Постанова

від 02.12.2024 по справі 459/2405/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/2405/22 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М. В.

Провадження № 22-ц/811/3148/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цьони С.Ю.,

з участю: апелянта ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішенняЧервоноградського міськогосуду Львівськоїобласті від26листопада 2022року у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Червоноградтеплокомуненерго», з участю третьої особи Держспоживслужба про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати односторонній договір Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 року в редакції Комунального підприємства «Червоноградтеплокомунерго» (далі - КП «ЧТКЕ») недійсним.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що з грудня 2021 року КП «ЧТКЕ» в односторонньому порядку нараховує до сплати грошові кошти мешканцям, які в законний спосіб від`єднались від послуг теплопостачання та гарячого водопостачання, проживаючим за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Позивач вважає дії відповідача такими, що порушують вимоги Конституції України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Позивач наголосив, що співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком можуть прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг щодо кожного виду комунальної послуги та укласти (або не укладати), не публічні, не усні, а саме письмові договори. Наголосив, що жодної послуги від КП "ЧТКЕ" не отримує та не має наміру отримувати, а також з ним не укладено жодного письмового чи іншого договору. Відповідач, нараховуючи до сплати суми, наголошує, що з позивачем укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Але позивач вважає, що цей факт не відповідає дійсності. Позивач також посилається на те, що відповідач місцем виконання спірного договору вказує м. Червоноград, м. Соснівка, смт. Гірник, коли позивач не проживає ні в м. Соснівка, ні в с.м.т. Гірник. Позивач стверджує, що на адресу позивача відповідач не надає жодної послуги, жодного договору між сторонами фізично не існує, позивач не вчиняв жодних дій і не має наміру вчиняти (до прикладу, сплачувати рахунки, підписувати договір, підписувати заяву приєднання). При обґрунтуванні своїх вимог, які описані вище, посилається на ст. 13 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги», на ст.ст. 1, 2, 5, 13, 18, 19, 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», на положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) та просить позов задовольнити.

Рішенням Червоноградськогоміського судуЛьвівської областівід 26листопада 2022року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

Вважає, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи, прийняте з грубим порушенням Конституції України, цивільного законодавства, норм матеріального та процесуального права та вважає його незаконним та необґрунтованим.

Наголошує, що як співвласник квартири, жодної послуги від КП "ЧТКЕ" не отримує та не має наміру отримувати, та також зі ним (зі споживачами) не заключено жодного письмового чи іншого договору.

Судом першої інстанції в судовому засіданні з невідомих причин не надано правової оцінки тому, що в односторонньому договорі, який Відповідач нав`язує Позивачу всупереч вимогам діючого законодавства вказано місце виконання договору одразу в трьох місцях, а саме: місто Червоноград, місто Соснівка та селище міського типу Гірник. Не може договір, в якому особа проживає в одному місці виконуватись одразу в трьох різних адміністративних одиницях.

Зазначає, що відповідач на надає на адресу жодної послуги, жодного договору між сторонами фізично не існує.

Відповідач самовільно здійснив демонтаж приладу обліку теплової енергії в будинку, та з підстав цього неможливо встановити не тільки кількісні та якісні показники, які Відповідач на власний розсуд нав`язує мешканцям, але й сам факт надання теплового агенту в будинок. Наголошує, що по стояку помешкання фізично відсутня вертикальна розводка подачі теплоносія в помешкання мешканців від підвалу до десятого поверху та надбудови.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів, а відтак у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМ №1022 від 08.09.2021), який опубліковано на офіційному веб-сайті chervonogradteplo.com.ua 01.10.2021 в розділі «Споживачам» (надалі - Типовий договір) цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633,634,641,642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті: chervonogradtepio.com.ua (п.2 Типового договору) (а. с. 6-13).

Виконавцем за цим договором є Комунальне підприємство «Червоноградтеплокомуненерго».

Із копій рахунків на оплату комунальних послуг за січень та серпень 2022 року споживачу, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 нараховано 25,47 гривень за січень 2022 року та 117,24 гривень за серпень 2022 року за абонентське обслуговування опалення (а. с 5).

ОСОБА_1 стверджує, що відповідач не надає на його адресу жодної послуги, жодного договору між сторонами фактично не існує, позивач не має наміру приєднуватися до жодних пропозицій відповідача, незгідний із нарахуванням абонплати за опалення, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Законом «Прожитлово-комунальніпослуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст.. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Абзацом перший частини четвертої статті 13 Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» визначено,що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (кріміндивідуальнихдоговорів,укладенихвідповіднодо частинип`ятоїцієїстатті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі (1) якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та (2) не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору:

- такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин;

- раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з частинами першою, другою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Разом з тим, згідно зі статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Таким чином, індивідуальний договір про надання комунальної послуги вважається укладеним з моменту спливу 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Згідно з п. 51, 52 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМ №1022 від 08.09.2021), який опубліковано на офіційному веб-сайті chervonogradteplo.com.ua 01.10.2021 цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору , договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До повноважень Кабінету Міністрів України, зокрема належать визначення тавстановлення граничногорозміру платиза абонентськеобслуговування урозрахунку наодного абонентадля комунальнихпослуг,що надаютьсяспоживачам заіндивідуальним договоромабо заіндивідуальним договоромз обслуговуваннямвнутрішньобудинкових систем( пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2189-VІІ).

При цьому, плата за абонентське обслуговування не є складовою тарифу, така нараховуються на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21серпня 2019року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг» із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 01 вересня 2021 року.

Обов`язок із здійснення споживачем оплати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України передбачений також Правилами надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022) та постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1023), відповідно.

Згідно з абзацом 2 пункту 39 Правил надання послуги з постачання гарячої води споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Окрім цього, згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повномуобсязі.

За змістом статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано доказів щодо ненадання чи надання неналежної якості послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання відповідачем, не доведено фактів невиконання КП «Червоноградтеплокомуненерго» обов`язку з надання послуг.

Доводи апеляційної скарги, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст.129Конституції Україниосновними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Колегія суддів вважає, що cудом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

ШереметаН.О.