Рішення

від 05.12.2024 по справі 404/4441/22

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/4441/22

Номер провадження 2/404/1121/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючої судді - Варакіної Н.Б.

за участю секретаря Щербини А.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» (ЄДРПОУ 42139539, вул. Нововокзальна, 2, м. Київ, 03038) до ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» звернувся до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф230721-2 від 23.07.2021 року у розмірі 692972,35 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс»» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №Ф230721-2, згідно умов якого Кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти Позичальникові у сумі 500 000 грн. на умовахстроковості,зворотності,цільового характерувикористання,платності тазабезпеченості,а Позичальникзобов`язується повернутикредит тасплатити процентиза користуваннякредитом таінші нарахованісуми наумовах тав строки,встановленні цимДоговором. 21січня 2022року міжсторонами булоукладено Додатковуугоду №2до Договору,згідно умовякого булопродовжено строккредиту на33дні включнодо 22лютого 2022року,п.10.1визначено щедоговір дієдо 22лютого 2022року тавикладено таблицюрозрахунку загальноївартості кредитута реальноїрічної процентноїставки. Відповідно доп.3.1Договору,кредит надаєтьсяКредитодавцем шляхомДоговору,на рахунокПозичальника,який зазначенийу Договором,надати кредиту розмірі,визначеному п.1.1Договору.Позивач данийпункт Договорувиконав. 21січня 2022року відповідачвласноруч підписаврозписку,в якійзазначив,що отримавпозику всумі 500000грн.та зобов`язуєтьсяповернути цюсуму встрок до22лютого 2022року включно. Згідно п.4.2.2Договору Позичальникзобов`язується повернутиотриману сумукредиту увстановлені цимДоговором строки. п.4.2.3Договору Позичальникзобов`язується сплачуватипроценти зкористування кредитому строкивстановлені Договором. п.4.2.4Договору Позичальникзобов`язується своєчасносплачувати процентиз користування кредитомна умовахі впорядку передбаченимДоговором згідноГрафіку платежів,наведеного вДодатку №1до Договору. 22лютого 2022року відповідачсвої зобов`язання,передбачені Договоромне виконав. Станом на17серпня 2022року відповідачсвої зобов`язанняне виконавналежним чином,тому виниклазаборгованість урозмірі 692972,35грн.,з яких: 500 000 грн. залишок боргу за Договором, 192972,35 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

В подальшому, представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф230721-2 від 23.07.2021 року у розмірі 888589,31 грн., з яких: 500 000 грн. заборгованість за нарахованими відсотками 192972,35 грн., донараховані відсотки з 16.08.2022 року по 11.04.2023 року у розмірі 195616,96 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу до судового розгляду по суті.

24 січня 2024 року представником відповідача - адвокатом Глазковим А.С. подано відзив на позовну заяву, яким вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити. Вказав, що у п. 9.1 Договору позики зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 22.01.2022 року включно. Додатковою угодою№ 1від 21.01.2022року доДоговору позикине передбаченовнесення зміндо п.9.1Договору позики,відповідно доякого договірдіє до22.01.2022року включно. Внесення сторонамиДоговору позикизмін доГрафіку платежівне свідчитьпро домовленістьсторін Договорупозики пропродовження йогодії до22.02.2022року.Внесення зміндо Графікуплатежів маєлише інформаційнезначення длясторін цьогоДоговору,строки настанняпевних подійзгідно цьогоГрафіка неповинні суперечитиумов Договорупоруки вцілому.Отже,без внесеннясторонами зміндо п.9.1цього Договору,строк йогодії спливає22.01.2022року незалежновід того,що Сторонамив Графікуплатежів продовженодату видачікредиту до22.02.2022року.Окрім цього,зазначив,що позивачна підтвердженнянадання кредитувідповідачу врамках Договорупозики надавРозписку назагальну суму500000,00грн.,датованою 21.01.2022року.В тойже часдана розпискабула підписанавідповідачем саме26.01.2022року (позамежами строкудії Договорупозики,строк діїякого закінчився-22.01.2021року),про щосвідчить підписвідповідача наній.Будь-якихзауважень,щодо їїдатування відповідачем-26.01.2022року підчас їїпідписання упозивача невиникало. Зі змістурозписки вбачається,що відповідачотримала позикувід позивача,в особійого представника- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який діявна підставіДовіреності №942. Умовами Договоруне передбаченонадання позивачемкредиту відповідачув іншийспосіб,ніж визначеноп.1.6Договору позики. Матеріали позовної заяви також не містять доказів списання суми кредиту з рахунку Кредитодавця, як це передбачено п. 1.7 Договору позики. Просив у позові відмовити.

12 лютого 2024 року представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву. Вказав, що за своєюсуттю розпискапро отриманняв борггрошових коштівє документом,який боржниквидає кредиторуза договоромпозики,підтверджуючи якйого укладення,так іумови договору,а такожзасвідчуючи отриманнявід кредиторапевної грошовоїсуми аборечей. А тому, твердження позивача про відсутність доказів отримання коштів є безпідставними. Також відповідачем, на спростування суми заборгованості, альтернативний розрахунок заборгованості не надано, а отже погоджується з сумою заборгованості. Додатково зазначив, що відповідно до п. 3.1 Договору, кредит надається Кредитодавцем шляхом перерахування суми коштів, визначеної п. 1.1 Договору, на рахунок Позичальника, який зазначений у Договорі. 23.07.2021року ОСОБА_1 підписала:Згоду наобробку персональнихданих,Опитувальник клієнта-Фізичної особи.Також клієнтубув наданийпаспорт кредиту№ Ф230721-2,з якимпогодилась ОСОБА_1 ,та поставиласвої підписипро ознайомленняі вжепісля погодженняз усімаумовами булоукладено договірпро наданнякоштів упозику,в томучислі іна умовахфінансового кредиту№Ф230721-2. А отже, вважає, що в даному випадку відповідач, не надав до матеріалів справи належних та допустимих доказів, у тому числі і письмових, які б підтверджували факт порушення його прав та інтерес. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Окрім цього, подав заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, якою просив у разі задоволення позову стягнути з відповідача 50000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

22 квітня 2024 року представником відповідача - адвокатом Глазковим А.С. подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Плачинда К.О. позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у заяві, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Глазков А.С. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на підстави зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд позов задовольняє, із наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.07.2021 року ОСОБА_1 підписані згода на обробку персональних даних, опитувальник клієнта - Фізичної особи та наданий їй паспорт кредиту № Ф230721-2, з яким ОСОБА_1 погодилась, та поставила свої підписи про ознайомлення.

На підставі цього, 23 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс»» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №Ф230721-2, згідно умов якого Кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у сумі 500 000 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші нараховані суми на умовах та в строки, встановленні цим договором (п. 1.1 Договору).

Сторони погодили процентну ставку в розмірі 60 % річних за кожен день користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту. Сторонами погоджено механізм зміни розміру нарахування відсотків за користування кредитом, що визначено в п. 4.2.4, п. 5.4, п. 5.5 та п. 5.6 Договору. Даний механізм застосовується автоматично при наявності передбачених договором підстав для його застосування, є виключним наслідком неналежного виконання позичальником умов Договору та діє до повного усунення позичальником порушень у виконанні зобов`язань (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору, кредит надається строком на шість місяців від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 23.07.2021 року по 22 січня 2022 року.

Згідно п. 3.1 Договору, кредит надається кредитодавцем шляхом договору, на рахунок Позичальника, який зазначений у Договором, надати кредит у розмірі, визначеному п.1.1 Договору.

Відповідно п. 4.2.2 Договору, Позичальник зобов`язується повернути отриману суму кредиту у встановлені цим Договором строки.

Згідно п. 4.2.3 Договору, Позичальник зобов`язується сплачувати проценти з користування кредитом у строки встановлені Договором.

Відповідно п. 4.2.4 Договору, Позичальник зобов`язується своєчасно сплачувати проценти з користування кредитом на умовах і в порядку передбаченим Договором згідно Графіку платежів, наведеного в Додатку №1 до Договору.

21 січня 2022 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, згідно умов якого було продовжено строк кредиту на 33 дні включно до 22 лютого 2022 року, п. 10.1 визначено ще договір діє до 22 лютого 2022 року та викладено таблицю розрахунку загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

21 січня 2022 року ОСОБА_1 власноруч підписала розписку, в якій зазначила, що отримала позику в сумі 500000 грн. та зобов`язується повернути цю суму в строк до 22 лютого 2022 року включно.

Згідно з наданим банком розрахунком ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором № Ф230721-2від 23.07.2021року невиконує належнимчином,у зв`язкуз чимутворилась загальна заборгованість, яка станом на 11 квітня 2023 року, становить 888 589 гривень 31 копійок, з яких:

- 500 000 гривень 00 копійок - залишок боргу за Договором;

- 192 972 гривень 35 копійок - заборгованість за нарахованими відсоткам:

- 195 616 гривень 96 копійок - донараховані відсотки з 16.08.2022 року по 11.04.2023 року.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж сум грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позикиє укладенимз моментупередання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлені: розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов`язанийповернути позикодавцевіпозику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Пунктом 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-1 Оце 18) зазначено, що Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси Кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо кредитнийдоговір встановлюєокремі зобов`язання,які деталізуютьобов`язокпозичальника повернутиборг частинамита передбачаютьсамостійну відповідальністьза невиконанняцього обов`язку,то незалежновід визначенняу договорістроку кредитуванняправо Кредитодавцявважається порушенимз моментупорушення позичальникомтерміну внесеннячергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦП України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язаннямає виконуватисяналежним чиномвідповідно доумов договорута вимогцього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а ому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано,що:«за своїмиправовими ознакахдоговір позикиє реальним,одностороннім (оскільки,укладаючи договір,лише однасторона -позичальник зобов`язуєтьсядо здійсненнядії (доповернення позики),а іншасторона -позикодавець стаєкредитором,набуваючи тількиправо вимоги),оплатним абобезоплатним правочином,на підтвердженняякого можебути наданарозпис:позичальника,яка єдоказом нелише укладеннядоговору,але йпосвідчує фактпередані грошовоїсуми позичальнику.За своєюсуттю розпискапро отриманняв борггрошові коштівє документом,який боржниквидає кредиторуза договоромпозики,підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання вкредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договору позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а такс надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Щодо Розписки відповідача, суд зазначає, що вона містить умови отримання Позичальником коштів із зобов`язанням їх повернення в строк та дати, коли вони були отримані.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а саме не повернуто платіж згідно Графіка повернені грошових коштів, а тому станом на 17 серпня 2022 заборгованість відповідача складає 888589,31 грн.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Даних,що свідчатьпро погашеннязаборгованості тапро причининесвоєчасного погашеннязаборгованості зацим кредитнимдоговором удобровільному порядкувідповідачем зачас розглядусправи всуді ненадано. Також, відповідач, на спростування суми заборгованості, альтернативний розрахунок заборгованості не надав, а отже погоджується з сумою заборгованості.

Таким чином, суд вважає необхідним позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Авалон Фінанс» 888589,31 грн. - заборгованості за кредитом.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн суд враховує таке.

Відповідно до положень ч. 1 - 3ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, відповідно до ч. 5ст. 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог ч. 4ст. 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до умов ч. 6ст. 137 ЦПК Україниобов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

22 квітня 2024 року до суду надійшло клопотання від відповідача про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката із зазначенням обґрунтування на спростування співмірності витрат відповідача на правничу допомогу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 4-5 та 9ст. 142 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі N 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, N 33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, N 37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі N 760/11145/18 (провадження N 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі N 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В постанові N 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 50 000,00 грн не є пропорційними до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін та обставин справи .

Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачу за Договором, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи - 15 000,00 грн.

На підставі ст.ст. 526, 536, 626, 629, 634, 638, 639, 1054 ЦК України, керуючись статтями ст.ст. 141, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» (ЄДРПО 42139539, вул. Нововокзальна, 2, м. Київ, 03038) до ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» (ЄДРПО 42139539, вул. Нововокзальна, 2, м. Київ, 03038) заборгованість в розмірі 888589 грн та судовий збір в розмірі 13328,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» (ЄДРПО 42139539, вул. Нововокзальна, 2, м. Київ, 03038) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду складено 18.12.2024.

Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна

районного суду

м.Кіровограда