Рішення

від 18.12.2024 по справі 754/4989/24

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 754/4989/24

Номер провадження 2/573/406/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

( з а о ч н е )

18 грудня 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

04.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому вказує, що з 2015 року проживав однією сім`єю з відповідачкою, яка на той час мала прізвище ОСОБА_3 , і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 . Спільне життя не склалося, тому він переїхав до іншого міста, але продовжив фінансово підтримувати доньку та дітей відповідачки. На початку 2021 року йому зателефонували зі Служби у справах дітей Виконавчого комітету Кролевецької міської ради та повідомили, що в ОСОБА_2 вилучено двох її малолітніх дітей: ОСОБА_5 , 2012 р. н., та ОСОБА_6 , 2019 р. н., яких влаштовано в соціальні заклади для дітей. З огляду на таку ситуацію він забрав доньку ОСОБА_4 та влаштував її до бабусі ОСОБА_7 у м. Ромни, де дитина проживала до початку 2022 року. 11.01.2022 він уклав шлюб з ОСОБА_8 та ними спільно було прийняте рішення забрати ОСОБА_4 в їхню родину, де вона проживає і зараз. Вихованням і розвитком дитини займається він та його дружина, яку його донька називає мамою. Починаючи з 2021 року ОСОБА_2 не бере участі у вихованні доньки, не провідує, не цікавиться здоров`ям, успіхами в навчанні, матеріально та морально не підтримує, протягом останнього року відповідачка зателефонувала доньці лише пару разів. Фактично ОСОБА_2 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків.

Посилаючись на викладене, позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_9 .

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 08.04.2024 справа була передана за підсудністю до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області.

Ухвалою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31.05.2024 справа була передана за підсудністю до Сумського районного суду Сумської області.

Ухвалою судді Сумського районного суду Сумської області від 16.08.2024 справа була передана за підсудністю до Білопільського районного суду Сумської області, до якого вона надійшла 10.09.2024.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 11.09.2024 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Відмовлено в залученні Служби у справах дітей Виконавчого комітету Кролевецької міської ради як третьої особи в справі, залучено як третю особу Орган опіки та піклування Миколаївської селищної ради Сумського району. Зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Миколаївської селищної ради надати суду висновок щодо доцільності або недоцільності позбавлення батьківських прав відповідачки.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов просить задовольнити, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 124).

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 114).

Представники Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Органу опіки та піклування Миколаївської селищної ради Сумського району в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі (а. с. 114, 115).

У зв`язку з тим, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки не повідомила, відзиву не подада, за згодою позивача було проведено заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_9 , батьками якої записані ОСОБА_1 і ОСОБА_10 (а. с. 6, 13, 75 зв.).

Як вбачається з листів Служби у справах дітей Кролевецької міської ради Конотопського району Сумської області від 19.07.2021, 08.10.2021, 27.02.2024 з січня 2020 року в м. Кролевець проживала ОСОБА_11 з малолітніми дітьми: ОСОБА_5 , 2012 р. н., ОСОБА_9 , 2017 р. н., ОСОБА_6 , 2019 р. н. Протягом 2020 - 2021 років служба здійснювала контроль за проживанням дітей. ОСОБА_11 часто змінювала адреси проживання, постійно залишала дітей без нагляду або на сторонніх людей. Останній неодноразово надавалася допомога у вигляді продуктів та одягу, проводилися бесіди щодо належного виконання батьківських обов`язків. 18.04.2021 ОСОБА_11 була попереджена про розгляд комісією з питань захисту прав дитини питання про позбавлення її батьківських прав. 25.04.2021 остання прийшла до служби в справах дітей і написала заяву про тимчасове влаштування ОСОБА_5 , 2012 р. н., до обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей (м. Шостка). Рішенням Виконавчого комітету Кролевецької міської ради від 14.09.2021 ОСОБА_6 , 2019 р. н., влаштована до спеціалізованого будинку дитини. ОСОБА_9 , 2017 р. н., за заявою, влаштована в родину батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_7 у м. Ромни. Після 2021 року ОСОБА_11 у м. Кролевець не з`являлася (а. с. 19).

З письмових пояснень ОСОБА_7 вбачається, що з березня 2021 року її онука ОСОБА_4 проживала разом з нею, а син ОСОБА_12 працював у м. Києві, часто навідував доньку, допомагав матеріально. З нею онука проживала рік (а. с. 27).

11.01.2022 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_8 , у зв`язку з чим останній було змінено прізвище на ОСОБА_1 (а. с. 10).

З 22.04.2022 малолітня ОСОБА_9 проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9, 12).

Відповідно до характеристики ДНЗ (ясла-садок) №202 Деснянського району м. Києва ОСОБА_9 відвідує зазначений навчальний заклад з 24.01.2023, дитина перебуває на вихованні ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , завжди доглянута, охайно вдягнена, родина завжди приймає участь у житті дошкільного закладу (а. с. 20).

Як вбачається з висновку Органу опіки та піклування Миколаївської селищної ради Сумського району від 25.09.2024 з 2021 року на території громади проживає ОСОБА_2 , яка перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 , з яким вони виховують та утримують трьох малолітніх дітей: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Малолітні ОСОБА_15 та ОСОБА_16 перебувають на обліку служби у справах дітей як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах. Підставою взяття на облік стало їх повернення в грудні 2021 року з соціальних установ для дітей, де вони перебували за заявою матері. За час проживання в громаді ОСОБА_2 зарекомендувала себе із задовільної сторони, батьківські обов`язки щодо дітей, які з нею проживають виконує належним чином. Старша донька ОСОБА_2 - малолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю на території громади ніколи не проживала та в її родині не виховувалася. 24.09.2024 ОСОБА_2 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Миколаївської селищної ради повідомила, що дійсно має доньку ОСОБА_4 , яка проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 в м. Києві, востаннє бачила доньку в 2021 році, коли донька проживала в м. Ромни. Упродовж всього цього часу вона не допомагає матеріально утримувати доньку, її вихованням не займається, останнім часом не спілкується з донькою навіть по телефону. Вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно доньки, оскільки усвідомлює, що дитина має сильну прив`язаність до батька та його нової родини.

Орган опіки та піклування Миколаївської селищної ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_9 (а. с. 78 зв. - 79).

З висновку Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.11.2024 №102-4876 вбачається, що Служба вважає за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_9 (а. с. 116-119).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 7 ст. 7 СК України).

Частиною 2 ст. 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року №69-V, визначено, що предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу (ч. 4 ст. 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї доньки, не проявляє до неї інтересу, позов слід задовольнити.

Також суд, вважає за необхідне вирішити питання про стягнення з відповідачки аліментів на утримання неповнолітньої доньки, незважаючи на те, що така вимога не була заявлена позивачем.

Як вбачається з ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст. 180, ч. 3 ст. 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, на утримання дитини ОСОБА_9 шляхом перерахування на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Також необхідно зобов`язати ОСОБА_1 в місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили відкрити на ім`я ОСОБА_9 особистий рахунок у відділенні Державного ощадного банку України.

Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача та держави слід стягнути по 1211 грн 20 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, м. Київ, просп. Червоної Калини, 21-Г), Орган опіки та піклування Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області (41854, Сумська область, Сумський район, смт. Миколаївка, б-р Свободи, 2), про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилася в м. Суми, Сумської області, про що 27 жовтня 2017 року складено відповідний актовий запис №1350.

Стягнути з ОСОБА_2 щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи стягнення з 04 квітня 2024 року до досягнення нею повноліття, шляхом перерахування на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Зобов`язати ОСОБА_1 в місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили відкрити на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , особистий рахунок у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн 20 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідач має право подати протягом 30 днів з дня проголошення заочного рішення заяву про його перегляд до Білопільського районного суду Сумської області.

Суддя -