Рішення

від 16.12.2024 по справі 149/1949/24

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1949/24

Провадження №2/149/663/24

Номер рядка звіту 76

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2024 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Робак М. В.,

при секретарі Поліщук Л. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу"Закладдошкільної освітис.КачанівкаВійтівецької сільськоїради Хмільницькогорайону Вінницькоїобласті" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти с. Терешпіль Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області» від 29.09.2023 р № 01-06/37 «Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників», поновити його на посаді сторожа Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти с. Терешпіль Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області», стягнути з Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти с. Терешпіль Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.10.2023 р. по 21.06.2024 р. в розмірі 97 067, 20 грн.. без урахування податків і зборів та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., заподіяну внаслідок його незаконного звільнення.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.10.1989 р. 08.05.2022 р. ОСОБА_1 (далі позивач) на підставі Наказу № 01-06/11 від 08.05.2023 р. був поновлений на посаді сторожа КЗ «ЗДО с.Терешпіль». Підставою такого поновлення стало рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.04.2023 р. у справі № 149/1068/22, яким було визнано незаконним та скасовано наказ КЗ «ЗДО с.Терешпіль» про звільнення позивача з посади сторожа, поновлено його на посаді сторожа, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням. Однак, у подальшому Наказом від 29.09.2023 р. № 01-06/37 позивача було звільнено з посади сторожа КЗ «ЗДО с.Терешпіль» з 29.09.2023 р. у зв`язку зі скороченням штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України). Такий наказ відповідачем було видано відповідно до рішення сільської ради від 21.07.2023 р. № 657 45 сесії 8 скликання «Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису КЗ «ЗДО с.Терешпіль» відповідно до ст. 492 КЗпП України. Позивач вважає Наказ КЗ «ЗДО с.Терешпіль» від 29.09.2023 р. № 01-06/37 незаконним, таким, що порушує його конституційні права та свободи, а відтак, підлягає скасуванню, оскільки його звільнено без дотримання вимог ст.ст. 49-2 КЗпП, так як про вивільнення його повідомлено не було, а також не запропоновано іншу роботу. Сума середнього його заробітку за час вимушеного прогулу становить 97067,20 грн, а моральна шкода, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, характер порушення його права, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя оцінюється позивачем в розмірі 100000 грн.

Наказ про звільнення ОСОБА_1 було видано 29.09.2023 р. З даним наказом позивача було ознайомлено під підпис 26.12.2023 р. Позивач просить поновити йому строк звернення до суду, оскільки він є інвалідом ІІ групи з дитинства, має триваючи проблеми зі здоров`ям, які потребують як амбулаторного, так і стаціонарного лікування. Також він не є фахівцем у галузі права, через що не може самостійно належним чином захисти свої порушені права та свободи.У зв`язку з цим він звернувся до Хмільницького бюро Козятинського місцевого центру з надання безоплатної правничої допомоги з метою призначення йому адвоката для представництва інтересів у зазначеній справі. З вищенаведених підстав позивач вважає, що строки, встановлені ст. 233 КЗпП України, ним пропущено з поважних причин.

Ухвалою суду від 26 червня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

10 липня 2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .

Відзив обгрунтований тим, що 45 сесією сільської ради 8 скликання 21 липня 2023 року було прийнято рішення N?652 «Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису КЗ «ЗДО с. Терешпіль»,яким виведено посаду «сторож», у зв?язку із встановленням автоматизованої системи охорони закладу економії бюджетних коштів. Про наступне вивільнення ОСОБА_1 було вручено 26.07.2023 року повідомлення у відповідності до КЗпП, з урахуванням встановленених законом строків, що засвідчено його підписом та датою. Наказ про звільнення було видано 29 вересня 2023 року. ОСОБА_1 не належить до категорій громадян звільнення яких законодавством України забороняється. Оскільки посада сторожа скорочувалась, а інші обов"язки позивач не міг виконувати, тому його було звільнено.

17.07.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, яка обгрунтована тим, що рішення Війтівецької сільської ради Хмільницької області № 652 від 21 липня 2023 р. «Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису КЗ «ЗДО с.Терешпіль» було ухвалено на 45 сессії сільської ради 8 скликання. Натомість, протокол поіменного голосування депутатів Війтівецької сільської ради датований 21 червня 2023 р., тобто голосування відбувалося в рамках 44 сесії сільської ради 8 скликання. На думку ОСОБА_1 , дана обставина суперечить чинному законодавству та є підтвердженням його неправомірного звільнення. Крім того, з 20 липня 2023 р. позивач був фактично відсторонений від роботи сторожа, оскільки у приміщенні КЗ «ЗДО с.Терешпіль» було встановлено сигналізацію та обмежено доступ до приміщення. ОСОБА_1 вважає ухвалення рішення Війтівецької сільської ради Хмільницької області № 652 від 21 липня 2023 р. «Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису КЗ «ЗДО с.Терешпіль» та оскаржуваного наказу № 01-06/37 від 29 вересня 2023 р. вчиненим з метою невиконання відповідачем рішення Хмільницького міськрайонного суд Вінницької області від 06.04.2023 р. у справі № 149/1068/22, яким, зокрема, позивача було поновлено на посаді сторожа КЗ «ЗДО с.Терешпіль». Просить задоволити позовні вимоги.

07.10.2023 у зв"язку з реорганізацією КЗ "Заклад дошкільної освіти с. Терешпіль" судом замінено первісного відповідача на належного КЗ "Заклад дошкільної освіти с. Терешпіль" (а.с. 55-57,64)

21 жовтня 2024 року представником заміненого відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , посилаючись на пропуск строків звернення до суду з позовом . Також зазначено про звільнення позивача з дотриманням процедури встановленої КЗпП.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просить задоволити.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просить відмовити у позові.

Суд дослідивши матеріали спрви встановив наступні обставини.

Згідно протоколу поіменного голосування депутатів Війтівецької сільської ради чергової сорок четвертої сесії 8 скликання від 21.06.2023 "Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису КЗ "ЗДО" с. Терешпіль" дванадцять присутніх депутатів проголосували за вказане рішення (а.с. 46)

21.07.2023 на 45 сесії 8 скликання Війтівецької сільської ради прийнято рішення №652 "Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису КЗ "ЗДО с. Терешпіль", згідно якого з штатного розпису виведено одну посаду "сторож" (а.с. 37)

25.07.2023 ОСОБА_1 повідомлено про майбутнє звільнення з 01.10.2023. Про що ознайомлений позивач (а.с. 30)

29.09.2023 директором КЗ "ЗДО" с. Терешпіль" на виконання рішення 45 сесії 8 скликання Війтівецької сільської ради видано наказ про звільнення ОСОБА_1 у зв"язку з скороченням штату працівників" . З наказом позивач ознайомлений 26.12.2023 (а.с. 8, 31)

29.09.2023 на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про його звільнення з копією наказу (а.с. 28)

Згідно оглянутої книги обліку руху трудових книжок, що відповідає наданій відповідачем копії доказу, 19.12.2023 позивач отримав трудову книжку (а.с 70-72)

Згідно копії трудової книжки позивач 08.05.2023 поновлений на посаді сторожа , а 29.09.2023 звільнений з посади за скороченням штату працівників (а.с. 6, зворот)

ОСОБА_1 являється інвалідом 2 групи з дитинства. отримує пенсію по інвалідності (а.с. 9, зворот)

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення йому строку звернення до суду із позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, суд виходить з такого.

Згідно ч. 1,2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

У відповідності до вимог ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується судом незалежно від заяви сторін і пропущення такого строку є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. У разі пропуску передбачених строків звернення до суду за вирішенням трудового спору суд з`ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін. При пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав.

Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Основним нормативним актом, що регулює строки звернення до суду про вирішення спорів у порядку цивільного судочинства, є Цивільний кодекс України, який установлює інститут позовної давності і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У свою чергу, відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Стаття 257 ЦК України встановлює загальний строк позовної давності - три роки. Проте Кодекс законів про працю України встановлює спеціальну позовну давність для спорів в межах трудових відносин.

Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору і такий строк, у разі його пропуску з поважних причин, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити. Поряд з цим , вказаною нормою трудового законодавства не визначено переліку причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору та їх поважності, оскільки така обставина визначається в кожному випадку окремо, залежно від конкретних обставин.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від особи унеможливила своєчасне вчинення процесуальних дій.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених ЦПК України, певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільно-правових відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

З матеріалів справи вбачається, що з наказом про звільнення №01-06/37 від 29.09.2023 ОСОБА_1 ознайомлений 26.12.2023 року, про що свідчить його підпис. До суду позивач звернувся лише 24.06.2024, тобто з пропуском встановленого законодавством місячного строку.На поважність причин пропущення строку посилається на юридичну необізнаність та незадовільний стан здоров"я.

Однак, надані позивачем докази не свідчать про те, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії для звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений процесуальним законом строк. Обставин, які перешкодили йому звернутися до суду з позовом в період з 19.12.2023 по 19.01.2024 включно, позивач не вказав. Доказів тривалого лікування позивач не надав. Лише наявність другої групи інвалідності не є підставою для задоволення клопотання. Відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб`єктивний характер та не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку. Разом з тим, суд зауважує, що позивач раніше звертався до суду з позовом про скасування наказу про його звільнення, а тому є обізнаним з вимогами трудового законодавства в частині визначених законом строків на оскарження наказу про звільнення.

Виходячи із фактичних, встановлених у справі обставин, суд не вважає доведеним стороною позивача у судовому засіданні обставин, які б свідчили про наявність будь-яких перешкод, які б об`єктивно перешкоджали позивачу, як звільненому працівнику в реалізації його права на оскарження рішення роботодавця щодо ї звільнення у в місячний строк.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем без поважних на те причин пропущено встановлений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, підстав для визнання строку пропущеним з поважних причин судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі слід відмовити, у зв`язку з пропуском строків звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється тільки у разі поновлення на роботі, як взаємопов`язаної вимоги.

Оскільки вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у контексті цієї справи безпосередньо залежить від вирішення вимоги про поновлення позивача на роботі, така вимога є похідною від вимоги про поновлення на роботі і у випадку відмови у її задоволенні (незалежно від підстав), похідна вимога також не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.233, 234 КЗпП України, ст.ст. 19, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу"Закладдошкільної освітис.КачанівкаВійтівецької сільськоїради Хмільницькогорайону Вінницькоїобласті" провизнання незаконнимта скасуваннянаказу прозвільнення,поновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу тастягнення моральноїшкодиз підстав пропуску строку звернення до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Марина РОБАК