Постанова

від 03.12.2024 по справі 527/3078/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/3078/23 Номер провадження 22-ц/814/2280/24Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Дряниці Ю.В., Чумак О. В.

за участю секретаря Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Валенко Катерини Павлівни

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2024 року у складі судді Левицької Т. В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , із залученням третіх осіб: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради, Служби у справах дітей Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення порядку участі матері у вихованні дитини та спілкуванні з нею,

в с т а н о в и в:

У листопаді2023року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , із залученням третіх осіб: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради та Служби у справах дітей Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення порядку участі матері у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Позов мотивовано тим, що з відповідачем ОСОБА_1 вона перебувала у шлюбі з 27.05.2017, а згідно рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.12.2019 шлюб між ними було розірвано. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який періодично проживав, то з матір`ю, то з батьком.

Вказувала,що станомна 24лютого 2022року ОСОБА_3 перебував убатька івони евакуювалисяраніше за неї. Лише згодом вона дізналася, що ОСОБА_1 начебто поїхав з сином в Полтавську область в м. Кременчук. Позивачка, вже будучи вагітною другою дитиною, евакуювалась значно пізніше до Чернівецької області в с. Тарасівці, де проживає і тепер.

Зазначала, що, виходячи з об`єктивних життєвих обставин і в добровільному порядку вони з відповідачем досягли згоди щодо того, що їх малолітній син ОСОБА_4 проживатиме з батьком. Ні до суду, ні через органи опіки та піклування, вона не зверталася із заявами про визначення місця проживання з нею сина, який фактично до сьогодні проживає з батьком.

Так як ОСОБА_1 не відповідав на дзвінки, навмисне не повідомляв їй своє з сином місцезнаходження, таким чином не надаючи їй, як матері, можливості спілкуватись з дитиною, вона змушена була звернутися до органів поліції, прокуратури, уповноваженого ВРУ з прав людини з метою встановлення місця проживання сина.

Вона як мати зацікавлена приймати участь у житті дитини, бачитись з сином, спілкуватись, знати як його здоров`я тощо. Але наразі ОСОБА_4 ще маленький хлопчик, має деякі проблеми зі здоров`ям, проживаючи з батьком, повністю залежить саме від рішень останнього. Батько з огляду на ситуацію, що склалася, не надавав можливості матері спілкуватись із сином в добровільному порядку, не йде на контакт з нею з приводу вирішення питання її участі у вихованні сина.

На даний час вона має ще одну дитину (донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від спільного проживання однією сім`єю з іншим чоловіком, по місцю проживання як ВПО характеризується позитивно, вважається такою, що не притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Питань з приводу неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків щодо дитини по місцю проживання немає.

Вказувала, що виплатила заборгованість по аліментам і надалі сплачує кошти на утримання сина, хоче і здатна здійснювати належним чином свої обов`язки та користуватись своїми правами як матір, захищати право своєї дитини на спілкування з рідної матір`ю, незалежно від того, з ким із батьків проживає дитина.

Посилаючись на викладене, просила суд обов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати їй, ОСОБА_2 , брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; не чинити їй перешкоди у спілкуванні з сином засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого засобу зв`язку; визначити способи участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком побачень з дитиною:

- з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно протягом перших трьох місяців з моменту постановлення рішення суду (адаптаційний період), в присутності батька дитини;

- з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно після спливу перших трьох місяців з моменту постановлення рішення суду, без присутності батька дитини;

- у літній час: друга половина червня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів, мати можливість забирати дитину до себе по місцю проживання або на відпочинок без присутності батька, з повідомленням останнього про місце перебування сина. За результатами домовленості між батьками період може бути змінений;

- за бажанням дитини та за домовленістю між її батьком та матір`ю може бути погоджено додатковий час та порядок побачень матері ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку, за попереднім узгодженням між ними, з урахуванням вікових особливостей, розпорядку дня та бажання дитини.

Визначено способи участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком побачень з дитиною:

- з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно протягом перших шести місяців з моменту постановлення рішення суду, в присутності батька дитини;

- з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно після спливу перших шести місяців з моменту постановлення рішення суду, в присутності, або без присутності батька дитини, з урахуванням розпорядку дня та бажання дитини.

За бажанням дитини та за домовленістю між її батьками може бути погоджено додатковий час та порядок побачень матері ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що в ході судового розгляду не встановлено обставин, які б унеможливлювали право матері на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування матері з сином, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини чи про негативний вплив на дитину.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з сином засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку за попереднім узгодженням між сторонами, представник ОСОБА_1 - адвокат Валенко К. П. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати, виключити з мотивувальної частини рішення формулювання «… та була позбавлена спілкування з мамою…», рішення суду першої інстанції змінити шляхом зміни його резолютивної частини, виклавши в наступній редакції: «Визначити способи участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

-встановлення графіку побачень з дитиною у такі дні: з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно протягом перших шести місяців з дня набрання рішенням законної сили, в присутності батька дитини;

-встановлення графіку побачень з дитиною у такі дні: з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно після спливу перших шести місяців з дня набрання рішенням законної сили, в присутності, або без присутності батька дитини, з урахуванням розпорядку дня та бажання дитини;

-спілкування засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку, за попереднім узгодженням між батьками, з урахуванням вікових особливостей, розпорядку дня та бажання дитини, лише після особистих зустрічей матері з сином та налагодження емоційного зв`язку між ними протягом перших шести місяців з дня набрання рішенням законної сили».

В іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції при застосуванні приписів статті 159 СК України не враховано висновок щодо її застосування, викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 607/1377/22, згідно якого тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Тобто звернення до суду з позовом про визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини, місця та часу їх спілкування можливе не лише у разі наявності перешкод у такому спілкуванні і вихованні та має місце і тоді, коли батьки не можуть самостійно дійти згоди щодо їх участі у вихованні дитини, їх спілкування з дитиною.

Однак у даній справі судом не було встановлено жодних обставин щодо здійснення позивачу будь-яких перешкод у спілкуванні з її сином, а тому суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Вказує, що поряд з цим, суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що позивач тривали час (понад 2 роки) жодним чином не спілкувалася з сином. Не приймала активної участі у житті дитини, не займалася питаннями здоров`я, освіти та виховання дитини, а тому для встановлення нормальних взаємовідносин з дитиною потрібен час та для встановлення спілкування матері з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого зв`язку спочатку доцільно налагодити візуальне спілкування між мамою та дитиною для формування емоційної прихильності сина до мами.

Вважає, що судом першої інстанції помилково визначено початок відліку строку 6 місяців з адаптаційного періоду з посиланням на момент постановлення рішення суду.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367ЦПК України не переглядається апеляційним судом.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з батьком - ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_6 .

В добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо способів участі матері, яка проживає окремо від дитини, у спілкування та вихованні сина ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Глобинської міської ради «Про затвердження висновку про спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина» № 481 від 28.12.2023, затверджено висновок Комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Глобинської міської ради, відповідно до якого комісія вважає, що батькам необхідно налагодити конструктивну комунікацію між собою для вирішення питань, пов`язаних із вихованням сина, поступово налагоджувати спілкування та формування емоційної прив`язаності сина до матері шляхом їхніх зустрічей, які мають відбуватись за участю батька або іншої третьої особи, яка є безпечною для дитини. Зустрічі мають відбуватись у спокійній та безпечній атмосфері. Після налагодження довірливих стосунків матері з дитиною, розглянути питання про встановлення стабільного графіка зустрічей, який враховуватиме бажання та інтереси дитини.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції з урахуванням досліджених у судовому засіданні обставин, доводів сторін, балансу прав і обов`язків батьків та інтересів дитини, виходячи з віку і стану здоров`я дитини, зайнятості та місця проживання сторін, рівності прав та обов`язків щодо дитини обох батьків, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову із встановленням графіку побачень позивачки із малолітнім сином з урахуванням адаптаційного 6-місячного періоду для налагодження довірливих стосунків між матір`ю та дитиною, оскільки понад 2 роки позивачка не бачилася та не спілкувалася з сином.

Частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), встановлено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 153 СК України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Наведені норми вказують на те, що батько або мати, які проживають окремо від дитини, мають беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, а іншій з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати такому спілкуванню, якщо воно відбувається в інтересах дитини та не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Вирішуючи питання щодо можливості спілкування дитини з матір`ю засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку, суд першої інстанції мотивував своє рішення малолітнім віком дитини та тим, що спілкування відбуватиметься по телефону батька, отже, відповідач має забезпечити та не заважати такому спілкуванню, оскільки для відновлення емоційного зв`язку між матір`ю та дитиною потрібен час, а зважаючи на велику відстань між місцем проживання позивачки - м. Новоселиця Чернівецького району Чернівецької області та місцем проживання відповідача з дитиною - м. Глобине Кременчуцького району Полтавської області особисте телефонне спілкування матері з дитиною сприятиме налагодженню втрачених стосунків та відповідає найкращім інтересам дитини.

Як мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, так і діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебувають батьки у шлюбі між собою (частина перша статті 141, стаття 142 СК України), у тому числі право на рівне спілкування та виховання кожним з батьків.

Суд першої інстанції, врахувавши право позивача на особисте спілкування з дитиною та її ставлення до виконання батьківських обов`язків, прихильність дитини до матері, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, дійшов вірного висновку щодо способів участі позивача ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому обов`язок відповідача ОСОБА_1 не перешкоджати, тобто надавати можливість ОСОБА_2 спілкуватись із сином засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку стосується не заборони поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні її права, а є способом участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною, тому оскільки між сторонами не погоджено способи участі позивачки у вихованні сина, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги представника відповідача, що судом не було встановлено факту чинення позивачу будь-яких перешкод у спілкуванні з сином, є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки такі обставини не стосуються предмета спору в межах задоволених судом позовних вимог ОСОБА_2 .

Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України та підстав для його зміни та скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів, апеляційним судом не вбачається.

За таких обставин колегія суддів залишає апеляційну скаргу представника відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Валенко Катерини Павлівни - залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Ю. В. Дряниця

О. В. Чумак