Ухвала

від 17.12.2024 по справі 909/69/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/69/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.12.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву з додатковими грошовими вимогами фізичної особи ОСОБА_1 ( код НОМЕР_1 НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

у справі про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод"

представники не з"явились

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліваро" про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод". Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2023 по справі №909/69/22 визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул.Євгена Коновальця, буд.229; код 00218271) відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво №№1732 від 11.11.2015). Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2024 продовжено строк ліквідаційної процедури ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. на 3 місяця до 14.01.2025 включно.

29.11.2024 на адресу господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання додаткових грошових вимог, у якій заявник просить визнати вимоги до ПАТ "ІФАЗ" у розмірі 93127,65грн. компенсації за невикористані відпустки та вихідної допомоги при звільненні.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2024 по справі №909/69/22 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до боржника прийнято та приєднано до матеріалів справи, призначено судове засідання з розгляду заяву на 17.12.2024.

За результатами розгляду вищевказаної заяви, ліквідатором ПрАТ "ІФАЗ" подано повідомлення про розгляд грошових вимог ОСОБА_1. Крім того, ліквідатором подано клопотання про розгляд заяви з грошовими вимогами без його участі.

Розглянувши подану заяву суд зазначає наступне.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 останній просить визнати його кредитором в сумі 83035,20грн. перед ПрАТ "ІФАЗ" компенсації за невикористані відпустки за 2016 -2021роки. та 10092,45грн. вихідної допомоги при звільненні.

Згідно зі статті 59 КУзПБ з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Згідно частини 4 статті 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Заяви поточного кредитора розглядаються у порядку, визначеному для конкурсних кредиторів.

Згідно статті 44 КЗПП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40 КЗПП працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньо місячного заробітку. А також, згідно статті 83 КЗПП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку

з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку №100 в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються (п. 7 Порядку №100).

Як вбачається із долученої до заяви копії особової картки №09007 ОСОБА_1. в останнього наявний залишок днів невикористаної відпустки за період з 2015-2021 роки, а саме: 2015-2016 - 27 днів: 2016-2017 - 30 днів: 2017-2018 - 16 днів: 2018-2019 - 30 днів; 2019-2020 - 30 днів: 2020-2021 - 20 днів (початок відпусті 26.02.2021. а закінчення відпустки 14.03.2021 на підставі наказу №38. Святкові га неробочі дні не враховуються відповідно до ст. 78 Кодексу законів про працю України). До заяви долучено копію довідки МСЕК, якою ОСОБА_1. встановлено II групу інвалідності з 02.03.2015.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Відповідно до долученої довідки форми ОК-5 за липень 2020 року по червень 2021 року (останні 12 календарних місяців роботи) заробітна плата ОСОБА_1. склала: 133947,39 грн. Кількість календарних днів розрахункового періоду (останні 12 календарних місяців роботи) без врахування святкових і неробочих днів, встановлених законодавством становить: 250 днів. Розрахунок відповідно до п.. 7 Порядку: 133947.39: 250 * 153 (не використані дій щорічної відпустки за 2015-2021 роки) становить 81975.80 грн..

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку що компенсація за невикористану ОСОБА_1. щорічну відпустку за 20І6-2021 роки становить 81975,80грн.

Нормою частини 1 статті 44 Кодексу законів про працю України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до долученої довідки форми ОК-5 за травень - червень 2021 року (останні два місяці роботи) заробітна плата ОСОБА_1 склала: 20184,90грн. (за травень 2021 року -11581.57 гри. а за червень 2021 року - 8603,33 грн.

Як слідує з матеріалів справи, середня заробітна плата ОСОБА_1 складає 10092,42грн.

Таким чином, беручи до уваги відсутність документів, які б свідчили про виплату вихідної допомоги, суд дійшов висновку про визнання грошових вимог в сумі 10092,42грн. та включення їх до першої черги.

Враховуючи вищевказане, судом частково визнаються заявлені ОСОБА_1 вимоги до боржника в розмірі 81975,80грн. заборгованості по компенсації за невикористану відпустку та 10092,42грн. вихідної допомоги .

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву кредитора фізичної особи ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання грошових вимог задовольнити частково.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до ПАТ "ІФАЗ" та зобов`язати ліквідатора Демчана О.І. включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у у першу чергу в розмірі 81975,80грн. заборгованості по компенсації за невикористану відпустку та 10092,42грн. вихідної допомоги

3. У задоволенні заяви кредитора - ОСОБА_1 в частині визнання грошових вимог на суму 1059,43грн.- відмовити.

У відповідності до ч.4 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Шкіндер П.А.