Рішення

від 16.12.2024 по справі 910/2440/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2024Справа № 910/2440/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» (вул.Вітрука, буд.55, м.Житомир, Житомирська обл., 10009; ідентифікаційний код 39292800)

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661)

про стягнення 8 642 802,42 грн

За участі представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Мітічкін А.С., Найденко І.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 8 642 802,42 грн, з яких 1 109 811,04 грн 3% річних та 7 532 991,38 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що судове рішення у справі №910/20279/20 про стягнення боргу та санкцій виконано відповідачем несвоєчасно, поетапно, а саме 26.10.2022 та 02.11.2022, відповідно, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних втрат та процентів річних на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України до повного виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем у період з 06.04.2021 по 26.10.2022 на суму боргу 23 537 600,00 грн та у період з 27.10.2022 по 02.11.2022 на суму боргу 15 686 654,18 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Сташків Р.Б.) від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 позов було задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 109 811,04 грн 3% річних, 7 532 991,38 грн інфляційних втрат та 129 642,03 грн судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 замінено відповідача у справі № 910/2440/23 - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на його процесуального правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в частині відмови у зменшенні 3% річних та в частині відмови у відстрочці виконання рішення на 1 рік залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в цій частині залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 910/2440/23 в частині вирішення спору про стягнення 1 109 811,04 грн 3% річних скасовано. Справу № 910/2440/23 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 910/2440/23 залишено без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 справу № 910/2440/24 передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 суддею Капцовою Т.П. прийнято справу № 910/2440/23 до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.08.2024, встановлено учасникам справи строк для подання пояснень щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 910/2440/23, разом з доказами надсилання (надання) таких пояснень іншим учасникам справи, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Підготовче засідання, призначене на 22.08.2024, не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Капцової Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 сторін було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 09.09.2024.

У підготовче засідання 09.09.2024 з`явились представники відповідача, представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 судом було витребувано у сторін належним чином засвідчені копії усіх платіжних документів про перерахування коштів, зокрема у виконавчих провадженнях № 67477248, № 70157674, на виконання наказу, виданого 03.11.2021 Господарським судом міста Києва у справі № 910/20279/20, про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» 23 537 600,00 грн основного боргу, 2 029 009,40 грн інфляційних втрат; встановлено строк подання доказів та роз`яснено наслідки не подання доказів та неповідомлення суду про неможливість подати докази; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.09.2024.

13.09.2024 від відповідача надійшли докази на виконання вимог ухвали суду.

У підготовче засідання 16.09.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету позивача.

У підготовчому засіданні 16.09.2024 суд, керуючись ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), задовольнив клопотання відповідача та продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 було відкладено підготовче засідання на 17.10.2024 та зобов`язано позивача виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/2440/23.

У підготовче засідання 17.10.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету позивача.

У підготовчому засіданні 17.10.2024 суд дійшов висновку про необхідність відкладення підготовчого засідання з метою виконання позивачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/2440/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 відкладено підготовче засідання на 28.10.2024, визнано явку представника позивача у підготовче засідання обов`язковою, повторно витребувано у позивача докази та роз`яснено йому наслідки невиконання вимог цієї ухвали, а також ухвал Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 та від 16.09.2024 у справі № 910/2440/23, передбачені ч.10 ст.81, ч.4 ст. 202, п.4 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 до позивача застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, стягнуто з позивача в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 15 140,00 грн.

25.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому викладені додаткові пояснення.

У підготовче засідання 28.10.2024 з`явились представники відповідача, представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету позивача.

У підготовчому засіданні 28.10.2024 судом було долучено до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача разом із доданими до них доказами, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 позивача було повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.12.2024.

У судове засідання 05.12.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету позивача.

У судовому засіданні 05.12.2024 суд розпочав розгляд справи по суті, оголосив стислий зміст позовних вимог, заслухав вступне слово представника відповідача, дослідив наявні в матеріалах справи докази та оголосив перерву в судовому засіданні до 16.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 позивача було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 16.12.2024.

У судове засідання 16.12.2024 з`явились представники відповідача, представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету позивача.

У судовому засіданні 16.12.2024 суд заслухав промови представників відповідача в судових дебатах та, після виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.09.2018 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» (постачальник) було укладено договір поставки № 53-129-01-18-01552 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, визначених договором, поставити кондиціонери автономні виробництва АТ «Завод Екватор» (продукція) для потреб ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Згідно з видатковою накладною №РН-000020 від 12.04.2019, актом приймання-передачі ТМЦ від 19.04.2019 №09-069/3 на суму 8 748 000,00 грн., видатковою накладною №РН-000022 від 18.04.2019, актом приймання-передачі ТМЦ від 24.04.2019 №09-072/1 на суму 12 537 600,00 грн., видатковою накладною №РН-000023 від 23.04.2019, актом приймання-передачі ТМЦ від 06.05.2019 №09-086 на суму 6 268 800,00 грн., видатковою накладною №РН-000024 від 24.2019, актом приймання-передачі ТМЦ від 06.05.2019 №09-087 на суму 6 268 800,00 грн., постачальник поставив покупцю продукцію на загальну суму 33 823 200,00 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання належним чином та поставив відповідачу товар, натомість відповідач не належно виконував зобов`язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого за ним обліковувалась заборгованість у розмірі 23 537 600,00 грн.

Наведені обставини встановлені судами під час розгляду справи № 910/20279/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» про стягнення 26 356 339,98 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі № 910/20279/20 позов було задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» 23 537 600,00 грн основного боргу, 1 487 475,33 грн 3% річних, 2 029 009,40 грн інфляційних втрат та 405 811,28 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» було задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі № 910/20279/20 змінено в частині стягнення 3% річних та судового збору шляхом викладення в цій частині рішення в наступній редакції: «Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» 1 437 948,38 грн 3% річних та 405 040,23 грн судового збору». В решті рішення залишено без змін.

03.11.2021 Господарським судом міста Києва у справі № 910/20279/20 було видано наказ про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» 23 537 600,00 грн основного боргу та 2 029 009,40 грн інфляційних втрат, що разом складає 25 566 609,40 грн.

24.11.2021 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відкрито виконавче провадження № 67477248 з виконання вищенаведеного наказу.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 24.11.2021 у виконавчому провадженні № 67477248 було визначено розмір мінімальний витрат виконавчого провадження у сумі 402,96 грн.

У подальшому постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.10.2022 у виконавчому провадженні № 67477248 виконавчий документ було повернуто стягувачу. У цій постанові також зазначено, що залишок боргу становить 23 136 836,00 грн.

З наданих відповідачем під час нового розгляду доказів, зокрема довідки взаємних розрахунків на 11.09.2024, авізо № 50032 від 19.01.2022, виписок по рахунку, вбачається, що при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/20279/20 в межах виконавчого провадження № 67477248 з рахунку відповідача було списано 2 673 153,71 грн, а саме 19.01.2022 - 2 098 947,27 грн, 10.08.2022 - 59 421,44 грн, 23.09.2022 - 514 785,00 грн.

Зазначені кошти в сумі 2 673 153,71 грн, як зазначає відповідач, були розподілені наступним чином:

- 242 977,34 грн - виконавчий збір у розмірі 10% від стягнутої суми;

- 402,96 грн - сума мінімальних витрат виконавчого провадження;

- 2 429 773,40 грн перераховані стягувачу, внаслідок чого залишок боргу за виконавчим документом склав 23 136 836,00 грн;

25.10.2022 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відкрито виконавче провадження № 70157674 з виконання вищенаведеного наказу. У цій постанові також зазначено, що станом на 21.10.2022 залишок боргу становить 23 136 836,00 грн.

Кошти в загальному розмірі 23 136 836,00 грн були перераховані позивачу платіжними дорученнями № 75 від 26.10.2022 на суму 7 271 984,48 грн та № 104 від 02.11.2022 на суму 15 864 851,52 грн, про що зазначено у постанові Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02.11.2022 про закінчення виконавчого провадження № 70157674.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначав, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі № 910/20279/20 виконано після пред`явлення його до примусового виконання, а саме відповідачем 26.10.2022 сплачено 7 850 945,82 грн (платіжні доручення №№ 83, 84) та 02.11.2022 сплачено 17 128 858,79 грн (платіжні доручення №№ 104, 105). Отже, основну суму боргу за договором у сумі 23 537 600,00 грн відповідачем було повністю сплачено 02.11.2022.

У зв`язку з наведеним, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1 100 785,84 грн та 7 532 991,38 грн інфляційних втрат, які нараховані за період з 06.04.2021 по 26.10.2022 із суми боргу 23 537 600,00 грн, а також 3% річних у сумі 9 025,20 грн, які нараховані за період з 27.10.2022 по 02.11.2022 із суми боргу 15 686 654,18 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 позов було задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 109 811,04 грн 3% річних, 7 532 991,38 грн інфляційних втрат та 129 642,03 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в частині відмови у зменшенні 3% річних та в частині відмови у відстрочці виконання рішення на 1 рік залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в цій частині залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 910/2440/23 в частині вирішення спору про стягнення 1 109 811,04 грн 3% річних скасовано. Справу № 910/2440/23 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 910/2440/23 залишено без змін.

Скеровуючи справу до суду першої інстанції на новий розгляд, Верховний Суд відзначив, що у цій справі суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, помилково зазначивши про те, що на стягнення 3% річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України не поширюються положення щодо можливості їх зменшення, як і не врахували того, що у справі № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку. Суди не дослідили чи існують у цій справі підстави та обставини для зменшення процентів річних, не надали оцінки у зазначеному контексті доводам сторін спору та залишили нерозглянутим відповідне клопотання учасника справи по суті.

З урахуванням цього, Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з урахуванням вказівок Верховного Суду, дійшов наступних висновків.

За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

Обставини, встановлені у судових рішеннях у справі № 910/20279/20, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують наявність у відповідача грошових зобов`язань перед позивачем, їх розмір та факт настання строку їх виконання.

Виходячи зі змісту положень частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604 - 609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу.

Така правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду, зокрема в постанові від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Враховуючи, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 № 910/20279/20, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 23 537 600,00 грн основного боргу та 2 029 009,40 грн інфляційних втрат, було виконано із простроченням, то в цьому випадку приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню за весь час прострочення.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/20279/20 в межах виконавчого провадження № 67477248 з рахунку відповідача було списано 2 673 153,71 грн, а саме 19.01.2022 - 2 098 947,27 грн, 10.08.2022 - 59 421,44 грн, 23.09.2022 - 514 785,00 грн, про що свідчить довідка взаємних розрахунків на 11.09.2024 між ВП «Централізовані закупівлі» та ТОВ «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» за Договором. На підтвердження списання з рахунку відповідача суми у розмірі 2 098 947,27 грн відповідачем, також, було надано авізо № 50032 від 19.01.2022, однак, даний документ не містить призначення платежу. Інші платіжні документи про списання в межах виконавчого провадження №67477248 з рахунку відповідача коштів у зазначених вище розмірах в матеріалах справи відсутні.

Вчинені судом заходи щодо отримання від позивача відповідних доказів і пояснень не дали бажаних результатів, у зв`язку з чим, керуючись частиною 1 статті 79 ГПК України, згідно з якою наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, суд дійшов висновку, що стверджувані відповідачем обставини щодо сплати коштів у межах виконавчого провадження № 67477248 з урахуванням наданих доказів суду видаються більш вірогідними, ніж стверджувані позивачем у позовній заяві обставини щодо сплати боргу в два етапи: 26.10.2022 та 02.11.2022, оскільки у цих доводах позивач посилається на неналежні докази (платіжне доручення № 83 від 26.10.2022 на суму 578 961,34 грн, щодо стягнення коштів в іншому виконавчому провадженні, та платіжне доручення від 02.11.2022 на суму 1 264 007,27 грн, яке взагалі відсутнє в матеріалах справи).

Як встановлено судом, зазначені кошти в сумі 2 673 153,71 грн були розподілені наступним чином:

- 242 977,34 грн - виконавчий збір у розмірі 10% від стягнутої суми;

- 402,96 грн - сума мінімальних витрат виконавчого провадження;

- 2 429 773,40 грн перераховані стягувачу, внаслідок чого залишок боргу за виконавчим документом склав 23 136 836,00 грн.

Решта залишку боргу в розмірі 23 136 836,00 грн була перерахована позивачу платіжними дорученнями № 75 від 26.10.2022 на суму 7 271 984,48 грн та № 104 від 02.11.2022 на суму 15 864 851,52 грн, про що, також, зазначено у постанові Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02.11.2022 про закінчення виконавчого провадження № 70157674.

Під час нового розгляду, предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 100 785,84 грн, які нараховані за період з 06.04.2021 по 26.10.2022 із суми боргу 23 537 600,00 грн, та у сумі 9 025,20 грн, які нараховані за період з 27.10.2022 по 02.11.2022 із суми боргу 15 686 654,18 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що його здійснено без урахування поступового зменшення розміру боргу, про що суд зазначив вище, а також помилково включено дні фактичної оплати до періоду часу, за який здійснено розрахунок, у той час як згідно з положеннями статей 253, 254 Цивільного кодексу України день фактичного виконання зобов`язання не включається до періоду прострочення (див. постанову Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/19787/21).

З урахуванням вищенаведеного, судом здійснено власний розрахунок 3% річних за вказані нижче періоди у такий спосіб:

- з 06/04/2021 до 18/01/2022 (23 537 600,00 x 3% x 288 : 365) = 557 164,01 грн;

- з 19/01/2022 до 09/08/2022 (23 467 662,13 x 3% x 203 : 365) = 391 556,34 грн;

- з 10/08/2022 до 22/09/2022 (23 408 240,69 x 3% x 44 : 365) = 84 654,46 грн;

- з 23/09/2022 до 25/10/2022 (23 136 836,00 x 3% x 33 : 365) = 62 754,71 грн;

- з 26/10/2022 до 26/10/2022 (15 864 851,52 x 3% x 1 : 365) = 1 303,96 грн;

Як встановлено судом вище, станом на 27.10.2022 розмір боргу відповідача складав 15 864 851,52 грн, однак беручи до уваги те, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, розрахунок розміру 3% річних за період з 27.10.2022 до 01.11.2022 судом здійснено із суми боргу, вказаної позивачем, а саме:

- з 27/10/2022 до 01/11/2022 (15 686 654,18 x 3% x 6 : 365) = 7 735,88 грн.

Відтак, загальна сума 3% річних за підрахунком суду складає 1 105 169,36 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних суд зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого можливе зменшення розміру відсотків річних на підставі статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з викладеним, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

За загальним правилом, у вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суд, зокрема, бере до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки.

Водночас відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру 3% річних, не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов`язання.

Суд не може визнати достатнім для зменшення розміру 3% річних посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану зобов`язання відповідача забезпечити фінансування заходів із підтримання та підвищення безпеки атомних електричних станцій, оскільки, як вже було зазначено вище, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і наведені обставини не мали жодного впливу на виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, адже виникли вже після допущеного прострочення.

Поряд з цим суд відзначає, що у розумінні статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України при зменшенні неустойки суд також бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу (обставини, які мають істотне значення).

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Самоусунення позивача від участі в справі та встановленні обставин справи, ігнорування позивачем ухвал про витребування доказів від 09.09.2024, від 16.09.2024, від 17.10.2024, а також виклику до суду, суд розцінює не інакше, як втрату інтересу до справи та до стягнення 3% річних.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором, компенсаційний характер 3% річних, дискрецію суду для вирішення питання щодо зменшення відсотків річних і розміру, до якого вони можуть бути зменшені, беручи до уваги й те, що майнова сфера позивача відновлена сумою стягнутих інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру належних до стягнення з відповідача 3% річних до 1% річних, що, на думку суду, забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть позивачу розумну компенсацію за тривале невиконання відповідачем Договору і судового рішення про стягнення грошових коштів та одночасно не буде заохочувати його пасивну поведінку в суді.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість позову в частині стягнення 3% річних, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 368 389,79 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Скеровуючи цю справу на новий розгляд у відповідній частині, Верховний Суд відзначив, що за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 було оскаржено відповідачем лише в частині відмови у зменшенні 3% річних та в частині відмови у відстрочці виконання рішення на 1 рік; в частині вирішених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7 532 991,38 грн інфляційних втрат не оскаржувалось та набрало законної сили.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (див. постанову Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19).

Відтак, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 129 572,41 грн - на відповідача, в розмірі 69,62 грн - на позивача.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 0,97 грн може бути йому повернута в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням вищевикладеного суд відзначає, що наказ, виданий 16.02.2024 Господарським судом міста Києва у справі № 910/2440/23 може бути визнано таким, що не підлягає виконанню у відповідній частині.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з апеляційним переглядом та касаційним оскарженням рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23, суд зазначає таке.

Як вже було зазначено судом, відповідачем було оскаржено рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 лише в частині відмови у зменшенні 3 % річних та в частині відмови у відстрочці виконання рішення на 1 рік.

Згідно з частиною 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Відтак, за подання апеляційної скарги відповідач мав сплатити судовий збір у розмірі 24 970,75 грн (1 109 811,04 грн х 1,5% х 150%), натомість, як вбачається із платіжної інструкції № 1298 від 03.07.2023 сплатив 194 464,00 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги був визначений Верховним Судом ухвалою від 20.03.2024 в розмірі 11 098,12 грн та сплачений відповідачем відповідно до платіжної інструкції № 610 від 26.03.2024.

Таким чином, за наслідками нового розгляду, та враховуючи вказівки Верховного Суду, витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 24 970,75 грн та касаційної скарги в розмірі 11 098,12 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: в розмірі 24 866,31 грн - на відповідача, в розмірі 104,44 грн - на позивача за апеляційний перегляд, в розмірі 11 051,70 грн - на відповідача, в розмірі 46,42 грн - на позивача за касаційне оскарження.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов в частині вирішення спору про стягнення 3% річних в розмірі 1 109 811,04 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» (вул.Вітрука, буд.55, м.Житомир, Житомирська обл., 10009; ідентифікаційний код 39292800) 3% річних в розмірі 368 389 (триста шістдесят вісім тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн 79 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 129 572 (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн 41 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» (вул.Вітрука, буд.55, м.Житомир, Житомирська обл., 10009; ідентифікаційний код 39292800) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 104 (сто чотири) грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 46 (сорок шість) грн 42 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.12.2024.

Суддя Т.П. Капцова