Рішення

від 21.12.2007 по справі 4/467

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/467

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "21" грудня 2007 р.Справа №  4/467

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/ 467

за позовом: приватного підприємства "Ватис", с. Стави, Кагарлицького району Київської області   

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "СТР-К",                    м. Кіровоград     

про стягнення 30000 грн.  

Представники сторін :

від позивача: Васильчук С.Л., наказ № 1 від 19.01.04 ;

від відповідача:  участі не брали.  Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином  повідомлявся у  відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Поштове відправлення  №2006909  повернуте органами поштового зв'язку  з відміткою про те, що організація  відповідача вибула з даної адреси.

При цьому, господарським судом враховується, що  до  повноважень господарських судів не  віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця  проживання  фізичних осіб- учасників судового процесу на час  вчинення  тих  чи інших  процесуальних дій. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої  кореспонденції, повернуті органами зв'язку з  позначками “адресат вибув”,  “адресат  відсутній” і т.п. можуть   вважатись належними  доказами виконання  господарським  судом обов'язку  щодо  повідомлення учасників судового процесу  про вчинення  цим судом обов'язку  щодо  повідомлення учасників судового  процесу про вчинення цим  судом певних процесуальних  дій.

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено  позов про  стягнення  з  Товариства з обмеженою відповідальністю "СТР-К",  м. Кіровоград      на користь   Приватного підприємства "Ватис", с. Стави, Кагарлицького району Київської області   заборгованості    за поставлений товар на суму  30000 грн. основного боргу  та  судових витрат.

Позивач  позовні вимоги підтримав повністю.

Господарський суд вважає за можливе провести розгляд справи  в порядку ст. 75 ГПК України за наявними у справі  матеріалами та при даній   явці  сторін.

Дослідивши  матеріали  справи та  правовідносини  між учасниками спору і  надавши  їм правову оцінку, господарський  суд -,

                                             ВСТАНОВИВ :

Між сторонами спору 19.07.2007 року  укладено  договір  поставки  № 19/МП-07-07 (в подальшому договір)  предметом якого визначено проведення   господарських операцій по передачі, прийманню та оплаті  вартості   борошна пшеничного   1 сорту  в кількості   60 тонн.

Згідно до  розділу 3  договору (п.п.3.1,3.2)  ціна товару  визначається   в  розмірі  1550 грн. за 1 тонну, а загальна сума договору складає  93000 грн.

При укладанні  договору  сторони  згідно п.5.1 погодили  проведення оплати   вартості товару  в розмірі  100% протягом 1 банківського дня   шляхом перерахування грошових коштів  на розрахунковий  рахунок позивача  з моменту   отримання товару на склад  отримувача.

Виконуючи умови  договору, згідно до  накладної  № 6  від  19.07.2007 року    на  підставі  довіреності  НБВ №426704 від   19.07.2007 року   відповідач     через   повноважного представника  Майбороду  О.М.  отримав у позивача   борошно   пшеничне   в кількості  20 тонн на суму  31000 грн. включаючи ПДВ.

На виконання умов договору  відповідачем проведено оплату шляхом   перерахування на розрахунковий рахунок  позивача 1000 грн., у зв'язку з чим  виникла заборгованість по оплаті за отриманий товар починаючи з  23.07.2007 року в розмірі  30000 грн.

Відповідач  прийняв поставлений  товар повністю без зауважень чи  заперечень,   що підтверджується  підписом та печаткою  відповідача  на  накладній №6 від 19.07.2007 року (а.с.9).

Прийняття  продукції  відповідачем не оспорюється.

Однак, в свою чергу,   відповідач не виконав умови  п.5.1  договору, а саме  оплатив вартість отриманого товару  лише частково на суму 1000 грн.

Дослідивши матеріали  справи  та  проаналізувавши правовідносини, що  виникли між  учасниками  спору, господарський  суд  приходить  до  переконання, що  позовні вимоги  підлягають  до  повного   задоволення, оскільки, господарський суд вважає  обґрунтованими  вимоги  про стягнення  суми основного боргу в розмірі  30000 грн.

Такий   висновок  господарський  суд зробив  на підставі  наступного.

Господарський суд вважає, що   викладені   умови  договору, права та обов'язки  сторін, порядок виконання  договору,   дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено  договір купівлі-продажу.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,  господарський суд вважає, що  між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв поставлений товар    повністю, але не  виконав  свої  зобов'язання  по  оплаті   поставленого  партіями  товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в  податкові та видатковій  накладних  (а.с. 9-10).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за  несвоєчасне виконання  грошового  зобов'язання.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату  поставлених  позивачем  партії  товару   на суму  30000 грн.

Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  оплаті  поставленого  та  отриманого  товару.

Позивач правомірно просить стягнути основний борг  в  розмірі 30000 грн.  з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.  Господарським судом приймається до уваги, що   при проведенні господарської операції  по передачі  відповідачу   товару за  накладною  №6  від 19.07.2007 року   сторонами  було дотримано вимоги  по  оформленню  бухгалтерських документів, оскільки  вказана накладна  має   підпис   отримувача товару, дані  про  довіреність отримувача та  інші необхідні реквізити і  тому  визнається судом в якості  доказу   передачі- отримання товару.  Виходячи  з   припису ст. 43  ГПК України   про те, що господарський суд оцінює докази  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному розгляді   в  судовому процесі всіх  обставин справи в  їх сукупності та керуючись законом, господарським  судом  визнається   доведеним  матеріалами справи  факт приймання_ передачі  матеріальних  цінностей   позивачем відповідачу  на загальну суму  31000  грн.          Про наявність вказаних правовідносин  засвідчує поведінка  відповідача, який передав   позивачу довіреність на отримання матеріальних  цінностей,  частково оплатив  отриманий товар  та розпорядився ним на свій  розсуд.  

Таким чином, сторонами  виконано в  повному обсязі  вимоги   про   порядок  відображення в  документах  бухгалтерського обліку господарських  операцій,   передбачений  Законом України   “Про бухгалтерський  облік  та  фінансову   звітність в  Україні” та Наказом  Міністерства  фінансів  України від 24.05.1995   року  “ Про затвердження  Положення  про  документальне  забезпечення записів  у  бухгалтерському  обліку.”   Єдиним належним та  допустимим  доказом здійснення  господарської  операції  може бути саме  первинний  документ з  суворо  визначеними  Законом  реквізитами:  назвою підприємства, установи від  імені  якої  складено   документ, назва документа (форми),  код форми,  дата і місце  складання, зміст  господарської  операції та  її вимірники (у  натуральному  і  вартісному  виразі), посади,  прізвища, підписи  осіб,  відповідальних  за  здійснення господарської операції і  складання первинного  документа, особистий  підпис або інші  дані, які дають  змогу  ідентифікувати осіб, які  брали  участь  у господарській  операції.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача  повністю, оскільки  через невиконання відповідачем умов договору  позивач  був  змушений звертатись до суду за  захистом своїх прав і  поніс  додаткові  витрати.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84, 116, 117 ГПК  України, господарський суд,                                                             

                                         В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити  повністю.

Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю "СТР-К", м. Кіровоград пров. Центральний, 3 (р/р 26006301100038 в КФ ТОВ ВТБ банк м. Кіровоград, МФО 323000, код 33615219) заборгованість за  отриманий товар в розмірі  30000 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі  300 грн. та  витрати на  інформаційно- технічне  забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.  на користь   приватного підприємства "Ватис", с. Стави, Кагарлицького району Київської області вул. Нова, 6  (р/р 2600101040031 в АКБ "ПравексБанк" м. Київ, МФО 321983, код 32619376).

Наказ  видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                            Ю.І. Хилько