Постанова

від 16.12.2024 по справі 910/17052/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа№ 910/17052/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 (повний текст складено та підписано 05.09.2024)

у справі № 910/17052/23 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізична особа-підприємець Гораєвська Людмила Василівна

про стягнення 189 197,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (відповідача) про стягнення 189 197,00 грн шкоди, внаслідок затоплення нежитлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у орендованому ним нежитловому приміщенні № 30 в будинку № 6 по вулиці Рея Бредбері, 06.03.2023 сталося залиття внаслідок пошкодження трубопроводу холодного водопостачання в бойлері, яке межує із орендованим нежитловим приміщенням.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/17052/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" грошові кошти у розмірі 189 197,00 грн та судовий збір у розмірі 2837,95 грн.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/17052/23. Прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимоги відмовити у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не є балансоутримувачем бойлерної, через якої здійснюється водопостачання, а лише надає послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

Окрім викладеного, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення позивачем ремонту в спірному нежитловому приміщенні.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу та узагальнення їх доводів

У запереченнях на апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що бойлерна (теплопункт) знаходиться у будинку № 6 по вул. Рея Бредбері (вул. Дубініна), який на підставі рішення Київської міської ради № 215/5602 від 25.05.2022 передано до управління та обслуговування саме - відповідачу.

За таких обставин, позивач вважає, що відповідач повинен був утримувати в належному стані внутрішньобудинкові системи (мережі) та їх складові (бойлер) у будинку № 6 по вулиці Рея Бредбері у місті Києві.

Таким чином, на думку позивача, саме відповідач є відповідальною особою за заподіяну шкоду внаслідок пошкодження майна позивача.

Також позивач наголошує на тому, що ним заявлені позовні вимоги не за проведення ремонту, а за завдану матеріальну шкоду приміщенню та майну позивача. Тобто заявлені позовні вимоги стосуються компенсації, яка в свою чергу і стане підставою для приведення вказаного приміщення та майна у попередній стан.

Узагальнений виклад позиції третьої особи

Третя особа не скористалася своїм правом подати письмові пояснення на апеляційну скаргу. Неподання письмових пояснень не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/17052/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17052/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/17052/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.12.2020 між фізичною особою-підприємцем Гораєвською Людмилою Василівною (орендодавцем, третьою особою) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" (орендарем, позивачем) укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендарю нежитлове приміщення № 30 - офіс, площею 67,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володі Дубініна, буд. 6, що належить орендодавцю на підставі свідоцтва на право власності серія САС № 793808 від 04.08.2009, за плату на строк, встановлений цим договором.

Приміщення за цим договором передається за актом приймання-передачі (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 договору приміщення передається з метою використання його під офіс для ведення адвокатської діяльності орендаря.

У додатку № 1 до договору сторони погодили, що орендодавець надає орендарю згоду обладнувати та оформлювати, в тому числі проводити побутовий/капітальний ремонт нежитлового приміщення.

Як вбачається з акта про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостання (або холодного водопостачання) від 07.03.2023 (складений комісією у складі провідного інженера Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", старшого майстра та майстра ремонтної дільниці та затверджений начальником Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (додаток 4 до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76), 06.03.2023 в житловому будинку № 6 на вулиці Рея Бредбері (вул. Дубініна), в нежитловому приміщенні, розташованому в підвальному приміщенні, власником якого є фізична особа-підприємець Гораєвська Людмила Василівна, трапилось залиття. В акті зазначено, що при візуальному обстеженні приміщення площею 67,9 кв.м. виявлено сліди залиття підлоги з кахлю по всій площі. При обстеженні приміщення встановлено, що матеріальні цінності та інше майно знаходяться прямо на підлозі, що привело до їх змокання та пошкодження.

Висновки і рекомендації комісії: залиття нежитлового приміщення за адресою: вул. Рея Бредбері (вул. Дубініна), буд. 6 сталося внаслідок пошкодження трубопроводу холодного водопостачання в бойлері, що межує з вказаним приміщенням.

Відповідно до звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого нежилому приміщенню № 30 - офіс, загальною площею 67,90 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Володі Дубініна, буд. 6, який складено суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Закір`яровою В.В. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №179/2023 від 27.03.2023), розмір матеріального збитку складає 189 197,00 грн.

У вимозі від 23.05.2023 вих. № 34 позивач просив відповідача відшкодувати йому у добровільному порядку збитки у розмірі 189 197,00 грн.

Так як відповідач не відшкодував позивачу збитки у розмірі 189 197,00 грн, звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції позивач просив суд стягнути з відповідача збитки зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/17052/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" грошові кошти у розмірі 189 197,00 грн та судовий збір у розмірі 2837,95 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я, тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки 2) збитків 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Судова колегія зазначає, що на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач є орендарем нежитлового приміщення № 30 - офісу, площею 67,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володі Дубініна, буд. 6 (на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 02.12.2020, укладеного з третьою особою); позивач самостійно зробив ремонт вказаного приміщення, підвлаштувавши його для своїх потреб, та розмістив в приміщенні власні речі.

06.03.2023 в житловому будинку № 6 на вулиці Рея Бредбері (вул. Дубініна), в нежитловому приміщенні, розташованому в підвальному приміщенні, власником якого є фізична особа-підприємець Гораєвська Людмила Василівна, сталось залиття, що підтверджується актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостання (або холодного водопостачання) від 07.03.2023 (складений комісією у складі провідного інженера Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", старшого майстра та майстра ремонтної дільниці та затверджений начальником Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (додаток 4 до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76).

В акті зазначено, що при візуальному обстеженні приміщення площею 67,9 кв.м. виявлено сліди залиття підлоги з кахлю по всій площі. При обстеженні приміщення встановлено, що матеріальні цінності та інше майно знаходяться прямо на підлозі, що привело до їх змокання та пошкодження. Висновки і рекомендації комісії: залиття нежитлового приміщення за адресою: вул. Рея Бредбері (вул. Дубініна), буд. 6 сталося внаслідок пошкодження трубопроводу холодного водопостачання в бойлері, що межує з вказаним приміщенням.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Необхідно зазначити, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Виходячи з оцінки наданих сторонами до матеріалів справи доказів, за їх належністю, допустимістю, достовірністю, вірогідністю (ст.ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано власного висновку, складеного суб`єктом оціночної діяльності, або інших доказів, які б підтверджували інший розбір шкоди, завданої позивачу.

Тоді як відповідно до звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого нежилому приміщенню № 30 - офіс, загальною площею 67,90 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Володі Дубініна, буд. 6, який складено суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Закір`яровою В.В. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №179/2023 від 27.03.2023), розмір матеріального збитку становить 189 197,00 грн.

Доводи відповідача про те, що він не є відповідальною особою за стан бойлера та мереж будинку взагалі, так як вони не передавались в управління відповідача судовою колегією оцінюються критично, виходячи з наступного.

Рішенням Київської міської ради № 215/5602 від 25.05.2011 вирішено передати до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації житловий будинок по вул. Володі Дубініна, буд. 6.

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", віднесено до сфери управління Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації та з 01.05.2015 підприємство приступило до виконання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, які ввійшли до житлового фонду, переданого до сфери управління Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації, в тому числі по будинку 6 по вул. Рея Бредбері у м. Києві.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надає послуги з утримання будинку та споруд та прибудинкових територій, а до складу таких послуг входить технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливової каналізації, а також поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньо будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків).

Отже, саме відповідач повинен був утримувати в належному стані внутрішньо будинкові системи (мережі) та їх складові (бойлер) (доказів протилежного матеріали справи не містять) у будинку №6 по вулиці Рея Бредбері у місті Києві, а, отже, саме відповідач є особою, відповідальною за заподіяну внаслідок пошкодження майна позивача шкоду.

При цьому, доказів перебування вказаного будинку на балансі/управлінні будь-якої іншої особи матеріали справи не містять.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права та матеріального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/17052/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/17052/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко