Постанова

від 17.12.2024 по справі 380/471/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 380/471/24

адміністративне провадження № К/990/23853/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Львівської міської ради

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 (у складі колегії суддів: Курильця А.Р (суддя-доповідач), Матковської З.М., Мікули О.І.)

у справі №380/471/24

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

до Львівської міської ради

про визнання протиправними та нечинними ухвал,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 звернулися з позовом до Львівської міської радив якому просили:

1.1. визнати протиправними та нечинними ухвали Львівської міської ради про резервування земельних ділянок від 23.08.2023 №№ 3800, 3801, 3802, 3803, 3804, 3805, 3806, 3807 та від 28.09.2023 №№ 3936, 3937, 3938, 3939.

2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даним позовом.

3. 15.02.2024 представник позивачів подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом заборони Львівській міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи: 04055896; адреса: площа Ринок, буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79008) та її структурним підрозділам вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення, у тому числі, але не виключно надання дозволів на розробку проектів землеустрою, затвердження проектів землеустрою, розробку будь-якої документації із землеустрою, в тому числі технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, оголошення аукціонів, конкурсів або торгів щодо викупу або передачі в оренду, прийняття рішень щодо передачі в оренду, емфітевзис, власність, володіння або користування, укладення договорів купівлі-продажу та/або оренди чи емфітевзису щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4622710200:10:000:0382, 4622710200:10:000:0372, 4622710200:10:000:0381, 4622710200:10:000:0373, 4622710200:10:000:0453, 4622710200:10:000:0477, 4622710200:10:000:0383, 4622710200:10:000:0384, 4622710200:10:000:0374, 4622710200:10:000:0375, 4622710200:10:000:0376, 4622710200:10:000:0379.

4. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Приймаючи вказане судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

4.1. До заяви про забезпечення позову представник позивачів не додав жодних доказів прийняття Львівською міською радою рішень або ж вчинення дій, які б свідчили про наміри Львівської міської ради у будь-який спосіб розпорядитися земельними ділянками з кадастровими номерами 4622710200:10:000:0382, 4622710200:10:000:0372, 4622710200:10:000:0381, 4622710200:10:000:0373, 4622710200:10:000:0453, 4622710200:10:000:0477, 4622710200:10:000:0383, 4622710200:10:000:0384, 4622710200:10:000:0374, 4622710200:10:000:0375, 4622710200:10:000:0376, 4622710200:10:000:0379. Тому доводи представника позивачів у цій частині є лише припущеннями, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Відтак суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів неможливості виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

4.2. Щодо покликань представника позивачів на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних ухвал, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) оскаржуваних ухвал підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Сам собою факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів позивачів, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. З огляду на наведене суд першої інстанції не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивачів.

4.3. Крім того суд першої інстанції вказав, що відповідно до вимог пункту 5 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Як слідує зі змісту наданих представником позивача відомостей з Державного реєстру речових прав підставою реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 4622710200:10:000:0382, 4622710200:10:000:0372, 4622710200:10:000:0381, 4622710200:10:000:0373, 4622710200:10:000:0453, 4622710200:10:000:0477, 4622710200:10:000:0383, 4622710200:10:000:0384, 4622710200:10:000:0374, 4622710200:10:000:0375, 4622710200:10:000:0376, 4622710200:10:000:0379, щодо яких позивач просить заборонити Львівській міській раді вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення, зазначено, серед іншого, ухвалу Львівської міської ради від 27.12.2023 № 4188 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки) у с. Малі Підліски», яка, однак, не є предметом оскарження у цій справі.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 скасовано. Заяву представника позивачів про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Львівській міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи: 04055896; адреса: площа Ринок, буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79008) вчиняти будь-які дії щодо відчуження, поділу та об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 4622710200:10:000:0382, 4622710200:10:000:0372, 4622710200:10:000:0381, 4622710200:10:000:0373, 4622710200:10:000:0453, 4622710200:10:000:0477, 4622710200:10:000:0383, 4622710200:10:000:0384, 4622710200:10:000:0374, 4622710200:10:000:0375, 4622710200:10:000:0376, 4622710200:10:000:0379, визначених рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 в справі №380/9664/20 до ухвалення рішення в справі №380/471/24. Приймаючи вказане судове рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

5.1. Зі змісту оскаржуваної ухвали, необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що оскаржуваними ухвалами Львівської міської ради зарезервовано земельні ділянки з кадастровими номерами 4622710200:10:000:0382, 4622710200:10:000:0372, 4622710200:10:000:0381, 4622710200:10:000:0373, 4622710200:10:000:0453, 4622710200:10:000:0477, 4622710200:10:000:0383, 4622710200:10:000:0384, 4622710200:10:000:0374, 4622710200:10:000:0375, 4622710200:10:000:0376, 4622710200:10:000:0379. Надалі Львівська міська рада прийняла ухвалу від 27.12.2023 № 4188 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки) у с. Малі Підліски», якою ухвалила зареєструвати за Львівською міською територіальною громадою право комунальної власності на нерухоме майно (земельні ділянки). На підставі зазначеної ухвали Львівської міської ради 11.01.2024 та 16.01.2024 зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки з указаними вище кадастровими номерами. На переконання представника позивачів, виникнення у Львівської міської ради права власності на зазначені земельні ділянки створює правомірні підстави для прийняття Львівською міською радою будь-яких рішень щодо розпоряджання такими земельними ділянками, в тому числі, але не виключно надання дозволів на розробку проектів землеустрою іншим особам, затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передання у власність, надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, оголошення проведення аукціону, конкурсу щодо викупу та передачі таких земельних ділянок в оренду, емфітевзис, володіння або користування, укладення договорів купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, що в майбутньому унеможливить виникнення у позивачів права власності на ці земельні ділянки попри існування у них права правомірного очікування на ці ж земельні ділянки. Виникнення у третіх осіб права власності, володіння чи користування на такі земельні ділянки зумовить необхідність ініціювання позивачами нових судових проваджень з використанням інших способів захисту, зокрема, визнання нечинними правочинів, за якими третіми особами набуто у власність, володіння чи користування земельні ділянки; скасування рішень Львівської міської ради тощо. Отже, у позивачів виникають обґрунтовані побоювання та очікування, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову Львівська міська рада зможе вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо передання у власність, володіння чи користування третім особам земельних ділянок з кадастровими номерами 4622710200:10:000:0382, 4622710200:10:000:0372, 4622710200:10:000:0381, 4622710200:10:000:0373, 4622710200:10:000:0453, 4622710200:10:000:0477, 4622710200:10:000:0383, 4622710200:10:000:0384, 4622710200:10:000:0374, 4622710200:10:000:0375, 4622710200:10:000:0376, 4622710200:10:000:0379, що фактично знівелює будь-яке значення звернення позивачів із позовом про визнання протиправними та нечинними ухвал про резервування земельних ділянок та в подальшому унеможливить ефективний захист законних прав та інтересів позивачів щодо реалізації права правомірного очікування позивачів стосовно набуття таких земельних ділянок у власність.

5.2. Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі № 380/9664/20, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо незатвердження позивачам проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Дублянської міської ради Жовківського району, з кадастровими номерами 4622710200:10:000:0382, 4622710200:10:000:0372, 4622710200:10:000:0381, 4622710200:10:000:0373, 4622710200:10:000:0453, 4622710200:10:000:0477, 4622710200:10:000:0383, 4622710200:10:000:0384, 4622710200:10:000:0374, 4622710200:10:000:0375, 4622710200:10:000:0376, 4622710200:10:000:0379 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Зобов`язано Львівську міську раду вирішити питання щодо затвердження проекту землеустрою з відведення вказаних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства розташованих на території Дублянської міської ради Жовківського району (за межами населеного пункту), та надання їх у власність позивачам з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Також встановлено, що в подальшому, Львівською міською радою не прийнято рішень на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі № 380/9664/20, а натомість оскаржуваними ухвалами Львівської міської ради зарезервовано земельні ділянки з кадастровими номерами 4622710200:10:000:0382, 4622710200:10:000:0372, 4622710200:10:000:0381, 4622710200:10:000:0373, 4622710200:10:000:0453, 4622710200:10:000:0477, 4622710200:10:000:0383, 4622710200:10:000:0384, 4622710200:10:000:0374, 4622710200:10:000:0375, 4622710200:10:000:0376, 4622710200:10:000:0379. Надалі Львівська міська рада прийняла ухвалу від 27.12.2023 № 4188 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки) у с. Малі Підліски», якою ухвалила зареєструвати за Львівською міською територіальною громадою право комунальної власності на нерухоме майно (земельні ділянки).

Львівською міською радою уже після звернення позивачами до суду із заявою про забезпечення позову 28.03.2024 на пленарному засіданні 25-ї сесії прийнято Ухвалу № 4699 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок», якою міська рада ухвалила надати управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок у с. Малі Підліски у земельну ділянку загальною площею 14,000 га та земельну ділянку загальною площею 6,000 га., та забезпечити державну реєстрацію земельних ділянок, які утворяться внаслідок об`єднання земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Подати у встановленому порядку міській раді на затвердження технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок.

Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що згадані в ухвалі Львівської міської ради № 4699 від 28.03.2024 10 земельних ділянок є тими земельними ділянками на які претендують позивачі, та відносно яких існує й досі невиконане остаточне судове рішення у іншій справі №380/9664/20.

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, прийняття Львівською міською радою зазначеної Ухвали підтверджує викладені позивачами у заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі твердження щодо неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову про визнання протиправними та нечинними ухвал про резервування земельних ділянок та ефективним захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів. Так, у випадку виготовлення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок у дві земельні ділянки: загальною площею 14,000 га та загальною площею 6,000 га та її затвердження і наступної реєстрації земельних ділянок, які утворяться внаслідок такого об`єднання у Державному земельному кадастрі, неможливим буде виконання остаточного судового рішення у іншій справі №380/9664/20.

5.3. За позицією суду апеляційної інстанції реєстрація у Державному земельному кадастрі об`єднаних земельних ділянок повністю нівелює значення цього судового спору для позивачів і в такому випадку визнання протиправними і нечинними оскаржуваних ухвал про резервування земельних ділянок не відновить становища, яке існувало до їх прийняття, внаслідок чого позивачам доведеться у майбутньому ініціювати нові судові провадження з метою визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок та скасування запису у Державному земельному кадастрі про реєстрацію об`єднаних земельних ділянок. Затвердження технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок та реєстрації об`єднаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі робить можливим передачу об`єднаних земельних ділянок у власність, володіння або користування іншим особам.

5.4. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що заходи забезпечення адміністративного позову про вжиття котрих у заяві просить позивач, відповідають предмету позову, водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваних рішень відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

У випадку ж розпорядження Львівською міською радою цими земельними ділянками з наступним виникнення у третіх осіб права власності, володіння чи користування щодо них нівелюється будь-яке значення звернення позивачів до суду із позовною заявою про визнання протиправними та нечинними ухвал Львівської міської ради про резервування 12 земельних ділянок, щодо яких у позивачів виникло право правомірного очікування, оскільки навіть у випадку винесення судом рішення на користь позивачів, виконання такого рішення не забезпечить ефективний захист та поновлення порушених прав позивачів щодо реалізації права правомірного очікування на такі земельні ділянки.

Виникнення у третіх осіб права власності, володіння чи користування на такі земельні ділянки зумовить необхідність ініціювання позивачами нових судових проваджень з використанням інших способів захисту, зокрема, визнання нечинними правочинів, за якими третіми особами набуто у власність, володіння чи користування земельних ділянок; скасування рішень Львівської міської ради тощо. Зазначене суперечитиме принципу процесуальної економії, оскільки допускатиметься ініціювання нових судових провадження, фактично, з однією і тією ж метою реалізації права правомірного очікування позивачів стосовно набуття земельних ділянок у власність. Зазначене, окрім того, суперечитиме принципу верховенства права, в контексті якого необхідно запобігти ситуаціям, коли для вирішення одного спору потрібно ініціювати два і більше судових процеси.

5.5. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та враховуючи наявність зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог у даній справі, він вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони Львівській міській раді вчиняти будь-які дії щодо відчуження, поділу та об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 4622710200:10:000:0382, 4622710200:10:000:0372, 4622710200:10:000:0381, 4622710200:10:000:0373, 4622710200:10:000:0453, 4622710200:10:000:0477, 4622710200:10:000:0383, 4622710200:10:000:0384, 4622710200:10:000:0374, 4622710200:10:000:0375, 4622710200:10:000:0376, 4622710200:10:000:0379, визначених рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 в справі №380/9664/20, до ухвалення рішення в справі №380/471/24.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Відповідачем - Львівською міською радою, подано касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, залишити в силі ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2024. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції не було дотримано норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови.

6.1. Зокрема, скаржник наголошує, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті лише у межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Проте оскаржена постанова таким вимогам не відповідає, оскільки її дія виходить за межі правовідносин, щодо яких виник спір. У цій справі предметом спору є ухвали Львівської міської ради про резервування земельних ділянок, тобто індивідуальні акти суб`єкта владних повноважень. У разі задоволення такого позову оскаржені акти судовим рішенням визнаються протиправними і скасовуються та не підлягають виконанню.

6.2. Також відповідач вказує на відсутність ознак очевидної протиправності оскаржених ухвал Львівської міської ради, оскільки такі підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи по суті, а не під час вирішення питання забезпечення позову.

6.3. Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про можливу передачу земельних ділянок, щодо яких виник спір, у власність чи користування інших осіб з огляду на встановлену Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-ІХ заборону на вчинення відповідних дій суб`єктами владних повноважень під час дії воєнного стану.

7. Позивачами подано відзив на касаційну скаргу, в якому просять залишити її без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 залишити без змін.

7.1. На обґрунтування відзиву зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними і необґрунтованими. Стверджує, що у суду апеляційної інстанції були передбачені КАС України підстави вважати, що існує необхідність у вжитті заходів забезпечення даного адміністративного позову в спосіб, про який просив позивач.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Що стосується касаційного перегляду ухвал з питань забезпечення адміністративного позову, то колегія суддів Верховного Суду враховує норми частин 1-2 статті 341 КАС України, за якими суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

10. Згідно з частиною 2 цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

11. Частиною 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

12. Частиною 2 цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

13. Частиною 3 статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5).

14. При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам.

15. Цей висновок відповідає Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, згідно з якою рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

16. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

17. Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

18. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, правових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

19. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

20. Отже, при вирішенні питання про забезпечення адміністративного позову суд повинен здійснити оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

21. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

22. Висновки аналогічного змісту були неодноразово наведені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.07.2021 у справі №300/2540/19 та від 30.03.2021 у справі 420/4037/20.

23. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024, задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову з огляду на підтверджені твердження позивачів щодо неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову про визнання протиправними та нечинними ухвал про резервування земельних ділянок та позбавлення їх права на ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів. Крім того, цей суд зазначив, що заходи забезпечення адміністративного позову про вжиття яких у заяві просить позивач, відповідають предмету позову, водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

24. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що після прийняття оскаржених ухвал про резервування земельних ділянок від 23.08.2023 та 28.09.2023 відповідачем прийнято ухвалу від 27.12.2023 № 4188 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки) у с. Малі Підліски», якою ухвалила зареєструвати за Львівською міською територіальною громадою право комунальної власності на нерухоме майно (земельні ділянки), які були зарезервовані оскаржуваними ухвалами.

25. Крім того, суд встановив, що Львівською міською радою уже після звернення позивачами до суду із заявою про забезпечення позову 28.03.2024 на пленарному засіданні 25-ї сесії прийнято Ухвалу № 4699 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок», якою міська рада ухвалила надати управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок у с. Малі Підліски у земельну ділянку загальною площею 14,000 га та земельну ділянку загальною площею 6,000 га., та забезпечити державну реєстрацію земельних ділянок, які утворяться внаслідок об`єднання земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Подати у встановленому порядку міській раді на затвердження технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок. І згадані в ухвалі Львівської міської ради № 4699 від 28.03.2024 10 земельних ділянок є тими земельними ділянками на які претендують позивачі, та відносно яких існує й досі невиконане остаточне судове рішення у іншій справі №380/9664/20.

26. За таких обставин колегія суддів касаційного суду вважає, що на час розгляду заяви про забезпечення позову відповідачем прийнято дві ухвали щодо зарезервованих оскарженою ухвалою земельних ділянок, за якими виникли правовідносини щодо реєстрації права власності на земельні ділянки за Львівською міською радою та щодо об`єднання вказаних земельних ділянок. Зазначені ухвали не були предметом оскарження у цій справі, проте суд апеляційної інстанції заборонив вчиняти дії щодо об`єднання чи поділу земельних ділянок, які зарезервовані оскаржуваними в цій справі ухвалами. Відтак судом апеляційної інстанції ухвалена постанова про забезпечення позову в цій частині всупереч вимог пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України, за якою не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

27. Крім того, суд апеляційної інстанції забезпечив позов також шляхом заборони відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, щодо яких відповідачем прийнято оскаржувані ухвали про резервування. З цього приводу колегія суддів касаційного суду зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-ІХ: земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності можуть надаватися у користування лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється; земельні торги щодо прав оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності не проводяться. Відтак на час ухвалення судом рішення про забезпечення позову земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які оскаржуваними ухвалами зарезервовані, не могли бути відчужені відповідачем з огляду на заборону, встановлену Законом № 2145-ІХ.

28. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність установлених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову та помилково скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, яка відповідає закону. Вказане, відповідно до статті 352 КАС України, є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю і залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 352, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі № 380/471/24 про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони Львівській міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи: 04055896; адреса: площа Ринок, буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79008) вчиняти будь-які дії щодо відчуження, поділу та об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 4622710200:10:000:0382, 4622710200:10:000:0372, 4622710200:10:000:0381, 4622710200:10:000:0373, 4622710200:10:000:0453, 4622710200:10:000:0477, 4622710200:10:000:0383, 4622710200:10:000:0384, 4622710200:10:000:0374, 4622710200:10:000:0375, 4622710200:10:000:0376, 4622710200:10:000:0379, визначених рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 в справі №380/9664/20 до ухвалення рішення в справі №380/471/24 - скасувати.

Залишити в силі ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін