Постанова

від 10.12.2024 по справі 522/16555/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3032/24

Справа № 522/16555/22

Головуючий у першій інстанції Чернявський Л.М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого Сегеди С.М.,

Суддів: Вадовської Л.М.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Чеботар А.Г.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Павельченка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Брагарчук Ольги Русланівни на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 січня 2023 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Чернявської Л.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діком Інвест», ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

08.12.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Діком Інвест», ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів, зобов`язання вчинити дії.

12.01.2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Павельченко І.В. звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборону на відчуження квартири за номером: 10т,що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява була обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно істотно ускладнить чи навіть унеможливить виконання рішення суду про визнання недійсними договорів та ускладнить можливість поновлення порушених інтересів позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 січня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Павельченка І.В. про забезпечення позову було задоволено.

Накладено арешт та заборону відчуження квартири за номером АДРЕСА_2 (т.2, а.с.196).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Брагарчук О.Р. ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 13 січня 2023 року, ухвалення нового судового рішення, яким просить скасувати заходи забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.3, а.с.67-70).

Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову представника ОСОБА_1 адвоката Павельченка І.В.,суд першоїінстанції виходивіз того,що позивачем належним чином обґрунтовано наявність реальної загрози відчуження майнових прав на спірне нерухоме майно, а саме надано роздрукування актуальних рекламних оголошень про відчуження нерухомого майна у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що можливе відчуження відповідачем ОСОБА_2 квартир, що в свою чергу може суттєво ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

З таким висновком погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом до ТОВ «Діком Інвест», а також до ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 ставила перед судом питання про визнання недійсними договорів щодо відчудження квартири, у тому числі й квартири за номером: АДРЕСА_2 . Крім даних позовних вимог ОСОБА_1 також ставила питання про зобов`язання вчинити певні дії.

Тобто зміст позовних вимог ОСОБА_1 свідчить про те, що між сторонами існує спір, за яким позивач просить, серед іншого,визнати недійсними Договір купівлі-продажу майнових прав №197 від 01.12.2021 року та Договір купівлі-продажу майнових прав №198 від 01.12.2021 рокупо відчуженнюнежитлових приміщень під номером 197, 198, які в подальшому були поділені, змінено їх цільове призначення та зареєстровано новостворені об`єкти квартири, у тому числі й квартири за номером: АДРЕСА_2 .

Таким чином, а також враховуючи, що предметом даного позову є вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав нерухомого майна, укладеного між відповідачами та передачу нерухомого майна між позивачем та відповідачем - ТОВ «Діком Інвест»), яке може бути відчужене до вирішення справи по суті, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на заявлену квартиру за номером АДРЕСА_2 .

При цьому суд правильно виходив із того, що за змістом ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд правильно зазначив, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Крім того, суд правильно і обгрунтовано взяв до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до п. 4 якого Верховний Суд України вказав, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішення питання про забезпечення позову потребує зваженого підходу, оскільки забезпечення позову має відповідати тій цілі, для якої такий захід слугує, а не бути інструментом зловживання процесуальними правами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Метою процесуального інституту забезпечення позову є створення необхідних умов для повного та своєчасного виконання судових рішень. Водночас, зазначений інститут не може використовуватись для створення умов або усунення перешкод в ухваленні бажаного для однієї зі сторін рішення.

При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті та не перевіряє обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвала прийнята у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Брагарчук Ольги Русланівни залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 січня 2023 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено 18.12.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.М. Вадовська

О.С. Комлева