Ухвала

від 16.12.2024 по справі 905/291/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

16.12.2024р. Справа №905/291/23

Розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м.Івано-Франківськ

про визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі №905/291/23

за заявою Акціонерного товариства ОТП Банк, м.Київ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання, м.Костянтинівка (ЄДРПОУ 25599771)

про банкрутство

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Ревенко Д.С.

В засіданні суду в режимі відеоконференції брали участь: арбітражний керуючий - Козирицький А.С., представник боржника - Корсун Р.А.

23.08.2023р. до господарського суду Донецької області звернулось Акціонерне товариство ОТП Банк із заявою №73-1-3/901 від 17.08.2023р. до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання, м.Костянтинівка (ЄДРПОУ 25599771), про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ухвалою суду від 26.09.2023р. прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства ОТП Банк, м.Київ про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання, м.Костянтинівка; проведення підготовчого засідання призначено на 16.10.2023 року о 13:00 год.; боржнику до дати підготовчого засідання запропоновано надати до суду відзив на заяву про відкриття провадження у справі із доданням відповідних доказів, складений відповідно до ст.36 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням п.6 ст.39 цього Кодексу, а також доказів направлення заявнику копії відзиву; зобов`язано заявника надати суду документально підтвердженні відомості погашення кредиторської заборгованості боржником (у разі наявності), а також додаткові відомості (за їх наявності), необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство; встановлено заборону власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби.

Ухвалою суду від 17.10.2023р. відкрито провадження у справі №905/291/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Акціонерного товариства ОТП Банк в сумі 48758347,09 грн., а також судового збору в сумі 24810,00 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання; введено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання строком на сто сімдесят календарних днів; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича; встановлено дату попереднього засідання суду на 21.11.2023 року о 13:30 год.

18.10.2023р. за номером 71636 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання, м.Костянтинівка (ЄДРПОУ 25599771).

06.05.2024р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м.Івано-Франківськ надійшла заява про визнання грошових вимог кредитора до боржника.

Ухвалою суду від 07.05.2024р. прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м.Івано-Франківськ про визнання грошових вимог кредитора до боржника; повідомлено, що розгляд заяви відбудеться після проведення попереднього засідання господарського суду.

16.10.2024р. судом постановлено ухвалу за результатами попереднього засідання та призначено підсумкове судове засідання на 16.12.2024р. року на 13:00 год.

Ухвалою суду від 16.10.2024р. призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м.Івано-Франківськ про визнання грошових вимог кредитора до боржника до розгляду в судовому засіданні на 12.11.2024 року о 13:20 год.; запропоновано розпоряднику майна та боржнику до дати судового засідання надати суду відзив на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м.Івано-Франківськ про визнання грошових вимог кредитора до боржника про визнання грошових вимог кредитора до боржника.

У судове засідання 12.11.2024р. в режимі відеоконференції з`явилися арбітражний керуючий, представник боржника та представник ТОВ "Запорізький завод кольорових металів"; решта учасників справи не з`явилась.

Ухвалою суду від 12.11.2024р. відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м.Івано-Франківськ про визнання грошових вимог до боржника на 16.12.2024 року о 13:50 год.; запропоновано учасникам справи надати суду в строк до 29.11.2024р. всі письмові пояснення та докази на підтвердження/спростування кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів".

15.11.2024р. через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" надійшла заява про розподіл судових витрат, за змістом якої останній просить суд визнати вимоги кредитора ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» до боржника у розмірі 6056,00 грн. (судовий збір за подання заяви), 26000,00 грн. (витрати на професійну правничу допомогу) та включити вказані грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

10.12.2024р. через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника товариства у відпустці.

У судове засідання 16.12.2024р. в режимі відеоконференції з`явилися арбітражний керуючий та представник боржника; решта учасників справи не з`явилась.

Розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" про відкладення розгляду справи на іншу дату, суд зазначає наступне.

Так, суд акцентує увагу на тому, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Окрім того, відповідно до п.7 ч.1 ст.129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

За викладених обставин, оскільки явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає судовому розгляду, беручи до уваги, що процесуальну позицію товариства викладено у заяві про визнання грошових вимог, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" про відкладення розгляду справи та розглянути заяву про визнання грошових вимог за наявними у ній матеріалами за відсутності представників осіб, які не з`явились в судове засідання.

Як вбачається зі змісту заяви про визнання грошових вимог кредитора до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" просить суд:

- визнати конкурсні вимоги кредитора до боржника у загальному розмірі 3205751,96 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 2903357,35 грн., 3% річних в сумі 16895,15 грн., інфляційне збільшення в сумі 39485,66 грн. та пеня в сумі 246013,80 грн.;

- визнати поточні вимоги кредитора до боржника у загальному розмірі 1174825,66 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 1161342,94 грн., 3% річних у сумі 1670,43 грн., інфляційне збільшення у сумі 2903,36 грн., пеня у сумі 8908,93 грн., а також судовий збір в сумі 18390,01 грн., які встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 23.04.2024р. по справі №905/291/23 (905/1639/23);

- визнати вимоги кредитора до божника у розмірі 6056,00 грн. (судовий збір за подання заяви) та 46000,00 грн. (витрати на професійну правничу допомогу).

Відповідно до повідомлення розпорядника майна №02-39/3715 від 08.11.2024р., арбітражний керуючий Козирицький А.С. дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених грошових вимог.

Боржник у відзиві від 12.11.2024р. частково визнав заявлені грошові вимоги та просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Розглянувши вимоги заявника в частині визнання конкурсних вимог кредитора до боржника у загальному розмірі 3205751,96 грн., суд виходить з такого.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.04.2024р. по справі №905/291/23 (905/1639/23):

- закрито провадження по справі в частині стягнення заборгованості у сумі 3210238,25 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 2903357,35 грн., 3% річних в сумі 17181,51 грн., інфляційне збільшення в сумі 39485,66 грн. та пеня в сумі 250213,73 грн. на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України;

- роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м.Івано-Франківськ про те, що останній не позбавлений права звернутись до господарського суду з заявою з кредиторськими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання, м.Костянтинівка.

- задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м.Івано-Франківськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання, м.Костянтинівка про стягнення заборгованості у сумі 1184291,40 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 1161342,94 грн., 3% річних в сумі 1718,15 грн., інфляційне збільшення в сумі 2903,36 грн. та пеня в сумі 18326,95 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" основний борг в сумі 1161342,94 грн., 3% річних у сумі 1670,43 грн., інфляційне збільшення у сумі 2903,36 грн. та пеню у сумі 8908,93 грн., всього заборгованість в сумі 1174825,66 грн., судовий збір в сумі 18390,01 грн.

24.06.2024р. на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

Так, рішенням суду у справі №905/291/23 (905/1639/23) було встановлено наступні обставини:

28.02.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» (далі - Покупець) укладено договір №142/1/20 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов?язується поставити, а Покупець зобов?язується прийняти і належним чином оплатити мідну катанку діаметром 8 мм, марки МКЛЬ 2, виготовлену відповідно до ТУ У 13614181.001-98, надалі іменовану "Товар".

Пунктами 2.2, 2.3 Договору сторони погодили, що фактична вага нетто та загальна вартість кожної партії Товару зазначаються у специфікації та рахунку-фактурі. Дата поставки кожної партії Товару узгоджується сторонами та зазначається в Додаткових угодах до цього Договору.

Ціна 1 тн мідної катанки діаметром 8,0 мм марки МКЛБ 2 (в українських гривнях за тонну Товару), розраховується Постачальником та таким чином встановлюється за цим Договором (дорівнює) = середня вартість міді за тонну на Лондонській біржі металів за 10 (десять) котирувальних днів (LME "cash seller settlement"), що передує даті відвантаження партії Товару, в доларах США + 185 дол. США х середнє значення курсів долара США до гривні на міжбанківській валютній біржі України за 5 робочих днів, що передують даті відвантаження Товару (курс долара США визначається за даними, що опубліковані на сайті UKRDEALING котирування ASK, закриття). На Ціну 1 тн Товару нараховується ПДВ, згідно з чинним законодавством України (п.3.1 Договору).

У відповідності до п.3.2 Договору оплата в розмірі 100% вартості партії Товару згідно з виставленим рахунком здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту доставки Товару на склад Покупця.

Згідно з п.3.3 Договору розрахунок за партію Товару здійснюється за відповідним рахунком-фактурою шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

За прострочення строків оплати партії Товару Постачальник має право вимагати від Покупця сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості, доставленого, але неоплаченого Товару за кожний день прострочення (п.8.2 Договору).

Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов?язань (п.10.6 Договору)

Як свідчать матеріали справи, сторонами було підписано специфікації №25 від 11.06.2021р. на суму 7134255,71 грн. з ПДВ та №26 від 25.06.2021р. на суму 6801859,48 грн. з ПДВ, в яких сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну та строк поставки.

На виконання умов договору заявником було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» згідно видаткових накладних №8335 від 11.06.2021р., №8954 від 25.06.2021р. товар за договором №142/1/20 від 14.02.2022р. на суму 13636115,20 грн.

Доказів сплати поставленого товару в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, що свідчить про те, що ТОВ «Виробниче підприємство «Акватон» в погоджений сторонами строк свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконало.

В подальшому, 04.10.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» (далі - Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» (далі - Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» (далі - Кредитор) укладено Договір про переведення заборгованості №04/10-21 (далі - Договір про переведення заборгованості), відповідно до п.2.1 якого Первісний боржник переводить на Нового боржника заборгованість, що виникла на підставі та на умовах Договору поставки №142/1/20 від 28.02.2020р., що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків між Кредитором та Первісним боржником, який є невід?ємною частиною Договору.

У відповідності до п.2.2 Договору про переведення заборгованості розмір заборгованості Первісного боржника перед Кредитором станом на день підписання сторонами цього Договору становить 13936115,20 грн. з ПДВ. Кредитором не будуть нараховуватись та включатись до розміру заборгованості штрафні санкції, 3%, інфляційні втрати та інші санкції, які могли бути нараховані Кредитором у зв?язку із порушенням Первісним боржником умов Основного договору з моменту виникнення заборгованості до дня укладення даного Договору.

За результатами виконання Новим боржником зобов`язань за цим Договором (впродовж виконання графіку за п.3.2 цього Договору) до нього переходять всі права Кредитора за цим та Основним договором, тобто виникає право регресу до Первісного боржника. З моменту підписання цього Договору грошові вимоги Кредитора до Первісного Боржника по Основному договору припиняються (п.п.2.3, 2.4 Договору про переведення заборгованості).

Заборгованість переходить до Нового боржника з моменту підписання цього Договору, після чого Новий боржник стає новим боржником по відношенню до Кредитора стосовно Заборгованості, про що між Первісним боржником та Новим боржником складається Акт приймання-передачі Заборгованості (п.3.1.4 Договору про переведення заборгованості).

Пунктом 3.2 Договору про переведення заборгованості сторони погодили, що Новий боржник зобов`язується перераховувати на поточний рахунок Кредитора грошову суму, зазначену в п.2.2 Договору, відповідно до вимог Основного договору та за наступним графіком: до 05 числа кожного місяця починаючи з січня 2022 року по грудень 2023 року включно у розмірі 580671,47 грн.

У відповідності до п.7.2 Договору про переведення заборгованості у випадку невиконання або несвоєчасного виконання Новим боржником обов?язків, передбачених в п.2.2 цього Договору, в терміни, передбачені п. 3.2 цього Договору, Новий боржник сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення сплати заборгованості Новим боржником. Сплата пені не звільняє Нового боржника від виконання зобов?язань за даним Договором. Нарахування пені за Договором здійснюється за весь період прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2023 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань за Договором (п.9.1 Договору про переведення заборгованості).

Договір про переведення заборгованості підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов Договору про переведення заборгованості сторони уклали акт приймання-передачі заборгованості від 04.10.2021р., яким підтвердили, що Первісний боржник передав, а Новий боржник прийняв заборгованість за Договором №142/1/20 від 28.02.2020р., визначену на умовах Договору №142/1/20 від 28.02.2020р. Розмір заборгованості за Договором №142/1/20 від 28.02.2020р. складає 13936115,20 грн. з ПДВ.

За приписами ст.520 ЦК України, боржник у зобов`язані може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як зазначається в статті 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Так, договором про переведення заборгованості, сторони дійшли згоди про заміну боржника з покупця на відповідача.

Оскільки заміна боржника у зобов`язанні не впливає на зміст зобов`язання, після підписання договору про відступлення права вимоги, що підтверджує факт відсутності заперечень з позивача (кредитора) щодо заміни боржника, до нового боржника перейшли всі обов`язки первісного боржника.

Приписами ст.518 ЦК України передбачено, що новий боржник у зобов`язані має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

З боку відповідача будь-які заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни боржника не надходило.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жоден із укладених договорів не визнавався недійсними, достроково не припинявся.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, виконуючи умови Договору №142/1/20 від 28.02.2020р. та Договору про переведення заборгованості №04/10-21 від 04.10.2021р. боржником здійснено часткові розрахунки за поставлений товар на загальну суму 9871414,99 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій №11890 від 05.01.2022р., №12293 від 04.02.2022р., №12820 від 24.06.2022р., №12821 від 29.06.2022р., №2555 від 18.07.2022р., №2727 від 16.08.2022р., №2847 від 07.09.2022р., №28811222 від 18.10.2022р., №28811380 від 15.11.2022р., №28811509 від 05.12.2022р., №28811688 від 06.01.2023р., №28811837 від 06.02.2023р., №28811958 від 06.03.2023р., №OC0000000000000000000000188298488 від 07.04.2023р., №DOC00000000000000000000000189833427 від 05.05.2023р.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків в строк, погоджений п.3.2 Договору про переведення заборгованості, на суму 4064700,29 грн. боржником надано не було, у зв`язку із чим господарський суд, ухвалюючи рішення у справі №905/291/23 (905/1639/23) дійшов висновку, що заборгованість ТОВ КЗМО перед ТОВ Запорізький завод кольорових металів у сумі 4064700,29 грн. доведена належними та допустимими доказами.

Втім, суд закрив провадження у справі, зокрема, в частині стягнення основної заборгованості в сумі 2903357,35 грн., з огляду на те, що остання виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство, а отже відповідні вимоги мають бути розглянути як конкурсні в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.

За змістом ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що рішенням від 23.04.2024р. по справі №905/291/23 (905/1639/23), яке не було оскаржено та набрало законної сили 14.05.2024р., суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог ТОВ Запорізький завод кольорових металів за Договором №142/1/20 від 28.02.2020р. та Договором про переведення заборгованості №04/10-21 від 04.10.2021р., то з огляду на преюдиційність вказаного судового рішення, суд визнає конкурсні вимоги ТОВ Запорізький завод кольорових металів до ТОВ КЗМО в частині основної заборгованості в сумі 2903357,35 грн.

Щодо заявлених кредитором конкурсних вимог в частині 3% річних в сумі 16895,15 грн. та інфляційного збільшення в сумі 39485,66 грн., судом встановлено наступне.

Так, за приписами частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19 зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок заявника в частині інфляційних втрат та періоди, за які заявлено інфляційне нарахуванням, з урахуванням зазначеної практики об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд приймає доводи боржника та вважає, що вимоги товариства про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому визнанню, а саме в сумі 16258,80 грн., оскільки як вбачається з наданих заявником розрахунку інфляційних втрат на суму заборгованості 2903357,35 грн., остання існувала з 06.10.2023р. по 16.10.2023р., тобто 11 днів, що є не повним місяцем та менше половини місяця.

Дослідивши здійснений заявником розрахунок в частині 3% річних, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають визнанню в розмірі 16895,15 грн.

З приводу конкурсних вимог в частині пені в сумі 246013,80 грн., суд зазначає наступне.

Так, стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору про переведення заборгованості сторони погодили, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання Новим боржником обов?язків, передбачених в п.2.2 цього Договору, в терміни, передбачені п.3.2 цього Договору, Новий боржник сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення сплати заборгованості Новим боржником. Сплата пені не звільняє Нового боржника від виконання зобов?язань за даним Договором. Нарахування пені за Договором здійснюється за весь період прострочення.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" розрахунок пені здійснений кредитором, суд визнає його арифметично та методологічно правильним.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що конкурсні кредиторські вимоги ТОВ "Запорізький завод кольорових металів" до ТОВ «КЗМО» підлягають визнанню у розмірі 3182525,10 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 2903357,35 грн., 3% річних в сумі 16895,15 грн., інфляційне збільшення в сумі 16258,80 грн. та пеня в сумі 246013,80 грн.

Що стосується питання про визнання поточних вимог кредитора до боржника у загальному розмірі 1174825,66 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 1161342,94 грн., 3% річних у сумі 1670,43 грн., інфляційне збільшення у сумі 2903,36 грн., пеня у сумі 8908,93 грн., а також судовий збір в сумі 18390,01 грн., які встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 23.04.2024р. по справі №905/291/23 (905/1639/23), то суд зауважує про таке.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (стаття 18 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з нормами частини 5 статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином грошове зобов`язання зі сплати ТОВ "КЗМО" на користь ТОВ "Запорізький завод кольорових металів" 1174825,66 грн. виникло з рішення суду від 23.04.2024р. по справі №905/291/23 (905/1639/23).

Разом з тим, ухвалою суду від 17.10.2023р. відкрито провадження у справі №905/291/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Суд зауважує, що грошове зобов`язання виникло після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "КЗМО".

Згідно з визначеннями статті 1 КУзПБ, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, судом вже було неодноразово встановлено, і заявником не заперечується, що заявлені грошові вимоги у загальному розмірі 1174825,66 грн. є поточними вимогами, оскільки виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

У статті 7 КУзПБ закріплено універсальне правило розгляду в межах справи про банкрутство всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких спорів (майнових вимог до боржника), що втілює галузевий принцип концентрації у межах справи про банкрутство всіх спорів, наслідком яких може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника.

Таким чином, природа майнових вимог до боржника (конкурсні, забезпечені або поточні) не змінює встановленого ГПК України та КУзПБ порядку розгляду справи з такими вимогами, що надійшла до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

В абзаці третьому частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом (абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ).

Отже, всі справи за позовами кредиторів з поточними вимогами до боржника мають бути сконцентровані (передані за підсудністю для розгляду) в межах справи про банкрутство відповідача та розглянуті відповідно до приписів статті 7 КУзПБ господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

До визнання боржника банкрутом вимоги позивача у такій справі можуть бути задоволені добровільно боржником або в примусовому порядку за рішенням суду, що набрало законної сили, адже за змістом частини п`ятої статті 41 КУзПБ на вимоги поточних кредиторів не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини четвертої статті 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

З аналізу цих норм суд робить висновок, що законодавцем розмежовано процедури розгляду поточних кредиторських вимог, що здійснюються (1) у разі спору між кредитором і боржником до визнання останнього банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури - із застосуванням процесуальних правил ГПК України для позовного провадження та (2) після визнання банкрутом - визнання/відхилення судом грошових вимог поточних кредиторів у порядку КУзПБ.

За таких умов, задоволення вимог поточних кредиторів у ліквідаційній процедурі спеціальний закон безальтернативно пов`язав із дотриманням процедури заявлення кредиторами цих вимог та визнання їх судом відповідно до статті 60 КУзПБ.

Тому судове рішення про задоволення поточних вимог кредитора у справі позовного провадження, що набрало законної сили в порядку ГПК України, само по собі не є підставою для набуття стягувачем за цим рішенням правомочностей поточного кредитора в ліквідаційній процедурі боржника та внесення відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів і, як наслідок, для задоволення таких вимог у ліквідаційній процедурі. Адже таке судове рішення не є результатом визначеного законодавцем процесуального порядку визнання і задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство - ухвалою суду за результатами розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника в порядку реалізації норм спеціального закону - статей 39, 60 КУзПБ.

Саме тому позивач у справі за позовом з поточними майновими (грошовими) вимогами до боржника, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову, або стягувач за судовим рішенням у такій справі для задоволення поточних вимог після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 60 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу поточного кредитора до боржника, що може бути задоволена в ліквідаційній процедурі.

Аналогічних правових висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2021 року (справа №904/4455/19).

Втім, станом на даний час провадження у справі про банкрутство ТОВ "КЗМО" перебуває на стадії процедури розпорядження майном, а тому поточні вимоги заявника можуть бути розглянуті та задоволені за рішенням суду, що набрало законної сили, оскільки за змістом частини п`ятої статті 41 КУзПБ на вимоги поточних кредиторів не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, про що вказано у абзаці 3 частини 8 статті 45 КУзПБ.

Суд зауважує, що заявник, відповідно до порядку встановленому КУзПБ, звернувся до суду за захистом своїх прав за правилами позовного провадження та отримав судове рішення по справі №905/291/23 (905/1639/23), яке набрало законної сили.

Разом з тим, оскільки провадження у справі перебуває у процедурі розпорядження майном боржника, суд не має підстав для розгляду вимог поточних кредиторів, так як вимоги поточних кредиторів розглядаються судом у ліквідаційній процедурі, а заявлення вимог поточних кредиторів у процедурі розпорядження майном є передчасним.

У зв`язку з вищезазначеним, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що заявлені вимоги у загальному розмірі 1174825,66 грн. можуть бути розглянуті судом на підставі відповідної заяви після відкриття ліквідаційної процедури щодо боржника.

Наразі, суд відхиляє поточні вимоги кредитора до боржника у загальному розмірі 1174825,66 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 1161342,94 грн., 3% річних у сумі 1670,43 грн., інфляційне збільшення у сумі 2903,36 грн., пеня у сумі 8908,93 грн., а також судовий збір в сумі 18390,01 грн.

Окрім того, ТОВ "Запорізький завод кольорових металів" було заявлено про визнання вимог кредитора до божника у розмірі 6056,00 грн. (судовий збір за подання заяви) та 26000,00 грн. (витрати на професійну правничу допомогу).

