Рішення

від 18.11.2024 по справі 367/3615/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3615/21

Провадження №2/367/888/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

18 листопада 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Миколаєнко П.М.,

представника позивача Лисенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш комфорт 16» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та відновлення становища, яке існувало до порушення, -

в с т а н о в и в :

У травні 2021 року до Ірпінського міського суду Київської області звернулося Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш комфорт 16» (далі ОСББ «Наш комфорт 16») з позовом до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Заявлений позов був обґрунтований тим, що відповідно до вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та рішення від 03.08.2019 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , створене ОСББ «Наш комфорт 16».

19.09.2019 у зв`язку з передачею багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 в управління ОСББ «Наш комфорт 16» проводився огляд будинку представниками правління, КП «Бучанське УЖКГ» та іншими членами, які входили до складу комісії. Під час огляду було виявлено, що в секції (під`їзді) №3 технічний поверх використовується як житлове приміщення власниками квартир, які мешкають на 10 поверсі даного житлового будинку.

За даними інвентаризаційної справи, вищевказаний багатоповерховий житловий будинок містить 5 секцій, зокрема, третя секція 10 житлових поверхів.

Таким чином, багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 має всього десять поверхів, а також нежитлові приміщення, технічний поверх, які є приміщеннями загального користування, де знаходяться комунікації, необхідні для функціонування житлового будинку.

Власником квартири АДРЕСА_3 , на момент звернення до суду була ОСОБА_2 , якій квартира належала на підставі договору купівлі-продажу квартири №575 від 19.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. Відповідно до умов даного договору купівлі-продажу квартири, загальна площа квартири становила 78, 2 кв.м.

Згодом, відповідно до відомостей Державного реєстру прав встановлено, що ОСОБА_2 звернулася із заявою (реєстраційний номер заяви:35753600 від 04.09.2019) про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:854378432108) до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Немченко О.О.

За результатами розгляду заяви (реєстраційний номер заяви: 35753600 від 04.09.2019) державним реєстратором комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Немченко О.О. було прийнято рішення №48517604 від 04.09.2019 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:854378432108) та зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , секція (під`їзд) №3, поверх 11, літера «А» - приміщення 8 (площею 43,1 кв.м), приміщення 9 (площею 20,5 кв.м), приміщення 10 (площею 10,1 кв.м); поверх 12, літера «А» - приміщення 11 (площею 20,5 кв.м), за рахунок чого площа її квартири збільшилась та стала 173, 1 кв.м.

Позивач зазначає, що дане рішення прийнято державним реєстратором комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Немченко О.О. за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 та на підставі наступних документів: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер 575 від 19.02.2016, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О.; технічний паспорт, серія та номер б/н від 29.08.2019 ТОВ «БТІ ПЛЮС». У даній довідці вказано про те, що відповідно до проведеної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_4 було встановлено, що об`єкт має загальну площу 173,1 кв.м, житлова площа 33,3 кв.м. Площа змінилася за рахунок демонтажу некапітальних перегородок, утеплення стін та переобладнання прибудови, яка не є самочинним будівництвом.

Однак, як зазначав позивач, серед даних документів відсутні ті, які відповідно до законодавства, підтверджують набуття ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення поверх 11, літера «А» - приміщення 8 (площею 43,1 кв.м), приміщення 9 (площею 20,5 кв.м), приміщення 10 (площею 10,1 кв.м); поверх 12, літера «А» - приміщення 11 (площею 20,5 кв.м). Зазначав, що ані технічний паспорт, ані довідка ТОВ «БТІ ПЛЮС» не є тими документами, на підставі яких має здійснюватися реєстрація права приватної власності. ОСОБА_2 не було подано державному реєстратору жодного документа, передбаченого ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, як вказував позивач, під час розгляду заяви ОСОБА_2 державним реєстратором комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Немченко О.О. не було належним чином встановлено наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, а також не було перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду справи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та не прийнято відповідне рішення, чим порушено вимоги п.п.1,2 ч.3 ст.10, п.1 ч.1 ст.23, п.4 ч.ч.1,2, ст.24, ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також, позивач вказував, що згідно із ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Отже, на переконання позивача, нежитлові приміщення поверх 11, літера «А» - приміщення 8 (площею 43,1 кв.м), приміщення 9 (площею 20,5 кв.м), приміщення 10 (площею 10,1 кв.м); поверх 12, літера «А» - приміщення 11 (площею 20,5 кв.м) призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, які розташовані в будинку та є спільним майном усіх співвласників. Крім того, у даних приміщеннях розміщені усі комунікації, вентиляційні системи, які забезпечують належне функціонування будинку та потреби усіх співвласників. Таким чином, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, воно не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Порушення прав та інтересів співвласників ОСББ «Наш комфорт 16» полягає у тому, що на даний час неможливо отримати доступ до 11 та 12 поверхів в житловому будинку (літера «А», секція №3), на які незаконно зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 , де знаходяться відповідні комунікації, дах, вентиляційні системи. У зв`язку з цим ОСББ «Наш комфорт 16» позбавлене можливості належним чином обслуговувати та утримувати 11 та 12 поверхи у житловому будинку (літера «А», секція №3 за адресою: АДРЕСА_1 ), проводити поточні ремонтні роботи, що на даний час вже призвело до негативних наслідків: виникнення тріщин у стінах, поширення плісняви.

Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просив: скасувати рішення про державну реєстрацію №48517604 від 04.09.2019, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Немченко О.О. щодо об`єкту нерухомого майна №854378432108; відновити становище, яке існувало до порушення: шляхом зобов`язання ОСОБА_2 привести нежитлові приміщення, зазначені в технічному паспорті на будинок АДРЕСА_2 , а саме: технічний поверх - приміщення LXXVI (площею 42.3 кв.м.), приміщення LXXIV (площею 21,3 кв.м.), приміщення LXXV (площею 19,1 кв.м.) та машинне відділення ліфта - приміщення LXXXV (площею 21,2 кв.м.), у попередній стан, а саме: демонтувати встановлені двері розміром 0,7 на 1,76 метри та замурувати дверний проріз між приміщеннями технічного поверху LXXIV та LXXIIІ; демонтувати самовільно змуровану перегородку, якою замуровано дверний проріз з розмірами 1,0 на 1,56 метри та забезпечити влаштування дверного прорізу між приміщеннями технічного поверху LXXVI та LХХV; судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 червня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

30 травня 2023 року від позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача у справі нового власника спірного майна ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 здійснила відчуження належного їй нерухомого майна, яке є предметом спору.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22.08.2023, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_1 , постановлено повернутися до підготовчого провадження у зв`язку із залученням співвідповідача.

14 листопада 2023 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яка обґрунтована наступним.

Позивач зазначає, що 25.05.2023 ОСОБА_2 здійснила відчуження належного їй нерухомого майна, яке є предметом спору, а тому способи захисту, які були обрані позивачем на день пред`явлення позову, наразі не зможуть здійснити ефективний захист прав позивача з огляду на подальше відчуження майна ОСОБА_1 . Посилаючись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18, позивач зазначає, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст.387, 388 ЦК України. Отже, як вказує позивач, за обставин цієї справи вбачається, що ефективним та єдиним способом захисту майнових прав позивача буде витребування належного йому майна від останнього власника ОСОБА_1 . У зв`язку зі зміною предмету позову та відсутності позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 позивач просив залучити останню як третю особу на стороні відповідача, виключивши її з числа відповідачів.

Враховуючи викладене, позивач просив прийняти заяву про зміну предмету позову, та розгляд справи проводити щодо наступних позовних вимог: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш комфорт 16» в об?єкті нерухомого майна - реєстраційний номер: 854378432108, адреса об?єкта: АДРЕСА_4 , приміщення позначені за №№ 8, 9, 10, 11 згідно технічного паспорту, що складений ПП «ГЕО» від 29.08.2019 на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Відновити становище, яке існувало до порушення: шляхом зобов`язання ОСОБА_1 привести нежитлові приміщення, зазначені в технічному паспорті на будинок АДРЕСА_2 , а саме: технічний поверх - приміщення LXXVI (площею 42.3 кв.м.), приміщення LXXIV (площею 21,3 кв.м.), приміщення LXXV (площею 19,1 кв.м.) та машинне відділення ліфта - приміщення LXXXV (площею 21,2 кв.м.), у попередній стан, а саме: демонтувати встановлені двері розміром 0,7 на 1,76 метри та замурувати дверний проріз між приміщеннями технічного поверху LXXIV та LXXIIІ; демонтувати самовільно змуровану перегородку, якою замуровано дверний проріз з розмірами 1,0 на 1,56 метри та забезпечити влаштування дверного прорізу між приміщеннями технічного поверху LXXVI та LХХV; судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2024 року, прийнято заяву позивача про зміну предмету позову від 14.11.2023 у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш комфорт 16» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та відновлення становища, яке існувало до порушення; постановлено у подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого предмету позову; залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, виключивши її з числа відповідачів.

26 січня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_1 , в якому представник просила відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що доводи позивача, викладені у позовній заяві є необґрунтованими та безпідставними, оскільки 25 травня 2023 року ОСОБА_2 здійснила відчуження належного їй нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1 .

Представник відповідача стверджує, що у відповідача як у добросовісного набувача не можна витребувати згідно з приписами статей 330 і 388 ЦК України частину квартири, яка була придбана за оплатним договором та вибула з володіння попереднього власника не поза його волею. Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 , будучи власником майна, мала право розпорядитися на свій розсуд нерухомим майном, яке належало її на праві власності, а саме: укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 .

Також, представник відповідача зазначає про те, що позивачем не надано доказів того, що позивач був власником спірного майна.

Стосовно вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання ОСОБА_1 привести нежитлові приміщення у попередній стан, представник відповідача зазначає, що ця вимога відноситься до негаторного позову тому, що фактично це вимога про усунення перешкод у користуванні власністю і у даних правовідносинах є не ефективним способом захисту порушеного права.

Також, представник відповідача в обґрунтування заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначає, що наданий позивачем перелік послуг, зазначений у договорі, не відповідає зазначеному переліку послуг, які надаються позивачу згідно договору про надання правової допомоги та заявлені позивачем судові витрати є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Представник відповідача звертає увагу суду, що розмір відшкодування витрат на професійну правову допомогу повинен бути пропорційним до предмета спору та необхідно врахувати ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, час необхідний для вчинення тих чи інших дій. Представник відповідача вважає, що вартість послуг, заявлених представником позивача у даній справі, є суттєво завищеною, необґрунтовано високою, не відповідає критерію розумності та співмірності зі складністю справи.

20 лютого 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якому зазначено, що обставини, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують обставини справи, а саме: факт незаконного заволодіння ОСОБА_2 спільним майном співвласників та подальше його відчуження, а дії відповідача ОСОБА_1 не є добросовісними.

Представник позивача звертає увагу суду, що приміщення, які були самовільно захоплені ОСОБА_2 та продані ОСОБА_1 є допоміжними приміщеннями, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку і є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно співвласників багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Представник позивача наголошує, що ОСОБА_1 у відзиві не навів переконливих аргументів та не надав доказів добросовісності набуття права власності на спірне майно. Зокрема, відповідач не проявив обачності та не вжив заходів щодо перевірки інформації стосовно наявності судового спору між ОСББ «Наш комфорт 16» та ОСОБА_2 . Під час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 не вимагав від ОСОБА_2 надання довідок про відсутність заборгованості за сплату внесків на утримання спільного майна і такі довідки нею не були надані. Однак, відомості про ці обставини в Договорі відсутні, відповідач не вжив жодних заходів для з`ясування цього питання та отримання будь-яких документальних доказів відсутності боргу за спожиті послуги.

Крім того, зазначає, що як видно із договору купівлі-продажу від 25.05.2023 №529, відчужувана квартира належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.2016 № 575. Однак при огляді вказаного договору № 575, який був доданий до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_2 придбала квартиру площею 78.2 м2, що суттєво відрізняється від тієї площі, яку купував ОСОБА_1 . І тут покупець не проявив обачності і не з?ясував звідки ж у продавця з?явилася більша площа квартири. При цьому, після укладення договору купівлі-продажу від 25.05.2023 № 529 відповідач надав нотаріусу документи, які подавала ОСОБА_2 під час самовільного приєднання до своєї квартири спірного майна: довідку ТОВ "БТІ Плюс" та технічний паспорт на квартиру, складений ПП "ГЕО", що вбачається з відомостей реєстраційної справи на спірний об?єкт: запис № 13344525. Тобто, підставою для прийняття рішення реєстратора про набуття права власності ОСОБА_1 став не тільки договір, а й технічний паспорт і довідка. Однак, представник позивача наголошує, що законом не передбачено, щоб особа набувала права власності на підставі вказаних документів.

Представник позивача звертає увагу суду, що ОСОБА_1 оглянув придбану ним квартиру до оформлення договору купівлі-продажу і особисто бачив та усвідомлював, що приміщення, розміщені на 11 та 12 поверхах не сполучені з квартирою на 10 поверсі, не мають спільних електромереж, водопостачання та водовідведення, тобто є абсолютно відокремленими приміщеннями, що розміщені на технічному поверсі будинку. Тобто, він усвідомлював, що купує не квартиру, а якісь окремі приміщення, які були набуті продавцем не за тим договором купівлі-продажу, який вказаний в п.1.2 договору. Представник позивача наголошує, що особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку.

Отже, за твердженням представника позивача, вся вина в необачних діях відповідача лежить саме на відповідачеві, і він не був позбавлений можливості цьому запобігти. Відповідач ОСОБА_1 міг і повинен був перевірити твердження продавця щодо обставин, зазначених у пунктах 1.2-1.5 Договору від 25.05.2023, однак цього не зробив, за таких обставин спірне майно може бути в нього витребуване.

Також зазначає, що право власності позивача на спірне майно підтверджується відповідними положеннями законів України і додаткового підтвердження іншими засобами доказування не потребує. За таких обставин, вибуття майна з власності співвласників відбулося поза їх волею спочатку до ОСОБА_2 , а потім до ОСОБА_1 , а тому твердження відповідача про наявність у ОСОБА_2 права відчужувати вказані приміщення, є неспроможними.

Крім того, представник позивача зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а тому з урахування того, що вартість майна, яким незаконно заволодів відповідач складає близько 1 743 171 грн., то гонорар адвоката в розмірі 10% від суми спору буде співмірним для такої категорії справи. Однак, стороною заявлено розмір гонорару- 15 мінімальних заробітних плат станом на 01 січня року, в якому буде постановлено таке рішення.

Представник позивача стверджує, що він приймає участь в судових засіданнях, складає відповідні процесуальні документи, а отже всі послуги, які були надані, підлягають компенсації.

05 липня 2024 року до суду надійшла заява про уточнення розміру судових витрат від представника позивача, в якій представник просив врахувати зміни в розмірі судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 29 759, 57 грн.; витрати на проведення судової експертизи 16 000 грн.; поштові витрати- 332, 20 грн.; витрати на правничу допомогу 106 500 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представники у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із копією протоколу №1 Установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 03 серпня 2019 року, співвласниками квартир у багатоквартирному будинку було створено об`єднання співвласників співвласників багатоквартирного будинку та затверджено найменування «Наш комфорт 16», затверджено Статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш комфорт 16» у редакції, запропонованій групою зі скликання зборів (т.1, а.с. 13-17).

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22 серпня 2019 року внесено запис в реєстр стосовно юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш комфорт 16», ідентифікаційний код 43186931, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Буча, вул. Нове Шосе, буд. 16, керівник Джанова Т.О. (т.1, а.с.11).

Згідно із копією статуту ОСББ «Наш комфорт 16», затвердженого протоколом №1 від 03.08.2019 (т.1, а.с. 80-96), ОСББ «Наш комфорт 16» створено власниками квартир та нежитлових приміщень (співвласники) багатоквартирного будинку АДРЕСА_6 . Метою створення ОСББ «Наш комфорт 16» є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання ними майна будинку (п.2.1 Статуту). До спільного майна будинку належать приміщення загального користування, в тому числі допоміжні: фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, покрівля, сходові клітини, балкони сходових клітин, вестибюлі, позо квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за будинку, а також будівлі, споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку (п.5.3 Статуту). Спільне майно багатоповерхового будинку не може бути поділено між співвласниками і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки зі спільного майна багатоквартирного будинку (п.5.7 Статуту). Спільне майно будинку призначено для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (п.5.10 Статуту). Всі співвласники мають право вільно й на рівних умовах користуватися спільним майном будинку, за умови, що таке використання здійснюється згідно з призначенням відповідного майна, не порушує прав і законних інтересів інших співвласників та в порядку, визначеному загальними зборами Об`єднання (п.5.11 Статуту). Співвласникам будинку забороняється проводити переобладнання, реконструкцію спільного майна без відповідного погодження із правлінням Об`єднання та з порушенням вимог чинного санітарно-пожежного та містобудівного законодавства (п.7.6. Статуту).

Відповідно до копії Договору купівлі-продажу квартири від 19 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за №575, ОСОБА_3 («Продавець») передала, а ОСОБА_2 («Покупець») прийняла у власність квартиру АДРЕСА_5 , квартира, яка є предметом цього договору, складається з двох житлових кімнат, житлова площа квартири 38, 3 кв.м, загальна площа квартири 78, 2 кв.м. (т.1, а.с. 21,24).

Згідно із копією листа голови ОСББ «Наш комфорт 16» від 11.09.2019 №01-1109, адресованого КП «Бучанське УЖКГ», зазначено, що 11.09.2019 у зв`язку з передачею будинку АДРЕСА_1 в управління ОСББ «Наш комфорт 16» проводився огляд будинку, під час якого було виявлено, що в під`їзді №3 технічний поверх використовується як житлове приміщення власниками квартир АДРЕСА_7 , а також можливо іншими власниками квартир, які мешкають на 10 поверсі, у зв`язку з чим просили перевірити законність використання технічного поверху (т.1, а.с.22).

У своєму листі від 12 листопада 2020 року №12/11/20/7 КП «Бучанський сервіс-центр документ» повідомив ОСББ «Наш комфорт 16» про те, що на виконання замовлення АТ ХК «Київміськбуд», комунальним підприємством у 2009 році було проведено поточну інвентаризацію багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 , за даними інвентаризаційної справи, вказаний житловий будинок містить 5 секцій, зокрема, відповідно до оцінювального акту на будівлю, поверховість третьої секції складає 10 житлових поверхів, кожна секція верхньої частини будинку має технічний поверх (технічне горище, не житлове), в якому розміщені інженерні обладнання, машинне відділення ліфта та загальнобудинкові комунікації (т.1, а.с.23).

04.09.2019 ОСОБА_2 звернулася до державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості» Немченко О.О. із заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта нерухомого майна: 854378432108 (т.1, а.с.25-26).

Рішенням державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості» Немченко О.О. №48517607 від 04.09.2019, на підставі заяви ОСОБА_2 внесено зміни до розділу Державнго реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 854378432108 (т.1, а.с.27).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 19 травня 2021 року, ОСОБА_2 була власницею двокімнатної квартири АДРЕСА_5 , загальна площа квартири 173, 1 кв.м, житлова площа 33,3 кв.м, право власності зареєстроване 19.02.2016, державна реєстрація права власності проведена на підставі договору купівлі-продажу квартири №575 від 19.02.2016, технічного паспорту від 29.08.2019, виданого ПП «Гео», довідки №29/08/1, виданої 29.08.2019 ТОВ «БТІ ПЛЮС» (т.1, а.с. 28-29).

Згідно із копією технічного паспорта, складеного 29 серпня 2019 року ПП «Гео» на замовлення ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_5 , загальна площа приміщень становить 173, 1 кв.м, з них житлова площа 33,3 кв.м, допоміжна площа 137,4 кв.м, площа літніх, неопалювальних приміщень 2,4 кв.м. Також зазначено, що площа, вказана в графі примітка, а саме: приміщення 8 кімната відпочинку, площею 43,1 кв.м, приміщення 9 кімната відпочинку площею 20,5 кв.м, приміщення 10 санвузол площею 10,1 кв.м, кімната відпочинку площею 20,5 кв.м, - самовільно приєднана до квартири. Відповідно до плану квартири АДРЕСА_5 , вказана квартира розташована на 10 поверсі літ. «А», на 11 поверсі літ. «А» та на 12 поверсі літ. «А» (т.1, а.с. 30-33).

Згідно із копією довідки ТОВ «БТІ ПЛЮС» вих. №29/08/1 від 29.08.2019, вказане товариство повідомило, що відповідно до технічної інвентаризації, проведеної 29.08.2019 за адресою АДРЕСА_4 , було встановлено, що об`єкт має загальну площу 173, 1 кв.м, житлова площа 33, 3 кв.м. Площа змінилась за рахунок демонтажу некапітальних перегородок, утеплення стін та переобладнання прибудови, яка не є самочинним будівництвом (т.1, а.с. 34).

Згідно заяв, адресованих Голові правління ОСББ «Наш комфорт 16», співвласники багатоквартирного будинку вказували, що використанням іншими співвласниками в особистих цілях технічного поверху житлового будинку порушуються їхні права та створюється загроза життю і здоров`ю інших співмешканців (т.1, а.с.97-99).

Відповідно до копії технічного паспорта на секцію АДРЕСА_8 , виготовленого КП «Бучанське бюро технічної інвентаризації» станом на 11.02.2009, на 10 поверсі в секції №3 розташована квартира АДРЕСА_9 , на технічному поверсі знаходяться, в тому числі, приміщення LXXVI, площею 42.3 кв.м, приміщення LXXIV, площею 21,3 кв.м, приміщення LXXV, площею 19,1 кв.м., також, у машинному відділенні ліфта розташоване приміщення LXXXV, площею 21,2 кв.м. Відповідно до експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку АДРЕСА_4 розташована на 10 поверсі та має загальну площу 78, 2 кв.м, житлову площу 38, 3 кв.м, підсобну площу 37, 5 кв.м, площу приміщень, не включену в загальну 2, 4 кв.м. Згідно експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку АДРЕСА_1 , на ХІ поверсі розташовані приміщення з призначенням «технічний поверх», в тому числі приміщення LXXVI, площею 42.3 кв.м, приміщення LXXIV, площею 21,3 кв.м, приміщення LXXV, площею 19,1 кв.м (т.1, а.с.100-107).

Згідно із висновком судового експерта Українського незалежного інституту судових експертиз Свістунова І.С., складеним за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 06.12.2021 №213/11-2021, приміщення квартири АДРЕСА_5 , які позначені в технічному паспорті від 29.08.2019, складеному ПП «Гео» на плані одинадцятого та дванадцятого поверху (літ. «А») під номерами 8 (площею 43,1 кв.м), 9 (площею 20,5 кв.м), 10 (площею 10,1 кв.м) та 11 (площею 20,5 кв.м) сформовані за рахунок приміщень технічного поверху житлового будинку АДРЕСА_1 , що позначені в технічному паспорті від 11.02.2009, складеному КП «Бучанське бюро технічної інвентаризації» під номером LXXVI (площею 42.3 кв.м.), LXXIV (площею 21,3 кв.м.), приміщення LXXV (площею 19,1 кв.м.) та LXXXV (площею 21,2 кв.м.) відповідно. Приміщення квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 94,2 кв.м, а саме №8 (площею 43,1 кв.м), №9 (площею 20,5 кв.м), №10 (площею 10,1 кв.м) та АДРЕСА_10 (площею 20,5 кв.м), за даними технічного паспорту від 29.08.2019 складеному ПП «Гео» самовільно приєднані до квартири (т.1, а.с.132-159).

Згідно із копією відповіді ПП «Гео» №5 від 10.02.2022, наданої на адвокатський запит, ПП «Гео» не здійснювало технічної інвентаризації з заведенням інвентаризаційних справ (що підтверджується прочерками в номерах інвентаризаційних справ на титульних листах), зокрема, щодо квартири АДРЕСА_5 . В той же час, ПП «Гео» здійснювало лише обміри вказаної квартири, з оформленням графічної експлікації квартири (т.1, а.с.214).

Як видно із витягу з Державного реєстру речових прав від 25.05.2023, власником двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 173, 1 кв.м, житлова площа 33, 3 кв.м, є ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 25.05.2023, підстава внесення запису: рішення приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Кінащук В.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер 67750314 від 25.05.2023, документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу №529 від 25.05.2023, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кінащук В.С. (т.2, а.с.11).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 25 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кінащук В.С. за №529, ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_5 , а ОСОБА_1 приймає вказане майно і сплачує за нього обговорену грошову суму (п.1.1 Договору). Відчужувана квартира належить Продавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Калинушкою О.О., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області 19.02.2016 року за реєстровим номером 575 (п.1.2 Договору). Квартира, що є предметом цього договору, загальною площею 173, 1 кв.м, складається з двох кімнат, житловою площею 33,3 кв.м (п.1.3 Договору). Представник продавця стверджує та гарантує, що самочинних переобладнань, перепланувань, добудов, перебудов, реконструкцій щодо об`єкту нерухомого майна Продавець не здійснював, а також що технічні характеристики об`єкту нерухомого майна фактично відповідають тим, які зазначені у технічному паспорті. Технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна після підписання цього договору представник продавця передає покупцю (п.1.5 Договору) (т.2, а.с.12-13).

Згідно із листом Бучанської міської ради від 10.02.2022 №12.1-11/47, повідомлено представника позивача про те, що будь-які рішення по питанню переобладнання або зміни функціонального призначення приміщень 11-го та 12-го поверхів у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_11 міською радою та її виконавчим комітетом не приймались (т.2, а.с. 181).

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Такими способами захисту можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 3, 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Частинами першою - сьомою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 по справі № 914/843/17 зазначив, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, які згідно положення ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Частиною першою та другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (пункт 1 частини першої та частина друга статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 , положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_7 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, комірки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 10 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) визначено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Згідно зі статтею 152 ЖК УРСР виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 (далі - Правила).

Пунктом 3.2.1 Правил установлено, що на горищах та технічних поверхах повинен забезпечуватися: температурно-вологісний режим горищних приміщень, що перешкоджає випаданню конденсату на поверхні захисних конструкцій; доступ до всіх елементів і чистота горищного приміщення. Горищні приміщення не повинні бути захаращені будівельним сміттям, домашніми й іншими речами та обладнанням; використання горищних приміщень під майстерні, для сушіння білизни і під складські приміщення не допускається (пункти 3.2.5, 3.2.7 Правил).

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що співвласники квартир у багатоквартирному будинку, зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, у якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення. Допоміжні приміщення, а саме горище, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, не підлягає приватизації та не може бути поділене і виділене власнику квартири в багатоквартирному житловому будинку без втрати його функціонального призначення.

У пункті 1.3 Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 зазначено, що питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що будь-які переобладнання або перепланування допоміжних приміщень у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Отже, щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно переобладнання чи реконструкції допоміжних приміщень вимагає погодження всіх співвласників.

Для проведення власником приватного житлового фонду переобладнання і перепланування житлових приміщень, зокрема тих, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, необхідний дозвіл власника будинку (квартири). На підставі дозволу співвласників на проведення переобладнання і перепланування житлових приміщень власник звертається до виконавчого комітету місцевої ради (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц).

Як видно із копії технічного паспорта на секцію АДРЕСА_8 , виготовленого КП «Бучанське бюро технічної інвентаризації» станом на 11.02.2009, квартира АДРЕСА_12 поверсі розташовані приміщення технічного поверху, в тому числі, приміщення LXXVI, площею 42.3 кв.м, приміщення LXXIV, площею 21,3 кв.м, приміщення LXXV, площею 19,1 кв.м., на 12 поверсі розташоване машинне відділення ліфта, в тому числі, приміщення LXXXV, площею 21,2 кв.м.

Договором купівлі-продажу квартири від 19 лютого 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за №575, підтверджується, що ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_4 двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 78, 2 кв.м, житлова площа 38, 3 кв.м.

Згідно із копією технічного паспорта, складеного 29 серпня 2019 року ПП «Гео» на замовлення ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_5 , на підставі якого збільшено площу квартири до 173, 1 кв.м, площа наступних приміщень самовільно приєднана до квартири: приміщення 8 кімната відпочинку (площею 43,1 кв.м), приміщення 9 кімната відпочинку (площею 20,5 кв.м), приміщення 10 санвузол (площею 10,1 кв.м), кімната відпочинку (площею 20,5 кв.м); відповідно до плану квартири АДРЕСА_5 , вказана квартира розташована на 10 поверсі літ. «А», на 11 поверсі літ. «А» та на 12 поверсі літ. «А».

Будь-які рішення по питанню переобладнання або зміни функціонального призначення приміщень 11-го та 12-го поверхів у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_11 міською радою та її виконавчим комітетом не приймались.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що збільшення площі квартири АДРЕСА_5 , з 78, 2 кв.м до 173, 1 кв.м відбулося за рахунок самовільного приєднання частини допоміжних приміщень технічних поверхів, на які поширюється правовий режим права спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Як випливає зі змісту статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.У разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який у подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі частини першої статті 388 ЦК України.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74).

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Саме при вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або чи міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, пункт 52).

Відповідач ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом договору купівлі-продажу квартири від 19 лютого 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за №575, відповідно до якого загальна площа квартири становила 78,2 кв.м, ознайомившись із копією технічного паспорта, складеного 29 серпня 2019 року ПП «Гео» на замовлення ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_5 , відповідно до якого площа квартири збільшена до 173, 1 кв.м, за рахунок самовільного приєднання площі приміщень, позначених за №№ 8, 9, 10, 11, провівши особистий огляд квартири, і, за необхідності, отримавши правову допомогу безпосередньо перед її придбанням, міг та повинен був знати про те, що збільшення площі квартири відбулося за рахунок самовільного приєднання частини допоміжних приміщень, які розташовані на 11 та 12 технічних поверхах, та на які поширюється правовий режим права спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини та доведення позивачем збільшення загальної площі квартири АДРЕСА_5 внаслідок самовільного приєднання до квартири частини приміщень технічного поверху багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , без дозвільних документів, згоди співвласників багатоквартирного будинку, балансоутримувача, суд приходить до висновку про наявність законної підстави для витребування на користь позивача належного йому нерухомого майна, а саме приміщень, позначених за №№ 8, 9, 10, 11 згідно технічного паспорту, що складений ПП «ГЕО» від 29.08.2019 на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , які вибули з його володіння поза його волею.

При цьому, доводи представника відповідача про те, що придбана ОСОБА_1 квартира вибула з володіння попереднього власника ОСОБА_2 не поза її волею, не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на застосування положень ст.388 ЦК України.

Також, суд не приймає доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів права власності на спірне майно, оскільки усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, з метою захисту прав яких звернулося ОСББ «Наш комфорт 16» з позовом, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, в тому числі допоміжних приміщень, відповідно до закону.

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Виходячи з приписів пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Як видно із наданого висновку експерта від 06.12.2021 №213/11-2021, між приміщеннями технічного поверху №LXXIV та №LXXIІІ влаштований дверний проріз та встановлені двері з розмірами 0,7 на 1,76 метри; між приміщеннями технічного поверху №LXXVІ та №LXXV дверний проріз з розмірами 1,0 на 1,56 метри замурований.

Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов`язання відповідача привести нежитлові приміщення, зазначені в технічному паспорті на будинок АДРЕСА_2 , а саме: технічний поверх - приміщення LXXVI (площею 42.3 кв.м.), приміщення LXXIV (площею 21,3 кв.м.), приміщення LXXV (площею 19,1 кв.м.) та машинне відділення ліфта - приміщення LXXXV (площею 21,2 кв.м.), у попередній стан, а саме: демонтувати встановлені двері розміром 0,7 на 1,76 метри та замурувати дверний проріз між приміщеннями технічного поверху LXXIV та LXXIIІ; демонтувати самовільно змуровану перегородку, якою замуровано дверний проріз з розмірами 1,0 на 1,56 метри та забезпечити влаштування дверного прорізу між приміщеннями технічного поверху LXXVI та LХХV.

Суд звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Отже, всупереч доводам представника відповідача щодо неефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд приходить до висновку, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту, що відновить порушені права співвласників багатоповерхового будинку шляхом зобов`язання відповідача привести нежитлові приміщення, зазначені в технічному паспорті на будинок АДРЕСА_2 , а саме: технічний поверх - приміщення LXXVI (площею 42.3 кв.м.), приміщення LXXIV (площею 21,3 кв.м.), приміщення LXXV (площею 19,1 кв.м.) та машинне відділення ліфта - приміщення LXXXV (площею 21,2 кв.м.), у попередній стан, а саме: демонтувати встановлені двері розміром 0,7 на 1,76 метри та замурувати дверний проріз між приміщеннями технічного поверху LXXIV та LXXIIІ; демонтувати самовільно змуровану перегородку, якою замуровано дверний проріз з розмірами 1,0 на 1,56 метри та забезпечити влаштування дверного прорізу між приміщеннями технічного поверху LXXVI та LХХV.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання щодо стягнення витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору підлягають вирішенню за правилами статті 141 ЦПК України, згідно частини першої якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 29 759 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 57 копійок.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення судової експертизи 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень, витрати на оплату поштових витрат 332 (триста тридцять дві) гривні 20 копійок.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

З огляду на статтю 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

За правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача разом з позовною заявою надано ордер серії АІ №1030069 від 01.04.2020, Додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №111 від 17 травня 2021 року, детальний опис робіт від 19.05.2021; 01.03.2023 представником позивача надано детальний опис робіт від 28.02.2023 та Додаткову угоду №3 до Договору про надання правової допомоги №111 від 12.10.2022; 20.02.2024 представником позивача надано Додаткову угоду №4 до Договору про надання правової допомоги №111 від 01.11.2023; 04.07.2024 представником позивача подано заяву про уточнення розміру судових витрат, детальний опис робіт у справі від 04.07.2024.

Відповідно доп.4.1Додаткової угоди№4до Договорупро наданняправової допомоги№111від 01.11.2023(т.2,а.с.183) сторони узгодили наступний порядок обчислення гонорару, а саме за надання правничої допомоги в справах про скасування рішень державних реєстраторів, якими зареєстровано право власності на спільне майно співвласників та відновлення становища, яке існувало до порушення, витребування майна з чужого незаконного володіння - фіксована сума в розмірі 15 мінімальних заробітних плат станом на 01 січня року, в якому буде постановлене рішення суду у справі.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 106500 грн. (15х7100) є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим часом на надання правничої допомоги, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 106 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням зазначеного, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш комфорт 16» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та відновлення становища, яке існувало до порушення задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш комфорт 16» в об?єкті нерухомого майна - реєстраційний номер: 854378432108, адреса об?єкта: АДРЕСА_4 , приміщення позначені за №№ 8, 9, 10, 11 згідно технічного паспорту, що складений ПП «ГЕО» від 29.08.2019 на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Відновити становище, яке існувало до порушення: шляхом зобов`язання ОСОБА_1 привести нежитлові приміщення, зазначені в технічному паспорті на будинок АДРЕСА_2 , а саме: технічний поверх - приміщення LXXVI (площею 42.3 кв.м.), приміщення LXXIV (площею 21,3 кв.м.), приміщення LXXV (площею 19,1 кв.м.) та машинне відділення ліфта - приміщення LXXXV (площею 21,2 кв.м.), у попередній стан, а саме:

- демонтувати встановлені двері розміром 0,7 на 1,76 метри та замурувати дверний проріз між приміщеннями технічного поверху LXXIV та LXXIIІ; - демонтувати самовільно змуровану перегородку, якою замуровано дверний проріз з розмірами 1,0 на 1,56 метри та забезпечити влаштування дверного прорізу між приміщеннями технічного поверху LXXVI та LХХV.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш комфорт 16»: судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 29 759 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 57 копійок; витрати на проведення судової експертизи 16000 (шістнадцять тисяч) гривень; оплату поштових витрат 332 (триста тридцять дві) гривні 20 копійок; витрати на правничу допомогу -106500 (сто шість тисяч п`ятсот) гривень.

Учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш комфорт 16», код ЄДРПОУ: 43186931, місцезнаходження юридичної особи: Київська обл., м. Буча, вул. Нове шосе, буд.16;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_13 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_14 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2024 року.

Суддя Ю.В. Кравчук