Постанова

від 17.12.2024 по справі 127/16483/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/16483/24

Провадження № 22-ц/801/2434/2024

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Матківської М.В., Міхасішина І.В.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_2

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді Венгрин О.О.,

в справі №127/16483/24

за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інни Анатоліївни, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору на управління спадщиною, відшкодування моральної шкоди, стягнення невиплачених дивідендів,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_2 звернулася в міський суд з позовом до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., ОСОБА_3 про визнання недійсним договору на управління спадщиною, відшкодування моральної шкоди, стягнення невиплачених дивідендів.

Крім того, 16 жовтня 2024 року вона подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, зокрема, транспортні засоби, трактори, самохідні та інші машини, які належать:

1.ТОВ Хмільницький завод залізобетонних виробів, код ЄДРПОУ 03575646, Вінницька область, м. Хмільник, вул. І. Богуна, 81;

2.ВАТ Гніванський кар`єр, код ЄДРПОУ 00292385, Вінницька область, Вінницький район, м. Гнівань, вул. Соборна, 85;

3.ПАТ Сабарівський кар`єр, код ЄДРПОУ 05518902, м. Вінниця, вул. Карбишева, 55;

4.ПП Будівельні матеріали, код ЄДРПОУ 33373804, Вінницька область, м.Хмільник, 3 пров. Леніна, 3А;

5.ТОВ Крутнівський кар`єр, код ЄДРПОУ 31346501, Вінницька область, Хмільницький район, с. Крутнів;

6.ТОВ Сабарівський гранітний кар`єр, код ЄДРПОУ 00292385, м. Вінниця, вул. Карбишева, 55;

7.ТОВ Гніванський гранітний кар`єр, код ЄДРПОУ 35558713, Вінницька область, Вінницький район, м. Гнівань, вул. Соборна, 85;

8.ТОВ Шпиківський деревообробний завод, код ЄДРПОУ 03575652, Вінницька область, Тульчинський район, смт Шпиків, вул. Будівельна, 1;

9.ТОВ Поділля-вибух, код ЄДРПОУ 35212558, Вінницька область, Вінницький район, м. Гнівань, вул. Леніна, 85;

10.ТОВ ВОБ і К, код ЄДРПОУ 38507897, Вінницька область, Вінницький район, м. Гнівань, вул. Леніна, 85;

11.ПВКП Шершнянський консервний завод, код ЄДРПОУ 31774426, Вінницька область, Вінницький район, с. Шершні, вул. Коцюбинського, 27;

12.ТОВ Мікроклін, код ЄДРПОУ 38507855, Вінницька область, Вінницький район, м. Гнівань, вул. Леніна, 85;

13.СТ Оксамит, код ЄДРПОУ 25507257, Вінницька область, Вінницький район, м. Гнівань, вул. Сагайдачного, 4;

14.ПП Фарммакс, код ЄДРПОУ 37536870, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 35, оф.5;

15.Гніванське дочірнє сільськогосподарське підприємство Борське Відкритого акціонерного товариства Гніванський кар`єр, код ЄДРПОУ 30808972, Вінницька область, Вінницький район, м. Гнівань, вул. Леніна, 85;

16.Гніванське дочірнє сільськогосподарське підприємство Маянівське Відкритого акціонерного товариства Гніванський кар`єр, код ЄДРПОУ 30809007, Вінницька область, Вінницький район, м. Гнівань, вул. Леніна, 85;

17.ПрАТ Корнинський кар`єр Леопард, код ЄДРПОУ 31962765, Житомирська область, Попільнянський район, смт Корнин, вул. Королівська, 13;

18.ТОВ Поділля-ДЛД, код ЄДРПОУ 32701427, м. Вінниця, вул. Карбишева, 55;

а також шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо цих юридичних осіб.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки за два місяці існування ТОВ «Максвік-Агро, керівником якого є відповідач, на користь останнього було відчужено 40 земельних ділянок, які були у власності Гніванського ДСП Борське ВАТ Гніванський кар`єр та Гніванського ДСП Маянівське ВАТ Гніванський кар`єр, достроково розірвано договір оренди землі та усі земельні ділянки перейшли у власність ТОВ Максвік-Агро .

Також відповідачем ОСОБА_3 відчужено майно належне ТОВ Гніванський гранітний кар`єр, зокрема 8 квартир.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

04 листопада 2024 року ОСОБА_1 , як законний представник малолітніх позивачів, подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що відповідач ОСОБА_3 , який є, на її думку, незаконним управителем, вживає заходів щодо відчуження рухомого та нерухомого майна, проводить незаконні реєстраційні дії в ЄДРПО ОПГФ, з метою доведення підприємств до банкрутства.

Вважає, що ті види забезпечення позову, які вона просить вжити, не можуть вплинути на господарську діяльність Гніванського ДСП «Борське» ВАТ «Гніванський кар`єр», оскільки вона не просила накласти арешт на грошові кошти підприємства чи рахунки в банках.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзивах на апеляційну скаргу представники відповідачів приватного нотаріуса Скутельник І.А. та Берещука М.В. адвокати Білан Г.М. і Браславець Я.Ю. просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 25 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового розгляду, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Клопотання представника відповідачів адвокат Браславця Я.Ю. про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає, так як для даної категорії справ встановлено скорочені строки апеляційного розгляду, про продовження яких він не клопотав.

Від представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Білан Г.М. надійшло клоптання про розгляд справи у її відсутність.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в заяві про забезпечення позову не обґрунтовано, яким чином забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме і рухоме майно (транспортні засоби, трактори, самохідні та інші машини), яке належить вісімнадцятьом юридичним особам, а також заборона вчинення будь-яких реєстраційних ді в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо цих юридичних осіб, забезпечить виконання судового рішення у цивільній справі № 127/16483/24, в якій предметом позову є визнання недійсним договору на управління спадщиною (корпоративними правами юридичних осіб, відшкодування моральної шкоди, стягнення невиплачених дивідендів з приватного нотаріуса).

Крім того, зазначені юридичні особи, на рухоме та нерухоме майно яких просить накласти арешт позивач, не є учасниками справи, вони не мають будь-яких боргових зобов`язань перед позивачами, їхнє майно не є предметом спору в справі, в той час як заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, становитимуть втручання в господарську діяльність зазначених суб`єктів господарювання та суттєво перешкоджатиме

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпеченняпозову являєсобою сукупністьвстановлених закономзаходів,що вживаютьсясудом заклопотанням осіб,які берутьучасть усправі,якщо уних існуютьпобоювання,що виконанняухваленого усправі рішеннявиявиться умайбутньому утрудненимчи неможливим. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Однак, крім з`ясування факту існування спору між сторонами, необхідним для з`ясування є і сутність (характер) спірних правовідносин.

В постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі№ 904/2357/20 У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 915/870/18 та від 05 вересня 2019 року у справі №911/527/19).

У справі встановлено, що предметом заявленого позову є визнання недійсним договору на управління спадщиною, відшкодування моральної шкоди, стягнення невиплачених дивідендів.

У заяві про забезпечення позову законний представник малолітніх позивачів ОСОБА_1 просила накласти арешт на рухоме майно і нерухоме майно, зокрема, транспортні засоби, трактори, самохідні та інші машини, які належать вісімнадцятьом юридичним особам та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо цих юридичних осіб.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Доводи апеляційної скарги про те, що застосування таких заходів забезпечення позову жодним чином не призведе до зупинення господарської діяльності, зокрема, ТОВ Хмільницький завод залізобетонних виробів», ВАТ Гніванський кар`єр, ПАТ Сабарівський кар`єр, ПП Будівельні матеріали, ТОВ Крутнівський кар`єр, ТОВ Сабарівський гранітний кар`єр, ТОВ Гніванський гранітний кар`єр, ТОВ Шпиківський деревообробний завод, ТОВ Поділля-вибух, ТОВ ВОБ і К, ПВКП Шершнянський консервний завод, ТОВ Мікроклін, СТ Оксамит, ПП Фарммакс, Гніванське ДСП Борське ВАТ Гніванський кар`єр, Гніванське ДСП Маянівське ВАТ Гніванський кар`єр, ПрАТ Корнинський кар`єр Леопард, ТОВ Поділля-ДЛД, до вирішення спору по суті, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про неспівмірність обраних заявником видів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Крім того, забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Більше того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, вказані юридичні особи, взагалі не є учасниками справи, не мають невиконаних зобов`язань ні перед позивачем, ні перед боржником, не утримують майна, належного відповідачеві й не зобов`язані йому таке передати.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, норми процесуального права судом застосовані правильно, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не має.

Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375 ЦПК України, Суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.М. Стадник

Судді М.В. Матківська

І.В. Міхасішин