Ухвала

від 23.10.2017 по справі 826/4395/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4395/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Самтек-Сервіс до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Самтек-Сервіс , звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 0005942208, № 0005952208, № 0005962208, № 0000442204, № 0000432204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково:

визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 0005942208, № 0005952208, № 0005962208, №0000432204;

у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

20 жовтня 2017 року до Київського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Самтек-Сервіс , ОСОБА_3, у якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням останнього за межами України у період з 20 жовтня 2017 року по 05 листопада 2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача протягом липня-серпня 2015 року проведено планову виїзну перевірку позивача на підставі направлень від 17 липня 2015 року №983/26-58-22-08, №984/26-58-22-04, №985/26-58-22-08, №986/26-58-17-02, №987/26-58-22-04, виданих Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві та відповідно до ст.. 77, 82 Податкового кодексу України щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Самтек-Сервіс вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки 04 вересня 2015 року складено акт №4354/26-58-22-08-17/30404902, яким встановлено порушення:

- пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 459455 грн. (в тому числі за періоди півріччя 2012 року, 9-ть місяців 2012 року, 2012 рік, 2013 і 2014 роки);

- п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.3 і 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлене завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 декларації), на загальну суму 218333 грн. (в тому числі за травень 2013 року, грудень 2014 року) та завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації), за грудень 2014 року на суму 30469 грн.;

- ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР;

- ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19 лютого 1993 року № 15-93.

За результатами розгляду заперечень платника податків до висновків акта перевірки та доповнень до них, відповідач своїм листом від 07 жовтня 2015 року №26096/10/26-58-22-08-11 відкоригував висновки акта перевірки, виклавши їх у новій редакції: контролюючий орган залишив в силі висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства за епізодами, що стосуються обліку витрат на транспортування вантажів і на придбання природного газу у Приватного підприємства Епіцентр , та порушення норм валютного законодавства.

На підставі акта перевірки (у відредагованій редакції) відповідачем 12 жовтня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0005942208 форми В4 , яким зменшено розмір від'ємного значення за грудень 2014 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, задекларований позивачем у податковій декларації реєстр. №9014819776 від 13 лютого 2015 року у розмірі 30469 грн.;

- №0005952208 форми В1 , яким зменшено суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, задекларовані позивачем у звітний періодах травень 2013 року (податкова декларація реєстр. № 9043048971 від 18 липня 2013 року) та грудень 2014 року (податкова декларація реєстр. №9014819776 від 13 лютого 2015 року), всього у розмірі 218333 грн. та нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 54583 грн.;

- №0005962208 форми Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 538361 грн., в тому числі за основним платежем - 430 689 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 107 672 грн.;

- №0000442204 форми У , яким позивачу визначено штрафну санкцію за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, в сумі 340 грн.;

- №0000432204 форми У , яким позивачу визначено пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , в сумі 105374,46 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 0005962208 скасовано у частині нарахованої штрафної санкцій в сумі 2263,75 грн., а у решті суми донарахування, як інші податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року - залишені без змін згідно з рішенням Державної фіскальної служби України від 02 березня 2016 року №4589/6/99-99-10-01-04-25.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що порушення вимог чинного законодавства України відповідачем встановлені на підставі таких доводів:

1) неправомірне врахування позивачем при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток сум витрат на придбання послуг (товарів, робіт) у суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 (на загальну суму 57907 грн., період взаємовідносин 2 - 3 квартали 2014 року) та ОСОБА_5 (на суму 101900 грн., період взаємовідносин - 2014 рік) з мотивів не підтвердження таких взаємовідносин первинними документами та невстановлення зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю товариства;

2) неправомірне врахування позивачем при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток сум витрат на транспортування продукції на загальну суму 1091792 грн. (період 2014 рік) з мотивів не підтвердження таких витрат товарно-транспортними накладними, оформленими за формою нового зразка (встановлений наказом Міністерства інфраструктури України від 05 грудня 2013 року № 983);

3) неправомірне врахування позивачем при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість сум витрат (1141990 грн.) і ПДВ (239221 грн.) на придбання у контрагента-постачальника Приватного підприємства Епіцентр газу за договором на постачання від 09.12.2011 № 181-12 (періоди півріччя 2012 року, 9-ть місяців 2012 року, 2012 рік, 2013 і 2014 роки) з мотивів не підтвердження товарності операцій за ланцюгом постачання від постачальників - Товариства з обмеженою відповідальністю Українська нафтогазова компанія , Товариства з обмеженою відповідальністю Лідергаз і Товариства з обмеженою відповідальністю Крістенс до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Газ Бюро , яке, в свою чергу, було основним постачальником товару для Приватного підприємства Епіцентр протягом перевіряємого періоду. Також позивач не надав до перевірки наступні документи: договори, укладені ним з газорозподільним та газотранспортними підприємствами, на підтвердження транспортування природного газу газотранспортною системою України або інші документи, що підтверджують транспортування природного газу в будь-який інший спосіб; документи з відомостями про пункти приймання-передачі природного газу між учасниками газового ринку; документи, що підтверджують позитивний економічний ефект від операцій з придбання природного газу, та наявність зв'язку між вказаними операціями та господарською діяльністю товариства. Крім того, перевіряючі встановили факт наявності господарських взаємовідносин між позивачем та підприємствами Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (на підставі договору від 01 грудня 2011 року № 09-50168/12) і Публічним акціонерним товариством Кременчукгаз (на підставі договору від 20 листопада 2012 року № 2325-21), та у зв'язку з цим дійшли висновку про відсутність економічної доцільності у господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Самтек-Сервіс і Приватним підприємством Епіцентр ;

4) віднесення до складу податкового кредиту за звітний період жовтень 2013 року суму ПДВ у розмірі 9580 грн. на підставі податкової накладної, що виписана на невизначеним контрагентом;

5) порушення законодавчо встановлених термінів надходження валютної виручки у сумі 147141,12 дол. США від покупця-нерезидента ООО Регион-Маркет (Російська Федерація) за контрактом від 21 грудня 2009 року №SMK-RMSpb 01/01-10 на експорт харчових наповнювачів;

6) неподання позивачем до контролюючого органу декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01 жовтня 2014 року та на 01 січня 2015 року з відомостями про наявну дебіторську заборгованість контрагента-нерезидента ООО Регион-Маркет в сумах 3173,72 дол. США (термін погашення настав станом на 01 жовтня 2014 року) та 57340,20 дол. США (термін погашення настав станом на 01 січня 2015 року) за контрактом від 21 грудня 2009 року №SMK-RMSpb 01/01-10.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодекс України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом перевіряємого позивач здійснював господарську діяльність з виробництва харчових продуктів (макової начинки, наповнювачів для морозива, цукрової помадної глазурі, желейно-фруктових шматочків, декогелів, фрутогелів, та ін.), переробки та консервування фруктів і овочів, оптової торгівлі продуктами харчування (власного виробництва та придбаної продукції), що підтверджується зазначенням видів діяльності позивача згідно даних з ЄДРПОУ. Для ведення господарської діяльності Товариство з обмеженою діяльністю Самтек-Сервіс використовувало власні трудові ресурси, орендовані складські приміщення, власні виробничі приміщення, основні засоби загальною вартістю 6 720,8 тис. грн..

До складу задекларованих за підсумками 2014 року витрат на збут продукції позивачем були включені витрати на транспортування продукції на загальну суму 1 091 792 грн., що складається з витрат за видами перевезень, а саме: перевезення власним вантажним транспортом (витрати по списанню паливно-мастильних матеріалів, оформлювалися подорожніми листами для вантажних автомобілів та накладними на товар) у сумі 26 726 грн.; міжнародні перевезення (за експортними контрактами), що оформлювалися договорами про міжнародні перевезення, актами про надання послуг з міжнародних перевезень, вантажними митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) - у сумі 672 589 грн.; перевезення вантажів в межах України із залученням сторонніх перевізників, що оформлювалися договорами на перевезення, актами за результатами наданих послуг і товарно-транспортними накладними старого та нового зразків, - у сумі 392 477 грн.

У матеріалах справи наявні копії: договору № 120813 про транспортно-експедиційні послуги від 12 серпня 2013 року, укладеного між позивачем (як замовником) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (як виконавцем) щодо надання останнім транспортно-експедиційних послуг у місцевому та міжнародному сполученнях; договору транспортного експедирування № 10/11 від 10 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ позивачем (як замовником) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (як експедитором) щодо надання останнім транспортно-експедиційних послуг за узгодженим маршрутом; міжнародних товарно-транспортних накладних і вантажних митних декларацій за 2014 рік, згідно яких позивач значиться відправником вантажів; актів виконаних робіт та заявок-договорів на перевезення, складених і підписаних сторонами - позивачем (як замовником) і фізичними особами-підприємцями ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, юридичними особами Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Ера і Товариством з обмеженою відповідальністю Делівері (як експедиторами/перевізниками). Зазначені документи підтверджують надання послуг з організації транспортно-експедиційних послуг, послуг з перевезення вантажів за маршрутами в межах/поза межами України.

Відповідач зазначає, що у ТТН не зазначені обов'язкові реквізити (як то вид перевезення, посвідчення водія, пункт навантаження, пункт розвантаження, маса брутто, супровідні документи на вантаж) та позивачем в 2014 році використовувалися товарно-транспортні накладні старого зразку (за формою, затвердженою спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля ).

Матеріалами справи підтверджується, що ТТН складені перевізниками (ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_7.) в результаті здійснення перевезень автомобільним транспортом у межах України на замовлення позивача. ТТН, датовані до 15 січня 2014 року та також дві ТТН від 15 січня 2014 року (перевізник ФОП ОСОБА_7.) складені за формою, затвердженою наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля від 29 грудня 1995 року № 488/346, який втратив чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури України, наказом Міністерства інфраструктури України від 10 грудня 2013 року № 1005/1454), а решта накладних - за формою, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 05 грудня 2013 року № 983, який набрав чинності з 14 січня 2014 року.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надані належним чином складені первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення ним господарських операцій по перевезенню власних вантажів (продукції) на договірних і позадоговірних умовах. Крім того, за наявності основних реквізитів документа та у сукупності з іншими первинними документами наявні підстави для встановлення здійснених перевезень та підтвердження права власності позивача на вантажі.

Крім зазначеного, матеріалами справи підтверджується, що 09 грудня 2011 року між позивачем (покупець) та Приватним підприємством Епіцентр (постачальником) укладено договір постачання природного газу №181-12, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ, а також надавати послуги по забезпеченню постачання газу (а саме: аналіз ринку закупівлі природного газу для забезпечення заявленого обсягу газу від покупця; виділення планових лімітів газу за відповідний період, шляхом формування та надання планового розподілу в роздрукованому та електронному форматах у відповідні управління та доведення їх до газорозподільних та газотранспортних підприємств; коригування планових лімітів газу з метою їх приведення до середньодобового споживання газу), а покупець, в свою чергу, - зобов'язується прийняти та оплатити газ і надані послуги на умовах цього договору. Прийом-передача газу, який був поставлений у відповідному місяці, оформлюється актом, який підписують сторони. Такий акт прийому-передачі є підставою для розрахунків. Ціна за 1000,0 куб.м. газу встановлена сторонами без врахування вартості транспортування по території України (3 382 грн.) та з урахуванням цільової надбавки 2% (67,64 грн.), ПДВ 20% - 689,93 грн. в ст. 4 даного договору та складає 4 139,57 грн. Вартість послуг з розрахунку за 1 000 куб.м. газу становить 137,70 грн. (з ПДВ).

Позивачем з постачальником укладено договори на використання магістрального газопроводу з газотранспортною організацією та на розподіл газу з власником місцевої мережі (газорозподільною організацією), а саме: типовий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 09-50168/12 від 01 грудня 2011 року з дочірньою компанією Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , в особі філії Управління магістральних газопроводів Черкаситрансгаз ; договір на розподіл природного газу № 2325-21 від 20 листопада 2012 року з Публічним акціонерним товариством Кременчукгаз .

Судом першої інстанції встановлено, що необхідність придбання позивачем природного газу та супутніх послуг з транспортування такого газу магістральними трубопроводами і газорозподільними мережами зумовлена тим, що харчова продукція товариства виробляється на технологічному обладнанні, яке працює виключно на парі високого тиску, яка генерується паровим котлом Е1/9, який є газовикористовуючим обладнанням.

На підтвердження правомірності формування сум витрат за вказаними договорами позивачем надано копії: додаткових угод до договору постачання природного газу, укладених щодо коригування вартості газу; ліцензії серії АВ № 527229, виданої ПП Епіцентр Нацкомісією з регулювання електроенергетики України на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом (строком дії з 15 травня 2010 року по 14 травня 2015 року); щомісячних актів здачі-приймання робіт (надання послуг), складених та підписаних представниками сторін у м. Кременчук за результатами здійснення ПП Епіцентр поставок природного газу та надання послуг, що датовані квітнем-груднем 2012 року, січнем-груднем 2013 року та січнем-лютим 2014 року (останній від 28 лютого 2014 року); податкових накладних, виписаних ПП Епіцентр ; електронних копій платіжних доручень ТОВ Самтек-Сервіс про перерахування на користь ПП Епіцентр коштів за природний газ, всього на загальну суму 1 562 517,51 грн.; актів наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами за період січень 2012 - лютий 2014 року; актів приймання-передачі послуг з транспортування природного газу за місяці січень-грудень 2011 року; додатків до договору на розподіл природного газу № 2325-21 від 20 листопада 2012 року; актів прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу за період січень 2012 року - лютий 2014 року; звітів комерційного вузла обліку газу (лічильника газу заводський номер 5876 та коректор газу ВЕГА-1.01, заводський номер 04074) за періоди 2012 - 2013 років; електронних копій платіжних доручень ТОВ Самтек-Сервіс про перерахування на користь газотранспортного та газорозподільних підприємств коштів в оплату наданих послуг; акта введення в дію вузла обліку газу від 26 липня 2010 року; довідок про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2010 року та актів приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, складених та підписаних за результатами виконання ТОВ НПФ СТМ на користь ТОВ Самтек-Сервіс робіт з будівництва парової котельні на базі котла Е1/9; акта № С-00000011 від 31 травня 2010 року щодо приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, акта здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт науково-технічної продукції до договору за травень 2010 року; видаткових накладних постачальників, датованих квітнем-червнем 2010 року, на передачу ТОВ Самтек-Сервіс виробничого обладнання (котлів для варіння); технічної документації на котли варіння; договору підряду № 3005/14 від 30 травня 2014 року, укладеного між ТОВ Самтек-Сервіс як замовником і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (як підрядником) щодо виконання проектних робіт та робіт з вогнезахисного оброблення металевих конструкцій сходових клітин та дерев'яних конструкцій горища адміністративно-виробничої бази з виготовлення харчових добавок, та доданих до нього первинних документів (кошторисів, актів виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів здачі-прийняття проектної продукції, відомостей ресурсів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, договірних цін, актів прийняття в експлуатацію виконаних робіт з вогнезахисного обробляння).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідачем не доведено відсутність взаємозв'язку між витратами позивача на придбання природного газу і здійсненням ним господарської діяльності з виробництва харчових продуктів з використанням газовикористовуючого обладнання.

Крім зазначеного, відповідач зазначає про надходження валютної виручки у сумі 147 141,12 дол. США від нерезидента ООО "Регион-Маркет" (Росія) з порушенням термінів розрахунків, встановлених ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Станом на 31 грудня 2014 року у Товариства з обмеженою відповідальністю Самтек-Сервіс обліковується дебіторська заборгованість по контракту № SMK-RMSpb 01/01-10 від 21 грудня 2009 року з нерезидентом ООО Регіон-Маркет у сумі 92557,80 дол. США, строк погашення якої не настав.

На підтвердження обґрунтованості розміру застосованих фінансових санкцій відповідачем на надано пені, який містить відомості про період порушення, кількість днів порушення, суму дебіторської заборгованості в доларах США, курс валюти на день виникнення заборгованості, суму пені.

Натомість, відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Постановою Національного банку України Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті № 270 від 12 травня 2014 року встановлений 90-денний строк здійснення імпортних операцій.

Відповідодно до ст.. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статті 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки.

Так, відповідачем не зазначено період прострочення, кількість днів прострочення, сума неодержаної виручки та курс гривні в іноземній валюти за відповідний період: у акті перевірки вказано, що висновки про порушення позивачем ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті зроблено на підставі аналізу даних ВМД, виписки банку з відомостями про надходження сум валютної виручки від нерезидента.

Отже, відповідачем не доведено правильність і достовірність нарахованої пені податковим повідомленням-рішенням від 12жовтня 2015 року №0000432204.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 0005942208, № 0005952208, № 0005962208, №0000432204 прийняті відповідачем необґрунтовано.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Самтек-Сервіс до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 24.10.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх