Постанова

від 16.12.2024 по справі 906/12/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Справа № 906/12/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача 1: Трохліб М.С.

відповідача 2: не з`явився

прокурор: Немкович І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19 вересня 2024 року у справі №906/12/24 (повний текст складено 25 вересня 2024 року, суддя Кравець С.Г.)

за позовом Керівника Чуднівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чуднівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (відповідач 1)

та до Комунального підприємства "Благоустрій" Чуднівської міської ради (відповідач 2)

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів за договором про закупівлю товару в сумі 251 368,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чуднівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Чуднівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Комунального підприємства "Благоустрій" Чуднівської міської ради про визнання недійсними додаткових угод №1 - №8 до Договору №308-Т від 09 квітня 2021 року на закупівлю електричної енергії між КП "Благоустрій" Чуднівської міської ради та ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на користь Чуднівської міської ради 251368,74 грн, сплачених за непоставлений товар за договором.

Підставою позову є укладення вищевказаних додаткових угод з порушенням приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки при їх укладенні ціну на закуповувану електроенергію підвищено більше, ніж на 10% та за відсутності належного обґрунтування такого підвищення цін.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19 вересня 2024 року у справі №906/12/24 частково задоволено позов Керівника Чуднівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чуднівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та до Комунального підприємства "Благоустрій" Чуднівської міської ради про визнання додаткових угод недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів за договором про закупівлю товару в сумі 251 368,74 грн.

Визнано недійсними додаткову угоду №1 від 19 травня 2021 року, №2 від 24 травня 2021 року, №3 від 12 серпня 2021 року, №4 від 16 серпня 2021 року, №5 від 20 серпня 2021 року, №6 від 19 жовтня 2021 року, №7 від 23 жовтня 2021 року та №8 від 29 жовтня 2021 року до Договору №308-Т від 09 квітня 2021 року на закупівлю електричної енергії між Комунальним підприємством "Благоустрій" Чуднівської міської ради (код ЄДРПОУ 32777234) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖОЕК" (код ЄДРПОУ 42095943).

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, Житомирська область, м.Житомир, майдан Перемоги, буд. 10; ідентифікаційний код 42095943) на користь Чуднівської міської ради (13200, Житомирська область, Житомирський район, м.Чуднів, вул.Героїв Майдану, буд.104; ідентифікаційний номер 04344952): 220 260,53 грн сплачених коштів.

В іншій частині позову відмовлено.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Благоустрій" Чуднівської міської ради (13200, Житомирська область, Чуднівський р-н, м. Чуднів, вул. Героїв Майдану, буд. 146; ідентифікаційний код 32777234) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська область, м.Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11; ідентифікаційний код 02909950) 10736,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, Житомирська область, м.Житомир, майдан Перемоги, буд. 10; ідентифікаційний код 42095943) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська область, м.Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11; ідентифікаційний код 02909950) 14039,91грн витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що додаткові угоди №1-8 до договору про закупівлю електричної енергії №308-Т від 09 квітня 2021 року є такими, що укладені за відсутності належного документального підтвердження, що виключає підстави для зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягають визнанню недійсними. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, доведеною у цій справі є переплата коштів у розмірі 220 260,53 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19 вересня 2024 року у справі №906/12/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення коштів відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що впродовж дії Договору, у зв`язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку, між сторонами було укладено 8 оспорюваних прокурором додаткових угод про підвищення ціни за одиницю товару, кожною з яких ціна піднімалася в межах до 10 % згідно з пунктом 14.8 Договору. Разом з тим апелянт звертає увагу, що умови Договору №308-Т та додаткових угод до нього фактично не застосовувалися. Внаслідок того, що Комунальним підприємством при укладенні нового договору не було дотримано усіх положень ПРРЕЕ щодо припинення попередніх договірних відносин, дія Договору №24-280 від 11 грудня 2018 року про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не припинялася. В зв`язку з вищевикладеним, за доводами відповідача 1 впродовж 2021 року ТОВ "ЖОЕК" надавало КП "Благоустрій" послуги з постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідно до Договору №24-280, внаслідок чого умови Договору №308-Т не застосовувалися. Враховуючи вищевикладене, внаслідок того, що постачання електричної енергії впродовж 2021 року відбувалося на умовах Договору №24-280 та за визначеними ним цінами, визнання недійсними додаткових угод до Договору №308-Т жодним чином не може розцінюватися як підстава для стягнення грошових коштів по Договору №24-280.

Скаржник стверджує, що застосування місцевим судом пунктів 6-7 Постанови НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року є помилковим, оскільки дані пункти Прикінцевих та перехідних положень ПРРЕЕ стосуються відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі та постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання (у зв`язку зі зміною системи ринку електричної енергії та внесенням відповідних змін до законодавства). Разом з тим, Договір №24-280 від 11 грудня 2018 року укладався вже між комунальним підприємством та новоствореним постачальником (ТОВ "ЖОЕК"), що не є оператором системи розподілу та був наділений виключно повноваженнями з постачання електричної енергії, відповідно до актуального на той час законодавства. До того ж, КП "Благоустрій", відповідно до підпункту 42 пункту 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" є малим непобутовим споживачем (споживач, який не є побутовим споживачем і купує електричну енергію для власного споживання, електроустановки якого приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 50 кВт). Відтак пункт 7 вищевказаної Постанови НКРЕКП немає жодного відношення до справи і жодним чином не доводить факту припинення дії Договору №24-280. Разом з тим пункт 6 ПРРЕЕ стосується питання укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, що в свою чергу взагалі не розглядалося під час розгляду справи і, до того ж, немає жодного відношення до спору. Тому, внаслідок неправильного трактування прикінцевих положень ПРРЕЕ, на переконання апелянта, місцевий суд прийшов до хибного висновку про те, що Договір №24-280 є припиненим.

Крім того, апелянт вважає, що оскільки відповідним компетентним органом, зокрема Держаудитслужбою не встановлено порушення по Договору у сфері державних закупівель, то, відповідно, заявлені прокурором порушення ґрунтуються виключно на припущеннях, що, у відповідності до вимог законодавства, не допускається.

Листом №906/12/24/6962/24 від 21 жовтня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

31 жовтня 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/12/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2024 року у справі №906/12/24 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19 вересня 2024 року у справі №906/12/24. Зобов`язано апелянта протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: уточнити вимоги апеляційної скарги, надати докази сплати судового збору у встановленому розмірі (якщо оскаржується рішення повністю - 30291,03 грн.; якщо в частині стягнутих коштів - 3964,68 грн) та докази надсилання апеляційної скарги Чуднівській окружній прокуратурі.

15 листопада 2024 року від ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" через "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 3964,68 грн, докази надсилання апеляційної скарги Чуднівській окружній прокуратурі. Апелянт просить суд розглядати справу в межах зазначених в апеляційній скарзі вимог прохальної частини, а саме скасувати частково рішення Господарського суду Житомирської області від 19 вересня 2024 року по справі №906/12/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення коштів відмовити.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 листопада 2024 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Петухова М.Г., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В., суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2024 року у справі №906/12/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19 вересня 2024 року у справі №906/12/24 та призначено дату судового засідання на 16 грудня 2024 року об 12:00 год.

06 грудня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" Трохліба Мирослава Сергійовича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі №906/12/24 задоволено заяву представника ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" Трохліба Мирослава Сергійовича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

11 грудня 2024 року від Чуднівської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

В судовому засіданні 16 грудня 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник відповідача 1 та прокурор повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представник позивача та відповідача 2 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача 1 та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, КП "Благоустрій" Чуднівської міської ради в електронній системі закупівель оприлюднено оголошення UA-2021-03-01-011897-а про проведення відкритих торгів за предметом ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія з очікуваною вартістю закупівлі 1 602 000,00 гривень.

До участі у відкритих торгах свої тендерні пропозиції було подано 2 суб`єктами господарювання: ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (відповідач) з остаточною ціновою пропозицією 1 331 057,11грн та ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" з остаточною ціновою пропозицією 1 507 968,00 грн.

Найбільш економічно вигідною визнано тендерну пропозицію ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", яка відповідає кваліфікаційним вимогам Аукціону на підставі вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

09 квітня 2021 року між КП "Благоустрій" Чуднівської міської ради (відповідач-2) та ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (відповідач-1) укладено договір №308-Т про закупівлю на постачання електричної енергії споживачу, відповідно до пункту 1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник).

Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 3.1. договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору, для цілей Закону України "Про публічні закупівлі" предмет закупівлі за цим Договором відноситься до ДК 021:2015:09310000- Електрична енергія (Електрична енергія (з урахуванням послуги розподілу та послуги з передачі електроенергії).

За умовами пункту 3.5 договору визначено, що період постачання електричної енергії за цим Договором з 09 квітня 2021 року до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 5.1 договору, ціна цього Договору становить 1 331 057,11 грн (Один мільйон гриста тридцять одна тисяча п`ятдесят сім гривень. 11 копійок) в т.ч. з ПДВ 221 842,85 грн.

За умовами пункту 5.5 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 13.1 договору сторони погодили, що зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, передбачених Законом та оформляється в такій самій формі, що й договір про закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.

За умовами пункту 13.2 договору, пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору.

Згідно з пунктом 13.3 договору, пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.

Пунктом 13.5 договору сторони погодили, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимог) однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 13.7 договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, що передбачені статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до пункту 15.1 договору, цей Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем договірних величин споживання електричної енергії (додаток №2 до Договору) та укладається на строк до 31 грудня 2021 року включно, а в частині проведення розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Додатком №2 до договору №308-Т було погоджено договірні величини споживання електричної енергії /т.1, а.с.62/.

Додатковою угодою №1 від 14 липня 2021 року сторонами погоджено збільшення договірної ціни за 1 вКт/год електричної енергії з 3,398328грн з ПДП до 3,558708 з ПДВ. Таким чином сторони збільшили вартість товару на 4,7% відносно вартості, визначеної у договорі №308-Т від 09 квітня 2021 року /т.1, а.с.63/.

24 травня 2021 року між відповідачами укладено додаткову угоду №2 до договору №308-Т, відповідно до якої збільшено ціну, зазначену в договорі, а саме, ціну за 1 кВт/год збільшено до 3,734966грн з ПДВ, що призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год, електричної енергії на 9,9% до ціни за 1 кВт/год електричної енергії, визначеної основним договором /т.1, а.с.64/.

12 серпня 2021 року між відповідачами укладено додаткову угоду №3 до договору №308-Т, якою збільшено ціну, зазначену в договорі, в межах не більше 10%, а саме, ціну за 1 кВт/год збільшено до 3,928672 грн з ПДВ, або на 15,6% до ціни за 1 кВт/год електричної енергії, визначеної основним договором /т.1, а.с.65/.

Додатковою угодою №4 від 16 серпня 2021 року до договору №308-Т збільшено визначену ним ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 4,120053 грн з ПДВ, або на 21,2% до ціни за 1 кВт/год електричної енергії, визначеної основним договором /т.1, а.с.66/.

20 серпня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №5, згідно з якою погоджено підвищення договірної ціни до 4,351884 грн за кВт/год, або на 28% до ціни за 1 кВт/год електричної енергії, визначеної основним договором /т.1, а.с.67/.

Додатковою угодою №6 від 19 жовтня 2021 року сторони передбачили підвищення ціни за 1 кВт/год електричної енергії до 4,606666 грн за кВт/год, або на 35,56% до ціни за 1 кВт/год електричної енергії, визначеної основним договором /т.1, а.с.68/.

Додатковою угодою №7 від 23 жовтня 2021 року сторони досягли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару та вирішили збільшити ціну зазначену в договорі в межах не більше 10%, а саме, ціну за 1 кВт/год збільшено до 4,886672 грн. Таким чином, сторони збільшили вартість товару на 43,8% відносно вартості, обумовленої договором №308-Т від 09 квітня 2021 року /т.1, а.с.69/.

В додатковій угоді №8 від 29 жовтня 2021 року сторонами погоджено змінити ціну за одиницю електричної енергії шляхом її збільшення до 5,153989 грн. Таким чином, сторони збільшили вартість товару на 51,66% відносно вартості, обумовленої договором №308-Т від 09 квітня 2021 року /т.1, а.с.70/.

Вищевказані додаткові угоди укладені згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та мотивувалися коливанням та зміною ціни товару на ринку порівняно з ціною, запропонованою на торгах.

В обґрунтування наявності коливання ціни на ринку ТОВ "ЖОЕК" подано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, копії яких містяться в матеріалах справи /т.1, а.с.102-117/.

Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати №936-2/21 від 23 квітня 2021 року з посиланням на відомості ДП "Оператор ринку" засвідчено, що середньозважена ціна на електричну енергію на ринку "на добу наперед" по об`єднаній енергетичній системі України станом на 10 квітня 2021 року становила 1317,52 грн за МВт/год, станом на 12 квітня 2021 року становила 1617,47 грн, відповідно, відсоток зміни ціни - 22,77% /т.1, а.с.102-103/.

Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати №936-3/21 від 23 квітня 2021 року з посиланням на відомості ДП "Оператор ринку" засвідчено, що середньозважена ціна на електричну енергію на ринку "на добу наперед" по об`єднаній енергетичній системі України станом на 16 квітня 2021 року становила 1499,75 грн за МВт/год, станом на 19 квітня 2021 року становила 1735,79 грн, відповідно, відсоток зміни ціни +15,74% /т.1, а.с.104-105/.

Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати №1335-5/21 від 16 червня 2021 року з посиланням на відомості ДП "Оператор ринку" засвідчено, що середньозважена ціна на електричну енергію на ринку "на добу наперед" по об`єднаній енергетичній системі України за травень 2021 року становила 1018,74 грн за МВт/год, за першу декаду червня 2021 року становила 1293,14 грн, відповідно, відсоток зміни ціни + 26,94% /т.1, а.с.106-107/.

Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати №1450-1/21 від 01 липня 2021 року відзначено, що середньозважена ціна на електричну енергію по об`єднаній енергетичній системі України за першу декаду червня 2021 року становила 1293,14 грн за МВт/год, за другу декаду червня 2021 року становила 1409,26 грн за МВт/год, таким чином, відсоток зміни ціни між цими датами становить +8,98% /т.1, а.с.108-109/.

Довідкою Харківської торгово-промислової палати №1450-2/21 від 01 липня 2021 року визначено, що відповідно до інформації ДП "Оператор ринку" середньозважена ціна на електричну енергію по ОЕС України за другу декаду червня 2021 року становила 1409,26 грн за МВт/год та за 3 декаду червня становила 1557,21 грн за МВт/год, та наведено відсоток підвищення ціни на рівні +10,50% /т.1, а.с.110-111/.

Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати №1884-2/21 від 13 серпня 2021 року визначено, що середньозважена ціна на електричну енергію по ОЕС України станом на 29 липня 2021 року становила 1698,18 грн за МВт/год та станом на 05 серпня 2021 року становила 1988,79 грн за МВт/год, та наведено відсоток підвищення ціни на рівні +17,11% /т.1, а.с.112-113/.

Довідкою Харківської торгово-промислової палати №1884/21 від 13 серпня 2021 року визначено, що відповідно до інформації ДП "Оператор ринку" середньозважена ціна на електричну енергію по ОЕС станом на 05 серпня 2021 року становила 1988,79грн за МВт/год та станом на 09 серпня 2021 року становила 2240,53грн за МВт/год, та наведено відсоток підвищення ціни на рівні +12,65% /т.1, а.с.114-115/.

Довідкою Харківської торгово-промислової палати №1884-1/21 від 13 серпня 2021 року визначено, що відповідно до інформації ДП "Оператор ринку" середньозважена ціна на електричну енергію по ОЕС України станом на 09 серпня 2021 року становила 2240,53грн за МВт/год та станом на 10 серпня 2021 року становила 2434,81грн за МВт/год, та наведено відсоток підвищення ціни на рівні +8,67% /т.1, а.с.116-117/.

На умовах, визначених договором про закупівлю відповідачем здійснено поставку 391 680 кВт/год електричної енергії на суму 1 331 057,11 грн за ціною, передбаченою договором, в той час як поставка 216498 кВт/год електричної енергії на суму 987099,94 грн здійснена за цінами, що передбачені умовами додаткових угод.

На переконання прокуратури, у зв`язку з укладенням оспорюваних додаткових угод, ТОВ "ЖОЕК" недопоставлено 73 968,35 кВт/год оплаченої замовником електричної енергії (290 466,35 кВт/год - 216 498 кВт/год), вартість якої за умовами договору дорівнює 251 368,72 грн (73 968,35кВт/год х 3,398328кВт/год*грн). Вказана сума грошових коштів підлягає стягненню з відповідачів на підставі частини першої статті 670 Цивільного кодексу України, як сума сплаченого за непоставлений товар.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19 вересня 2024 року у справі №906/12/24 позов задоволено частково.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає порушеними інтереси держави з огляду на недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових договорів, якими внесено зміни до вартості товару що закуповувався.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року по справі №922/2321/22).

Наведене підтверджується також тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як також видно з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що Комунальним підприємством "Благоустрій" Чуднівської міської ради проведено публічну закупівлю UA-2021-03-01-011897-а з предметом ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія з очікуваною вартістю закупівлі 1 602 000,00 гривень. 09 квітня 2021 між відповідачами був укладений договір про закупівлю електричної енергії за ціною 3,398328рн за 1 кВт/год з ПДВ.

Додатковими угодами №1 від 19 травня 2021 року, №2 від 24 травня 2021 року, №3 від 12 серпня 2021 року, №4 від 16 серпня 2021 року, №5 від 20 серпня 2021 року, №6 від 19 жовтня 2021 року, №7 від 23 жовтня 2021 року, №8 від 29 жовтня 2021 року до договору на закупівлю електричної енергії №308-Т від 09 квітня 2021 року ціна на електричну енергію підвищувалася.

Із встановленого судами вбачається, що поставлений товар був не тільки прийнятий відповідачем 2 у власність, а й спожитий.

Сторонами підписувались Акти приймання-передачі: №2830 від 31 березня 2021 року кількість електричної енергії 33 775 кВт/год на суму 136 154,72 грн, №3435 від 30 квітня 2021 року кількість електричної енергії 18 090 кВт/год на суму 73 907,52 грн, №4356 від 31 травня 2021 року кількість електричної енергії 17 020 кВт/год на суму 72 631,07 грн, №4832 від 30 червня 2021 року кількість електричної енергії 18 751 кВт/год на суму 64 154,90 грн, №5888 від 30 липня 2021 року кількість електричної енергії 15 490 кВт/год на суму 67 213,16 грн, №6398 від 31 серпня 2021 року кількість електричної енергії 13 566 кВт/год на суму 35 589,91 грн, №7396 від 30 вересня 2021 року кількість електричної енергії 17 971 кВт/год на суму 68 431,28 грн, №7692 кількість електричної енергії 18 426 кВт/год на суму 74 820,14 грн (за жовтень 2021 року), №8864 від 31 листопада 2021 року кількість електричної енергії 19 737 кВт/год на суму 93 235,85 грн, №9384 від 31 грудня 2021 року кількість електричної енергії 28 296 кВт/год на суму 148 286,74грн /т.1, а.с. 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91/.

З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" ініціювало підписання додаткових угод, внаслідок чого збільшено ціну за одиницю товару у порівнянні з первинним договором.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №915/346/18, від 12 лютого 2020 року у справі №913/166/19, від 21 березня 2019 року у справі №912/898/18, від 25 червня 2019 року у справі №913/308/18, від 12 вересня 2019 року у справі №915/1868/18).

Чинним законодавством України не визначений виключний перелік органів, до компетенції яких належить надання підтверджувальних документів щодо коливання ціни товару на ринку, а також жодним нормативно-правовим актом не затверджений виключний перелік підтверджувальних документів щодо коливання ціни товару на ринку, в тому числі відсутні законодавчо визначені обов`язкові вимоги до назви, змісту, зазначення конкретного виробника товару, проміжку часу або конкретної дати, коли визначається коливання ціни, для таких документів.

Згідно з частинами 5, 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок. Ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" визначається для кожного розрахункового періоду Оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення "по заявленій (пропонованій) ціні" відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку (частина 5).

За результатами торгів відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна і обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду, та інші показники (частина 6).

Відповідно до роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (яке є уповноваженим органом, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель) №3304-04/33869-06 від 14 серпня 2019 року "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії" оприлюднення результатів торгів на ринку "на добу наперед" та "внутрішньодобовому ринку" забезпечує ДП "Оператор ринку" на своєму вебсайті.

У документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

За результатами торгів відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Отже, на підтвердження коливання ціни на електричну енергію відповідач до своїх листів повинен був додати копії звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19 від 18 червня 2021 року).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

Як вбачається зі змісту цінових довідок Харківської торгово-промислової палати №936-2/21 від 23 квітня 2021 року, №936-3/21 від 23 квітня 2021 року, останніми не наводиться інформація про ціни на ринку електричної енергії станом на дату подання учасником тендерної пропозиції, що мало місце 16 березня 2021 року, на дату укладення договору про закупівлю 09 квітня 2021 року та на дату укладення оспорюваної додаткової угоди №1 від 19 травня 2021 року.

Відповідно до відомостей ДП "Оператор ринку", розміщених у вільному доступі за посиланням https://www.oree.com.ua, середньозважена ціна на електричну енергію ринку "на добу наперед" по ОЕС України станом на 09 квітня 2021 року становила 1589,34 грн/МВт.год, в той час як 19 травня 2021 року - 1326,72 грн/МВт.год, 24 травня 2021 року - 667,95 грн/МВт.год.

Тобто, середньозважені ціни на електричну енергії станом на дати укладення додаткових угод №1 від 19 травня 2021 року, №2 від 24 травня 2021 року були меншими, ніж станом на дату укладення договору про закупівлю №308-Т від 09 квітня 2021 року, що свідчить про відсутність коливань цін на ринку, тобто того юридичного факту з яким пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" пов`язується виникнення у сторін договору право змінювати його істотні умови.

Судами враховується, що внесення змін до істотних умов договору про закупівлю шляхом укладення цією додаткової угоди №1 від 19 травня 2021 року та №2 від 24 травня 2021 року ініційовано постачальником листами №1544-05/7 від 05 травня 2021 року з мотивів підвищення цін на ринку, що обґрунтовано ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати №936-2/21 від 23 квітня 2021 року та №936-3/21 від 23 квітня 2021 року, якими наведено середньозважену ціну на ринку "на добу наперед" станом на 10 квітня 2021 року (1317,52 грн/МВт.год) та станом на 12 квітня 2021 року (1617,47 грн/МВт.год) та середньозважену ціну на електричну енергію станом на 16 квітня 2021 року (1499,75 грн/МВт.год) та станом на 19 квітня 2021 року (1735,79 грн/МВт.год).

Однак, як правильно зазначив місцевий суд, вказані довідки не відображають інформації про ціни на ринку станом на дату укладення договору про закупівлю та на дату внесення до нього змін, а відтак не підтверджують зростання цін в проміжку між цими датами.

При цьому, надані постачальником роздруківки з веб сайту ДП "Оператор ринку" не можуть розцінюватись документальною підставою для укладення додаткових угод №3 від 12 серпня 2021 року, №4 від 16 серпня 2021 року, №5 від 20 серпня 2021 року, №6 від 19 жовтня 2021 року, №7 від 23 жовтня 2021 року, №8 від 29 жовтня 2021 року, оскільки в них не наводиться цінової інформації станом на дату укладення попередніх додаткових угод, відтак не відображають зміни ціни у цей проміжок часу.

В той же час, цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №1335-1/21 від 16 червня 2021 року, передбачає інформацію про ціни на електричну енергію у період, що ще передував укладенню додаткових угод №3 від 12 серпня 2021 року, №4 від 16 серпня 2021 року, №5 від 20 серпня 2021, а тому не доводить наявності коливання цін у відповідні проміжки часу. Крім того, ціни за вказаною довідкою є суттєво нижчими цін, зазначених у довідках Харківської торгово-промислової палати від 23 квітня 2021 року, а відтак лише підтверджує здешевлення ціни на електричну енергію.

Що стосується цінових довідок Харківської торгово-промислової палати №1450-1/21 від 01 липня 2021 року та №1450-2/21 від 01 липня 2021 року, то останніми наводяться відомості про ціну на електричну енергію станом на 1 декаду червня 2021 року та 2 декаду червня 2021 року, однак додаткові угоди №3 від 12 серпня 2021 року, №4 від 16 серпня 2021 року, №5 від 20 серпня 2021 року, укладені поза межами вказаного часового інтервалу, в серпні 2021 року.

Щодо цінових довідок Харківської торгово-промислової палати №1884-2/21, №1884/21 №1884-1/21 від 13 серпня 2021 року, то останніми наводяться відомості про ціну на електричну енергію станом серпень 2021 року в розрізі декількох днів, однак додаткові угоди №6 від 19 жовтня 2021 року, №7 від 23 жовтня 2021 року, №8 від 29 жовтня 2021 року, укладені поза межами вказаного часового інтервалу, в серпні 2021 року.

До того ж, зміна цін на електричну енергію у період з 29 липня 2021 року по 10 серпня 2021 року темпорально охоплюється і поглинається дією додаткової угоди №3 від 12 серпня 2021 року, тому не є доказом коливання таких цін після 12 серпня 2021 року та не може слугувати як підстава для підвищення договірної ціни додатковими угодами №4 від 16 серпня 2021 року, №5 від 09 вересня 2021 року, №6 від 19 жовтня 2021 року, №7 від 23 жовтня 2021 року та №8 від 29 жовтня 2021 року.

Судами обох інстанцій також враховується, що надані ТОВ "ЖОЕК" цінові довідки не наводять інформації про ринкові ціни на електричну енергію станом на дати укладення додаткових угод №6 від 19 жовтня 2021 року, №7 від 23 жовтня 2021 року та №8 від 29 жовтня 2021 року, а тому це не дозволяє визначити, чи змінювалася ціна на ринку електричної енергії у період дії додаткових угод №5 від 09 вересня 2021 року, №6 від 19 жовтня 2021 року, а якщо змінювалася, то якою мірою.

Крім того той факт, що цінова довідка №1884-1/21 від 13 серпня 2021 року не відображає інформації про коливання цін на ринку у період часу після укладення додаткової угоди №7 від 23 жовтня 2021 року, підвищення договірної ціни за додатковою угодою №8 від 29.10.2021 є таким, що вчинено сторонами за відсутності документального підтвердження підстав для цього.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність доказів зміни вартості електричної енергії у зв`язку із коливанням цін на ринку; неправомірність перегляду ціни в бік збільшення на підставі даних, які передували укладення договору про закупівлю та проведенню переговорів щодо ціни; підвищення ціни шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод, що є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, що призвела до нівелювання результатів відкритих торгів.

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що додаткові угоди №1-8 до договору про закупівлю електричної енергії №308-Т від 09 квітня 2021 року є такими, що укладені за відсутності належного документального підтвердження, що виключає підстави для зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Додаткові угоди суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому вони підлягають визнанню недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2024 року у справі №922/2595/23.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Місцевим судом обгрунтовано не прийнято до уваги Акт №2830 від 31 березня 2021 року, за яким відповідачем-1 було поставлено відповідачу-2 у березні 2021 електричної енергії в обсязі 33775 кВт/год та здійснена відповідачем-2 16 квітня 2021 року оплата на суму 198139,42 грн, оскільки такий акт стосувався попереднього періоду і договором №308-Т від 09 квітня 2021 року не охоплювався (відповідно до пункту 3.5 договору періодом постачання електричної енергії за цим договором є 09 квітня 2021 року).

З дослідженого судами вбачається, що на виконання умов договору на закупівлю електричної енергії №308-Т від 09 квітня 2021 року, з урахуванням укладених додаткових угод, ТОВ "ЖОЕК" поставлено загалом 167 347 кВт/год електричної енергії, за постачання яких у період з 19 травня 2021 року по 29 грудня 2021 року сплачено 788 960,52 грн.

Водночас, у відповідності до умов договору №308-Т від 09 квітня 2021 року сплата КП "Благоустрій" Чуднівської міської ради 788 960,52 грн кореспондувала виникненню у постачальника обов`язку поставити 232 161,38 кВт/год електричної енергії.

Отже, у зв`язку з укладенням додаткових угод, ТОВ "ЖОЕК" не поставлено КП "Благоустрій" 64 814,38 кВт/год оплаченої замовником електричної енергії (232 161,38 кВт/год - 167 347 кВт/год), вартість якої за умовами договору дорівнює 220 260,53 грн (64 814,38 кВт/год х 3,398328 кВт/год*грн).

Оскільки додаткові угоди №1-8 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором №308-Т від 09 квітня 2021 року, мали регулюватись додатком №1 "Комерційна пропозиція", підписаним сторонами при укладенні зазначеного договору, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 3,398328грн за 1 кВт/год.

Таким чином, як правильно встановив Господарський суд Житомирської області, грошові кошти в сумі 220 260,53 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Щодо доводів апелянта про те, що впродовж 2021 року ТОВ "ЖОЕК" надавало КП "Благоустрій" послуги з постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідно до Договору №24-280 від 11 грудня 2018 року, а умови Договору №308-Т фактично не застосовувалися, а тому визнання недійсними додаткових угод жодним чином не може розцінюватися як підстава для стягнення грошових коштів по Договору №24-280, колегія суддів зазначає наступне.

В Актах приймання-передачі та рахунках дійсно міститься посилання на договір №24-280 від 11 грудня 2018 року на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Як встановлено колегією суддів, 11 грудня 2018 року між Чуднівським міським комунальним підприємством з благоустрою та обслуговування приміщень комунальної власності територіальної громади міста Чуднів (02 січня 2020 року перейменоване в КП "Благоустрій" без припинення юридичної особи) та ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №24-280, умови якого розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року.

Частиною другою та третьою статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачається, що учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, та мають встановлювати ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування), обсяг електричної енергії та строк дії договору.

Пунктом 2 Перехідних положень цього Закону визначено, що балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії) починають діяти з 1 липня 2019 року.

За змістом пункту 13 Перехідних положень до дати запровадження двосторонніх договорів, ринку "на добу наперед" та внутрішньо добового ринку, балансуючого ринку споживачі (крім побутових та малих непобутових споживачів), яким на день набрання чинності цим Законом здійснював постачання електричної енергії постачальник за регульованим тарифом, мають обрати собі електропостачальника та укласти з ним договір постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж через 18 місяців з дня набрання чинності цим Законом.

До обрання споживачами (крім побутових та малих непобутових споживачів) електропостачальника постачання електричної енергії таким споживачам здійснюється постачальником за регульованим тарифом за роздрібними тарифами, що регулюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.

Частиною 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Пунктом 7 Постанови НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 визначено, що тимчасово, на період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт.

КП "Благоустрій" є бюджетною установою, а тому посилання ТОВ "ЖОЕК" на те, що споживач є малим непобутовим споживачем (споживач, який не є побутовим споживачем і купує електричну енергію для власного споживання, електроустановки якого приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 50 кВт) і вказаний пункт постанови НКРЕКП на нього не поширюється є помилковим.

Крім того, пунктом 6 цієї постанови визначено, що після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою тощо. В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.

З огляду на наведене, в період до 01 грудня 2021 року бюджетні установи були наділені правом на закупівлю електроенергії на умовах універсальної послуги, однак за спливом цього терміну зобов`язані обрати електропостачальника та укласти з ним двосторонній договір про постачання електричної енергії, передбачений статтею 66 Закону України "Про ринок електричної енергії". При цьому, після укладення договору про розподіл електричної енергії раніше укладені договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію, за винятком правовідносин пов`язаних з їх неналежним виконанням.

Таким чином, після укладення між відповідачами договору №308-Т від 09 квітня 2021 року, що окрім власне постачання електричної енергії включає в себе послуги з постачання та розподілу електричної енергії, про що свідчить пункт 1 Комерційної пропозиції до нього, договір №24-280 від 11 грудня 2018 року є припиненим.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на лист №88 від 25 червня 2024 року та платіжні доручення /т.1, а.с.93-101/, з яких вбачається, що оплата за спожиту електричну енергію здійснювалась КП "Благоустрій" саме на виконання умов договору №308-Т від 09 квітня 2021 року.

Отже, укладення сторонами оспорюваних додаткових угод та здійснені платежі на їх виконання, свідчать про те, що договір №308-Т від 09 квітня 2021 року фактично відповідачами виконувався, чим спростовуються доводи апелянта про те, що постачання електричної енергії здійснювалось за договором №24-280 від 11 грудня 2018 року.

Щодо доводів скаржника, які стосуються представництва прокуратурою інтересів держави колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Колегія суддів також враховує, що у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 року у справі №915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №914/225/18.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

У даному випадку, укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №912/989/18).

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону, належать органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 16 цього Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з нормами частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України, стаття 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органи місцевого самоврядування мають широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до статті 145 Конституції України.

Згідно зі звітом про виконання договору, закупівля №UA-2021-03-01-011897-а здійснена за рахунок коштів міського бюджету.

Оскільки засновником КП "Благоустрій" Чуднівської міської ради та власником його майна є територіальна громада в особі Чуднівської міської ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального підприємства, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси останньої, оскільки з урахуванням додаткових угод TOB "ЖОЕК" здійснено надмірну сплату коштів, а тому Чуднівська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №815/1216/16 комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2024 року у справі №918/4/24 та від 13 серпня 2024 року у справі №918/15/24.

Безпідставні є твердження апелянта про те, що суд першої інстанції щодо представництва прокурора в суді не застосував Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", оскільки саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі №826/9672/17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 вересня 2021 року у справі № 925/1276/19 та від 24 травня 2022 року у справі №922/2629/21 суди надали правові висновки стосовно можливості Держаудитслужби представляти інтереси держави у спірних правовідносинах. Зокрема, вони вказали, що Держаудитслужба згідно з положеннями Закону України "Про державні закупівлі" може бути позивачем у справі і питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи.

Водночас, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19 викладено висновок, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховною Суду від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 19 серпня 2020 року у справі №923/449/18.

Колегія суддів відмічає, що доводи відповідача стосовно того, що саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель були предметом розгляду в постанові Верховного Суду від 05 березня 2024 року у справі №918/323/23.

Так, у наведеній справі №918/323/23, правовідносини у якій є подібними до правовідносин цієї справи, яка розглядається, Керівник Сарненської окружної прокуратури, виступаючи в інтересах держави в особі Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", в якому просив суд визнати недійсними додаткові угоди до договору на постачання електричної енергії № 13118-ВЦ від 31 серпня 2022 року, які укладені між Березівською сільською радою Сарненського району Рівненської області і Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", а також стягнути кошти у розмірі 12 067,34 грн.

Верховний Суд у наведеній постанові від 05 березня 2024 року у справі №918/323/23, розглядаючи доводи Товариства стосовно того, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є саме Держаудитслужба, виходив, зокрема із того, що прокурор мав повноваження для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Березівської сільської ради, як органу, що здійснює, зокрема, розподілення та контроль за використанням бюджетних коштів громади, а також врахував правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, відповідно до якого, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них. З урахуванням викладеного, Верховний Суд відхилив доводи Товариства про те, що прокурор помилково визначив раду уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі №918/308/23, від 14 травня 2024 року у справі №918/571/23.

Таким чином, твердження відповідача про порушення прокурором повноважень при зверненні до суду із позовом про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів не відповідають чинному законодавству та судовій практиці.

Чуднівська окружна прокуратура, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомляла про виявлені порушення Чуднівську міську раду, що підтверджується відповідним повідомленням /т.1, а.с.166-169/.

Позивач в свою чергу повідомив Чуднівську окружну прокуратуру, що лист прокуратури розглянуто за участю в.о. директора КП "Благоустрій" Чуднівської міської ради та направлено лист КП "Благоустрій" Чуднівської міської ради №134 від 14 липня 2023 року, в якому зазначено, що додаткові угоди до договору №308-Т від 09 квітня 2021 року укладені у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстав для звернення до суду не вбачають /т.1, а.с.172-178/.

На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Чуднівською окружною прокуратурою надіслано позивачу повідомлення №55-93-3979-23 від 25 грудня 2023 року, в якому поінформовано, що Чуднівською окружною прокуратурою до Господарського суду Житомирської області підготовлено позову в інтересах держави в особі Чуднівської міської ради про визнання додаткових угод недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів за договором про закупівлю товару /т.1, а.с.195-197/.

Враховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання, а також встановлені судом першої інстанції обставини справи у цій частині, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про доведеність прокурором наявності підстав для представництва в суді інтересів держави.

При цьому підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави.

Вказаний висновок судів не суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, тому доводи скаржника у цій частині є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22, стосовно порядку звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки у зазначеній постанові відсутні висновки Верховного Суду про те, що Держаудитслужба є єдиним належним органом, в інтересах якого прокурор може пред`явити позов про визнання недійсними додаткових угод до договору, укладеного за результатом проведення публічної закупівлі, та про те, що пред`явленню такого позову повинна передувати відповідна фінансова перевірка Держаудитслужби, як про це стверджує скаржник. З огляду на викладене зазначені доводи апеляційної скарги відхиляються як безпідставні.

Разом з тим, безпідставним є доводи відповідача що прокурор не може самостійно здійснювати моніторинг публічних закупівель та робити висновки щодо таких закупівель, оскільки правом наділена Держаудитслужба, а не прокурор, враховуючи наступне.

Спростовуючи дане твердження ТОВ "ЖОЕК" колегія суддів зауважує, що питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано статтею 8 Закону "Про публічні закупівлі". Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Керівнику Чуднівської окружної прокуратури про викладені у позовній заяві порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, які допущені під час підписання додаткових угод до договору стало відомо в ході опрацювання інформації системи публічних закупівель "Прозорро", вже після фактичного виконання сторонами умов договору.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. У випадках, коли вказаний орган не здійснював фінансовий контроль та, як наслідок, не виявив порушення законодавства, то і право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №912/898/18.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОЕК" залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19 вересня 2024 року у справі №906/12/24 - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом даної справи, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19 вересня 2024 року у справі №906/12/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 19 вересня 2024 року у справі №906/12/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/12/24 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "16" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.