Постанова

від 12.12.2024 по справі 517/972/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6371/24

Справа № 517/972/23

Головуючий у першій інстанції Тростенюк В.А.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Крупської М.Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області

третя особа - Захарівська державна нотаріальна контора Одеської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 19 червня 2024 року,

за позовом ОСОБА_1 до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, третя особа: Захарівська державна нотаріальна контора Одеської області

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кошарка Фрунзівського району Одеської області померла її тітка ОСОБА_2 .

Відповідно до заповіту ОСОБА_2 від 13.10.2000 року, позивач успадкувала право на земельну частку (пай) КСП «Дружба» № 0554863 від 16.02.2000 року.

Позивач будучи на похоронах тітки в період 29-30 грудня 2003 року, з належного спадкодавцю майна взяла: заповіт ОСОБА_2 , сертифікат про право на земельну частку (пай) № 0055863, тому вважає, що фактично прийняла спадщину за заповітом тітки на законних підставах, оскільки на той час діяв ЦК УРСР (1963 року).

ОСОБА_1 звернулася до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак, постановою від 24 грудня 2020 року державний нотаріус Романова І.С. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, позивач позбавлена можливості оформити в нотаріальному порядку свої спадкові права на земельну ділянку та звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

ОСОБА_1 просила суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на земельну частку (пай) розміром 8,7 умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату КСП «Дружба» № 0554863 від 16.02.2000 року належного спадкодавцю ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Фрунзівський районний суд Одеської області рішенням від 19 червня 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визнання за позивачем в порядку спадкування права власності на земельну ділянку за заповітом неможливо, оскільки постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, через його невідповідність нормам чинного законодавства на період його складання. Вищевказана постанова нотаріуса, яка оскаржувалася в судовому порядку, не є скасованою та відповідно є законною, що підтверджено рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 06.05.2021 року та постановою Одеського апеляційного суду від 05.05.2022 року, тому визнання права власності за заповітом є неможливим, незаконним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Крім того, ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів, які б підтверджували факт спільного проживання з спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кошарка Фрунзівського району Одеської області, на момент її смерті. Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, адже як вбачається з копії довідки Карабанівського старостинського округу Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 13.01.2021 року № 1, тітка позивача ОСОБА_2 , 1908 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала і була зареєстрована до дня своєї смерті в селі Кошарка Захарівського (Фрунзівського) району Одеської області. У житловому будинку, що розташований за вищевказаною адресою, спадкодавець на день її смерті проживала одна.

Родині відносини спадкодавця ОСОБА_2 та спадкоємця ОСОБА_1 також жодними доказами не підтвердженні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач фактично прийняла спадщину за заповітом після тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи на похоронах 29-30 грудня 2003 року і взявши на законних підставах заповіт спадкодавця від 13.10.2000 року, сертифікат на земельну частку (пай) № 0554863 від 16.02.2000 року.

Зазначає, що відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог, тому відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд повинен постановити ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжити судовий розгляд або ухвалити рішення про задоволення позову.

Твердження про те, що заповіт посвідчено особою, що не мала повноважень для вчинення нотаріальних дій суперечить п. 1 ч. 2 ст. 37 Про нотаріат. Наведена норма закону містить пряму вказівку щодо покладення на посадових осіб виконавчих комітетів сільських рад, у випадку відсутності у такому населеному пункті нотаріусів, повноважень на вчинення нотаріальних дій. При цьому посилань на необхідність прийняття виконавчим комітетом рішень про наділення посадової особи такими повноваженнями зазначений законодавчий припис не містить.

Секретар Карабанівської сільської ради Датій Л.М. посвідчувала заповіт ОСОБА_2 , будучи посадовою особою, і відповідно мала повноваження на вчинення нотаріальних дій на території Карабанівської сільської ради Фрунзівського району, Одеської області.

Крім того зазначає, що відсутність державної реєстрації заповіту у Спадковому реєстрі сама по собі не може бути підставою недійсності (нікчемності) заповіту, оскільки таких наслідків законом не передбачено.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.07.2024 року відкрито провадження у справі та відповідачу роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, а третій особі пояснень, проте відзиву та пояснень до суду не надходило.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримала 22.10.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням

Відповідач та третя особа копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримали особисто 25.07.2024 року та 12.07.2024 року відповідно, що підтверджується довідками.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки 29.11.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням. Надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 28.09.2024 року, що підтверджується довідкою.

Захарівська державна нотаріальна контора Одеської області про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 28.09.2024 року, що підтверджується довідкою.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування права власності на земельну ділянку за заповітом неможливо, оскільки постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, через його невідповідність нормам чинного законодавства на період його складання. Вищевказана постанова нотаріуса, яка оскаржувалася в судовому порядку, не є скасованою та відповідно є законною, що підтверджено рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 06.05.2021 року та постановою Одеського апеляційного суду від 05.05.2022 року, тому визнання права власності за заповітом є неможливим, незаконним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Також суд зазначив, що ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів, які б підтверджували факт спільного проживання з спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Кошарка Фрунзівського району Одеської області, на момент її смерті та доказів того, що позивачка ОСОБА_1 фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, адже як вбачається з копії довідки Карабанівського старостинського округу Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 13.01.2021 року № 1, тітка позивача - ОСОБА_2 , 1908 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала і була зареєстрована до дня своєї смерті в селі Кошарка Захарівського (Фрунзівського) району Одеської області. У житловому будинку, що розташований за вищевказаною адресою, спадкодавець на день її смерті проживала одна.

Ураховуючи викладені обставини суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Кошарка Фрунзівського району Одеської області померла ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис за № 1 від 01.01.2004 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане повторно Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 04 серпня 2020 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» на території Карабанівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, розміром 8,7 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), що посвідчено сертифікатом серії № 0554863.

Згідно із пунктом 4, абзацу першого пункту 5Прикінцевих та Перехідних положень ЦК Україницей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набранняним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинностіЦК України, положення цьогоКодексузастосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книгишостої ЦК Українизастосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц зазначено, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правилаЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинностіЦК Україниі строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 524 ЦК Української РСР(тут і далі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Статтею 534 ЦК Української РСР передбачено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно дозаповіту,посвідченого 13жовтня 2000року секретаремКарабанівської сільської ради Фрунзенського району Одеської області, зареєстровано в реєстрі № 10, за життя ОСОБА_2 заповіла сертифікат на право на земельну частку (пай) КСП «Дружба» № 0554863 від 16.02.2000 року своїй племінниці ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну частку (пай) розміром 8,7 умовних кадастрових гектарів, позивачка в обґрунтування зазначила, що після смерті тітки ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину під час перебування на похоронах з належного їй майна взяла заповіт від 23.10.2000 року, сертифікат № 0554863 про право на земельну частку (пай) від 16.02.2000 року, договір оренди земельної частки від 03.03.2000 року. Нотаріусом Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області відкрито спадкову справу, про те відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що 15 жовтня 2020 року позивач зверталась до Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка надійшла до нотаріальної контори 24 листопада 2020 року

Постановою від 24 грудня 2020 року державний нотаріус Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романова І.С. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки вчинити нотаріальну дію, тобто видати свідоцтво про право на спадщину, без фізичної присутності в нотаріальній конторі спадкоємця або його представника за нотаріально посвідченою довіреністю неможливо. Позивачем до нотаріальної контори були надіслані копії документів, крім заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину. Заповіт, який був посвідчений Датій Л.М., секретарем Карабанівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області 13.10.2000 (чи 20000) року за реєстровим № 10, не зареєстрований. В тексті заповіту зазначено дві дати його посвідчення: 13 жовтня 20000 (цифрами і словами) року та 13 жовтня 2000 року (словами), тому наявні суперечності в датах. Крім того, в заповіті заповідач зробила особисте розпорядження стосовно саме документу, тобто заповідальний документ, а не право на земельну частку (пай). Заповіт посвідчено особою, яка не мала таких повноважень, також відсутні документи на підтвердження родинних відносин спадкоємця із спадкодавцем та реєстрації останнього місця проживання спадкодавця.

За відомостями від 29.05.2024 року № 342/02-14 Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіт щодо свого майна залишала, спадкоємець із заявою про прийняття спадщини зверталася, спадкоємці із заявою про відмову від прийняття спадщини не зверталися, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, спадкова справи щодо її майна у Захарівській державній нотаріальній конторі заводилась № 223/2020 на 51 арк. (а.с. 62-113).

ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області про визнання незаконною постанови державного нотаріуса.

Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 06 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05.05.2022 року та ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції зазначаючи про те, що визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування права власності на земельну ділянку за заповітом неможливо, оскільки постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, через його невідповідність нормам чинного законодавства на період його складання, постанова нотаріуса, яка оскаржувалася в судовому порядку, не є скасованою та відповідно є законною, не врахував належним чином норм права та обставин справи з огляду на таке.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовляють в їх вчиненні.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну частку (пай) розміром 8,7 умовних кадастрових гектарів.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 707/2877/22 зазначив, що «визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку».

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Відповідно пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судовупрактику усправах проспадкування» від30.05.2008року №7 У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

13 жовтня 2000 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким у разі своєї смерті заповідала свій сертифікат на право на земельну частку (пай) за № 0554863, виданий 16.02.2000 року Фрунзівською районною державною адміністрацією, своїй племінниці ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчено секретарем Карабанівської сільської ради Фрунзенського району Одеської області Датій Л.М., зареєстровано в реєстрі № 10.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, щоосновним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Таким чином, право на земельну частку (пай) посвідчується, зокрема сертифікатом. Як наслідок, до спадщини входять не документи, що посвідчують право, зокрема сертифікат на право на земельну частку (пай), а право на саму земельну частку (пай).Відсутність у заповіті прямого посилання на земельну частку (пай) не відміняє дійсної волі заповідача щодо настання реальних наслідків вчиненого ним правочину, що в разі його смерті позивач успадкує земельну частку (пай).

За своїм змістом намір (волевиявлення) спадкодавця ОСОБА_2 було спрямоване на те, щоб залишити позивачу у спадок земельну частку (пай), на яку у заповідача на момент складання заповіту було право, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) за № 0554863 виданим 16.02.2000 року.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року в справі № 542/345/19 (провадження № 61-16029св20) вказано, що: «ураховуючи, що заповіт, посвідчений 30 березня 1999 року до набрання чинності ЦК України 01 січня 2004 року, до правовідносин щодо його вчинення підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року у редакції, чинній на момент їх виникнення, а до заповіту, посвідченого 28 квітня 2016 року - норми ЦК України, в редакції 2003 року.

Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений (статті 541 ЦК УРСР).

Посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування врегульовано нормами Закону України «Про нотаріат»та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5(далі - Інструкція).

Недійсність окремих частин заповіту не тягне за собою недійсності його в цілому. Якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах (стаття 545 ЦК УРСР).

Аналіз вказаних норм свідчить, що: в ЦК УРСР не передбачалося конструкції нікчемності заповіту внаслідок його складення з порушенням вимог щодо форми та посвідчення; у разі складення заповітуз порушенням вимог щодо форми та посвідчення такий заповіт міг оспорюватися у разі пред`явлення відповідної позовної вимоги.

Верховним Судом у постанові від 23.11.2023 року у справі № 470/686/21 зазначено те, що заповіт не зареєстровано у Спадковому реєстрі не впливає на волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження власним майном та не є підставою для оспорюваності заповіту.

Доказів визнання заповіту від 13 жовтня 2000 року складеного ОСОБА_2 недійсним матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 548 ЦКУкраїнської РСРдля придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно статті 549 ЦКУкраїнської РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Якщо позивач вступив в управління та володіння спадковим майном або його частиною, суд із цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР).Доказом вступув управліннячи володінняспадковим майномможуть бути:довідка житлово-експлуатаційноїорганізації,виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року в справі № 348/618/15-ц (провадження № 61-9592св19) вказано, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Зі спадкової справи № 223/2020 до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що в матеріалах справи містить довідка Карабанівського округу Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 13.01.2021 року № 1, згідно якої тітка позивача ОСОБА_2 , 1908 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно постійно проживала і була зареєстрована до дня своєї смерті в селі Кошарка, Захарівського (Фрунзівського) району, Одеської області. У житловому будинку, що розташований за вищевказаною адресою, спадкодавець на день її смерті проживала одна.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка протягом шести місяців після смерті ОСОБА_2 вступила в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується наявністю у спадкоємця сертифікату на право на земельну частку (пай) за № 0554863, виданого 16.02.2000 року Фрунзівською районною державною адміністрацією на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 . Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області не заперечувала проти задоволення позовних вимог у заяві від 18.06.2024 року.

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак постановою державного нотаріуса Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романової І.С. від 24.12.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на право власності, колегія суддів вважає, що позовна заява про визнання в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 права власності на земельну частку (пай) підлягає задоволенню.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішенняповністю абочастково іухвалити увідповідній частинінове рішення або змінити рішення (п.2ч.1ст.374ЦПК України).

Проаналізувавши зазначеніобставини посправі уїх сукупності,апеляційний суд вважає, що рішення суду першоїінстанції слідскасувати таухвалити посправі нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) розміром 8,7 умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) № 0554863, зареєстрованого 16 лютого 2000 року за № 74.

Керуючись статтями 367,п.2ч.1ст.374,ст.376,384ЦПК України,Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 19 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) розміром 8,7 умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) № 0554863, зареєстрованого 16 лютого 2000 року за № 74.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький