Постанова

від 16.12.2024 по справі 643/6452/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/6452/21 Номер провадження 22-ц/814/3354/24Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтаві цивільну справу за апеляційноюскаргою адвоката Лук?янчука Артема Володимировича, представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 17 квітня 2024 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного тексту судового рішення 17 квітня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СТВ Груп» і Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 у межах кримінального провадження № 12020220000001616 подав цивільний позов до ТОВ «Компанія СТВ груп», просив стягнути на його користь 115 802 грн 25 коп. матеріальної шкоди і 1000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на таке.

30.12.2020 сталося ДТП по вул.Халтуріна неподалік буд.№ 16 між NISSAN PRIMERA, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням потерпілого ОСОБА_1 та БАЗ Т 713, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП водій NISSAN PRIMERA, д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та був доставлений БШНД до лікарні та відповідно до висновку експерта отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Зіткнення відбулося внаслідок порушення водієм відповідача п.16.11ПДР України та згідно висновку експерта знаходиться у причинному зв`язку з настанням ДТП. Автомобіль NISSAN PRIMERA, д.н. НОМЕР_1 , зазнав технічного знищення, вартість збитку згідно висновку експерта товарознавця становить 115 802, 25 грн. Також він вимушений був звертатися до адвоката для отримання правової допомоги на досудовому розслідування, вартість послуг склала 16 000 грн. У зв`язку із пошкодженням його майна та неможливості розпочати ремонтні роботи через відсутність добровільних виплат з боку відповідача, йому спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків, відсутністю можливості користуватися своїм майном у підприємницькій діяльності. Також він витрачав час на візити до слідчого, було зіпсовано настрій, погіршилося самопочуття та сон, були знищені плани на відпочинок з родиною, змінився уклад його життя. Моральну шкоду оцінює в 1000 000 грн.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року вирок Московського районного суду м.Харкова від 23 вересня 2021 року в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2022 року справу прийнято до провадження.

09 лютого 2024 року адвокат Сорока О.О., представник ОСОБА_1 , подала до суду уточнену позовну заяву, у якій другим відповідачем визначила ПрАТ «Альфа Страхування» і просила ухвалити рішення, яким стягнути із ТОВ «Компанія СТВ груп» на користь ОСОБА_1 1000000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнути із ПрАТ «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_1 115802 грн 25 коп. матеріальної шкоди.

Обгрунтування позову залишилося незмінним.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 17 квітня 2024 року позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто із ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 115 802, 25 грн.

Стягнуто із ТОВ «Компанія СТВ груп» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ТОВ «Компанія СТВ груп» на користь держави судовий збір у сумі 100 грн.

Стягнуто із ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь держави судовий збір у сумі 908 грн.

В апеляційній скарзі адвокат Лук?янчук А.В., представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції не перевірив обставини врегулювання страхової справи між ОСОБА_1 і ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» у січні 2022 року, про що повідомлявся апеляційний суд у межах кримінального провадження.

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» ухвалила рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування з огляду на те, що потерпілий подав заяву після сплину річного строку, встановленого ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», а також невідповідністю поданих документів ст.35 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ».

Стосовно розміру страхового відшкодування зазначено, що був визначений ТОВ «СЗУ Консалтінг Україна» у звіті від 18 лютого 2021 року у розмірі 66139,88 грн, тобто з урахуванням ринкової вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди. Усі документи, пов`язані із розглядом заяви ОСОБА_1 , у тому числі і звіт від 18 лютого 2021 року, були надані адвокату Сорока О.О. на її запит, проте з невідомих причин вона не надала їх суду.

Наголошується, що суд першої інстанції не направив ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» копії уточненої позовної заяви, у зв`язку з чим вони були позбавлені можливості подати відзив на позов.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 30.12.2020, приблизно о 09:40 год., керував технічно справним автомобілем "БАЗ Т713.13", р.н. НОМЕР_2 , та рухався по вул. Самсонівській в м.Харкові зі сторони вул. Салтівське шосе в напрямку вул.Ар.Ахієзерів і при виїзді на перехрестя нерівнозначних доріг, на вул. Ар.Ахієзерів, яка являється головною по відношенню до вул. Самсонівської, діючи необережно, проігнорував вимоги дорожнього знака 2.1 "Дати дорогу", не дав дорогу автомобілю "Nissan Primera", р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який під`їжджав до нерегульованого перехрестя по головній дорозі - вул. Ар.Ахієзерів, з лівої сторони, відносно напрямку руху автомобіля "БАЗ Т713.13" та допустив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 16.11 та п. 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України,

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 23.09.2021 (справа № 643/6452/21), залишеним в цій частині без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, із звільненням від відбування основного покарання із іспитовим строком на 1 рік.

Автомобіль NISSAN PRIMERA, д.н. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 15.06.2019 (а.с.95).

Користувачем вказаного автомобіля є ОСОБА_1 на підставі довіреності від 10.01.2020, посвідченої нотаріально Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кішкіною О.О., реєстровий номер № 105 (а.с.92).

Відповідно до висновку експерта № 3941 автотоварознавчої експертизи від 15.03.2021 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля NISSAN PRIMERA, д.н. НОМЕР_1 , станом на 30.12.2020 становить 11 5802 грн 25 коп. (а.с.157-163).

Згідно наказу про прийняття на роботу № 31-К від 06.01.2017 р. ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду водія автотранспортних засобів з доставки товару до ТОВ «Компанія СТВ Груп». Відповідно до договору оренди № ОТ/ІС-201229 від 29.12.2020 р., специфікації до договору та акту прийому-передачі ТОВ «Імпульс Схід» передало ТОВ «Компанія СТВ Груп» транспортний засіб «БАЗ Т 713.13» р.н. НОМЕР_2 , у строкове платне користування. Вказаний транспортний засіб згідно наказу № 28/1 від 29.12.2020 р. був закріплений за ОСОБА_2 (а.с.78-83).

Відповідальність власника транспортного засобу БАЗ Т713.13 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) в період з 08.05.2020 00:00 по 07.05.2021 включно була застрахована страховиком ПрАТ "СК "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ", що підтверджується полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 113324835 (а.с.65), зареєстрованого 27.04.2020 р. в єдиній централізованій базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Станом на момент події 30.12.2020 р. полісом № 113324835/8602857 була визначена страхова сума (ліміт відповідальності) у розмірі 260 000,00 грн за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, 130 000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну, франшиза - нуль гривень. Таким чином, відповідальність власника транспортного засобу була застрахована на вказану суму.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є належним позивачем, оскільки на законних підставах володів транспортним засобом під час події та саме йому спричинено матеріальної та моральної шкоди.

Належними і допустимими доказами доведений безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між завданими збитками і діями ОСОБА_2 , зокрема, вироком суду.

Відповідачем не спростовані пошкодження автомобіля, тому з ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 115 802, 25 грн.

Вирішуючи питання про розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд виходив з характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості та враховував, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення позивача з боку відповідача, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 ЦК України. Виходячи з цього, суд визначив доведеною заподіяну моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, яка підлягає стягненню із відповідача ТОВ «Компанія СТВ груп» на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції оскаржується виключно у частині вимог про стягнення матеріальної шкоди, отже відповідно до ст.365 ЦПК України, перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Спірні правовідносин врегульовані нормами ЦК України, а також нормами ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Відповідно до частини другої статті 1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Частиною першою статті 979ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті третьої ЗУ від01липня 2004року №1961-IV«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 ЗУ від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 ЗУ від01липня 2004року №1961-IV«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У межах розгляду цієї справи встановлено і визнається учасниками, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав таких пошкоджень, що його ремонт визнаний економічно недоцільним, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля на час дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа № 203/2064/19) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«Статтею 30Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано порядок відшкодування шкоди, завданої власнику(володільцю)транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, та яка пов`язаназ фізичним знищенням транспортного засобу.

Пунктом 30.1 цієї статті зазначеного Закону передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону).

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею8ЦКУкраїни (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

З таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 19 вересня2018 року у справі № 643/4161/15 (провадження № 61-13692св18), від 31 березня 2021 року у справі № 127/19300/17 (провадження № 61-15592св19).

Установивши, що ремонт належного позивачу автомобіля вважається економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що розмір завданого позивачу матеріального збитку має становити різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, відчуженого нимпід час розгляду справи за цим позовом, не можна визнати обґрунтованим.

…

Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкодиу повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, відчуженого нимпід час розгляду справи, не можна визнати обґрунтованим.»

Отже, у разі визнання економічно недоцільним відновлення автомобіля у зв`язку із перевищенням вартості його ремонту розміру його ринкової вартості, потерпіла особа має право на отримання страхового відшкодування, яке становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження (а.с.11-12) у квітні 2021 року ОСОБА_1 як потерпілий подав цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, у якому визначив відповідачем ТОВ «Компанія СТВ Груп».

Висновком експерта №3941 від 15 березня 2021 року у межах кримінального провадження (а.с.157-169) визначена вартість відновлювального ремонта автомобіля NISSAN PRIMERA, д.н. НОМЕР_1 , у розмірі 310935, 80 грн; вартість матеріального збитку визначена у розмірі вартості автомобіля за станом на 30 грудня 2020 року (дата ДТП), оскільки вартість відновлювального ремонта перевищує ринкову вартість автомобіля. Експертом зробленийвисновок,що встановитивартість утилізаціїавтомобіля можливо тільки після діагностування та дефектування технічно справних складників на спеціалізованому підприємстві автосервісу та зважуванні металобрухту складників, які залишилися.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції погодився із доводами позовної заяви і задовольнив вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, яка визначена експертом у кримінальному провадженні як вартість автомобіля за станом на 30 грудня 2020 року без врахування його вартості після дорожньо-транспортної пригоди, що суперечить вимогам п.30.2 ст. 30ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Апеляційний суд, вирішуючи питання про можливість дослідження нових доказів, які не перевірялися судом першої інстанції та долучені до апеляційної скарги, керується висновками, які викладені у постанові Верховного Суду Верховного Суду від 24 липня 2024 року (справа № 646/857/18).

«Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами(поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази).Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає Верховному Суду можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів),які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції.Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті,суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені закономабо судом,не приховувати докази.

Норми ЦПК України надаютьдетальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

Верховний Суд звертає увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідаєпроцедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки.Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні.

Випадки дослідження апеляційним судом нових доказівможуть бути, зокрема, наступними:

1) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;

2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду;

3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;

4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо).

5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.

Зазначене підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання,яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності(див.: постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22; постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 717/2052/16-ц, провадження № 14-632цс18 (цивільна юрисдикція), від31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19 (цивільна юрисдикція), від 15вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження №14-317цс19 (цивільна юрисдикція), від31серпня 2021 року у справі №903/1030/19, провадження №12-4гс21 (господарська юрисдикція), від 12жовтня 2021 року у справі №910/17324/19, провадження №12-12гс21 (господарська юрисдикція); постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 18 червня 2020 року у справі № 909/965/16, від 16 червня 2021 року у справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 рокуу справі № 46/603 та інші).

Зазначена судова практика є сталою й незмінною і в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду(див.: постанови від03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18; від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц, провадження № 61-27369св18, від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22, провадження № 61-9422св22 та інші).»

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року (а.с.235) у кримінальному провадженні на підставі відповіді ПрАТ «СК «Альфа Страхування» (а.с.228) на запит суду становлено, що 05 січня 2021 року ОСОБА_5 повідомив страховика про страховий випадок, який стався 30 грудня 2020 року, 07 січня 2021 року страховиком отримана заява про виплату страхового відшкодування.

Апеляційний суд у межах кримінального провадження зробив висновок, що ТОВ «Компанія СТВ Груп» не є суб`єктом, який має відповідати за вимогами потерпілого про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Суд першої інстанції прийняв справу до свого провадження 31 жовтня 2022 року (а.с.3).

Лише 11 квітня 2023 року за клопотанням представника позивача суд ухвалою залучив до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» (а.с.44), при цьому тільки 09 лютого 2024 року представниця позивача подала суду уточнену позовну заяву, у якій співвідповідачем визначено ПрАТ «СК «Альфа Страхування», зміст позовної заяви є практично ідентичним змісту позовної заяви, поданої у межах кримінального провадження.

У справі міститься лист адвокатки Сорока О.О., представниці ОСОБА_1 (а.с.99), датований 18 січня 2024 року, отриманий судом електронною поштою 09 лютого 2024 року, про направлення уточненої позовної заяви, на якому наявна світлокопія фіскального чека про поштове відправлення одержувачу ПрАТ «СК «Альфа Страхування», яке не містить відомостей про вміст поштового відправлення і про його отримання одержувачем. Відповідач ПрАТ «СК «Альфа Страхування» стверджує, що копію позовної заяви не отримував і у справі відсутні відомості, які б давали можливість зробити висновок про обізнаність відповідача щодо змісту позову, який пред`явлений до нього.

Як слідує з долучених до апеляційної скарги листів, адвокатка Сорока О.О. за станом на листопад 2022 року отримала від ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на зазначену нею адресу електронної пошти усі матеріали з розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, у тому числі і звіт, яким визначений розмір страхового відшкодування (а.с.133-137), проте як в уточненому позові, так і окремо адвокатка Сорока О.О. не повідомила суду про вказані обставини і письмові докази.

З наведених обставин слід дійти висновку, що з незалежних від відповідача причин, внаслідок неналежної процесуальної поведінки представниці позивача суд першої інстанції був позбавлений можливості дослідити істотні обставин справи і відповідні докази.

Так чином, для забезпечення змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу апеляційний суд визнає за необхідне дослідити нові письмові докази, долучені відповідачем, зокрема звіт про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 18 лютого 2021 року (а.с.138-144) і висновок експертного дослідження № 9362/1 від 18 лютого 2021 року (а.с.145-147).

Згідно вказаних письмових доказів, які відповідають критеріям належності, допустимості і достовірності, ринкова вартість автомобіля позивача за станом на 30 грудня 2020 року складала 135819 грн, вартість відновлювального ремонта 387726,70 грн, вартість автомобіля після ДТП 69679,12 грн.

Позивачем ійого представницеюсуду ненадано належних,допустимих ідостовірних доказівпро вартістьавтомобіля післяДТП,тому,враховуючи,що узвіті від18лютого 2021року ринкова вартістьавтомобіля і вартість його відновлювального ремонта визначені у розмірі більшому, ніж той, що визначений висновком від 15 березня 2021 року у межах кримінального провадження, апеляційний суд визначає розмір страхового відшкодування на підставі документів, поданих відповідачем, а саме 135819 69679,12 = 66139,88 грн.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування у зв`язку із пропуском річного строку звернення потерпілого до страховика суперечать даним, які повідомлені самим відповідачем і встановлені ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року, адже страховий випадок мав місце 30 грудня 2020 року, а повідомлення про страховий випадок і заява про виплату страхового відшкодування отримані ПрАТ «СК«Альфа Страхування»у січні2021року (а.с.228кримінального провадження).

З огляду на встановлене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог, а саме про часткове задоволення позову.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, подаючи позов в межах кримінального провадження, ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору відповідно п.6 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі.

Тобто за подачу позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди за рахунок держави було віднесено 1158,02 грн судового збору.

Відповідно п.п.5 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто за подачу позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди за рахунок держави було віднесено 15 000 грн судового збору.

Позовні вимоги задоволено частково на 6,82%.

Таким чином, з ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1101,98 грн судового збору за подачу позову до суду.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» сплатила 1 363 грн (т.2 а.с.130) та 1 362 грн (т.2 а.с.130), а всього 2725 грн.

Апеляційна скарга задоволена на 57,11%

Таким чином, ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» має право на відшкодування їй за рахунок держави 2 725 х 57,11% = 1556,25 грн.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1101,98 грн, а за рахунок держави ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» має право на відшкодування витрат у розмірі 1556,25 грн, то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, за рахунок держави ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» має право на відшкодування різниці судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 1556,25 - 1101,98 = 454,27 грн, із звільненням ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» від обов`язку сплачувати державі частину судового збору.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргуадвоката Лук?янчука Артема Володимировича, представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 17 квітня 2024 року у частині задоволених вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_1 66139,88 грн страхового відшкодування.

Відшкодувати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Альфа Страхування» за рахунок держави судовий збір у розмірі 454,27 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2024 року.

ГоловуючийсуддяО.А.Лобов

СуддіА.І.Дорош

В.М.Триголов