Постанова

від 17.12.2024 по справі 380/3197/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3197/24 пров. № А/857/22975/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року (головуючий суддя Братичак У.В., м. Львів) у справі № 380/3197/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу: періоди безпосередньої участі в антитерористичній операції та у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 08.11.2014 по 18.08.2015, з 08.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 22.06.2022; з 19.07.2022 по 31.07.2022; з 01.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 14.09.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 08.11.2022; з 10.12.2022 по 11.12.2022; з 15.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 10.01.2023 у трикратному розмірі (з кратного обчислення один місяць служби за три місяці) та періоду роботи в Державному підприємстві «Волиньвугілля» з 25.09.2020 по 13.06.2023 в зв`язку з несплатою єдиного соціального внеску протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 25.09.2020 року по 13.06.2023 року в Державному підприємстві «Волиньвугілля» та зарахувати заробіток за вказаний період; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу періоди безпосередньої участі в антитерористичній операції та у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 08.11.2014 по 18.08.2015, з 08.04.2022 по 30.04.2022; з 01.09.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 22.06.2022; з 19.07.2022 по 31.07.2022; з 01.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 14.09.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 08.11.2022; з 10.12.2022 по 11.12.2022; з 15.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 10.01.2023 у трикратному розмірі (з кратного обчислення один місяць служби за три місяці); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 05.01.2024 року (дня звернення) перерахунок та виплату пенсії по віку з урахуванням зарахованого страхового стажу, відповідно до висновків суду у даній справі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до його страхового стажу періодів безпосередньої участі в антитерористичній операції та у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 08.11.2014 по 18.08.2015, з 08.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 22.06.2022; з 19.07.2022 по 31.07.2022; з 01.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 14.09.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 08.11.2022; з 10.12.2022 по 11.12.2022; з 15.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 10.01.2023 на пільгових умовах - один місяць служби за три, а також періоду роботи в Державному підприємстві «Волиньвугілля» з 25.09.2020 по 13.06.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 05.01.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши при цьому до його страхового стажу періоди безпосередньої участі в антитерористичній операції та у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 08.11.2014 по 18.08.2015, з 08.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 22.06.2022; з 19.07.2022 по 31.07.2022; з 01.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 14.09.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 08.11.2022; з 10.12.2022 по 11.12.2022; з 15.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 10.01.2023 на пільгових умовах - один місяць служби за три, а також період роботи в Державному підприємстві «Волиньвугілля» з 25.09.2020 по 13.06.2023, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що страховий стаж позивача обчислений по 31.12.2020 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Форми ОК-5 за даними про сплату страхових внесків і становить 40 років 06 місяців 18 днів, в тому числі 2 роки 03 місяці 29 днів - пільговий стаж роботи за Списком №1 (стаж на підземних роботах). Щодо періоду роботи в Державному підприємстві «Волиньвугілля» зазначає, що такий не зараховано до страхового стажу та не враховано заробітну плату за вказаний період, оскільки підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Також вказує, що чинним законодавством не передбачено зарахування у трикратному розмірі періоду проходження військової служби при обчисленні пенсії відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 12.04.2018 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-ІV з 55 років.

Позивач 04.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії, зокрема, зарахувавши до страхового стажу період його роботи з 25.09.2020 по 13.06.2023 на Державному підприємстві «Волиньвугілля», а також зарахувавши до страхового стажу у трикратному розмірі періоди його безпосередньої участі в антитерористичній операції та у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 08.11.2014 по 18.08.2015; з 08.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 22.06.2022; з 19.07.2022 по 31.07.2022; з 01.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 14.09.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 08.11.2022; з 10.12.2022 по 11.12.2022; з 15.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 10.01.2023.

Відповідач листом від 18.01.2024 відмовив позивачу в перерахунку пенсії. Вказана відмова мотивована тим, що чинним законодавством не передбачено зарахування у трикратному розмірі періоду проходження військової служби в особливий період при обчисленні пенсії відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також тим, що за період роботи з 25.09.2020 по 13.06.2023 на Державному підприємстві «Волиньвугілля», підприємством не були сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся в суд з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Статтею 115 Закону № 1058-ІV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Як вже було встановлено, позивачу призначена дострокова пенсія за віком, як учаснику бойових дій, з 55 років.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення № 530), яке затверджено наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку суду апеляційної інстанції, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у подібних спірних правовідносинах у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17, від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а, від 31.08.2022 у справі № 185/6919/16-а, від 18.01.2023 у справі № 1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі № 160/6146/19.

Як вбачається з довідки Військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 13.10.2015 №4/1536, позивач в період з 08.11.2014 по 18.08.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Також довідкою Військової частини НОМЕР_2 підтверджується, що позивач в періоди з 08.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 22.06.2022; з 19.07.2022 по 31.07.2022; з 01.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 14.09.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 08.11.2022; з 10.12.2022 по 11.12.2022; з 15.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 10.01.2023 приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії).

Отже, за встановлених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди проходження військової служби, протягом якого позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції та заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а саме, з 08.11.2014 по 18.08.2015, з 08.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 22.06.2022; з 19.07.2022 по 31.07.2022; з 01.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 14.09.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 08.11.2022; з 10.12.2022 по 11.12.2022; з 15.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 10.01.2023 підлягають зарахуванню до стажу у пільговому (кратному) обчисленні один місяць служби за три місяці.

Щодо періоду роботи позивача на Державному підприємстві «Волиньвугілля» з 25.09.2020 по 13.06.2023.

Пунктом 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону №1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини 1 статті 16 Закон № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до положень статті 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Крім того, при вирішенні спору апеляційний суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 25.09.2020 по 13.06.2023 працював на Державному підприємстві «Волиньвугілля» виконуючим обов`язки генерального директора, що підтверджується копією його трудової книжки серії НОМЕР_3 .

Наведене визнається відповідачем.

Однак, вказаний період не зараховано до страхового стажу у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Таким чином, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періоду роботи з 25.09.2020 по 13.06.2023 на Державному підприємстві «Волиньвугілля».

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 380/3197/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар