Ухвала

від 17.12.2024 по справі 583/3306/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 583/3306/17

провадження № 61-15316 ск 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 16 квітня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , особа, дії, рішення, бездіяльність, якої оскаржуються: Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач: виконавчий комітет Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області, боржник: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

1. В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою в якій просила визнати неправомірними дії державних виконавців Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ружинської А. О. та Рубякіної А. О., які без перевірки факту ознайомлення її з постановою про відкриття виконавчого провадження двічі наклали на боржника штрафи за невиконання цієї постанови, наклали арешт на всі кошти боржника на банківському рахунку, на який боржнику надходить пенсія, а 17 січня 2024 року здійснили примусове виконання рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 липня 2022 року у справі № 583/3306/17 шляхом стягнення з пенсії відшкодування судових витрат стягувача в розмірі 800,00 грн, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та накладених штрафів, визнати незаконною бездіяльність державного виконавця (виконавців), які не здійснили заходів передбачених у пунктах 2, 5 та 9 частини 1 статті 37 та у статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», не вжили заходів для зняття арешту з карткового рахунку, на який боржнику зараховується пенсія, скасувати постанову державних виконавців Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17 січня 2024 про закінчення виконавчого провадження, постанови про арешт коштів на картковому рахунку НОМЕР_1 , про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та про накладання штрафів на боржника, зобов`язати Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути всі кошти, незаконно зняті з її пенсійного рахунку.

2. Тростянецький районний суд Сумської області ухвалою від 16 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року, у задоволенні скарги відмовив.

3. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні державного виконавця у Охтирському відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з 03 лютого 2023 року по 17 січня 2024 року перебувало виконавче провадження № 70906175 з примусового виконання виконавчого листа № 583/3306/17, виданого 15 вересня 2022 року Тростянецьким районним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області коштів на відшкодування судових витрат у розмірі 800,00 грн.

4. 03 лютого 2023 старшим державним виконавцем Гончар Н. Б. були винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 272,28 грн, та про стягнення виконавчого збору у розмірі 80,00 грн.

5. Копії вищевказаних постанов та виклик державного виконавця були надіслані 03 лютого 2023 року до відома боржниці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

6. 15 січня 2024 року державним виконавцем Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ружинською А. О. була винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 . Також державним виконавцем у постанові зазначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках в частині заробітної плати (пенсії, інших соціальних виплат).

7. Вказана постанова про арешт коштів також була надіслана до відома боржниці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

8. За розпорядженням державного виконавця Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рубякіної А. О. за № 70906175 від 17 січня 2024 грошові кошти у сумі 1 152,28 грн, що надійшли 16 січня 2024 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 583/3306/17, виданого 15 вересня 2022 року Тростянецьким районним судом Сумської області, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 були перераховані: 800,00грн на користь виконавчого комітету Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області; 80,00 грн виконавчого збору, 69,00 грн та 203,28 грн витрат виконавчого провадження.

9. 17 січня 2024 року державним виконавцем Ружинською А. О. були винесені постанови про зняття арешту з коштів та закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

10. Копія вказаних постанов була надіслана стягувачу та боржниці до відома 17 січня 2024 року.

11. Обгрунтовуючи ухвалу від 16 квітня 2024 року про відмову у задоволенні скарги Тростянецький районний суд Сумської області, з доволами якого погодився і Сумський апеляційний суд, вказав на те, що усі постанови, які виносилися державними виконавцями у межах виконавчого провадження № 70906175, надсилалася до відома боржниці за її адресою, що була указана у виконавчому документі.

12. Заявницею скарги не надано доказів про те, що вона повідомляла державного виконавця про зміну місця проживання.

13. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (ч. 2, 3 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

14. Отже, вказаними нормами передбачено право державного виконавця накладати арешт на кошти боржника та виносити платіжні інструкції на примусове списання коштів.

15. Крім того, у постанові про накладення арешту на кошти боржниці державним виконавцем було зазначено про заборону звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках в частині заробітної плати (пенсії, інших соціальних виплат).

16. Саме на банк покладено обов`язок перевіряти статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться.

17. Вказане передбачене частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

18. Таким чином судом не установлено, порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства під час накладення арешту на кошти ОСОБА_1 . До того ж, одним з перших заходів під час примусового виконання рішення суду є звернення стягнення на грошові кошти, цінні папери тощо.

19. Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи боржниці по даному виконавчому провадженню державним виконавцем не виносилася.

20. Щодо посилання заявниці на обов`язок державного виконавця зупинити виконавче провадження, суд вважає його безпідставним, оскільки статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік обставин за яких державний виконавець зупиняє виконавчі дії, і такої підстави як отримання ухвали апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження цей перелік не містить.

21. Крім того, станом на час винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів рішення Сумського апеляційного суду по справі № 583/3306/2017 від 11 травня 2023 рокуза наслідками апеляційного перегляду рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 липня 2022 року, набрало законної сили.

22. Щодо посилання заявниці скарги на не ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, суд вважає їх також безпідставними, оскільки з самої скарги вбачається про обізнаність ОСОБА_1 з відкриттям виконавчого провадження, а відмова її зятю у ознайомленні з матеріалами прямо передбачена статтею 19 Закону України Про виконавче провадження», оскільки останній не є стороною виконавчого провадження.

23. В листопаді 2024 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 16 квітня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у скаргу задовольнити.

24. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує на те, що постанови виконавчої служби про відкриття відносно неї виконавчих проваджень вона не отримувала, оскільки була відсутня за місцем реєстрації, та отримавши такі постанови назад виконавча служба все одно наклала арешт на всі її кошти. Крім цього вказує на те, що отримавши 01 червня 2023 року від неї банківську довідку про те, що на її поточний рахунок НОМЕР_1 нараховується виключно пенсія, тобто рахунок має спеціальний режим використання, виконавча служба все одно не винесла постанову про зняття арешту з цього карткового рахунку. Судами першої та апеляційної інстанцій даних обставин не врахували, а також при ухваленні судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20.

25. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

26. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

27. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює: невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом, право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

28. ЄСПЛ вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

29. Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

30. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина перша статті 447 ЦПК України).

31. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).

32. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

33. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено: «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

34. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

35. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16 зазначено: «принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення».

36. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

37. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

38. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

39. За змістом частини другої статті 48 цього ж закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

40. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

41. Відповідно до підпункту 3 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону (в редакціїЗакону від 11 квітня 2023 року № 3048-IX, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

42. У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок: «судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.».

43. Разом із цим, статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

44. Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

45. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

46. В постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

47. З оскаржуваних судових рішень не вбачається, що до Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від ОСОБА_1 надходила банківська довідка про те, що на її поточний рахунок НОМЕР_1 нараховується виключно пенсія, тобто рахунок має спеціальний режим використання і така обставина судами першої та апеляційної інстанції також не досліджувалася, з чого вбачається, що така довідка не долучалася ОСОБА_1 , як на підтвердження відповних доводів і до скарги до суду. Копія такої довідки не була долучена і до касаційної скарги.

48. Крім цього доводи касаційної скарги не спростовують і встановлених судами першої та апеляційної інстанцій про обізнаність ОСОБА_1 про відкрите виконавче провадження та про бездіяльність з її сторони щодо непрвідомлення Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про своє дійсне місце перебування та засоби зв'язку, якими можна б було контактувати з нею.

49. В цілому наведені доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржниці з установленими судом обставинами справи і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Крім цього, з підстав порушення судами норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389, частина третя статті 411 ЦПК України) судові рішення скаржником не оскаржені.

50. ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії))

51. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

52. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , особа, дії, рішення, бездіяльність, якої оскаржуються: Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач: виконавчий комітет Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області, боржник: ОСОБА_1 .

2. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Пророк

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров