першої інстанції справа була розглянута у порядку спрощеного провадження, а тому справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

24 січня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відповідь на заперечення, зазначивши, що справа виникає з трудових відносин, а відповідно до пунктів 1 та 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових правовідносин.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків - надання документу на підтвердження сплати судового збору.

Заявником вимоги ухвали суду касаційної інстанції виконано.

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15?ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 807/2391/15, від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14, від 20 січня 2021 року у справі № 640/18679/18, від 20 січня 2021 року у справі № 804/958/16, від 11 лютого 2021 року у справі № 640/21065/18, від 27 квітня 2021 року у справі № 826/8332/17, від 26 травня 2021 року у справі № 260/261/20, від 31 травня 2021 року у справі № 0840/3202/18, від 06 липня 2021 року у справі № 640/3456/20, від 06 липня 2021 року у справі № 640/1627/20, від 23 вересня 2021 року у справі № 807/2322/15, від 29 вересня 2021 року у справі № 302/207/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 809/2894/13?а, від 28 квітня 2022 року у справі № 480/2365/16, від 15 лютого 2023 року у справі № 461/3526/22, від 13 квітня 2023 року у справі № 540/3994/20, від 29 листопада 2023 року у справі № 185/9722/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року, після усунення недоліків, відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а тому касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити. Підстав для віднесення цієї справи до категорії малозначних не встановлено.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування попередження про майбутнє звільнення і розпорядження про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року.

Витребувати з Залізничного районного суду м. Львовацивільну справу № 462/6558/22.

Роз`яснити іншому учаснику справи № 462/6558/22 право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 05 березня 2025 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович