Рішення

від 16.12.2024 по справі 904/3622/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2024м. ДніпроСправа № 904/3622/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 080467 від 01.11.2021 у загальному розмірі 369 723 грн. 98 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 080467 від 01.11.2021 у загальному розмірі 369 723 грн. 98 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 320 627 грн. 15 коп. - основний борг;

- 1 825 грн. 12 коп. - пеня;

- 32 066 грн. 74 коп. - інфляційні втрати;

- 15 204 грн. 97 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 080467 від 01.11.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем у період з листопада 2022 року по травень 2024 року теплову енергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 320 627 грн. 15 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 34 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 13.12.2023 по 14.08.2024 в сумі 1 825 грн. 12 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з 15.12.2022 по 14.08.2024 у сумі 32 066 грн. 74 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 15.12.2022 по 14.08.2024 у сумі 15 204 грн. 97 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір.

Крім того, позовна заява містить клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 16.08.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; клопотання Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задоволено; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (вх. суду № 41266/24 від 02.09.2024), в якій він просить суд постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі.

Дослідивши подану відповідачем заяву, господарський суд вважав її такою, що підлягає поверненню без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Господарським судом було зазначено, що всупереч вимог пункту 1 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України заявником не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

У той же час, відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Судом було встановлено, що відповідач відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, однак, всупереч вимог частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Окремо судом було наголошено на тому, що відповідно до пункту 6 резолютивної частини ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 16.08.2024 учасників справи було повідомлено про те, що з 18.10.2023 введено в дію Закон від 29.06.2023 № 3200-ІХ щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (далі - в ЄСІТС), яким встановлено, що:

- позовна заява, інші заяви по суті справи, а також будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Особа, яка подає до суду процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення таких відомостей;

- особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати документи до суду в електронній формі виключно в ЄСІТС. Однак це не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі;

- учасникам справи, які мають електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно через електронні кабінети в ЄСІТС, що не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;

- процесуальні наслідки звернення до суду особи без реєстрації електронного кабінету встановлені Кодексом у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду. Такі наслідки застосовуються судом також, якщо інтереси особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.

У пункті 7 вказаної ухвали суду було відзначено, що відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Таким чином, вимоги чинного законодавства щодо обов`язковості реєстрації Електронних кабінетів юридичними особами, які є учасниками справи, були доведені до відома, зокрема, відповідача у даній справі, також вказаною ухвалою суду.

Однак, навіть після отримання ухвали суду, відповідач проігнорував обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Згідно з частиною 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Враховуючи вищевикладене, судом було зауважено, що у зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, заява відповідача про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України підлягає поверненню без розгляду.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.09.2024 заяву про заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження було повернуто Державному підприємству "Український інститут по проектуванню металургійних заводів".

Від Центрального апеляційного господарського суду надійшов запит справи (вх. суду №45598/24 від 30.09.2022), до якого було додано ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024, відповідно до якої у Господарського суду Дніпропетровської області витребувано матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3622/24 для розгляду скарги Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024.

Відповідно до підпункту 17.10 частини 1 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали. В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

З огляду на вказані положення процесуального закону, з урахуванням того, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду, яка передбачена пунктом 6 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що до суду апеляційної інстанції повинні бути передані всі матеріали справи.

Підпунктом 17.12 частини 1 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 01.10.2024 було зупинено провадження у справі до закінчення перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 у в порядку апеляційного провадження та повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 - відмовлено.

Так, 02.12.2024 матеріали справи повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до приписів статті 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вказане, з урахуванням усунення обставин, які були підставою для зупинення провадження у справі та повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області, ухвалою суду від 03.12.2024 провадження у справі було понолено та продовжено розгляд справи.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою та фізичною особою - підприємцем для забезпечення комунікації та зв`язку із ними зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Січеславська Набережна, будинок 17, м. Дніпро, 49000, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.93-94, 121).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 16.08.2024 вручено відповідачу 26.08.2024, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600283445426 (а.с. 121).

При цьому, відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 16.08.2024 є врученою відповідачу у паперовому вигляді 26.08.2024 (а.с.121).

Додатково ухвала суду від 16.08.2024 була надіслана відповідачу на електронну пошту, зазначену позивачем у позовній заяві (а.с.86).

Факт обізнаності відповідача з наявністю даного судового провадження, а також змістом ухвали суду від 16.08.2024 підтверджується також поданою відповідачем заявою від 02.09.2024 (а.с.87-88).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 16.08.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121046426) надіслано судом 16.08.2024, зареєстровано в реєстрі 16.08.2024 та оприлюднено 19.08.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 16.08.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду у паперовому вигляді відповідачу (26.08.2024, а.с.121), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 10.09.2024.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий строк (у даному випадку з урахуванням зупинення провадження у справі на період оскарження ухвали суду - 3 місяці) господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпрі (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 16.12.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 16.09.2024, розгляд справи зупинявся з 01.10.2024 по 03.12.2024; отже, строк розгляду даної справи закінчується 18.12.2024, таким чином у даному випадку судому було надано сторонам максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг з постачання теплової енергії, строк дії договору, умови постачання теплової енергії та її оплати, факт постачання теплової енергії, її загальна вартість, настання строку оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, правомірність заявлених до стягнення сум основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 01.11.2021 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - виконавець, позивач) та Державним підприємством "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" (далі - споживач, відповідач) укладено договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 080467 (далі - договір, а.с.9-13), за умовами пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені договором.

У пунктах 40, 41 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом року. Умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його підписання (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України та стаття 180 Господарського кодексу України) на підставі переукладення договору. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про припинення, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

У пункті 47 договору сторони погодили, що договір складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін. Додатком до договору є:

- додаток 1 - температурний графік теплової мережі;

- додаток 2 - розрахунок теплового навантаження;

- додаток 3 - межа експлуатаційної відповідальності;

- додаток 4 - зразок акту прийому-передачі послуги.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочини за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального законодавчого акту - Закону України "Про теплопостачання".

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Пунктом 2 договору визначені вимоги до якості послуги:

1) температура теплоносія повинна відповідати показникам технологічного процесу теплопостачання в залежності від температури зовнішнього повітря (додаток 1);

2) тиск теплоносія становить від 5 до 100 метрів водяного стовна, що відповідає гідравлічному режиму теплової мережі.

У пункті 3 договору міститься інформація про споживача:

1) місце надання послуг з постачання теплової енергії: вул. Січеславська Набережна, буд. 17; вул. Воскресенська, буд. 8-10;

2) опалювальна площа (об`єм) об`єкту, теплове навантаження на об`єкт теплопостачання зазначені у додатку 2 до договору.

Як зазначив позивач у позовній заяві, у відповідності до пункту 11 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідно до підпункту 6 пункту 30 договору споживач зобов`язаний протягом місяця письмово інформувати виконавця про зміну власників об`єктів та теплових мереж.

Оскільки повідомлень про таку зміну від відповідача не надходило, позивач правомірно вважає зазначені обставини такими, що не змінились.

Згідно з пунктом 4 договору у будівлі відсутній індивідуальний тепловий пункт.

За умовами пункту 5 договору об`єкт теплоспоживання обладнано вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії. Місце встановлення вузла (вузлів) обліку на будівлю по вул. Січеславська Набережна, 17; вул. Воскресенська, буд. 8-10.

Відповідно до пунктів 8, 10 договору постачання теплової енергії для потреб споживача здійснюється в потрібних йому обсягах:

1) на опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

2) на технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою споживача.

Визначення якісних та кількісних показників послуги здійснюється за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку.

Так, у матеріалах справи наявні:

- Розпорядження Дніпровського міського голови № 1-1/11-р від 01.11.2022 "Про початок опалювального сезону 2022-2023 років у м. Дніпрі" (а.с. 55 на звороті);

- Розпорядження Дніпровського міського голови № 1-21/3-р від 21.03.2023 "Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років у м. Дніпрі" (а.с. 56);

- Розпорядження Дніпровського міського голови № 13-8/11-р від 08.11.2023 "Про початок опалювального сезону 2023-2024 років у м. Дніпрі" (а.с. 56 на звороті);

- Розпорядження Дніпровського міського голови № 1-25/3-р від 25.03.2024 "Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 років у м. Дніпрі" (а.с. 57).

Згідно з пунктом 12 договору облік послуги з постачання теплової енергії здійснюється за показниками вузлів комерційного обліку. Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал). Для переведення одиниць застосовуються коефіцієнти: 1ГДж = 0,23885Гкал, 1 МВт = 0,8598 Гкал. Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.

Відповідно до пункту 21 договору споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги.

За умовами пункту 22 договору тариф на послугу з постачання теплової енергії, що споживається згідно з договором, встановлюється органами місцевого самоврядування, відповідно до Постанови НКРЕКП № 1085 від 07.07.2021. Станом на дату укладення договору на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1137 від 29.10.2021 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго", затверджено тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії: 1 Гкал - 5 730 грн. 65 коп. (без ПДВ): 6 876 грн. 27 коп. (з ПДВ) "інші споживачі"; 1Гкал - 3 013 грн. 44 коп. (без ПДВ): 3 616 грн. 13 коп. (з ПДВ) "бюджетні установи". У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідних органів на офіційному сайті підприємства - www.teploenergo.dp. або в друкованих засобах масової інформації. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до договору. За потребою споживача сторони можуть укладати додаткову угоду до договору про зміну тарифу.

Відповідно до пункту 23 договору тривалість розрахункового періоду - це період часу, за який визначається обсяг (кількість) спожитої теплової енергії та здійснюється розрахунок між виконавцем та споживачем. Розрахунковим періодом для об`єктів теплоспоживання, які обладнані приладами обліку є період між датами попередньої та фактичної фіксації наданої звітності, для об`єктів без приладу обліку - календарний місяць. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою календарного місяця, на який припадає останній день розрахункового періоду.

Умовами пункту 24 договору визначено, що виконавець формує та не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги та акт прийому-передачі (в 2-х примірниках) по формі додатку 4 до договору на паперовому носії за адресою виконавця послуг (в окремих випадках надає за допомогою поштового чи електронного зв`язку). Рахунок на оплату спожитої послуги та акт прийому-передачі надається не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Отриманий акт прийому-передачі споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу виконавця протягом 10 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: 1) при отриманні за адресою виконавця - дата вручення представнику споживача; 2) при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). При повернені підприємством зв`язку рекомендованого листа з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що споживач повідомлений про направлені документи; 3) при направлені електронною поштою - дата зафіксована при відправлені листа з електронної пошти виконавця. У разі неотримання виконавцем підписаного акту прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень його непідписання, у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Так, у матеріалах справи наявне Рішення Дніпровської міської ради № 1137 від 29.10.2021 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" (а.с. 58).

В свою чергу, відповідно до пункту 31 "Правил надання послуги з постачання теплової енергії", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила), інформування вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Інформування споживачів про намір зміни (коригування) тарифу на послугу з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 05.06.2018 № 130. У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну (коригування) ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення її/його у дію, повідомляє про це споживачу в один із способів, що гарантують доведення інформації до споживачів і які зазначені у пункті 10 цих Правил, з посиланням на рішення відповідного органу.

Пункт 5 Розділу ІІ "Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності" передбачає, що інформація, зазначена у пунктах 3, 4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Також, згідно з частиною 2 статті 5 Закону України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення" доступ до інформації, зазначеної у пунктах 1, 2, 5-14 частини першої статті 1 цього Закону, забезпечується відповідними суб`єктами господарювання шляхом її розміщення на своїх офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет (за наявності) та на інформаційних стендах, що розміщуються в абонентських відділах таких суб`єктів господарювання. Інформація, зазначена у пункті 2 частини першої (щодо розміру цін/тарифів на товари, послуги, що надаються населенню, у тому числі із зазначенням розміру податку на додану вартість) та пунктах 1, 2 частини другої статті 1 цього Закону, надається суб`єктами господарювання у платіжних документах, що застосовуються для оплати населенням спожитих товарів, послуг, а також шляхом забезпечення доступу споживачів до електронних систем обліку розрахунків споживачів через офіційні веб-сайти таких суб`єктів господарювання в мережі Інтернет.

Таким чином, інформування споживачів про зміну розміру цін/тарифів здійснюється шляхом розміщення інформації на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті виконавця комунальних послуг та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору.

На виконання умов договору та у відповідності до наведених вище Розпоряджень щодо початку та закінчення опалювального сезону у період з листопада 2022 року по травень 2024 року позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 380 627 грн. 15 коп., про що позивачем було складено та направлено для підписання відповідачу такі Акти:

- Акт прийому-передачі послуги № 082467 від 30.11.2022 за договором № 080467 від 01.11.2021 за листопад 2022 року на суму 12 032 грн. 16 коп. (а.с. 28, на звороті);

- Акт прийому-передачі послуги № 082467 від 31.12.2022 за договором № 080467 від 01.11.2021 за грудень 2022 року на суму 87 171 грн. 22 коп. (а.с. 29);

- Акт прийому-передачі послуги № 082467 від 31.01.2023 за договором № 080467 від 01.11.2021 за січень 2023 року на суму 121 614 грн. 36 коп. (а.с. 29, на звороті);

- Акт прийому-передачі послуги № 082467 від 28.02.2023 за договором № 080467 від 01.11.2021 за лютий 2023 року на суму 103 205 грн. 24 коп. (а.с. 30);

- Акт прийому-передачі послуги № 082467 від 31.03.2023 за договором № 080467 від 01.11.2021 за березень 2023 року на суму 1 355 грн. 76 коп. (а.с. 30, на звороті);

- Акт прийому-передачі послуги № 082467 від 30.11.2023 за договором № 080467 від 01.11.2021 за листопад 2023 року на суму 6 152 грн. 96 коп. (а.с. 31);

- Акт прийому-передачі послуги № 082467 від 31.12.2023 за договором № 080467 від 01.11.2021 за грудень 2023 року на суму 2 817 грн. 16 коп. (а.с. 31, на звороті);

- Акт прийому-передачі послуги № 082467 від 31.01.2024 за договором № 080467 від 01.11.2021 за січень 2024 року на суму 44 375 грн. 89 коп. (а.с. 32);

- Акт прийому-передачі послуги № 082467 від 29.02.2024 за договором № 080467 від 01.11.2021 за лютий 2024 року на суму 54 960 грн. 14 коп. (а.с. 32, на звороті);

- Акт прийому-передачі послуги № 082467 від 31.03.2024 за договором № 080467 від 01.11.2021 за березень 2024 року на суму -53 651 грн. 41 коп. (а.с. 33);

- Акт прийому-передачі послуги № 082467 від 31.05.2024 за договором № 080467 від 01.11.2021 за травень 2024 року на суму 593 грн. 67 коп. (а.с. 33, на звороті).

Всі перелічені Акти, крім Акту від 31.05.2024, підписані як позивачем так і відповідачем без будь-яких заперечень; підписи на Актах скріплені печатками обох підприємств.

З приводу Акту від 31.05.2024 позивач зазначив, що підтвердженням надсилання Акту та рахунку є опис-вкладення, накладна Укрпошта Стандарт № 0503860270023, список згрупованих відправлень та фіскальний чек "Укрпошти" № ПН 215600426655 від 13.05.2024. 12.07.2024 здійснено додаткове направлення на адресу відповідача, зазначену у договорі, цінного листу з описом-вкладення із долученням до нього наступних документів: - рахунок та акт прийому-передачі послуг за від 31.05.2024; - акт звіряння; - досудова вимога.

Підтвердженням надсилання вищевказаних документів є опис-вкладення, накладна Укрпошта Стандарт № 0504011458465, список згрупованих відправлень та фіскальний чек "Укрпошти" № ПН 215600426655 від 15.07.2024.

З матеріалів справи також вбачається, що в оплату спожитої у період з листопада 2022 року по травень 2024 року теплової енергії позивачем були виставлені такі рахунки:

- рахунок № 082467 від 30.11.2022 на суму 12 032 грн. 16 коп. (а.с. 23);

- рахунок № 082467 від 31.12.2022 на суму 87 171 грн. 22 коп. (а.с. 23, на звороті);

- рахунок № 082467 від 31.01.2023 на суму 121 614 грн. 36 коп. (а.с. 24);

- рахунок № 082467 від 28.02.2023 на суму 103 205 грн. 24 коп. (а.с. 24, на звороті);

- рахунок № 082467 від 31.03.2023 на суму 1 355 грн. 76 коп. (а.с. 25);

- рахунок № 082467 від 30.11.2023 на суму 6 152 грн. 96 коп. (а.с. 25, на звороті);

- рахунок № 082467 від 31.12.2023 на суму 2 817 грн. 16 коп. (а.с. 26);

- рахунок № 082467 від 31.01.2024 на суму 44 375 грн. 89 коп. (а.с. 26, на звороті);

- рахунок № 082467 від 29.02.2024 на суму 54 960 грн. 14 коп. (а.с. 27);

- рахунок № 082467 від 31.03.2024 на суму - 53 651 грн. 41 коп. (а.с. 27, на звороті);

- рахунок № 082467 від 31.05.2024 на суму 593 грн. 67 коп. (а.с. 28).

Як було зазначено вище, згідно із статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

В свою чергу, відповідно до пункту 31 "Правил надання послуги з постачання теплової енергії", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила), інформування вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Інформування споживачів про намір зміни (коригування) тарифу на послугу з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 05.06.2018 № 130. У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну (коригування) ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення її/його у дію, повідомляє про це споживачу в один із способів, що гарантують доведення інформації до споживачів і які зазначені у пункті 10 цих Правил, з посиланням на рішення відповідного органу.

Пункт 5 Розділу ІІ "Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності" передбачає, що інформація, зазначена у пунктах 3,4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Також, згідно з частиною 2 статті 5 Закону України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення" доступ до інформації, зазначеної у пунктах 1, 2, 5-14 частини першої статті 1 цього Закону, забезпечується відповідними суб`єктами господарювання шляхом її розміщення на своїх офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет (за наявності) та на інформаційних стендах, що розміщуються в абонентських відділах таких суб`єктів господарювання. Інформація, зазначена у пункті 2 частини першої (щодо розміру цін/тарифів на товари, послуги, що надаються населенню, у тому числі із зазначенням розміру податку на додану вартість) та пунктах 1, 2 частини другої статті 1 цього Закону, надається суб`єктами господарювання у платіжних документах, що застосовуються для оплати населенням спожитих товарів, послуг, а також шляхом забезпечення доступу споживачів до електронних систем обліку розрахунків споживачів через офіційні веб-сайти таких суб`єктів господарювання в мережі Інтернет.

Таким чином, інформування споживачів про зміну розміру цін/тарифів здійснюється шляхом розміщення інформації на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті виконавця комунальних послуг та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору.

Позивач зазначає, що всі розрахунки здійснювались відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРЕКП № 2257 від 30.11.2020 та рішенням Дніпровської міської ради № 1137 від 29.10.2021 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" (а.с. 57 на звороті - 58).

Слід також відзначити, що відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Як убачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірних договорів шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем в матеріали справи також не надано.

Отже, доказів складання актів-претензій щодо ненадання у період з листопада 2022 року по травень 2024 року послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", матеріали справи не містять. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.

Викладене підтверджує, що позивачем зобов`язання виконувались у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та надані послуги приймалися відповідачем без зауважень.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця (теплопостачального підприємства) за договором надати послуги з постачання теплової енергії відповідає обов`язок споживача оплатити вартість цих послуг.

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також, законом визначений обов`язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

Відповідно до пункту 25 договору споживач здійснює оплату за договором щомісяця після одержання акту прийому-передачі та рахунку від виконавця продовж 5-ти банківських днів, але не пізніше 25-го числа місяця наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як зазначив позивач, та що не спростовано під час розгляду справи відповідачем, у спірному періоді відповідачем було внесено наступну оплату:

- 26.09.2023 на суму 10 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу "за поставку теплової енергії рах. 082467 від 30.11.2022";

- 26.10.2023 на суму 20 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу «за поставку теплової енергії рах. 082467 від 30.11.2022";

- 16.11.2023 на суму 20 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу "за поставку теплової енергії рах. 082467 від 30.12.2022";

- 21.11.2023 на суму 10 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу "за поставку теплової енергії рах. 082467 від 30.12.2022.

Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 080467 від 01.11.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем у період з листопада 2022 року по травень 2024 року теплову енергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 320 627 грн. 15 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 34 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 13.12.2023 по 14.08.2024 в сумі 1 825 грн. 12 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з 15.12.2022 по 14.08.2024 у сумі 32 066 грн. 74 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 15.12.2022 по 14.08.2024 у сумі 15 204 грн. 97 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов`язань за спірним договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони були порушені, спожита в період з листопада 2022 року по травень 2024 року теплова енергія не була оплачена відповідачем у повному обсязі.

Так, судом встановлено, що загальна вартість поставленої у спірний період теплової енергії складає 380 627 грн. 15 коп.; відповідачем здійснена оплата на суму 60 000 грн. 00 коп., отже заборгованість складає 320 627 грн. 15 коп. (380 627,15 - 60 000,00).

З приводу позовних вимог позивача суд зазначає також наступне.

На підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В той же час, протягом розгляду справи судом, відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов`язань, визначених умовами договору від 01.11.2021.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії, господарський суд встановив, що строк оплати спожитої в період з листопада 2022 року по травень 2024 року теплової енергії є таким, що настав, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 320 627 грн. 15 коп. (380 627,15 - 60 000,00) обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 320 627 грн. 15 коп.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 4 договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню з розмірі не більше 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 34 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 13.12.2023 по 14.08.2024 в сумі 1 825 грн. 12 коп.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені суд зазначає, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, при укладенні договору від 01.11.2021 сторони домовились, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі не більше 0,01% суми боргу за кожен день прострочення.

Проаналізувавши вказаний пункт договору, суд приходить до висновку, що сторони не визначили розмір пені у відсотках, як це передбачено вимогами законів, а лише обмежили її розмір 0,01% суми боргу, що не дозволяє суду встановити конкретний розмір пені, що погоджений сторонами та підлягає застосуванню судом у даному випадку.

Слід звернути увагу, що стаття 231 Господарського кодексу України передбачає лише порядок формування відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не визначає конкретний розмір такої відповідальності.

Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорі від 01.11.2021 конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України є неправомірним. А отже, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені в сумі 1 825 грн. 12 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з 15.12.2022 по 14.08.2024 у сумі 32 066 грн. 74 коп.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 53-55), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені сума заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено з урахуванням вказаної вище методики та арифметично вірно.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 32 066 грн. 74 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати теплової енергії, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 15.12.2022 по 14.08.2024 у сумі 15 204 грн. 97 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 53), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с.53), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 15 204 грн. 97 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом також враховано, що статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Також Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 по справі № 3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Ураховуючи вище наведене, на переконання суду, відповідач, який порушив з будь-яких причин зобов`язання з оплати за спожиту теплову енергію, не може бути звільнений від нарахування компенсацій позивачу, що встановлені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4 436 грн. 69 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 4 414 грн. 79 коп. (з урахуванням застосованого коефіцієнту 0,8).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" про стягнення заборгованості за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 080467 від 01.11.2021 у загальному розмірі 369 723 грн. 98 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" (вулиця Січеславська Набережна, будинок 17, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 00188311) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (проспект Слобожанський, будинок 29, офіс 504, м. Дніпро, 49081; ідентифікаційний код 32688148) 320 627 грн. 15 коп. - основного боргу, 32 066 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 15 204 грн. 97 коп. 3% річних та 4 414 грн. 79 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.12.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко