Рішення

від 17.12.2024 по справі 460/12665/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2024 року м. Рівне№460/12665/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДубенської міської ради, міського голови м. Дубно Антонюка Василя Михайловича про визнання протиправними та скасування наказів в частині, стягнення збитків, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дубенської міської ради (далі відповідач №1), міського голови м. Дубно Антонюка Василя Михайловича (далі відповідач №2) про визнання протиправними та скасування наказів в частині, стягнення збитків.

Ухвалою судді від 30.10.24 позовна заява залишалася без руху. Встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.11.2024 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою судді від 30.10.24, тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

04.11.2024 недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 05.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.11.2024 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від міського голови м. Дубно Антонюка В.М. до суду надійшла заява про відвід судді Щербакова В.В.

Ухвалою суду від 07.11.2024 визнано заяву про відвід судді В.В. Щербакова необґрунтованою та передано справу №460/12665/24 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 для розгляду заяви про відвід судді В.В. Щербакова у справі №460/12665/24 визначено суддю Д.П. Зозулю.

Ухвалою судді Зозулі Д.П. від 08.11.2024 у задоволенні заяви про відвід судді Щербакова Володимира Валерійовича у адміністративній справі №460/12665/24 відмовлено.

21.11.2024 від Дубенської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що питання виплати премії є дискреційними повноваженнями міського голови і вирішується ним відповідно до особистого вкладу працівника в загальні результати роботи, а також в межах коштів, передбачених кошторисом на преміювання та економії фонду оплати праці, а тому така виплата не є обов`язковою. Крім того, невиплата будь-якій посадовій особі міської ради премії не призводить до погіршення умов оплати праці передбачених відповідними нормативними актами. За таких умов, оскаржувані розпорядження міського голови є законними, та такими, що не підлягають скасуванню, оскільки видані міським головою в межах його дискреційних повноважень. Отже, позовні вимоги про їх скасування, а відповідно й похідна від них вимога про стягнення матеріальних збитків у формі упущеної вигоди не підлягають задоволенню.

Серед іншого, представник зазначає про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог що стосуються виплати премії за січень - березень 2024 року, оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі № 460/1195/24 було вирішено питання щодо стягнення премії за січень - березень 2024 року

Відповідно до заяви від 26.11.2024 позивачем уточнено позовні вимоги та викладено їх в наступному вигляді:

-визнати протиправними та скасувати розпорядження міського голови Дубенської міської ради Василя Антонюка від 19.01.2024 №13-к «Про преміювання», від 23.02.2024 №29-к «Про преміювання», від 25.03.2024 №38-к «Про преміювання», від 25.04.2024 №44-к «Про преміювання», від 27.05.2024 №55к «Про преміювання», від 27.06.2024 №68к «Про преміювання», від 25.07.2024 №80к «Про преміювання», від 26.08.2024 №95к «Про преміювання» в частині «не встановлення премії начальнику управління освіти ОСОБА_1 у зв`язку з дисциплінарним стягненням (розп. міського голови від 10.01.2024 №3-к)».

-зобов`язати Дубенську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 завдані їй матеріальні збитки у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, як упущеної вигоди, в розмірі 43 936, 19 грн. (сорока трьох тисяч дев`ятсот тридцяти шести гривень 19 копійок)».

Крім того, 26.11.2024 представник позивач подано відповідь на відзив, у якому викладено свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Зокрема, зазначає, що премія входить до структури заробітної плавати працівника органу місцевого самоврядування. І якби не протиправне рішення відповідача №2 яким позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, вона продовжувала б отримувати щомісячну премію, яка призначалась у відсотковому співвідношенні до розміру її посадового окладу, так як й іншим працівникам виконавчого апарату та керівникам самостійних відділів та управлінь Дубенської міської ради.

Щодо наявності підстав для закриття провадження у справ зазначає, що адміністративна справа 460/12665/24, яка наразі розглядається судом, відкрита за позовом ОСОБА_1 до тих самих відповідачів, що і справа №460/1195/24, проте з іншим предметом та з інших підстав, а саме: визнання протиправними та скасування розпоряджень міського голови Дубенської міської ради Василя Антонюка з січня по серпень 2024 року «Про преміювання» (8 розпоряджень) в частині «не встановлення премії начальнику управління освіти ОСОБА_1 у зв`язку з дисциплінарним стягненням (розп. міського голови від 10.01.2024 №3-к)» в зв`язку з тим, що підстава винесення таких розпоряджень у вказаній частині, а саме розпорядження Відповідача 2 №3-к від 10.01.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 » , визнано судом протиправним та скасовано. Як наслідок, така обставина, як скасування підстави, що спричинила для позивачки настання негативних наслідків у вигляді недоотримання частини заробітної плати у вигляді щомісячних премій, про що безпосередньо було вказано у всіх оскаржуваних розпорядженнях Відповідача 2, тобто її «законних очікувань» з приводу матеріального забезпечення, слугує підставою для відновлення її порушених прав у вигляді нарахування та виплати частини заробітної плати у вигляді щомісячних премій як упущеної вигоди.

03.12.2024 представником позивача долучено до матеріалів справи розпорядження міського голови за 2022-2024 роки про преміювання працівників апарату міської ради.

Ухвалою суду від 17.12.2024 провадження в адміністративній справі №460/12665/24 за позовом ОСОБА_1 до Дубенської міської ради, міського голови м. Дубно Антонюка Василя Михайловича про визнання протиправними та скасування наказів в частині, стягнення збитків закрито в частині позовних вимог щодо зобов`язання Дубенської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 завдані їй матеріальні збитки у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, як упущеної вигоди, в розмірі 14837,07 грн. за період січня 2024 - березня 2024.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Відповідно до розпорядження міського голови м. Дубно Василя Антонюка від 29.06.2021 №85-к ОСОБА_1 працює в Дубенській міській раді на посаді начальника управління освіти Дубенської міської ради з 01 липня 2021 року.

За період з 01.01.2020 по 30.06.2023 в управлінні освіти Дубенської міської ради Управлінням Західного офісу Держаудитслужби Рівненської області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності, за результатами якої складено Акт ревізії № 13-17-03-06/18 від 05.12.2023 р. та поставлена вимога про усунення виявлених порушень законодавства №131703-14/3317-2023 від 14.12.2023 р.

18.12.2023 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби Рівненської області було направлено до Дубенської міської ради лист за № 131703-13/3355-2023 про результати ревізії управління освіти Дубенської міської ради.

29.12.2023 за № 3110 у відповідь на лист Управління Західного офісу Держаудитслужби Рівненської області за № 131703-13/3355-2023 про результати ревізії управління освіти Дубенської міської ради та резолюції міського голови Василя Антонюка від 19.12.2023, управлінням освіти Дубенської міської ради було надано письмові пояснення щодо результатів ревізії.

10 січня 2024 року міським головою м. Дубно ОСОБА_3 було видано розпорядження №3-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 ».

Вказані обставини встановлені рішення суду від 10.04.2024 у справі №460/1195/24, яке набрало законної сили, а том в силу вимог ст.78 КАС України доказуванню не підлягають.

Не погоджуючись із вище вказаним розпорядженням №3-к від 10.01.2024, Позивачка звернулась до суду з позовом до Дубенської міської ради Рівненської області, міського голови м. Дубно ОСОБА_4 , в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження міського голови м. Дубно Василя Антонюка №3-к від 10 січня 2024 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності;

- стягнути з відповідачів матеріальні збитки за не виплачену додаткову винагороду у вигляді щомісячних премій, в зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення;

- стягнути з відповідачів матеріальні збитки та моральну шкоду за рахунок бюджетних асигнувань Дубенської міської ради;

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Розпорядження міського голови м. Дубно Василя Антонюка №3-к від 10 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності

Стягнуто з Міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки за не виплачену додаткову винагороду у вигляді щомісячних премій за січень, лютий та березень 2024 року, в зв`язку з накладенням на неї дисциплінарного стягнення, в сумі 14837, 07 грн., матеріальні збитки за витрати на лікування в сумі 425,19 грн., моральну шкоду в розмірі 20000 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2024 апеляційну скаргу міського голови м. Дубно ОСОБА_4 та Дубенської міської ради, яка приєдналася до апеляційної скарги, задоволено частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в частині задоволення позову про стягнення з Дубенської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки за не виплачену додаткову винагороду у вигляді щомісячних премій за січень, лютий та березень 2024 року, в зв`язку з накладенням на неї дисциплінарного стягнення, в сумі 14 837, 07 грн скасовано, та прийнято постанову, якою в задоволені позову в цій частині відмовлено.

В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року залишено без змін.

При цьому, за період з січня 2024 по серпень 2024 року, відповідно до розпоряджень міського голови Дубенської міської ради Василя Антонюка від 19.01.2024 №13-к «Про преміювання», від 23.02.2024 №29-к «Про преміювання», від 25.03.2024 №38-к «Про преміювання», від 25.04.2024 №44-к «Про преміювання», від 27.05.2024 №55к «Про преміювання», від 27.06.2024 №68к «Про преміювання», від 25.07.2024 №80к «Про преміювання», від 26.08.2024 №95к «Про преміювання» ОСОБА_1 не була встановлена у зв`язку з дисциплінарним стягненням (розп. міського голови від 10.01.2024 №3-к)».

Позивач, у зв`язку з тим, що підстава винесення розпоряджень міського голови про преміювання, а саме розпорядження Відповідача 2 №3-к від 10.01.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 » визнано судом протиправним та скасовано, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зауважує наступне.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в органах та на посадах місцевого самоврядування унормовані, насамперед, приписами Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування (далі Закон №2493-III).

Згідно зі статті 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

В статті 4 Закону №2493-III зазначено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах:

служіння територіальній громаді;

поєднання місцевих і державних інтересів;

верховенства права, демократизму і законності;

гуманізму і соціальної справедливості;

гласності;

пріоритету прав та свобод людини і громадянина;

рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки;

професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків;

дотримання прав місцевого самоврядування;

правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування;

захисту інтересів відповідної територіальної громади;

фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету;

самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

За приписами статті 7 Закону №2493-III посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України Про запобігання корупції та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону №2493-III основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є:

додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

додержання прав та свобод людини і громадянина;

збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;

сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі;

шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Згідно із частинами другою та третьою статті 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Аналогічні положення викладено у статті 15 Закону України Про оплату праці (далі Закон №108/95-ВР).

Відповідно до змісту статті 2 Закону 108/95-ВР у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інші заохочувальні та компенсаційні виплати належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до статті 21 Закону №2493-III посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет. Групи за оплатою праці працівників виконавчих апаратів обласних рад, виконавчих органів міських рад встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, умови оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади врегульовано положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова № 268).

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, надано права, у межах затвердженого фонду оплати праці, зокрема здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Так, премія виплачується понад основну заробітну плату, як стимулювання та заохочення за успішну трудову діяльність.

Суд зауважує, що оскаржувані розпорядження міського голови щодо преміювання працівників апарату міської ради винесені за результатами (підсумками) роботи у відповідному місяці.

Відповідно до розпоряджень міського голови Дубенської міської ради Василя Антонюка

від 19.01.2024 №13-к «Про преміювання»,

від 23.02.2024 №29-к «Про преміювання»,

від 25.03.2024 №38-к «Про преміювання»,

від 25.04.2024 №44-к «Про преміювання»,

від 27.05.2024 №55к «Про преміювання»,

від 27.06.2024 №68к «Про преміювання»,

від 25.07.2024 №80к «Про преміювання»,

від 26.08.2024 №95к «Про преміювання» ОСОБА_1 не була встановлена премія.

В якості підстави зазначено: у зв`язку з дисциплінарним стягненням (розп. міського голови від 10.01.2024 №3-к)».

На час вирішення спірних правовідносин, розпорядження міського голови від 10.01.2024 №3-к визнане протиправним та скасовано рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/1195/24.

Так, суд погоджується з позицією відповідача, що розмір щомісячної премії залежить від виконання показників роботи та особистого внеску в загальні результати роботи. Оцінка таких показників роботи та результатів виконання посадових обов`язків є питаннями, які входять до компетенції виключно міського голови.

Отже, як вірно наголошує відповідач, питання виплати премії працівникам вирішується міським головою відповідно до особистого вкладу працівника в загальні результати роботи, а також в межах коштів передбачених кошторисом на преміювання та економії фонду оплати праці, а тому така виплати не є обов`язковою.

Суд погоджується, що визначення розміру та виплата таких доплат (премії) є дискреційними повноваженнями керівника відповідного органу і суд не вправі перебирати на себе повноваження у вигляді визначення права та виплату чи не виплату інших заохочувальних та компенсаційних виплат відповідному працівнику

Однак, суд зауважує, що в даному випадку, підставою невиплати премії позивачу слугувало розпорядження міського голови, яке скасоване, а не негативна оцінка показників роботи позивача.

Відтак, суд дійшов висновку про доцільність скасування оскаржуваних розпоряджень міського голови в частині не встановлення ОСОБА_1 премії.

У розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Ефективний засіб правого захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що знайшло своє підтвердження в чисельних висновках Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02) спосіб захисту, що вимагається ст. 13 зазначеної Конвенції, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 16.05.202023 року у справі № 380/3195/22, відповідно до якої у разі, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

В даному випадку, суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Дубенської міської ради повторно вирішити питання преміювання ОСОБА_1 за період квітня серпня 2024 року за підсумками її роботи у відповідному місяці.

Водночас, суд зазначає, що таких спосіб захисту прав позивача не буде втручанням в дискреційні повалення відповідача.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних розпоряджень, а тому такі розпорядження підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є часткового обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачкою при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 8720,64 грн. (за майнову вимогу - 968,96 грн., за немайнові вимоги - 7751,68 грн.), що документально підтверджується квитанцією, а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню в відповідачем, яким прийнято оскаржувані рішення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до абзаців 1-2 частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 16.10.24 № 87/24 в порядку та на умовах, визначених цим договором, ОСОБА_1 доручає, а АБ Альонової Мар`яни АСТРЕЯ приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги, спрямованої для юридичного (судового) вирішення спірних правовідносин.

Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до наведених норм законодавства, договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладанні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до умов Договору сторонами узгоджено склад, обсяг та вартість послуг адвоката. Зокрема, вартість наданих юридичних послуг оцінена у 10 000 грн. (пункт 4.1)

Відповідно до розрахунку вартості послуг, вартість послуг розрахована як вивчення документів з правовим аналізом 3000 грн., написання позову 7000 грн.

На виконання вказаного договору, позивачем відповідно до виставлено рахунку року здійснено оплату юридичних послуг та перераховано грошові кошти у сумі 10000 грн. 00 коп. без ПДВ, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №10 від 16.10.2024.

Основними критеріями для прийняття судом рішення по відшкодуванню заявлених витрат по наданню правової допомоги адвокатом пов`язаної з розглядом справи є - реальність витрат, розумність їхнього розміру та співмірність зі складністю цієї справи.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами віднесена судом першої інстанції на підставі статті 12 КАС України до справ незначної складності, а тому підготовка позовної заяви по суті у даній справі вимагала середнього обсягу юридичної роботи (проте не надмірного, значного).

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що витрачений адвокатом ресурс та час, в процесі надання правової допомоги у даній справі, та сплачена позивачем за вказані послуги їх вартість 10000,00 грн не є співмірні одні з одним.

Частиною 7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, питання про співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Частиною другою ст. 124 КАС України установлено, що за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відтак, на користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження міського голови Дубенської міської ради Василя Антонюка від 19.01.2024 №13-к «Про преміювання», від 23.02.2024 №29-к «Про преміювання», від 25.03.2024 №38-к «Про преміювання», від 25.04.2024 №44-к «Про преміювання», від 27.05.2024 №55к «Про преміювання», від 27.06.2024 №68к «Про преміювання», від 25.07.2024 №80к «Про преміювання», від 26.08.2024 №95к «Про преміювання» в частині «не встановлення премії начальнику управління освіти ОСОБА_1 у зв`язку з дисциплінарним стягненням (розпорядження міського голови від 10.01.2024 №3-к)».

Зобов`язати Дубенську міську раду повторно розглянути питання преміювання ОСОБА_1 за період квітня серпня 2024 року за підсумками її роботи у відповідному місяці.

Стягнути з Дубенської міської ради на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7751,68 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17 грудня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Дубенська міська рада Рівненської області (вул. Замкова, 4,м.Дубно, Дубенський район, Рівненська область,35603, код ЄДРПОУ 05391063)

Відповідач: Міський голова м.Дубно ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 )

Суддя В.В. Щербаков