Постанова

від 18.12.2024 по справі 826/4395/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 826/4395/16

адміністративне провадження № К/9901/3179/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Васильєвої І. А. - головуючий суддя, Судді: Юрченко В. П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2017 (суддя Аблов Є.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 (головуючий суддя Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Желтобрюх І.Л.)

у справі № 826/4395/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самтек-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Самтек-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Самтек-Сервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом`янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2015: №0005942208, №0005952208, № 0005962208, № 0000442204, № 0000432204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органам прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі від 12.10.2015: № 0005942208, № 0005952208, № 0005962208, №0000432204. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №185/94-ВР), Закону України від 08.07.2010 №2467-VІ «Про засади функціонування ринку природного газу» (далі - Закон №2467-VІ), а також з порушенням норм процесуального права щодо з`ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що надані та досліджені у судовому засіданні документи повністю підтверджують господарські відносини позивача з його контрагентами, а саме з фізичними особами-підприємцями: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому позивачем правомірно віднесено витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей (послуг) до адміністративних витрат, при цьому суди не взяли до уваги посилання податкового органу на те, що господарська діяльність останніх безпосередньо не пов`язана з господарською діяльністю ТОВ «Самтек-Сервіс», а тому віднесення позивачем до адміністративних витрат, витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей (послуг) у наведених контрагентів є безпідставним.

Також відповідач у скарзі зазначає про безпідставність висновків судів щодо правомірності віднесення позивачем до складу витрат на збут - витрат на транспортування продукції, оскільки зазначені витрати не підтверджені у встановленому порядку первинними документами (товарно-транспортними накладними (далі - ТТН), оформленими у відповідності до вимог законодавства). В обґрунтування чого посилається на те, що у відповідності до наказу Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 №983 «Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», усі перевізники, які здійснюють перевезення вантажів в Україні автомобільним транспортом, з 14.01.2014 повинні застосовувати товарно-транспортну накладну нової форми (1-ТН). За її відсутності платники податку на прибуток втрачають право на відображення витрат на перевезення вантажів при розрахунку оподатковуваного прибутку, як це передбачено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України. Скаржник зазначає, що при вирішенні спору у цій частині, суди попередніх інстанцій не врахували позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 21.01.2016 (провадження К/800/1889/13).

Що стосується господарських операцій ТОВ «Самтек-Сервіс» з Приватним підприємством «Епіцент» (далі - ПП «Епіцент»), то податковий орган вказує, що суди задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивачем надано всі документи, які повністю підтверджують господарські відносини позивача з його контрагентом, а також підтверджено подальше використання у господарській діяльності, однак останній з таким висновками не погоджується та зазначає, що позивачем до перевірки не надано документи, а саме укладені договори з газорозподільчими та газотранспортними підприємствами, що підтверджують транспортування природного газу газотранспортною системою України, або інші документи, що підтверджують транспортування природного газу у будь-який інший спосіб; не надано документів в яких пунктах-приймання передачі Єдиної газотранспортної системи України здійснюється передача природного газу між учасниками газового ринку. Статтею 1 Закону №2467-VІ визначено, що споживач - споживач - юридична особа або фізична особа-підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину. Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «Самтек-Сервіс» не надано до перевірки належних відповідних документів, що підтверджують позитивний економічний наслідок між придбаним позивачем природнім газом у ПП «Епіцент» та результатами здійсненої господарської операції позивача. Крім того, не надано документів, які б давали змогу перевірити фактичне отримання природного газу та пов`язати придбаний товар з господарською діяльністю позивача.

Також відповідач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2015 №0000432204, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем «пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 105374,46 грн. В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення зазначає, що на виконання експортних контрактів позивачем продано товар нерезидентам на загальну суму 1903444,85 доларів США, що підтверджено митними деклараціями. Фірмами-нерезидентами здійснено ТОВ «Самтек-Сервіс» оплату на загальну суму 63677,15 Євро, 1903444,85 доларів США, у тому числі як погашення дебіторських заборгованостей, про що свідчать виписки банку з валютного рахунку позивача. Відповідач вказує, що між ТОВ «Самтек-Сервіс» (Продавець) та ООО «Регион-Маркет» (Россия)(Покупець) укладено контракт №SMK-RMSpb 01/01-10 від 21.12.2009 на експорт товару (наповнювачі харчові). На виконання умов вказаного контракту позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 4937994,78 доларів США, що підтверджено наданими до перевірки ВМД. Покупцем здійснено оплату товару на загальну суму 5062239,54 доларів США, у тому числі як погашення дебіторської заборгованості на суму 216802,56 доларів США, що підтверджується виписками банку. На думку контролюючого органу, валютна виручка у сумі 147141,12 доларів США від нерезидента ООО «Регион-Маркет» надійшла з порушенням термінів розрахунків встановлених статтею 1 Закону №185/94-ВР, а тому наведене вище податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасовано судами безпідставно.

Позивач надіслав на адресу суду відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги, вказує, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм законодавства, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) згідно із Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду, касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Солом`янському районі у період з 17.07.2015 по 28.08.2015 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Самтек-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014, за результатами якої 04.09.2015 складено Акт № 4354/26-58-22-08-17/30404902 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 459455 грн (у тому числі за періоди півріччя 2012 року, 9 місяців 2012 року, 2012 рік, 2013 - 2014 роки);

- пункту 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 201.4, 201.6 статті 201 ПК України, внаслідок чого встановлене завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 декларації), на загальну суму 218333 грн (у тому числі за травень 2013 року, грудень 2014 року) та завищення суми залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації), за грудень 2014 року на суму 30469 грн;

- статті 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що порушення вимог чинного законодавства України відповідачем встановлені, зокрема на підставі таких доводів:

1) неправомірне врахування позивачем при визначенні об`єктів оподаткування податком на прибуток сум витрат на придбання послуг (товарів, робіт) у суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з мотивів не підтвердження таких взаємовідносин первинними документами та не встановлення зв`язку між такими операціями та господарською діяльністю ТОВ «Самтек-Сервіс»;

2) неправомірне врахування позивачем при визначенні об`єктів оподаткування податком на прибуток сум витрат на транспортування продукції на загальну суму 1091792 грн (період 2014 рік), з мотивів не підтвердження таких витрат ТТН, оформленими за формою нового зразка (встановлений наказом Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 року № 983);

3) неправомірне врахування позивачем при визначенні об`єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість сум витрат і ПДВ на придбання у контрагента-постачальника ПП «Епіцентр» газу за договором на постачання від 09.12.2011 № 181-12, з мотивів не підтвердження товарності операцій за ланцюгом постачання від постачальників - ТОВ «Українська нафтогазова компанія», ТОВ «Лідергаз» і ТОВ «Крістенс» до ТОВ «Транс-Газ Бюро», яке, в свою чергу, було основним постачальником товару для ПП «Епіцентр» протягом періоду, який перевірявся. Також позивач не надав до перевірки наступні документи: договори, укладені ним з газорозподільним та газотранспортними підприємствами, на підтвердження транспортування природного газу газотранспортною системою України або інші документи, що підтверджують транспортування природного газу у будь-який інший спосіб; документи з відомостями про пункти приймання-передачі природного газу між учасниками газового ринку; документи, що підтверджують позитивний економічний ефект від операцій з придбання природного газу, та наявність зв`язку між вказаними операціями та господарською діяльністю позивача. Крім того, податковим органом встановлено факт наявності господарських взаємовідносин між позивачем та ПАТ «Укртрансгаз» (на підставі договору від 01 грудня 2011 року № 09-50168/12) і ПАТ «Кременчукгаз» (на підставі договору від 20 листопада 2012 року № 2325-21), та у зв`язку з цим дійшов висновку про відсутність економічної доцільності у господарських операцій між ТОВ «Самтек-Сервіс» і ПП «Епіцентр»;

4) порушення законодавчо встановлених термінів надходження валютної виручки у сумі 147141,12 доларів США від покупця-нерезидента ООО «Регион-Маркет» (Російська Федерація) за контрактом від 21.12.2009 №SMK-RMSpb 01/01-10 на експорт харчових наповнювачів.

Позивачем 30.09.2015 подано заперечення на Акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень ТОВ «Самтек-Сервіс» до висновків Акта перевірки та доповнень до них, відповідач згідно листа від 07 жовтня 2015 року №26096/10/26-58-22-08-11 відкоригував висновки акта перевірки, виклавши їх у новій редакції: контролюючий орган залишив в силі висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства за епізодами, що стосуються обліку витрат на транспортування вантажів і на придбання природного газу у ПП «Епіцентр», та порушення норм валютного законодавства.

На підставі Акта перевірки, відповідачем 12.10.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0005942208 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення за грудень 2014 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, задекларований позивачем у податковій декларації №9014819776 від 13 лютого 2015 року на 30469 грн;

№0005952208 форми «В1», яким зменшено суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, задекларовані у звітний період травень 2013 року (податкова декларація № 9043048971 від 18 липня 2013 року) та грудень 2014 року (податкова декларація №9014819776 від 13 лютого 2015 року), всього у розмірі 218333 грн та нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 54583 грн;

№0005962208 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств на 538361 грн (у тому числі за основним платежем - 430 689 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 107672 грн;

№0000442204 форми «У», яким нараховано суму грошового зобов`язання за платежем: «штрафна санкція за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 340 грн;

№0000432204 форми «У», яким нараховано суму грошового зобов`язання за платежем: «пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 105374,46 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України).

ДФС України за результатами розгляду скарги 02.03.2016 прийняла рішення №4589/6/99-99-10-01-04-25, яким скаргу задовольнила частково, податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 0005962208 скасувала в частині визначення 9055 грн податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 2263,75 грн, а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення, як і інші податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року - залишила без змін.

Незгода з наведеними вище податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов`язків сторін в яких виник спір) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (абзац перший пункту 138.2 цієї статті).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із статтею 9 Закону №996-XIV України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності реальності господарських операцій позивача за укладеними договорами з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ПП «Епіцентр», виходячи з наступного.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся ТОВ «Самтек-Сервіс» здійснювало господарську діяльність з виробництва харчових продуктів (макової начинки, наповнювачів для морозива, цукрової помадної глазурі, желейно-фруктових шматочків, декогелів, фрутогелів, та інше), переробки та консервування фруктів і овочів, оптової торгівлі продуктами харчування (власного виробництва та придбаної продукції).

До складу задекларованих за підсумками 2014 року витрат на збут продукції позивачем були включені витрати на транспортування продукції на загальну суму 1091792 грн, що складається з витрат за видами перевезень, а саме: перевезення власним вантажним транспортом (витрати по списанню паливно-мастильних матеріалів, оформлювалися подорожніми листами для вантажних автомобілів та накладними на товар) у сумі 26726 грн; міжнародні перевезення (за експортними контрактами), що оформлювалися договорами про міжнародні перевезення, актами про надання послуг з міжнародних перевезень, вантажними митними деклараціями, міжнародними ТТН (CMR) - у сумі 672 589 грн; перевезення вантажів в межах України із залученням сторонніх перевізників, що оформлювалися договорами на перевезення, актами за результатами наданих послуг і ТТН старого та нового зразків на суму 392477 грн.

У матеріалах справи наявні копії: договору транспортного експедирування № 10/11 від 10 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ позивачем (як замовником) і ФО-П ОСОБА_2 (як експедитором) про надання останнім транспортно-експедиційних послуг за узгодженим маршрутом; міжнародних ТТН і вантажних митних декларацій за 2014 рік, згідно яких позивач значиться відправником вантажів; актів виконаних робіт та заявок-договорів на перевезення, складених і підписаних сторонами - позивачем (як замовником) і ФО-П ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ТОВ «Авто-Ера» і ТОВ «Делівері» (як експедиторами/перевізниками).

Крім того, відповідач вказував, що у ТТН не зазначені обов`язкові реквізити (як то вид перевезення, посвідчення водія, пункт навантаження, пункт розвантаження, маса брутто, супровідні документи на вантаж) та позивачем в 2014 році використовувалися ТТН старого зразку (за формою, затвердженою спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»).

Водночас судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТТН складені перевізниками (ФО-П ОСОБА_4 , ФО-П ОСОБА_3 ) в результаті здійснення перевезень автомобільним транспортом у межах України на замовлення позивача. ТТН, датовані до 15 січня 2014 року та також дві ТТН від 15.01.2014 (перевізник ФО-П ОСОБА_3 ), складені за формою, затвердженою наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 №488/346, який втратив чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури України, наказом Міністерства інфраструктури України від 10.12.2013 №1005/1454), а решта накладних - за формою, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 05.12.2013 №983, який набрав чинності з 14.01.2014.

Також судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.12.2011 між позивачем (покупець) та ПП «Епіцентр» (постачальником) укладено договір постачання природного газу №181-12, за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю природний газ, а також надавати послуги по забезпеченню постачання газу (а саме: аналіз ринку закупівлі природного газу для забезпечення заявленого обсягу газу від покупця; виділення планових лімітів газу за відповідний період, шляхом формування та надання планового розподілу в роздрукованому та електронному форматах у відповідні управління та доведення їх до газорозподільних та газотранспортних підприємств; коригування планових лімітів газу з метою їх приведення до середньодобового споживання газу), а покупець, в свою чергу, - зобов`язується прийняти та оплатити газ і надані послуги на умовах цього договору. Прийом-передача газу, який був поставлений у відповідному місяці, оформлюється актом, який підписують сторони. Такий акт прийому-передачі є підставою для розрахунків. Ціна за 1000 куб.м. газу встановлена сторонами без врахування вартості транспортування по території України (3 382 грн) та з урахуванням цільової надбавки 2% (67,64 грн), ПДВ 20% - 689,93 грн та складає 4 139,57 грн. Вартість послуг з розрахунку за 1 000 куб.м. газу становить 137,70 грн (з ПДВ).

Позивачем з постачальником укладено договори на використання магістрального газопроводу з газотранспортною організацією та на розподіл газу з власником місцевої мережі (газорозподільною організацією), а саме: типовий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 09-50168/12 від 01.12.2011 з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»; договір на розподіл природного газу № 2325-21 від 20.11.2012 з ПАТ «Кременчукгаз».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що необхідність придбання позивачем природного газу та супутніх послуг з транспортування такого газу магістральними трубопроводами і газорозподільними мережами зумовлена тим, що харчова продукція позивача виробляється на технологічному обладнанні, яке працює виключно на парі високого тиску, яка генерується паровим котлом Е1/9, який є газовикористовуючим обладнанням.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем надано всі необхідні копії документів.

Щодо посилання контролюючого органу на неправомірність віднесення витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей (послуг) у ОСОБА_1 , оскільки господарська діяльність останнього безпосередньо не пов`язана з господарською діяльністю ТОВ «Самтек-Сервіс», то судами попередніх інстанцій вказано про їх необґрунтованість.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 надавались послуги позивачу із забезпечення пожежної безпеки про, що свідчить Договір підряду № 3005/14 від 30.05.2014, укладений між ТОВ «Самтек-Сервіс» (Замовник) та ФО-П ОСОБА_1 (Підрядник) щодо виконання проектних робіт та робіт з вогнезахисного оброблення металевих конструкцій сходових клітин та дерев`яних конструкцій горища адміністративно-виробничої бази з виготовлення харчових добавок.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем надано всі відповідні первинні документи.

Зокрема використання позивачем у своїй господарській діяльності наданих ОСОБА_1 послуг підтверджується актами прийняття в експлуатацію виконаних робіт з вогненебезпечного обладнання будівель виробничої бази для виготовлення харчових інгредієнтів за адресою: АДРЕСА_1 від 08.08.2014 №20140076 та №20140077.

Зазначені виробничі приміщення знаходяться у користуванні позивача.

При цьому, обґрунтування касаційної скарги податкового органу зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі.

Проте, таким доводам відповідача суди попередніх інстанцій надали юридичну оцінку. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів й суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів.

Відтак, податковим органом не виконано обов`язок доказування та не доведено обставин, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 12.10.2015 №0005942208 форми «В4», №0005952208 форми «В1» та №0005962208 форми «Р».

В матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами. Надані позивачем документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Що стосується правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.10.2015 №0000432204 форми «У», яким нараховано суму грошового зобов`язання за платежем: «пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 105374,46 грн, то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між ТОВ «Самтек-Сервіс» (продавець) та ООО «Регион-Маркет» (Росія) (покупець) 21.12.2009 укладено контракт № SMK-RMSpb 01/01-10 на експорт товару (наповнювачів харчових). На виконання умов вказаного контракту позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 4 937 994,78 доларів США, що підтверджено вантажними митними деклараціями.

За даними бухгалтерського обліку та згідно пояснень підприємства від 07.08.2015 № 0708/15-1 станом на 01.04.2012 у позивача обліковувалась дебіторська заборгованість по контракту № SMK-RMSpb 01/01-10 від 21.12.2009 нерезидентом ООО «Регіон-Маркет» у сумі 216802,56 доларів США.

Протягом періоду, який перевірявся ООО «Регион-Маркет» здійснено оплату товару на загальну суму 5062239,54 доларів США, у тому числі, як погашення дебіторської заборгованості на суму 216802,56 доларів США.

Водночас, на час проведення перевірки ТОВ «Самтек-Сервіс» не одержувало висновок Міністерства економіки розвитку і торгівлі України та не зверталось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України щодо стягнення заборгованості з нерезидента.

За наведених обставин, контролюючий орган дійшов висновку про надходження валютної виручки у сумі 147141,12 доларів США від нерезидента ООО «Регион-Маркет» (Росія) з порушенням, встановлених статтею 1 Закону №185/94-ВР, термінів розрахунків та прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.10.2015 №0000432204 форми «У».

Згідно зі статтею 1 Закону №185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Постановою Національного банку України від 12.05.2014 №270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті» встановлено 90-денний строк здійснення імпортних операцій.

За приписами статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статті 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до статті 4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статті 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки.

З аналізу вказаної норми вбачається, що для правильного обрахунку суми пені мають значення достовірність даних щодо періоду прострочення, кількості днів прострочення, суми неодержаної виручки та курсу гривні в іноземній валюти за відповідний період.

Пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин; далі - Порядок) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно із пунктами 4 - 6 розділу І наведеного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 Розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом в Акті перевірки зазначено про порушення позивачем статті 1 Закону №185/94-ВР України. Такі висновки відповідачем зроблені на підставі аналізу даних вантажних митних декларацій, разом з тим, перелік таких в Акті перевірки відсутній. Крім того, виписки банку з відомостями про надходження сум валютної виручки від нерезидента, наведені у таблиці додатку № 2В також податковим органом до суду не надано.

На підтвердження обґрунтованості розміру застосованих фінансових санкцій відповідачем на письмові та усні вимоги суду був наданий лише розрахунок пені ТОВ «Самтек-Сервіс», складений та підписаний лише працівниками податкової інспекції, який містить лише відомості про період порушення, кількість днів порушення, суму дебіторської заборгованості в доларах США, курс валюти на день виникнення заборгованості, суму пені. Посилання на конкретні первинні та інші документи, в яких зафіксовано прострочення надходження конкретних сум валютної виручки (виписки банку по валютних рахунках позивача, які містять відомості про дати та суми отриманих позивачем валютних коштів від ООО «Регион-Маркет», вантажні митні декларації, де зафіксовані дати експорту товарів, документи бухгалтерського обліку позивача, де зафіксовані записи про відповідні операції, тощо) в тексті зазначеного розрахунку відповідача, як і в тексті Акта перевірки, відсутні.

Згідно з вимогами частини другої статті 71 КАС України (у редакції на момент вирішення спору), частини другої статті 77 КАС в чинній редакції цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Акт перевірки, як носій доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства, складений без дотримання вимог Порядку №984, тому не є належним доказом обставин, на які посилається відповідач, в частині обґрунтування доводів щодо порушення позивачем приписів статті 1 Закону №185/94-ВР.

Як у судовому процесі, так і у касаційній скарзі, відповідач не навів достатніх доводів та не надав доказів на обґрунтування висновків, що позивач вчинив зазначене податкове правопорушення.

За наведених вище обставин, є правомірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.10.2015 №0000432204 форми «У».

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

Л.І. Бившева