Рішення

від 18.12.2024 по справі 638/12780/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/12780/24

Провадження № 2/638/5123/24

РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, третя особа- Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцова Олена Олександрівна, про визнання права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, третя особа- Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцова Олена Олександрівна, про визнання права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 . Син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 .

З метою оформлення спадщини, що залишилася після смерті бабусі, позивач звернулася до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцової О.О., проте 01 квітня 2024 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на цей будинок.

З метою захисту майнових прав позивач звернулась до суду з цим позовом, в якому просила суд визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, а саме: - житловий будинок, літ.А, площею 41.1 кв.м; - сарай, літ.Б, площею 20.0 кв.м; навіс, літ.В, площею 26,3 кв.м; навіс, літ.Г, площею 5.7 кв.м; погріб, літ.Д, площею 6.5 кв.м; сарай, літ. Е, площею 18.2 кв.м; навіс, літ Є, площею 6.3 кв.м; сарай, літ.Ж, площею 26.5 кв.м; літній душ, літ.З, площею 1.6 кв.м; сарай, літ.К, площею 6.8 кв.м; сарай, літ.Л, площею 8.2 кв.м; сарай, літ.М, площею 12.7 кв.м; сарай, літ. Н, площею 11.0 кв.м; вбиральня, літ.О, площею 2.8 кв.м; погріб, літ.П, площею 11.8 кв.м.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року витребувано у приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцової О.О. (адреса: Харківська обл, м. Ізюм, вул. Соборна, 53) належним чином засвідчену копію спадкової справи № 69/2024 щодо майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер у спадковому реєстрі - 72090489.

02 грудня 2024 року до суду надійшли витребувані докази від приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцової О.О.

Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, про що повідомлено сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, представник відповідача подав заяву про розгляд справи за відсутністю відповідача, при вирішенні спору відповідач поклався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Піски-Радьківські Борівського р-н Харківської обл у віці 86 років померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки №152 від 27.03.2024 року, виданої Піско-Радьківським старостинським округом Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, громадянка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 значилася зареєстрованою та була власницею домогосподарства АДРЕСА_2 з 1956 року (рік побудови).

Згідно з Довідками від 22 лютого 2024 року № 98 та № 99, виданою Піско-Радьківським старостинським округом Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, домоволодіння , яке має поштову адресу: АДРЕСА_1 , згідно погоснодарського обліку Піско-Радьківського старостинського округу, належить гр. ОСОБА_2 , про що є відмітка в погосподарському обліку.

Відповідно до Виписки з погосподарської книги Піско-Радьковської сільської ради Борівського району Харківської області за 1991-1995 роки, ОСОБА_2 , була головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , відношення до голови домогосподарства - онука, прибула у дане домогосподарство у жовтні 1990 року. Власник не вказаний, рік побудови - 1956, земля у приватній власності - 041 га. (погосподарська книга №10, особистий рахунок № НОМЕР_3 ).

Згідно з Довідкою № 68 від 08.03.2024, виданою КП «Борівське бюро технічної інвентаризації», згідно з відомостями з інвентаризаційних справ та архівних реєстраційних матеріалах КП «Борівське БТІ» БСР, на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Технічного паспорту, складеного КП «Борівське БТІ» БСР 15 березня 2024 року, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , складається з житлового будинку, літ.А, площею 41.1 кв.м; - сараю, літ.Б, площею 20.0 кв.м; навісу, літ.В, площею 26,3 кв.м; навісу, літ.Г, площею 5.7 кв.м; погребу, літ.Д, площею 6.5 кв.м; сараю, літ. Е, площею 18.2 кв.м; навісу, літ Є, площею 6.3 кв.м; сараю, літ.Ж, площею 26.5 кв.м; літнього душу, літ.3, площею 1.6 кв.м; сараю, літ.К, площею 6.8 кв.м; сараю, літ.Л, площею 8.2 кв.м; сараю, літ.М, площею 12.7 кв.м; сараю, літ. Н, площею 11.0 кв.м; вбиральні, літ.О, площею 2.8 кв.м; погребу, літ.П, площею 11.8 кв.м.

Згідно зі Звітом про визначення середньоринкової вартості, складеного 08 серпня 2024 року ТОВ «ОЦІНКА24», оцінювачем ОСОБА_4 , вартість майна без ПДВ складає 294200,00 грн.

Відповідно до Довідки від 22 лютого 2024 року № 100, виданою Піско-Радьківським старостинським округом Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до дня своєї ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з нею на день смерті проживала та значилася зареєстрованою її онука - ОСОБА_1 , яка проживає та значиться зареєстрованою за вищевказаною адресою до даного часу.

ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , що підтверджується наступними доказами:

1) Свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_4 , де в графі «Мати» зазначено « ОСОБА_2 »;

2) Свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серія НОМЕР_5 , де в графі «Батько» зазначено « ОСОБА_3 »;

2) Свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_6 від 02 березня 1991 року, відповідно до якого ОСОБА_5 02 березня 1991 року уклала шлюб з ОСОБА_6 та взяла прізвище « ОСОБА_7 ».

Син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_7 від 15 вересня 2015 року.

04 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріусу Ізюмського нотаріального округу Харківської області Стрельцовій О.О. із заявою, в якій зазначила, що спадщину прийняла за фактом проживання за однією адресою, документи необхідні для отримання свідоцтва про спадщину, будуть надані додатково.

Приватним нотаріусом Ізюмського нотаріального округу Харківської області Стрельцовою О.О. отримано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 76061169 від 04.03.2024 року та Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 76061465 від 04.03.2024 року, якими підтверджено відсутність у Спадковому реєстрі заведених спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину щодо майна померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також відсутність заповітів/спадкових договорів, складених від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

04 березня 2024 року приватним нотаріусом Ізюмського нотаріального округу Харківської області Стрельцовою О.О. на підставі заяви ОСОБА_1 зареєстровано спадкову справу № 69/2024 (номер у спадковому реєстрі: 72090489) щодо майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 квітня 2024 року приватний нотаріус Ізюмського нотаріального округу Харківської області Стрельцова О.О. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на цей будинок.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п. 1, 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що ОСОБА_1 прийняла спадкове майно після ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, проте не оформила право власності на спадкове майно до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому спадкові правовідносини щодо майна ОСОБА_2 продовжили існувати після набрання чинності ЦК України 2003 року, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ст. 1265 ЦК України).

Згідно з ч. 1 та 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК УРСР 1963 року).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

У справі, що розглядається встановлено, що спадкоємець першої черги після ОСОБА_2 - її син ОСОБА_3 разом з матір`ю на час смерті не проживав, не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини, визначених ст. 549 ЦК УРСР, а відтак вважається таким, що відмовився від спадщини.

Таким чином, єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є спадкоємець за законом п`ятої черги - її онука ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

У справі, що розглядається, встановлено, що ОСОБА_1 у березні 2024 року звернулася до нотаріуса для оформлення права власності на спадкове майно, проте їй відмовлено у нотаріальному оформленні майнових прав на спадкове майно, шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на цей будинок.

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно з п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (п. 4.16 глави 10 Порядку № 296/5).

Відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про нотаріат», неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Таким чином, обов`язковою підставою для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є наявність реальних та достатніх перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наданих позивачем і витребуваних судом доказів, які відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності судом встановлено і не викликає сумніву, що ОСОБА_2 була власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що, зокрема, підтверджується довідками, Піско-Радьківським старостинським округом Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, №152 від 27.03.2024 року, № 98, 99, 100 від 22.02.2024, Довідкою № 68 від 08.03.2024, виданою КП «Борівське бюро технічної інвентаризації», а відтак домоволодіння з господарськими будівлями і спорудами увійшли до складу спадщини, яку прийняла ОСОБА_1 .

При цьому, позивач позбавлена можливості оформити нотаріально спадкові права, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, у зв`язку з чим нотаріус їй правомірно відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Відповідна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц.

З огляду на вищевикладене, виходячи з принципу пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку, про наявність підстав для судового захисту спадкових прав позивача шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті баби ОСОБА_2 , оскільки позивачем доведено склад спадкового майна, прийняття у встановленому законом порядку спадщини після смерті баби, відсутність інших спадкоємців, які у визначеному законом порядку прийняли спадщину, та наявність реальних та достатніх перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Керуючись ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, третя особа - Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцова Олена Олександрівна, про визнання права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- житловий будинок, літ.А, площею 41.1 кв.м;

- сарай, літ.Б, площею 20.0 кв.м;

- навіс, літ.В, площею 26,3 кв.м;

- навіс, літ.Г, площею 5.7 кв.м;

- погріб, літ.Д, площею 6.5 кв.м;

- сарай, літ. Е, площею 18.2 кв.м;

- навіс, літ Є, площею 6.3 кв.м;

- сарай, літ.Ж, площею 26.5 кв.м;

- літній душ, літ.З, площею 1.6 кв.м;

- сарай, літ.К, площею 6.8 кв.м;

- сарай, літ.Л, площею 8.2 кв.м;

- сарай, літ.М, площею 12.7 кв.м;

- сарай, літ. Н, площею 11.0 кв.м;

- вбиральня, літ.О, площею 2.8 кв.м;

- погріб, літ.П, площею 11.8 кв.м.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Борівська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, код ЄДРПОУ 44854510, адреса місцезнаходження: 63801, Харківська обл., Ізюмський р-н, сел. Борова, вул. Центральна, 1;

третя особа - Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцова Олена Олександрівна, адреса місцезнаходження: 64309, Харківська обл, м. Ізюм, вул. Соборна, 53.

Суддя А.М. Тимченко