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

За ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5, 7 та 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому ч.8 ст.129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання кредитору професійної правничої допомоги під час розгляду заяви підтверджується наступними доказами:

- копією договору про надання юридичної допомоги б/н від 01.12.2012р.;

- копією додаткової угоди б/н від 20.04.2024р.;

- копією акту приймання-передачі виконаних робіт від 12.11.2024р.;

- копією рахунку №30 від12.12.2024р. на суму 26000,00 грн.;

- ордером серія АН №1119974 від 20.02.2023р.

Так, 01.12.2024р. між ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» (далі - клієнт) та адвокатом Балабком Андрієм Вікторовичем (далі адвокат) було підписано договір про надання юридичної допомоги, який вступає в силу з 01.12.2012р. і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

20.04.2024р. сторони уклали додаткову угоду до договору про надання юридичної допомоги, за змістом якої останні домовились, що з урахуванням складності справи №905/291/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» про визнання грошових вимог кредитора до боржника (розмір вимог 4405023,63 грн.) та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною вимог та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи розмір гонорару адвоката складає 26000,00 грн.

На виконання вказаних умов договору та додаткової угоди до нього, 12.11.2024р. сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт, у відповідності до якого адвокат виконав/надав замовнику наступні роботи/послуги в ході представництва інтересів замовника в рамках розгляду справи №905/291/23:

1. Опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції, підготовка заяви про визнання грошових вимог кредитора до боржника - 20000,00 грн.

2. Участь у судових засіданнях - 6000,00 грн.

???Загальна фіксована вартість виконаних робіт (гонорар) за домовленістю сторін складає 26000,00 грн.

Згідно п.6 акту від 12.11.2024р. жодних претензій по якості та обсягу робіт замовник до адвоката не має.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Також, 12.11.2024р. адвокатом було виписано замовнику рахунок №30 на суму 26000,00 грн., який підлягає сплаті до 31.12.2024р.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Разом з тим, акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З огляду на викладене, оскільки заява про визнання грошових вимог задоволена частково, є підстави для відшкодування витрат кредитора на професійну правничу допомогу за рахунок боржника пропорційно до розміру правомірно заявлених позовних вимог у відповідності до п.4 ст.129 ГПК України, що становить 18810,24 грн. (3182525,10*26000,00/4398967,63).

Враховуючи розподіл витрат пропорційно до розміру правомірно заявлених грошових вимог, у задоволенні заяви в розмірі 7189,76 грн. витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Одночасно, суд приймає доводи боржника з приводу того, що даний спір не відноситься до категорії складних справ, підготовка та подання заяви з кредиторськими вимогами до суду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Крім того, аналогічні документи вже були подані до суду під час розгляду справи №905/291/23 (905/1639/23), тому від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання (витребування) та значного обсягу часу та зусиль для підготовки відповідних документів до суду.

З урахуванням вище встановлених обставин, приймаючи до уваги заперечення боржника, суд дійшов висновку, що заявлена сума 26000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.

За вказаного, суд вважає за доцільне задовольнити заяву ТОВ "Запорізький завод кольорових металів" щодо відшкодування витрат, понесених заявником на професійну правничу допомогу частково та визнати 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, решту заявлених вимог суд відхиляє.

Також підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів, витрати кредитора, понесені при сплаті судового збору за подання кредиторської заяви у розмірі 6056,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 9, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.234, 235, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, у загальному розмірі 3182525,10 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 2903357,35 грн., 3% річних в сумі 16895,15 грн., інфляційне збільшення в сумі 16258,80 грн. та пеня в сумі 246013,80 грн., а також судовий збір в сумі 6056,00 грн. та витрати на правову допомогу на суму 10000,00 грн.

Розпоряднику майна включити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" до реєстру вимог кредиторів.

Відмовити у визнанні конкурсних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» в частині інфляційного збільшення в сумі 23226,86 грн.

Відмовити у визнанні поточних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» у загальному розмірі 1174825,66 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 1161342,94 грн., 3% річних у сумі 1670,43 грн., інфляційне збільшення у сумі 2903,36 грн., пеня у сумі 8908,93 грн., а також судовий збір в сумі 18390,01 грн.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", що вимоги поточного кредитора можуть бути розглянуті судом на підставі відповідної заяви після відкриття ліквідаційної процедури щодо боржника.

В судовому засіданні 16.12.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали підписано 17.12.2024р.

Ухвала набирає чинності у строк та порядку, визначеному ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя Г.В. Левшина