Ухвала

від 12.12.2024 по справі 161/14867/24

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/14867/24

Провадження № 2-о/931/27/24

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

12.12.2024 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

представника заявника - Хомича Р.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_3) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2024 року до суду за підсудністю з Луцького міськрайонного суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: самостійного виховання та утримання батьком дитини.

Ухвалою Локачинського районного суду від 10.09.2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Заява мотивована тим, що 26 лютого 2017 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який у подальшому було розірвано на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2024 року.

Під час шлюбу у подружжя народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на даний час проживає із заявником, своїм батьком та перебуває на його одноосібному вихованні та повному утриманні.

Колишня дружина заявника виїхала за кордон, де офіційно працевлаштувалася (працює близько двох років), з її слів, наміру повертатися до України не має. Вона налагоджує власне особисте життя, перестала цікавиться вихованням спільної дитини, не бере жодної участі у житті доньки, не допомагає фінансово.

Увесь цей час, орієнтовно протягом двох років, заявник з колишньою дружиною проживає окремо.

Через відношення колишньої дружини до доньки, заявник змушений докладати максимальних зусиль для того, щоб їхня дитина зростала та виховувалася у хорошій атмосфері, відчувала безпеку, комфорт, підтримку рідних та любов.

Натомість, колишня дружина заявника вкрай байдуже ставиться до спілкування з ним та їх спільною донькою, не намагається налагодити якийсь контакт, не займається вихованням та навчанням дитини та зовсім не допомагає з її утриманням.

Заявник та його донька зареєстровані за однією адресою у АДРЕСА_1 . Однак, з дня народження доньки фактично проживають без реєстрації місця проживання за адресою у АДРЕСА_2 . Він виховує та утримує малолітню дитину самостійно, без участі та матеріальної допомоги матері, що також було встановлено у процесі обстеження Службою у справах дітей Підгайцівської сільської ради умов проживання дитини в сім`ї батька.

Ці обставини не заперечуються та визнаються колишньою дружиною заявника, що у свою чергу також підтверджує факт здійснення батьком самостійного виховання дитини та перебування дитини на його повному утриманні.

Наразі, постало питання щодо встановлення факту самостійного утримання та виховання батьком дитини, метою якого, серед іншого, є необхідність отримання можливості одноосібного звернення батьком до державних, медичних та освітніх закладів він імені та в інтересах дитини.

Також, встановлення факту, що має юридичне значення щодо самостійного виховання та утримання дитини саме за судовим рішенням підтверджує право військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та є умовою для надання (оформлення) відповідного рішення за відповідної ініціативи військовозобов`язаного.

Просить встановити юридичний факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 16.10.2024 року до участі у справі в якості заінтересованої особи залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_3).

У судовому засіданні представник заявника підтримав заяву, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

25.09.2024 року від Служби у справах дітей Підгайцівської сільської ради надійшла на адресу суду заява про розгляд справи за відсутності представника сільської ради. У вирішенні заяви покладається на розсуд суду.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась також. 07.10.2024 року подала заяву про визнання вимог заявника, в якій зазначила, що їх сім`я фактично перестала існувати, уже близько двох років вона проживає та працює за кордоном. Оскільки їй не вистачає коштів, вона не взмозі забрати дитину до себе і займатися її вихованням. Вважає, що на даний час їй буде краще з її батьком, бабусею та дідусем. У майбутньому, за згодою дитини, хоче забрати її до себе, а поки вона не має можливості приймати участь у житті доньки.

14.11.2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_3) надійшли письмові заперечення у справі та клопотання про залишення заяви без розгляду.

Вважає, що у даній справі наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування.

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснили, що матір ОСОБА_2 не проживає з дитиною близько двох років, перебуває за кордоном. ОСОБА_1 проживає за однією адресою з батьками колишньої дружини та дитиною ОСОБА_3 , виховує та утримує дитину.

Заслухавши пояснення представника заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, до встановлених правовідносин сторін підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Визначаючи, чи пов`язується з установленням факту виникнення в заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 Цивільного кодексу. За змістом частини першої статті 1 ЦК цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Однак не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі.

Із системного аналізу положень статті 293 ЦПК України, глави 6 розділу ІV ЦПК України слідує, що у судовому порядку підлягають встановленню юридичні факти, які мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України не є вичерпним.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Заявник просить суд встановити факт самостійного виховання та перебування на його утриманні дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому вказує, що встановлення факту самостійного виховання ним дитини пов`язане з можливістю одноосібного звернення батьком до державних, медичних та освітніх закладів від імені та в інтересах дитини, а також з виконанням військового обов`язку та реалізації ним права на відстрочку від призову на військову службу.

Заявником у заяві про встановлення факту зазначається, що чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення даного юридичного факту.

Проте, заявник не додав докази на підтвердження того, що до пред`явлення заяви він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови, а також, що чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення цього юридичного факту. Навпаки, ним додано довідки Служби у справах дітей Підгайцівської сільської ради № 76/13.43 від 19.06.2024 року, Лищенського закладу дошкільної освіти № 3 від 03.06.2024 року та акт обстеження умов проживання, з яких вбачається, що ОСОБА_1 виховує доньку без участі матері (а.с. 12-14).

Суд констатує, що для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь якого спору про право.

У даній справі заявник просить встановити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, питання, заявлене батьком у цій справі, не може з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини в позовному провадженні.

Така позиція узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

У судовому засіданні представник заявника зазначив, що з такими позовними вимогами до суду не звертався.

Посилання заявника на п. 4 ч.1 Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, щодо необхідності для отримання відстрочки батьку, який виховує дитину самостійно, надати комісії рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини, суд вважає безпідставним, оскільки, як уже встановлено вище, даний факт може бути встановлений рішенням суду у позовному порядку при вирішенні спору між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини, однак не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження.

Також слід звернути увагу, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Отже, не відповідатиме завданням цивільного судочинства і є недопустимим звернення до суду із заявою про встановлення певного факту з метою створення підстав для звільнення від доказування в можливій іншій справі (для встановлення обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що саме по собі встановлення судом факту, який просить заявник, не може породжувати для нього юридичних наслідків, тобто від його встановлення не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього, а із поданої заяви вбачається спір про право щодо участі саме матері у вихованні або ухилення від участі у вихованні дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Частина 3 статті 294 ЦПК України передбачає, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Частина 6 статті 294 визначає, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Таким чином, за встановлених у цій справі обставин та мети подання заяви, суд вважає, що факт самостійного виховання та утримання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження на підставі статей 293, 315 ЦПК України, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду, роз`яснивши заявнику, що він вправі звернутися до суду із позовом у порядку позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 19, 260, 293-294, 315, 316, 318, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_3) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 17.12.2024 року.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба