Постанова

від 11.12.2024 по справі 916/747/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/747/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Алієва К.О.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Кривельова Т.М.,

від міської ради не з`явився,

від ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» - ЛУговая І.О.,

від Гайсинського комбінату комунальних підприємств не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСТ-ОЙЛ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2024, ухвалене суддею Малярчук І.А., м. Одеса, повний текст рішення складено 19.09.2024

у справі № 916/747/24

за позовом: Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСТ-ОЙЛ»;

2. Гайсинського комбінату комунальних підприємств;

про: визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 83760,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області (далі міська рада) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСТ-ОЙЛ» (далі ТОВ «ВСТ-ОЙЛ»), в якому просив суд визнати недійсними додаткові угоди від 23.08.2023 № 1 та від 03.10.2023 № 2 до договору постачання від 22.03.2023 № ВСТ-284, укладені між Гайсинським комбінатом комунальних підприємств (далі Комбінат) та ТОВ «ВСТ-ОЙЛ», а також стягнути з останнього на розрахунковий рахунок міської ради 83760,20 грн безпідставно та надмірно сплачених бюджетних коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічну закупівлі», оскільки за їх умовами необґрунтовано та безпідставно збільшено ціну на одиницю товару (бензину та дизельного палива) у порівнянні з первинною ціною за договором постачання.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави, прокурор зазначив, що джерелом фінансування даної закупівлі є кошти місцевого бюджету, в той же міська рада, як розпорядник бюджетних коштів вищого рівня, будучи обізнаною про порушення законодавства при виконанні додаткових угод до договору та маючи відповідні повноваження, протягом тривалого часу не вживала заходів щодо звернення до суду з відповідним позовом для захисту інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі № 916/747/24.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 задоволено клопотання прокурора та залучено до участі у справі № 916/747/24 співвідповідача Комбінат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2024 у справі № 916/747/24 позов прокурора задоволено повністю.

Суд дійшов висновку, що прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави в особі міської ради.

Щодо суті спору, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Зокрема, зазначив, що укладення відповідачами додаткових угод відбулось з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо обґрунтованості підвищення ціни.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено наступне:

- органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах, є саме Держаудитслужба України, а не міська рада.

- підписанню додаткових угод до договору передувало звернення ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» до Комбінату з листами, якими останнього було повідомлено про збільшення роздрібних цін на пальне. На підтвердження цих обставин були надані відповідні цінові довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати від 11.08.2023 №СИО-е №000130 та від 20.09.2023 №СИО-е №000163.

- на підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, відповідач додатково надав довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати від 25.03.2024 №СИО-к №000047, з якої чітко вбачається, що зміна ціни за одиницю товару відповідає пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не перевищує відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку), що відповідає підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі Особливості), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі постанова № 1178);

- суд, не прийнявши надану відповідачем довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати від 25.03.2024 №СИО-к №000047, допустив порушення норм процесуального права;

- до спірних правовідносин не підлягає застосуванню норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічну закупівлі» та ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.

18.10.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 за апеляційною скаргою ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2024 у справі № 916/747/24 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 08.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/747/24 до розгляду на 19.11.2024 о 13:15 год.

У відзиві прокурор заперечував проти доводів та вимог ТОВ «ВСТ-ОЙЛ», зазначаючи, серед іншого, що:

- ним правомірно визначено міську раду позивачем у справі. Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, належним є звернення в особі хоча б одного з них. Крім того, прокурором не оспорюється сама процедура проведення публічної закупівлі та укладеного за її результатом договору;

- надані відповідачем довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати від 11.08.2023 №СИО-е №000130 та від 20.09.2023 №СИО-е №000163 не можуть свідчити про коливання середньоринкових цін, в них лише зазначено про середні роздрібні ціни товару у мережах заправних станцій (АЗС) станом на вказані у них дати. Отже підстави для внесення змін до договору були відсутні;

- внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод до договору, збільшено ціну за одиницю товару на понад 20% більше від первинної ціни, в той час як кількість самого товару зменшилася;

- прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту, який підтверджено сталою судовою практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах;

08.11.2024 від Комбінату надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, зокрема, що постановою № 1178 фактично було знято обмеження на допустимий відсоток підвищення ціни та на періодичність такого підвищення. У даному випадку ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» належним чином було підтверджено коливання ціни товару на ринку.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацька Н.С. у відрядженні з 18.11.2024 по 19.11.2024, розгляд апеляційної скарги 19.11.2024 не відбувся, про що була складена відповідна довідка.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 повідомлено учасників справи № 916/747/24, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 11.12.2024 о 15:00 год.

В судове засідання 11.12.2024 з`явився прокурор та представник ТОВ «ВСТ-ОЙЛ». Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Представник ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2024 у справі № 916/747/24, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокурор заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частини 3, 5 ст. 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У положеннях ч. 4 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Разом з тим згідно з ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З урахуванням положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного кодексу України, та Статуту Гайсинського комбінату комунальних підприємств, компетентним органом у цій справі є Гайсинська міська рада Гайсинського району Вінницької області, якою фінансується з бюджету Гайсинський комбінат комунальних підприємств.

Отже, Гайсинська міська рада є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якої віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у цій справі.

Прокуратурою в межах повноважень, наданих ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на адресу міської ради 03.01.2024 направлено лист за № 02.51/3-58вих-24 про вжиття заходів щодо усунення порушень закону, зокрема визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів.

Відповідно до інформації міської ради, згідно листа від 01.02.2024 № 02.2-08/022-17-221, рада заходів щодо визнання додаткових угод недійсними в судовому порядку не проводила. Водночас, не заперечує в тому, що б прокуратура вжила заходів представницького характеру в суді по захисту інтересів територіальної громади з цього питання.

Листом від 15.02.2024 № 51/3-380вих-24 прокурор повідомив міську раду про звернення до суду в інтересах держави в її особі до ТОВ «ВСТ-ОЙл» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів.

Враховуючи, що міська рада самостійно не звернулася до суду, про що повідомила прокуратуру, прокурор подав позов в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та дотримався порядку, передбаченого вказаною статтею, для звернення до суду з відповідним позовом.

У контексті наведеного суд також звертається до правової позиції Великої Платати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої, рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

Щодо доводів скаржника про те, що саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, колегія суддів зазначає, що це було предметом правової оцінки в постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23.

Верховний Суд у наведеній постанові від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, відхиляючи доводи товариства стосовно того, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є саме Держаудитслужба, виходив, зокрема з того, що прокурор мав повноваження для подання позовної заяви у цій справі в інтересах держави в особі Березівської сільської ради як органу, що здійснює, зокрема, розподілення та контроль за використанням бюджетних коштів громади, а також врахував правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, відповідно до якого закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави в особі міської ради і дотримано передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок реалізації такого захисту.

Щодо суті спору.

Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, за результатами проведення відкритих торгів (унікальний номер UA-2023-03-14-011818-а) 22.03.2023 між Комбінатом (покупець) та ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» (постачальник) укладено договір постачання № ВСТ-284 на загальну суму 2158234 грн, згідно якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця нафтопродукти, визначені сторонами в Специфікації, що є додатком № 1 до договору (далі паливо), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити паливо в порядку та на умовах договору.

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 3.1., 3.2., 6.1. договору №ВСТ-284 від 22.03.2023 загальна ціна (вартість) палива за цим договором та ціна за одиницю палива визначається у Специфікації, що є додатком 1 до договору. Загальна ціна (вартість) палива включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені законодавством України. Постачальник не вправі збільшувати узгоджену ціну в односторонньому порядку. Покупець може зменшити обсяги закупівлі в межах ціни договору залежно від реального фінансування видатків. Покупець здійснює оплату за паливо в безготівковому порядку за фактом його постачання. Датою здійснення будь-яких платежів покупцем за цим договором є дата списання відповідних коштів з розрахункового рахунку покупця. Порядок розрахунків за паливо встановлено у Специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Передача талонів та перехід права власності на відповідну кількість (обсяг) та асортимент палива посвідчується підписаною сторонами видатковою накладною. Передача талонів покупцеві здійснюється в момент підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до 15.8. договору істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а саме: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів).

Додатком № 1 до договору є Специфікація на загальну суму 2158234 грн (з ПДВ), із визначенням товару:

- бензин А-95 41,03 грн без ПДВ (42,99 грн з ПДВ), загальна кількість 24000 л.;

- дизельне паливо 40,18 грн без ПДВ (43,90 грн з ПДВ), загальна кількість 25600 л.;

Листом від 23.08.2023 №1058 (а.с.45 т.1) ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» повідомило Комбінат, що станом на 23.08.2023 в мережі АЗС VST-OIL збільшилися роздрібні ціни на пальне: бензин А95 50,90 грн (з ПДВ), дизельне пальне 49,90 грн (з ПДВ), у зв`язку з чим повідомило, що з 23.08.2023 збільшує відпускні ціни на пальне по талонам до 10%: бензин А95 47,28 грн (з ПДВ), дизельне пальне 48,28 грн (з ПДВ).

До вказаного листа додано цінову довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати від 11.08.2023 №СИО-е №000130 (а.с.46 т.1), замовником якої є ТОВ «ВСТ-ОЙЛ», в якій зазначено, що середні роздрібні ціни (АЗС) визначені в гривнях України за 1 літр та складають з урахуванням ПДВ в м. Одеса та Одеській області на бензин А95 51,71 грн, дизельне пальне 50,82 грн.

23.08.2023 між Комбінатом та ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» укладено додаткову угоду № 1 до договору (а.с.44 т.1), відповідно до якої сторони домовилися викласти п. 2.1 у наступній редакції: ціна за одиницю товару становить:

- бензин А-95, талони - 47,28 грн (з ПДВ);

- дизельне паливо, талони - 48,28 грн (з ПДВ).

Листом від 03.10.2023 №1072 (а.с.48 т.1) ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» повідомило Комбінат, що станом на 03.10.2023 в мережі АЗС VST-OIL збільшилися роздрібні ціни на пальне: бензин А95 54,00 грн (з ПДВ), дизельне пальне 54,00 грн (з ПДВ), у зв`язку з чим повідомило, що з 03.10.2023 збільшує відпускні ціни на пальне по талонам до 10%: бензин А95 52,00 грн (з ПДВ), дизельне пальне 53,11 грн (з ПДВ).

До вказаного листа додано цінову довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати від 20.09.2023 №СИО-е №000163 (а.с.49 т.1), замовником якої є ТОВ «ВСТ-ОЙЛ», в якій зазначено, що середні роздрібні ціни (АЗС) визначені в гривнях України за 1 літр та складають з урахуванням ПДВ в м. Одеса та Одеській області на нафтопродукти: бензин А-95 (станом на 03.07.2023 - 46,97; станом на 19.09.2023 54,56; зміна ціни - +16,159 %) та дизпаливо (станом на 03.07.2023 45,20; станом на 19.09.2023 54,39; зміна ціни - +20,332 %).

03.10.2023 між Комбінатом та ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» укладено додаткову угоду № 2 до договору (а.с.47 т.1), відповідно до якої сторони домовилися викласти п. 2.1 у наступній редакції: ціна за одиницю товару становить:

- бензин А-95, талони 52,00 грн (з ПДВ);

- дизельне паливо, талони 53,11 грн (з ПДВ).

З матеріалів цієї справи вбачається, що на виконання умов договору ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» поставило, а Комбінат отримав всього: 23420 літрів бензину А-95 на загальну суму 1048860 грн та 24320 літрів дизельного палива на загальну суму 1109335,20 грн, що підтверджується видатковими накладними № T-1367 від 27.03.2023, №T-1867 від 23.05.2023, №T-2211 від 23.06.2023, №Т-2663 від 23.08.2023, №T-3062 від 04.10.2023, актами прийому-передачі №Т-1367 від 27.03.2023, №Т-1867 від 23.02.2023, №Т-2211 від 23.06.2023, №Т-2663 від 23.08.2023, №Т-3062 від 01.10.2023 (а.с.50-59 т.1).

Комбінат сплатив ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» в загальному розмірі 2158195,20 грн, про що свідчать платіжні інструкції: № 56 від 28.03.2023, № 153 від 26.06.2023, № 112 від 25.05.2023, № 263 від 04.10.2023, № 214 від 28.08.2023 (а.с.60-62 т.1).

Також в матеріалах цієї справи міститься надані відповідачем до відзиву на позовну заяву цінова довідка Одеської регіональної торгово-промислової палати від 25.03.2024 №СИО-е №000047 (а.с.135 т.1), замовником, якої є ТОВ «ВСТ-ОЙЛ», в якій зазначено, що середні роздрібні ціни (АЗС) визначені в гривнях України за 1 літр та складають з урахуванням ПДВ на нафтопродукти у Вінницькій області: бензин А-95 (станом на 22.03.2023 - 46,91; станом на 23.08.2023 52,43; зміна ціни - +11,767 %) та дизпаливо (станом на 22.03.2023 - 47,75; станом на 23.08.2023 51,78; зміна ціни - +8,44 %).

Предметом позову у цій справи є вимога прокурора визнати недійсними вищевказані додаткові угоди до договору та стягнути з ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» на розрахунковий рахунок міської ради безпідставно та надмірно сплачені бюджетні кошти у загальній сумі 83760,20 грн з підстав порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» а саме: необґрунтованим та безпідставним збільшенням ціну на одиницю товару (бензину та дизельного палива) у порівнянні з первинною ціною за договором постачання.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин): договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону; предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст1 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

У договорі сторони обумовили усі істотні умови, такі як предмет, ціну та строк виконання зобов`язань.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Крім того, відповідно до пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Щодо додаткової угоди № 1 від 23.08.2023.

Як вже зазначалось, згідно Специфікації, яка є додатком до договору вартість бензину А-95 становить 41,03 грн без ПДВ (42,99 грн з ПДВ), загальна кількість 24000 літрів, а вартість дизельного палива 40,18 грн без ПДВ (43,90 грн з ПДВ), загальна кількість 25600 літрів.

23.08.2023 між Комбінатом та ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» укладено додаткову угоду № 1 до договору (а.с.44 т.1), відповідно до якої сторони домовилися викласти п. 2.1 у наступній редакції: ціна за одиницю товару становить:

- бензин А-95, талони - 47,28 грн (з ПДВ);

- дизельне паливо, талони - 48,28 грн (з ПДВ).

Отже внаслідок укладення додаткової угоди № 1 від 23.08.2023 до договору ціна за товар (бензин та дизельне паливо) збільшена сторонами лише на 9,98% в порівнянні з ціною за основним договором (що не перевищує 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю).

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що право на 10-відсотковий граничний розмір підвищення ціни не є безумовним.

Для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

Згідно з роз`ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Незважаючи на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Колегія суддів зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 6 Закону України «Про публічні закупівлі».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2024 справі № 910/401/23.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі № 903/366/22 зазначив, що при звернені до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також мас довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його не можливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

В свою чергу, під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Разом із тим, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд Верховний Суд у постановах від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17 та від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Так, з матеріалів цієї справи слідує, що укладенню додаткової угоди № 1 від 23.08.2023 до договору передувала довідка Одеської регіональної торгово-промислової палати від 11.08.2023 №СИО-е №000130 (а.с.46 т.1), замовником якої є ТОВ «ВСТ-ОЙЛ», в якій зазначено, що середні роздрібні ціни (АЗС) визначені в гривнях України за 1 літр та складають з урахуванням ПДВ в м. Одеса та Одеській області на бензин А95 51,71 грн, дизельне пальне 50,82 грн.

Надаючи оцінку вищевказаній довідці, колегія суддів насамперед зауважує, що додаткова угода № 1 від 23.08.2023 до договору взагалі не містить жодних посилань, що підставою для збільшення ціни (власне і підставою для її укладення) стала саме названа довідка Одеської регіональної торгово-промислової палати від 11.08.2023 №СИО-е №000130.

По-друге, за умовами п. 1.2. договору постачання палива здійснюється із використанням талонів, через мережу АЗС, визначених у Переліку АЗС, який є додатком № 2 до договору. При цьому, перелік та розташування (розміщення) стаціонарних АЗС (додаток № 2 до договору) знаходяться у м. Гайсин Вінницької області.

Натомість, вищевказана довідка Одеської регіональної торгово-промислової палати від 11.08.2023 №СИО-е №000130 стосується середніх роздрібних цін (АЗС) в м. Одеса та Одеській області.

По-третє, вказана довідка не містять даних щодо порівняння чинної ринкової ціни на товар з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, тобто проведених досліджень коливання ринку.

У ній лише зазначена роздрібна ціна пального станом на конкретну дату (10.08.2023), вона не містять відомостей щодо динаміки ціни, вона носить виключно фактографічно-інформаційний характер.

Тобто, інформація у вказаній довідці у будь-якому випадку не є достатньою для належного обґрунтування факту коливання ціни на пальне на ринку.

Отже, оспорювана додаткова угода була укладено без належного обґрунтування та документального підтвердження, всупереч нормам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання її недійсною.

Щодо наданої відповідачем до відзиву на позовну заяву цінової довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати від 25.03.2024 №СИО-е №000047 (а.с.135 т.1), колегія суддів зазначає, що вона взагалі датовані після укладення спірної додаткової угоди № 1 від 23.08.2023 до договору, в той час як з аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» слідує, що факт коливання ціни товару на ринку має бути документально підтверджений станом на момент укладення додаткової угоди.

За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв її до увагу в якості підтвердження коливання ціни на пальне на ринку під час укладення додаткової угоди № 1 від 23.08.2023.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні надав їй оцінку, а тому посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (зокрема ст. 80 ГПК України) є безпідставними.

Щодо додаткової угоди № 2 від 03.10.2023.

Як вже зазначалось, згідно Специфікації, яка є додатком до договору вартість бензину А-95 становить 41,03 грн без ПДВ (42,99 грн з ПДВ), загальна кількість 24000 літрів, а вартість дизельного палива 40,18 грн без ПДВ (43,90 грн з ПДВ), загальна кількість 25600 літрів.

03.10.2023 між Комбінатом та ТОВ «ВСТ-ОЙЛ» укладено додаткову угоду № 2 до договору (а.с.44 т.1), відповідно до якої сторони домовилися викласти п. 2.1 у наступній редакції: ціна за одиницю товару становить:

- бензин А-95, талони 52,00 грн (з ПДВ);

- дизельне паливо, талони 53,11 грн (з ПДВ).

Таким чином внаслідок укладення додаткової угоди № 2 від 03.10.2023 до договору ціна за товар (бензин та дизельне паливо) взагалі була збільшена сторонами на 26,73% (бензин) та 32,18% (дизельне паливо) в порівнянні з ціною за основним договором.

Колегія суддів звертає увагу, що питання допустимості збільшення сторонами договору ціни товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» було предметом розгляду Великої Палати у справі № 922/2321/22, за наслідками розгляду якої ухвалено постанову від 24.01.2024.

Відповідаючи на це питання, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

За наслідками розгляду справи № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 виклала правовий висновок щодо застосування норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з яким: «Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».

Враховуючи вищевикладене, а також те, що укладення додаткової угоди № 2 від 03.10.2023 до договору призвело до збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, що не узгоджується із п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якою імперативно передбачено неможливість збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання її недійсною.

Щодо стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Перевіривши здійснений прокурором розрахунок безпідставно сплачених бюджетних коштів у розмірі 83760,20 грн, наведений в мотивувальній частині позовної заяви, колегія суддів погоджується з ним.

При цьому, жодних заперечень щодо арифметичної правильності заявлених до стягнення сум апеляційна скарга не містить.

Колегією суддів враховується, що прокурор, обґрунтовуючи позов в цій частині, помилково посилався ч. 1 ст. 670 ЦК України, замість ст. 1212 ЦК України, водночас, згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, що, власне, і було здійснено місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 та ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України», пункт 58).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСТ-ОЙЛ» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2024 у справі № 916/747/24 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.12.2024 (у зв`язку з перебування головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці відповідно до наказу в.о. голови суду від 16.12.2024 № 324-в).

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська