Постанова

від 18.12.2024 по справі 144/295/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/295/24

Провадження № 22-ц/801/2349/2024

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарук О. П.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 рокуСправа № 144/295/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Оніщука В.В., Панасюка О.С.,

за участі секретаря судового засідання Кобенди Ю.О., представника ОСОБА_1 адвоката Молявчика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Молявчика Олексія Валерійовича на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування Гайсинської районної військової адміністрації та орган опіки та піклування в особі виконкому Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування Гайсинської районної військової адміністрації та орган опіки та піклування в особі виконкому Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами 23 листопада 2018 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зареєстровано шлюб. У шлюбі в них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно проживає із батьком. Шлюбно-сімейні відносини між ними припинено з січня 2022 року, відповідачка виїхала до Німеччини на постійне місце проживання та за весь час лише кілька разів приїздила в Україну. На даний час на розгляді Теплицького районного суду перебуває його позов про розірвання шлюбу із відповідачкою, який остання визнала та надала суду заяву зі згодою на розірвання шлюбу. Протягом останніх двох років відповідачка практично припинила спілкування із дитиною, між матір`ю та донькою немає комунікації, вони не зустрічають та зрідка спілкуються по телефону. Жодної допомоги по утриманню дитини відповідачка не надає, її вихованням та матеріальним забезпеченням займається виключно він.

На даний час між сторонами досягнуто усної згоди щодо звернення до суду з даним позовом, остання заявила, що не має наміру повертатись в Україну, а також не має змоги утримувати, виховувати та забезпечувати дитині повноцінний розвиток за місцем свого проживання у Німеччині.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування Гайсинської районної військової адміністрації та орган опіки та піклування в особі виконкому Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини, відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Молявчик О.В. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 23.11.2018 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зареєстровано шлюб між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис №3189, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

У шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

Представником третьої особи службою у справах дітей Вінницької міської ради було призначено комісію щодо визначення місця проживання дитини сторін, на якій були присутні позивач та відповідач, де 18.06.2024 року комісія дійшла висновку про недоцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 , оскільки спір між батьками щодо місця проживання дитини відсутній (а.с. 78-80).

Відмовляючи в задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачкою відсутній спір щодо того, з ким проживатиме їхня неповнолітня дитина.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до ч.1ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків. Питання про визначення місця проживання дитинимає вирішуватись насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

При вирішенні спору провизначення місця проживання дитини,суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Отже, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що неповнолітня донька сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом з батьком - ОСОБА_1 .

Відповідно доВисновку службиу справахдітей Вінницькоїміської ради від 26.06.2024 №01/00/011/143800 про недоцільність визначення місця проживання дитини з батьком, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважав за недоцільне визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 .

Зазначене свідчить про те, що матір дитини ОСОБА_2 не заперечує щодо проживання доньки з батьком, не має наміру забирати дитину до себе, перешкоджати у спілкування доньки з батьком тощо, а тому фактично між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини.

Вірним є висновок суду про те, що вимоги позивача ОСОБА_1 щодо визначення проживання неповнолітньої доньки разом із батьком, у зв`язку з самостійним вихованням доньки батьком без участі матері, є необґрунтованими.

Так, частиною 2 ст. 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 151 СК України встановлено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав тощо).

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати факт перебування на утриманні чоловіка дитини.

Такій обставині надається оцінка в рішенні суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав, і в таких справах цей факт є беззаперечним (окремому встановленню в судовому порядку не підлягає).

Отже, норми сімейного законодавства не передбачають окремих підстав визначення проживання дитини з одним з батьків, у зв`язку з самостійним вихованням дитини цим з батьків без участі другого з батьків. Зазначені позовні вимоги не становлять жодного захисту прав батька (що звернувся до суду) чи неповнолітньої дитини (яка і так проживає з батьком, перешкод в цьому немає), тобто не є належними способами захисту прав, а самі права позивача не порушені.

За таких обставин справи та вимог закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визначення судом місця проживання дитини з батьком.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди із рішенням суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду в оскарженій частині слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Молявчика Олексія Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2024 року залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: В.В. Оніщук

О.С. Панасюк