Постанова

від 05.10.2010 по справі 27/328

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.10.2010                                                                                           № 27/328

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з’явився,

 від відповідача - не з’явився,

від третьої особи - не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Русь Інтернешнл"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.02.2010

 у справі № 27/328 ( )

 за позовом                               Приватне підприємство "Веста-Сервіс"

 до                                                   ТОВ "Русь Інтернешнл"

 третя особа           Приватне підприємство "Будівельна компанія "Олександрія"

 про                                                   стягнення 762594,99 грн.

 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл”

до 1. Приватного підприємства “Веста-сервіс”

2. Приватне підприємство “Будівельна компанія “Олександрія”

про визнання недійсним договору № 02-06/4 від 02.06.2007р.

ВСТАНОВИВ:

 Приватне підприємство “Веста-сервіс” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” про стягнення заборгованості за Договором № 01/09-2005 від 01.09.2005 року у розмірі 638 848,94 грн. – основного боргу, 94 447,50 грн. – індексу інфляції, 29 299,49 грн. – 3% річних на підставі Договору уступки права вимоги № 02-06/4 від 02.06.2007р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” звернулось із зустрічним позовом до Приватного підприємства “Веста-сервіс”, Приватне підприємство “Будівельна компанія “Олександрія” про визнання недійсним Договору уступки права вимоги № 02-06/4 від 02.06.2007р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 р. у справі № 27/328 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” на користь Приватного підприємства “Веста-сервіс” заборгованість в розмірі 638848,00 грн., три відсотки річних в сумі 29299,49 грн., інфляційні в сумі 94293,96 грн., 7624,41 грн. витрат по сплаті державного мита та 235,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 р. скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відповідності Договору № 01/09-2005 від 01.09.2005р., який підписаний від імені відповідача головним інженером Білойваном А.Г., вимогам Цивільного кодексу України, оскільки директор підприємства обмежений статутом товариства на укладання договорів, сума яких перевищує 500000 грн. Заявником також відзначено про неповне з’ясування обставин справи щодо фактичного виконання робіт за Договором № 01/09-2005 від 01.09.2005р. Крім того, відповідачем зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення в частині зустрічних позовних вимог про визнання недійсним Договору уступки права вимоги № 02-06/4 від 02.06.2007р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл”.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 13.04.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 27/328 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Мартюк А.І.

Ухвалою від 13.04.2010р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 11.05.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 27/328 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О.,

Іваненко Ю.Г.

13.05.2010р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 25.05.2010р.

25.05.2010р. на виконання вимог суду представником відповідача надано документи на підтвердження виконання робіт по встановленню металопластикових віконних систем на п’ятому поверсі готельного комплексу “Русь” Товариством з обмеженою відповідальністю “Астал”, що були закінчені у березні 2005 року (копія Договору № С-387 від 12.07.2004р., додаткові угоди від 23.09.2004р., від 23.12.2004р., копії Актів здачі-приймання виконаних робіт № 387 від 10.12.2004р., №387/1 від 23.12.2004р., № С387/2 від 23.03.2005р., копія накладної № С387/2 від 23.03.2005р., копії банківських виписок та платіжних доручень про оплату виконаних робіт).

Ухвалою від 25.05.2010р. за заявою сторін було продовжено строк розгляду справи № 27/328 відповідно до ст. 69 ГПК України.

25.05.2010р., 08.06.2010р. в судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

На виконання вимог апеляційного господарського суду позивачем 11.06.2010р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надано Реєстр отриманих та виданих податкових накладних Приватного підприємства “Будівельна компанія “Олександрія” за 2006р., у якому міститься запис № 107 про видачу ТОВ “Русь Інтернешнл” податкової накладної № 106 від 30.09.2005р. на суму 700 000,00 грн. з ПДВ.

Ухвалою від 15.06.2010р. провадження у даній справі було зупинено у зв’язку з надсиланням матеріалів справи до Прокуратури міста Києва.

Ухвалою від 25.08.2010р. провадження у справі поновлено у зв’язку з тим, що  від Прокуратури Печерського району м. Києва надійшло повідомлення, що за результатами перевірок ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ “Русь Інтернешнл” ОСОБА_1. та головного бухгалтера ОСОБА_2., також відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно директора Приватного підприємства “Будівельна компанія “Олександрія” ОСОБА_3

21.09.2010р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з неподанням витребуваних доказів відповідно до ст. 77 ГПК України.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.  

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з частинами 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2007р. між Приватним підприємством “Веста-сервіс” (новий кредитор) та Приватним підприємством “Будівельна компанія “Олександрія” (первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 02-06/4, за умовами якого до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі та на умовах, що існують на момент  переходу цих прав.

Відповідно до п. 1.2 договору № 02-06/4 від 02.06.2007р., новий кредитор набув права вимагати від боржника сплати заборгованості, у розмірі  638 848, 00 грн., за неналежне виконання останнім зобов’язань за договором № 01/09-2005 від 01.09.2005р. у тому числі  з урахуванням штрафних санкцій та інфляційних витрат.

Сторони узгодили, що право вимоги перейшло до нового кредитора з моменту набуття чинності договором відступлення права вимоги № 02-06/4 від 02.06.2007 року, тобто з 02.06.2007р.

03.04.2005р. між Приватним підприємством “Будівельна компанія “Олександрія” (підрядник) в особі директора ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл”(замовник) в особі головного інженера ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 12.01.2006р., було укладено договір № 01/09-2005 від 01.09.2005р.

Згідно п. 1.1 договору № 01/09-2005 від 01.09.2005р. замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов‘язок здійснити на свій ризик власними силами та засобами роботи по встановленню металопластикових віконних систем на п’ятому  поверсі ГК “Русь” відповідно до Кошторису та Договірної ціни.

Вартість робіт згідно з Кошторисом та Договірною ціною складає 700 000,00 грн. (п. 2.1).

На підтвердження виконання робіт за даним договором позивачем надані акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року на суму 700 000,00 грн., які підписані представниками сторін.

Умовами п. 4.2 договору № 01/09-2005 від 01.09.2005р. сторони погодили, що замовник оплачує виконані підрядником роботи на підставі актів прийому виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) протягом 60 днів з дня їх підписання уповноваженими особами сторін (договору).

З врахуванням того, що акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року року та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року підписано сторонами 30.09.2005р., судом першої інстанції зроблено висновок, що кінцевий строк оплати замовником виконаних підрядником робіт настав 29.11.2005р.

Також судом першої інстанції зазначено, що акт приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в за вересень 2005 року і довідка про вартість виконаних робіт за формою КБЗ-28/09 за вересень 2005 року є первинними документами відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підписані уповноваженою особою, а отже можуть бути підставою для розрахунків із замовником за виконані підрядні роботи згідно ст.ст. 526, 837, 854 Цивільного кодексу України .

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

У заперечення проти первісних позовних вимог відповідач зазначив, що третя особа не проводила роботи, які є предметом Договору № 01/09-2005 від 01.09.2005р., оскільки на момент укладення зазначеного договору на 5 поверсі готельного комплексу “Русь” вже бути встановлені металопластикові склопакети.

Крім того, як свідчать матеріали справи, роботи по встановленню металопластикових віконних систем на п’ятому поверсі готельного комплексу “Русь” були закінчені у березні 2005 року та виконані Товариством з обмеженою відповідальністю “Астал”, що  підтверджується наступними документами: Договір № С-387 від 12.07.2004р., додаткові угоди від 23.09.2004р., від 23.12.2004р., Акти здачі-приймання виконаних робіт № 387 від 10.12.2004р., №387/1 від 23.12.2004р., № С387/2 від 23.03.2005р., наклада № С387/2 від 23.03.2005р., банківські виписки та платіжні доручення про оплату виконаних робіт. Зазначені докази надані відповідачем на виконання вимог апеляційного господарського суду.

Крім того, відповідно до п. 2.1 Договору № 01/09-2005 від 01.09.2005р. вартість робіт згідно з Кошторисом та Договірною ціною складає 700 000,00 грн., які є невід’ємною частинами цього договору в силу умов п. 12.2.

Пунктом 7.1 Договору № 01/09-2005 від 01.09.2005р. сторони встановили, що підрядник виконує роботи у відповідності із Кошторисом, будівельними нормами і правилами, затвердженими та діючими в Україні.

Відповідно до ст. 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота  виконується відповідно до кошторису,  складеного підрядником,  кошторис набирає чинності та стає частиною  договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Позивачем не надано господарському суду складеного підрядником, та затвердженого замовником Кошторису, який є невід’ємною частиною Договору, та на підставі якого підрядник зобов’язаний виконати будівельні роботи, які є предметом Договору № 01/09-2005 від 01.09.2005р. (п. 7 Договору).

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів на підставі яких можливо було б зробити однозначний та беззаперечний висновок про вартість виконаних підрядником робіт.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підписані сторонами акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року та довідка про вартість виконаних підрядних робіт від 30.09.2005р., не можуть бути беззаперечними доказами фактичного виконання третьою особою комплексу робіт та приймання їх відповідачем, що обумовлені Договором № 01/09-2005 від 01.09.2005р., також не можуть вони бути і доказом на підтвердження вартості таких робіт.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, договір підряду передбачає зобов’язання підрядника виконати роботи, а замовника, в разі їх виконання прийняти та оплатити. Тобто, необхідною умовою настання строку виконання зобов’язання з оплати робіт є їх фактичне виконання.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано достатньо беззаперечних доказів на підтвердження виконання передбачених Договором № 01/09-2005 від 01.09.2005р. робіт, що в свою чергу виключає обов’язок відповідача по їх прийняттю та оплаті.

Крім того, необхідно зазначити, що вартість підрядних робіт за Договором № 01/09-2005 від 01.09.2005р. становить 700 000,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача 638 848,00 грн., посилаючись на часткову оплату відповідачем виконаних робіт, при цьому жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини позивачем не надано.

Статтею 99 ГПК України визначено, що в апеляційній  інстанції  справи  переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням  особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд,   переглядаючи   рішення   в апеляційному порядку,  користується правами,  наданими суду першої інстанції.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.  

Судом першої інстанції обставини та докази на їх підтвердження щодо фактичного виконання договору № 01/09-2005 від 01.09.2005р. помилково досліджені не були, що є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині задоволення первісних позовних вимог та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у позові.

Крім того, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 02-06/4 від 02.06.2007 року укладений між Приватним підприємством “Будівельна компанія “Олександрія” та Приватним підприємством “Веста-сервіс” на підставі невідповідності зазначеного правочину вимогам закону, оскільки спірний договір породжує правовідносини з надання фінансової послуги у формі факторингу, які відповідно до чинного законодавства мають право надавати фінансові установи.

Відповідно до ст. 350 Господарського кодексу України, факторингові послуги банків - це придбання банком права вимоги у грошовій формі з поставки товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийом платежів (факторинг) є банківською операцією, що здійснюється на комісійних засадах та договірній основі. За договором факторингу банк бере на себе зобов'язання передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов'язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою. Договір факторингу є дійсним незалежно від угоди між клієнтом та його боржником про заборону або обмеження передавання грошової вимоги.

Згідно із ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто, факторингом є фінансування клієнта банком, шляхом купівлі фактором права грошової вимоги. Банк набуває права вимоги на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Як вірно встановив суд першої інстанції, спірний Договір відступлення права вимоги № 02-06/4 від 02.06.2007 року було укладено на підставі статей 512 - 519 Цивільного кодексу України, які регулюють заміну кредитора у зобов'язанні.

Зокрема підстави заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою передбачені ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

При заміні кредитора у зобов'язанні іншою особою, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Обмеження, відповідно до яких заміна кредитора не допускається, регулюються ст. 515 ЦК України. Згідно цієї статті заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, є визнання правочину недійсним.

Статтями 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, зокрема, подавати докази. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, що можуть бути підставою для визнання договору відступлення права вимоги № 02-06/4 від 02.06.2007 року недійсним.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню в частині задоволення первісного позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З позивача підлягає стягненню на користь відповідача 3812,97 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи у апеляційному господарському суді.  

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010р. у справі  

№ 27/328 скасувати в частині задоволення первісного позову.

3.          Прийняти в цій частині нове рішення.

4.          Відмовити в задоволенні первісних позовних вимог Приватного підприємства “Веста-сервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” про стягнення заборгованості у розмірі 638 848,94 грн., 94 447,50 грн. – індексу інфляції, 29 299,49 грн. – 3% річних.

5.          В решті рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010р. у справі  

№ 27/328 залишити без змін.

6.          Стягнути з Приватного підприємства “Веста-сервіс” (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10, код 35134978) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 4, код 32380281) 3812 (три тисячі вісімсот дванадцять) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита.

7.          Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва

8. Матеріали справи № 27/328 повернути Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді