Ухвала

від 18.12.2024 по справі 462/4130/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/4130/24

УХВАЛА

18 грудня 2024 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Палюх Н.М.

при секретарі Мельник А.-В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м.Львові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 10 жовтня 2024 року у справі№462/4130/24частково задоволенопозов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягненнязаробітної плати,компенсації заневикористані відпустки,середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненніта відшкодуванняморальної шкоди.Ухвалено стягнутиз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 :132892 гривеньзаборгованості позаробітній платі;12257гривень 32копійки компенсаціїза невикористанівідпустки,без врахуванняутримання податківта іншихобов`язкових платежів;42600гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів; 2000 гривень моральної шкоди; 1211,20 гривень судового збору та 3000 гривень витрат на правову допомогу.

10.12.2024 відповідачка скерувала до суду заяву про перегляд заочного рішення у справі №462/4130/24. Дану заяву обгрунтовує тим, що рішення суду вона не отримувала, а дізналась про існування такого із реєстру судових рішень, а відтак, враховуючи, що рішення суду нею не отримувалось, то вона має право на поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення. Зазначає, що, розраховуючи розмір невиплаченої заробітної плати та суму компенсації за невикористані відпустки, судом взятий до уваги весь період перебування позивача у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , зокрема і період перебування ОСОБА_2 у місцях позбавлення волі з 02.08.2022 по 01.05.2023, відтак розмір невиплаченої заробітної плати слід зменшити на суму 48219,50 грн, а також відповідно і коригувати компенсацію за невикористані відпустки, тобто загальна сума компенсації за невикористану відпустку становить 11350,74 грн. Розмір стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки невиплаченої заробітної плати також підлягає зменшенню, а саме повинен становити 32361,00 грн. У зв`язку з наведеним просить заяву задовольнити.

В судове засідання учасники процесу,будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з`явилися, причини неявки не повідомили.

Згідно з ч. 1 ст.284ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду (ч. 3ст. 284 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач не отримувала копію спірного заочного рішення, зазначає, що про існування такого дізналась із реєстру судових рішень, після чого звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Зазначені відповідачкою причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд вважає поважними.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали додані до заяви, дійшов висновку про те, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року у справі№462/4130/24частково задоволенопозов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 простягнення заробітноїплати,компенсації заневикористані відпустки,середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненніта відшкодуванняморальної шкоди.Ухвалено стягнутиз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 :132892 гривеньзаборгованості позаробітній платі;12257гривень 32копійки компенсаціїза невикористанівідпустки,без врахуванняутримання податківта іншихобов`язкових платежів;42600гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів; 2000 гривень моральної шкоди; 1211,20 гривень судового збору та 3000 гривень витрат на правову допомогу.

Зі змісту заочного рішення від 10.10.2024 вбачається, що суд ухвалив проводити заочний розгляд справи без участі відповідача, яка в судове засідання не з`явилася, відзиву не подала, хоча належним чином повідомлялася про час і місце судових засідань.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008) наголошує, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Окрім того, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Христов проти України» (Khristovv. Ukraine, заява № 24465/04) від 19.02.2009, де в п. 33 зазначено, що «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). 34. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав у своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це, а також посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

На підставі ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої ст. 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Отже, відповідач повинен вказати на докази, якими обґрунтовуються заперечення проти вимог позивача. При цьому, заочне рішення підлягає скасуванню, тільки якщо докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою, можна зробити висновок, що суд, ухвалюючи заочне рішення, повинен дати оцінку всім доказам, які є у справі.

Таким чином, не може бути підставою для скасування заочного рішення посилання відповідача на докази, які були у справі, оскільки вони вже були оцінені судом при ухваленні заочного рішення. Для скасування заочного рішення потрібно, щоб докази були новими (не досліджувались судом при ухваленні заочного рішення) та мали істотне значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 10.10.2024 слід залишити без задоволення, оскільки зазначені нею обставини не є обґрунтованими і суперечать матеріалам справи, зокрема, відповідач не надав доказів про те, що ОСОБА_2 здійснювались будь-які виплати по заробітній платі, а також не представила жодних доказів, які б обґрунтовували її заперечення проти вимог позивача та мали істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо невірного нарахування суми компенсації за невикористані відпустки чи невірного розрахунку суми середнього заробітку, адже обчислення сум заборгованості розраховувались судом з врахуванням перебування позивача у місцях позбавлення волі, як і розрахунок наданий позивачем /а.с.44/, зроблений також із вирахуванням цього періоду.

Керуючись ст.ст. 284, 285, 287, 288 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

поновити ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 простягнення заробітноїплати,компенсації заневикористані відпустки,середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненніта відшкодуванняморальної шкоди відмовити.

Роз`яснити відповідачу право на оскарження заочного рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 18 грудня 2024 року.

Суддя: