Ухвала

від 11.12.2024 по справі 757/49696/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.10.2024 задоволено клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , до 10.12.2024.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначав, що слідчим суддею не враховано недоведеність стороною обвинувачення тієї обставини, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також не враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий, є учасником бойових дій, має хронічні захворювання, потребує постійного нагляду лікаря і прийому ліків на постійній основі, а також періодичного обстеження.

Крім того, підозрюваний сприяв органу досудового розслідування у

---

Справа № 757/49696//24 Слідчий суддя - ОСОБА_10

Апеляційне провадження № 11-сс/824/7251/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

проведенні слідчих та процесуальних дій, добровільно, без застосування заходів примусу за першим викликом з`являвся до слідчого та суду, має стійкі соціальні зв`язки, має постійне місце роботи та місце проживання, за якими характеризується позитивно.

Також, на переконання апелянта, клопотання слідчого розглянуто із порушенням правил територіальної підсудності, оскільки орган досудового розслідування - Центральний апарат Державного бюро розслідувань розташовується в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва, за адресою м. Київ вул. Симона Петлюри, 15, та саме цей суд здійснює судовий контроль за досудовим розслідуванням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчими Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000548 від 31.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури сфері оборони Офісу Генерального прокурора.

Згідно даних клопотання, як встановлено органом досудового розслідування, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем Служби безпеки України, перебуваючи з 19.10.2023 у розпорядженні начальника ДВКР Служби безпеки України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби шляхом симуляції хвороби та підроблення документів, у період з 14.11.2023 по 27.11.2023 вживав активних дій для організації та планування вчинення підроблення медичних документів, після чого 27.11.2023 шляхом симуляції симптомів у заздалегідь обумовлений день був госпіталізований та у період з 27.11.2023 до 06.12.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, по завершенню якого отримав медичний документ - виписку із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_6 №19213 КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР від 06.12.2023, до якої було внесено завідомо неправдиві відомості щодо клінічного діагнозу, а саме: «гострий передньо-боковий не Q-інфаркт міокарда», який ОСОБА_6 симулював.

В подальшому, 08.12.2023 діючи на виконання своєї мети щодо звільнення з військової служби, ОСОБА_6 направив рапорт на адресу керівництва Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, зареєструвавши його за №17/5/4-4776нт, про звільнення його з військової служби у запас Служби безпеки України у зв`язку із суттєвим погіршенням стану здоров`я (післяінфарктний стан), а також 24.01.2024 подав завірену копію зазначеного медичного документу до Центральної військово-лікарської комісії Військово-медичного управління Служби безпеки України, тим самим виконавши усі дії, які вважав необхідним для доведення кримінального правопорушення до кінця, проте кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, а саме за даними об`єктивного дослідження військово-лікарською комісією центрального госпіталю Військово-медичного управління Служби безпеки України непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, що не дало змогу ОСОБА_6 реалізувати свій злочинний умисел направлений на ухилення від несення обов`язків військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 , будучи заступником начальника 4 відділу (з дислокацією у м. Запоріжжя) 5 управління (з дислокацією у м. Дніпро) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, отримавши у період з 19.04.2022 по 08.08.2022 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належить особі, що перебуває у м. Мелітополі та є оперативним джерелом ОСОБА_6 , на його особисту електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , ряд повідомлень з інформацією щодо планів налагодження спецслужбами Російської Федерації захищеного інтернет зв`язку у місті Мелітополь та в інших тимчасово окупованих містах Запорізької області, а також щодо службових осіб спецслужб Російської Федерації та незаконних державних установ Російської Федерації, місць їх знаходження, проживання, установчих даних, номерів мобільних телефонів, номерів автомобілів, якими користуються останні, тобто відомості, що за змістом містять фактичні дані, передача яких представникам іноземної держави несе шкоду суверенітетові, обороноздатності України, у період з 20.05.2022 по 09.08.2022 в умовах воєнного стану, використав вказану інформацію та скерував її у повідомленнях з власної електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка належить ОСОБА_11 , який з 2014 року перейшов на бік ворога та по теперішній час працює в органах внутрішніх справ т.зв. ДНР та використовується спецслужбами РФ як агент, та на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка належить ОСОБА_12 , який використовується ФСБ РФ як нештатний співробітник, для отримання з державних органів України інформації, яка містить ознаки грифів секретності («Таємно», «Цілком таємно») з метою передачі їх спецслужбам РФ, чим умисно вчинив дії на шкоду суверенітетові, обороноздатності України дій, що виразилось у наданні представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

10.06.2024 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у закінченому замаху на ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом симуляції хвороби та підроблення документів, вчинене в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 409 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.06.2024 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком до 07.08.2024.

23.07.2024 ОСОБА_6 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України, та повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, у закінченому замаху на ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом симуляції хвороби та підроблення документів, вчинене в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 409 КК України; та у державній зраді, а саме в умисному вчиненні громадянином України на шкоду суверенітетові, обороноздатності України, що виразилось у наданні представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 111 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.07.2024 підозрюваному ОСОБА_6 змінено запобіжний захід з особистого зобов`язання на тримання під вартою, без внесення застави строком до 10.08.2024.

Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_13 від 02.08.2024 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000548 від 31.03.2023 до трьох місяців, тобто до 10.09.2024.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.08.2024 підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 10.09.2024.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.09.2024 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000548 від 31.03.2023 до шести місяців, тобто до 10.12.2024.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.09.2024 підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 30.10.2024.

28.10.2024 слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 10.12.2024.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.10.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , до 10.12.2024.

З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 111 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому злочинів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 111 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, особливу небезпеку та наслідки кримінальних правопорушень, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,; незаконно впливати на свідків, інших учасників у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які станом на день звернення із клопотанням перешкоджали закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без здійснення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.

При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 111 КК України та зміст підозри.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч.ч. 6, 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.

Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Доводи захисника в апеляційній скарзі недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_6 дій, які вчинені останнім в інтересах спецслужб в умовах воєнного стану, та спрямовані на шкоду суверенітетові, обороноздатності України, а також дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення злочинів, у яких підозрюється.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження існування у кримінальному провадженні вищевказаних ризиків, та виклав в ухвалі детальні мотиви та обгрунтування висновків про існування таких ризиків.

Посилання апелянта на те, що підозрюваний сприяв органу досудового розслідування у проведенні слідчих та процесуальних дій, добровільно, без застосування заходів примусу за першим викликом з`являвся до слідчого та суду, має стійкі соціальні зв`язки, має постійне місце роботи та місце проживання, за якими характеризується позитивно, не є достатньою підставою для застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного.

Наведені в апеляційній скарзі захисника доводи про здійснення розгляду клопотання слідчого з порушенням правил підсудності, ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.

Згідно положень ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.

Згідно затвердженої Указом Президента України від 05.02.2020

№ 41/2020 організаційної структури Державного бюро розслідувань, Головне слідче управління належить до структури Центрального апарату Державного бюро розслідувань.

Як убачається з даних наявних у справі процесуальних документів Державного бюро розслідувань, зокрема даних клопотання, постанов про зміну складу групи слідчих, адресою місцезнаходження вказаного органу зазначено: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, що знаходиться у межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду міста Києва.

Наведене узгоджується і з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та даними офіційного сайту Державного бюро розслідувань.

Крім того, як убачається із матеріалів судового провадження, розгляд клопотань органу досудового розслідування про застосування заходів забезпечення даного кримінального провадження № 42023000000000548 у порядку, передбаченому Главою 10 КПК України, здійснювався саме слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва, про що свідчать дані ухвал слідчих суддів вказаного суду про застосування та продовження строку дії застосованого в межах кримінального провадження № 42023000000000548 запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , а також продовження строку досудового розслідування даного кримінального провадження.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно положень ч. 4 ст. 131 КПК, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Станом на день розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2024 припинила свою дію 10.12.2024, та згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3