Ухвала

від 16.12.2024 по справі 465/4981/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 465/4981/15-ц

провадження № 61-16196ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Франківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Франківського ВДВС м. Львів Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилався на те, що постановою старшого державного виконавця Франківського ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ Лаби Я. М. від 01 травня 2024 року у виконавчому провадженні (далі - ВП) № НОМЕР_3 по виконавчому листу №465/4981/15-ц, виданому Франківським районним судом міста Львова, накладено арешт на його (заявника) грошові кошти. 01 травня 2024 року в АТ КБ «Приватбанк», де він отримує пенсію та соціальну допомогу як особа з інвалідністю з дитинства другої групи, всі рахунки були арештовані. Зазначав, що 02 травня 2024 року він звернувся зі скаргою про скасування вказаної постанови від 01 травня 2024 року та зобов`язання зняти арешт з коштів рахунку, на який він отримує пенсію і соціальну допомогу як інвалід з дитинства. Однак ця скарга не була розглянута. Вказував, що постановою у ВП № НОМЕР_3 від 06 жовтня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звернуто стягнення на його (заявника) пенсію у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 10 051,67 грн. Стверджував, що таке стягнення проводиться з його пенсії, що вбачається із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № ВЕБ-13001-Ф-С-21-108003 від 01 грудня 2021 року, але у військовий час тимчасово призупинено. Посилався на те, що стягнення коштів та залишення решти коштів в арешті, унеможливлює отримання ним пенсії та соціальної допомоги, порушує його право на належне існування та лікування.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27 травня 2024 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Франківського ВДВС м. Львів Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Визнано неправомірною бездіяльність начальника Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 02 травня 2024 року щодо зобов`язання державного виконавця Лаби Я. М. протягом одного робочого дня зняти арешт з грошових коштів у виді пенсії та державної соціальної допомоги як інваліду другої групи з дитинства, що зараховуються на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Скасовано постанову про арешт коштів від 01 травня 2024 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_3, винесену старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові ЗМУ МЮ Лабою Я. М., в частині накладення арешту на рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», який призначений для виплати пенсії та державної соціальної допомоги як інваліду другої групи з дитинства.

Зобов`язано Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути кошти на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», які були стягнуті та арештовані відповідно до постанови від 01 травня 2024 року за ВП № НОМЕР_3.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено. Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 27 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

У грудні 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що арешт, який був накладений державним виконавцем і подальше стягнення коштів було не законним, оскільки заборонено накладення арешту на рахунки боржника, на які отримується заробітна плата та пенсія. Однак, суд апеляційної інстанції проігнорував такі доводи та ухвалив судове рішення без врахування таких правових висновків Верховного Суду.

Звертає увагу на те, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 травня 2024 року державним виконавцем Франківського ВДВС м. Львів Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лабою Я. М. винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № НОМЕР_3.

06 жовтня 2021 року старшим державним виконавцем Франківського ВДВС м. Львів Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено у межах цього провадження постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

02 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Франківського ВДВС м. Львів Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій порушено питання про скасування постанови від 01 травня 2024 року у ВП № НОМЕР_3.

З відповіді Франківського ВДВС у м. Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23травня 2024 року № 38305 встановлено, що скаргу ОСОБА_1 від 02 травня 2024 року розглянуто та повідомлено, що у державного виконавця відсутні правові підстави для зняття арешту з рахунків боржника.

З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вбачається, що на підставі постанови від 06 жовтня 2021 року у ВП № НОМЕР_3 Франківським ВДВС м. Львова Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з 01 листопада 2021 року з пенсії ОСОБА_1 розпочато відрахування заборгованості на користь ЛКП «Сонячне» в загальній сумі 10 051,67 грн. Станом на 01 січня 2022 року утримано 1 389,36 грн, залишок невідшкодованих коштів становить 8 662, 31 грн. Розмір пенсії з 01 січня 2021 року становить 3 476,98 грн.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають, зокрема, заробітну плату та пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

У пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначила про те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23 (провадження № 61-3921св24) вказано, що оскільки постанова про арешт коштів боржника містить застереження стосовно накладення арешту на кошти боржника, крім коштів що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Більш того, додана до скарги довідка банку про отримання боржником пенсійних виплат на свій рахунок також містить застереження банку про можливість зарахування на такий рахунок будь-якої виплати (переказу); з урахуванням обов`язку банку відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» щодо визначення статусу коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, зобов`язання повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, за відсутності повідомлення банком про те, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за інформацією АТ КБ «Приват Банк» у ОСОБА_1 станом на 02 травня 2024 року в АТ КБ «Приват Банк» відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 , на він який отримує пенсійні виплати та інші платежі відповідно до законодавства України; згідно з відповіддю АТ КБ «Приват Банк» від 02 травня 2024 року № 4ММЗL98FТ74UВ4Н5 на рахунок НОМЕР_2 надходять пенсійні виплати, однак на вказану картку (рахунок) також може бути зарахована будь-яка виплата, відтак, зазначений рахунок не є таким, що має спеціальний режим використання; з наданої банком інформації вбачається, що арешт накладено на частину грошових коштів, розміщених на картковому рахунку ОСОБА_1 . Відповідно до виконавчого провадження звернуто стягнення на 16,35 грн; виконавець не отримав документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; доказів того, що банківський рахунок відноситься до спеціального ОСОБА_1 не надано.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволення скарги, оскільки заявник не довів, що рахунок, на який державним виконавцем накладено арешт, є рахунком із спеціальним режимом використання, оскільки банк його таким не визнав, тому державний виконавець не мав підстав згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняти арешт.

Посилання заявника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», Верховним Судом відхиляються, як необґрунтовані, з урахуванням наступного.

Пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, передбачав тимчасове (на період до припинення або скасування воєнного стану на території України) припинення звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Безумовно, накладення арешту на кошти (майно) боржника є стадією виконавчого провадження - першим етапом звернення стягнення на майно боржника, питання про накладення якого виконавець вирішує під час відкриття виконавчого провадження. Проте, з урахуванням викладеного, ті застереження, що містилися в абзаці 9 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, на який посилалася заявник як на підставу обґрунтування вимог скарги на дії державного виконавця, не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження.

Такому тлумаченню відповідає зміст абзаців 7, 8 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, оскільки наведеними нормами права фактично передбачається можливість накладення арешту виконавцем на кошти боржника. Приписи, які б забороняли накладати арешт на грошові кошти (доходи) боржника, згаданий пункт не містить.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 вересня 2023 року у справі № 336/1212/23 (провадження № 61-6333св23) та від 24 січня 2024 року у справі № 338/1549/21 (провадження № 61-9264св23).

Наведені у касаційній скарзі інші доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадженняу справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби ум. Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник