УХВАЛА
17 грудня 2024 року
м. Київ
справа №340/2563/23
адміністративне провадження № К/990/42841/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Білак М.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі № 340/2563/23 за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Великосеверинівської сільської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Великосеверинівської сільської ради (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним рішення Великосеверинівської сільської ради від 11 травня 2023 року № 02-16/244 про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ;
- зобов`язати Великосеверинівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області, в особі голови Сергія Левченка, зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року повернуто скаржнику.
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складів Верховного Суду уточненої касаційної скарги з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із зазначенням підстав для поновлення такого строку.
Так в ухвалі Верховного Суду від 20 листопада 2024 року скаржнику вказувалося, зокрема про не доведення наявності підстав касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки зазначені скаржником постанови Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 1540/4474/18, від 28 червня 2023 року у справі № 420/12209/22 ухвалені за інших фактичних обставин, а тому посилання заявника касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій було прийнято рішення у цій справі без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду є необґрунтованим. Крім того, Суд зауважував, що подана касаційна скарга не містить чітких обґрунтувань щодо наявності одного з випадків визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
04 грудня 2024 року від скаржника на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшла уточнена касаційна скарга на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі № 340/2563/23.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Уточнена касаційна скарга подана скаржником на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. У цьому контексті скаржник переконує, що відмова відповідача внести дані до реєстру територіальної громади про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 12 Закону України від 05 листопада 2024 року № 1871-ІХ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі), ґрунтуються на вимогах/принципах підзаконного акта (пункту 32 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265), а не Закону. Також стверджує, що окрім відсутності висновку Верховного Суду у вказаних правовідносинах є необхідність роз`яснення щодо правової колізії, що виникла між Законом та підзаконним актом у вказаній ситуації.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Норми, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування яких посилається скаржник, регулюють, зокрема порядок та підстави реєстрації місця проживання.
Водночас необхідно враховувати, що вирішуючи такі спори, суди застосовують положення статей в залежності від обставин, установлених у кожній конкретній справі.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, зокрема щодо оцінки як такого, що не є військово-обліковим документом та не свідчить про взяття ОСОБА_2 на військовий облік листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 квітня 2023 року № 1/2881, у якому, серед іншого, міститься інформація про те, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 внесено громадянина ОСОБА_2 до зведеного списку громадян, які підлягають приписці до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_1 в 2023 році. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди оцінювали вказаний лист в контексті необхідності разом із заявою про реєстрацію місця проживання надати, зокрема військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Отже, уточнена касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судового рішення у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд її за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з тим касаційна скарга не містить обґрунтувань щодо наявності одного з випадків визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Враховуючи, що справа № 340/2563/23 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 20 листопада 2024 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.
Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Суд роз`яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі № 340/2563/23 за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Великосеверинівської сільської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов М.В. Білак
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.12.2024 |
Оприлюднено | 18.12.2024 |
Номер документу | 123836563 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них: |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Єресько Л.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні