Рішення

від 17.12.2024 по справі 755/3787/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/3787/24

Провадження №: 2/755/3193/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ЖБК «Слово-2», звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 01.10.2021 по 31.12.2023 в розмірі 7 918,76 грн., в т.ч. 7 052,91 грн. по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 666,08 грн. - втрати від інфляції, 199,76 грн. - 3 % річних; визначити порядок виконання рішення суду, відповідно якого нарахування відповідних відсотків та індексу інфляції відповідно до норм частини 2 статті 625 ЦК здійснювати до моменту виконання рішення суду; покласти на відповідача судові витрати 2 422,40 грн. - судові витрати по оплаті судового збору та 5 371,12 грн. - судові витрати на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . ЖБК «Слово-2» управляє та утримує зазначений будинок та прибудинкову територію, затвердив штатні розклади, відповідно до яких та на умовах окремих трудових договорів оплачує працю робітників, уклав та виконує умови договорів з виробниками житлово-комунальних послуг: на постачання електроенергії, про технічне обслуговування систем електропостачання, на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, на послуги системи центрального опалення, на послуги з водопостачання водовідведення, про співпрацю з виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, тощо, а відповідач отримує ці послуги та зобов`язаний вчасно щомісяця сплачувати за це кошти згідно ст.ст.24, 67-69, 145, 151 Житлового Кодексу України, п.5 ч.2 ст.7, п.2 ч.1 ст.8, ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.12 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 (зі змінами).

06.03.2024 до суду надійшла заява відповідача, у якій останній посилається на те, що позивач відмовив йому у реструктуризації боргу та не вживались заходи досудового врегулювання спору, а з метою забезпечення погашення боргу, на його вимогу головою правління ЖБК «Слово-2» не було надано акт звірки заборгованості. Заборгованість в сумі 7 406,74 грн ним сплачена згідно квитанції, у зв`язку з чим відсутній предмет спору.

Також, 12.03.2024 до суду надійшла заява відповідача про зменшення судових витрат, яка обґрунтована тим, що відповідач є інвалідом ІІ групи, у зв`язку з чим на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а витрати на правову допомогу не узгоджуються з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності до суми заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.03.2024 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

26.03.2024 до суду від представника позивача надійшли заяви про усунення недоліків, відповідно до яких позивачем наведені обґрунтування позовних вимог з урахуванням часткового виконання відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, у зв`язку з чим позивач росить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача нараховані за період з 01.10.2021 по 31.12.2023 865,85 грн, в тому числі 666,08 грн - втрат від інфляції, 199,76 грн - 3% річних; судові витрати позивача покласти на відповідача.

01.04.2024 ухвалою суду було відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки.

Позивач та відповідач копію ухвали отримали 02.04.2024.

12.04.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення доказів майнового стану, паспорту та довідки МСЕК.

15.04.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнав частково, а саме щодо стягнення інфляційних втрат на суму 212,56 грн, 3% річних на суму в сумі 135,06 грн, що обґрунтоване встановленою постановою КМУ від 05.03.2022 №206 забороною їх нарахування у період дії воєнного стану, з урахуванням постанови від 06.12.2022 №1363. Також, відповідач заперечив щодо стягнення з нього судового збору, оскільки він являється інвалідом ІІ групи. Також вважає, що витрати на послуги з отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачів у справі в сумі 250 грн. та відшкодування витрат адвоката на оплату адміністративного збору за отримання інформації про нерухоме майно відповідача у справі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у розмірі 0,04 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 121,21 грн. не були необхідними, оскільки у позивача - ЖБК «Слово-2» наявні дані і копії документів, які підтверджують його право власності на квартиру АДРЕСА_2 , окрім того, на підставі цих даних позивач виставляє йому рахунки на оплату житлово-комунальних послуг і зазначає прізвище, ім`я по-батькові - ОСОБА_1 . Витрати можна було зрозуміти, якщо б адвокат їх витратив з метою встановлення його місця реєстрації (проживання), перебування для подання позову за належною підсудністю. Також вважає, що стягнення повної вартості адвокатських послуг, визначених в акті приймання-передачі наданих послуг від 06.02.2024 на загальну суму 5 371,12 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності до суми заборгованості за комунальні послуги (ціни позову). Не є розумно обґрунтованим і, відповідно такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені позивачем (справедлива сатисфакція). Крім того, відшкодування їх повної вартості матиме надмірний фінансовий тягар для нього, як фізичної особи, оскільки він являється інвалідом ІІ групи та пенсіонером. Розмір судових витрат на правничу допомогу у сумі 5 371,12 грн, які пропонує з нього стягнути представник позивача адвокат Золотопуп С.В. складає понад 76% від суми боргу за житлово-комунальні послуги, які складали до порушення провадження у справі - 7052,91 грн. При цьому, на момент порушення вказаної цивільної справи за уточненою заявою представника позивача ціна позову була лише 865,84 грн, а саме лише вимоги щодо стягнення інфляційних витрати та 3% річних, що взагалі не відповідає обґрунтованості та пропорційності витрат на правничу допомогу по відношенню до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Цього ж дня, відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 500 грн.

30.04.2024 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, у яких останній посилається на те, що квартира якого розташована в місті Києві, відповідно до вказаних норм законодавства в їх редакції станом на час розгляду справи судом втрати від інфляції і 3% річних не нараховуються лише у період з 24.02.2022 по 30.04.2022. Разом із цим норма про звільнення від сплати втрат від інфляції міститься в постанові Кабінету Міністрів України, яка є актом меншої сили відносно норми статті 625 ЦК України. Відповідно до ч.7 ст.10 ЦПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. Отже, стягненню підлягає сума втрат від інфляції та 3% річних в повній сумі за спірний період. На спростування доводів відповідача про відсутність необхідності витрачати кошти на послуги з отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідача у справі в сумі 250 грн. та відшкодування витрат адвоката на оплату адміністративного збору за отримання інформації про нерухоме майно відповідача у справі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у розмірі 0,04 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 121,21 грн. повідомив, що у позивача відсутні відомості про особу власника цієї квартири станом на день звернення з позовом у цій справі, який міг змінитися без повідомлення про це позивача; у позивача відсутня інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків - відповідача, яка отримана адвокатом в інформаційній довідці із вказаного реєстру, що необхідна для подачі позову відповідно до вимог до позовної заяви встановлених п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України. Також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу розміру позовних вимог, адже обсяг роботи адвоката визначається не лише ціною позову, а насамперед обсягом роботи адвоката зі збору доказів, складання позовної заяви і доданих до неї документів, в тому числі розрахунком ціни позову. Не заслуговують на увагу доводи відповідача про безпідставність покладення на нього повної суми судових витрат позивача по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката виходячи з наступного. Позов пред`явлений позивачем до Дніпровського районного суду міста Києва. Позивач не застосовував заходи досудового врегулювання спору, адже вони не передбачені законом. Після пред`явлення 27.02.2024 позову відповідач частково задовольнив позовні вимоги та сплатив на користь позивача сплативши основну суму боргу 7 052,91 грн., докази оплати знаходяться в справі. Відповідно ч.3 ст.142 ЦПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. На підставі цієї норми закону позивач просить стягнути усі понесені ним у справі витрати з відповідача.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Відповідно до статуту ЖБК «Слово-2» створений для управління, утримання, обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території.

Балансоутримувачем багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_3 є ЖБК «Слово-2», що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту, затвердженого рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 30.11.1971 № 1912/13.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами. Кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Згідно із ст. 12 цього ж Закону основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

За змістом ст. ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що у відповідача за період часу з 01.10.2021 по 31.12.2023 обліковувалась заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території на суму 7 052,91 грн.

Вказана сума заборгованості була сплачена відповідачем на рахунок позивача 05.03.2024, тобто після пред`явлення 27.02.2024 позивачем даного позову.

Крім того, позивачем розраховано до сплати відповідачу за період з грудня 2021 року по грудень 2023 року три відсотки річних в сумі 199,76 грн та інфляційні втрати в сумі 666,08 грн.

За вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07.07.2020 у справі № 14-448цс19-ц.

Разом з тим, суд не погоджується з наданим стороною позивача розрахунком 3 відсотків річних та інфляційних збитків, оскільки, з огляду на Постанову КМУ №206 від 05.03.2022, якою установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Починаючи з 24.02.2022 та на час звернення з даним позовом до суду в Україні запроваджено військовий стан.

Відповідно до п. 1 Постанови КМ № 1405 в редакції від 29.12.2023 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 № 285).

Відповідно до абзацу 5 п. 1 ч. 1 ЗУ Про житлово - комунальні послуги, до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що внески на утримання будинку та прибудинкової території, в розумінні ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» є житловою послугою.

Таким чином три відсотки річних та інфляційні збитки, у даній справі, мають бути розраховані до 24.02.2022 та після 30.12.2023. Згідно із наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних збитків, останні розраховані за період з грудня 2021 року по грудень 2023 року, у зв`язку з чим вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період виникнення заборгованості з січня 2022 року по грудень 2023 року задоволенню не підлягають, у зв`язку із встановленою забороною відповідно до Постанови КМУ №206 від 05.03.2022.

Таким чином, три відсотки річних та інфляційні збитки грудня 2021 року по січень 2022 року становить: три відсотки річних - 2,25 грн, інфляційні втрати - 9,40 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

За вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 89,21%, в сумі 2 161,02 грн.

В той же час, відповідно до п.9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ групи, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК, відповідачу ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з 04.01.2016, довічно.

За вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору мають бути компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо заявлених позивачем до стягненню з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

06.02.2024 між ЖБК «Слово-2» та Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги № 06/02/2024-4, за умовами якого бюро зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу стосовно складання, підготовки до подачі і подачі в Дніпровський районний суд м. Києва позовної заяви клієнта до власників квартири за адресою: АДРЕСА_4 , про стягнення заборгованості на користь клієнта, представництва клієнта у судах усіх інстанцій, в тому числі але не виключено в Дніпровському районному суді м. Києва, в Київському апеляційному суді, в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду у цивільній справі за цим позовом, та щодо представництва клієнта в органах і перед особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 06.02.2024, бюро надало клієнту послугу: складання позовної заяви; отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачів у справі; відшкодування витрат адвоката на оплату адміністративного збору за отримання інформації про нерухоме майно, загальна вартість якої становить 5 371,12 грн.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 143 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, вказана позиція сформована у постановах Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на викладене, з огляду на долучений представником позивача обсяг доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомога, враховуючи заперечення відповідача та його заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а також те, що дана категорія справ не є складною, а витрати адвоката на складання позовної заяви та вчинення інших дій явно є необґрунтованими та завищеними, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яку мають бути стягнуті з відповідача до 500 грн.

Щодо вимог позивача про визначення порядку виконання рішення суду, відповідно якого здійснювати нарахування відповідних відсотків та індексу інфляції відповідно до норм частини 2 статті 625 ЦК, до моменту виконання рішення суду, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки застосування норм ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України не є безумовним для суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 253, 257, 267, 319, 322, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, Законом України «Про кооперацію», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» (код в ЄДРПОУ: 22932780, вул. Русанівська набережна, 6, м. Київ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» 3% річних в сумі 2,25 грн, інфляційну складову в сумі 9,40 грн, витрати на правову допомогу в сумі 500 грн, а всього 511,65 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Компенсувати позивачу Житлово-будівельному кооперативу «Слово-2» судовий збір в сумі 2 161,02 грн за рахунок держави, в порядку встановленому КМУ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: