Постанова

від 25.11.2024 по справі 910/15939/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 910/15939/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Рижій А.В.,

за участю представників:

від позивача - Шевченко І.Л.,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Громадської спілки "Асоціація сонячної енергетики України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/15939/23 (суддя Головіна К.І., повний текст складено 24.05.2024) за позовом Громадської спілки "Асоціація сонячної енергетики України" до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду м. Києва з позовом звернулась Громадська спілка "Асоціація сонячної енергетики України" (далі - ГС "АСЕУ", позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як керівник ГС "АСЕУ", здійснював поточне управління майном та фінансовими ресурсами асоціації, однак, після звільнення його з посади керівника ГС "АСЕУ", не повернув позивачу майно, яке було в його управлінні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/15939/23 у задоволенні позову відмовлено, враховуючи недоведеність факту вибуття майна з володіння позивача та наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 апеляційну скаргу Громадської спілки "Асоціація сонячної енергетики України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/15939/23 - без змін.

До Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно прохальної частини якої він просить суд стягнути з позивача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Громадської спілки "Асоціація сонячної енергетики України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/15939/23 у розмірі 49 245,72 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 розгляд вказаної заяви призначено на 25.11.2024 року о 13:20 год.

В судове засідання 25.11.2024 року прибув представник позивача, відповідач, в свою чергу, правом на участь представника в даному судовому засіданні не скористався, проте надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути заяву за відсутності його представника.

Суд, розглянувши вказану заяву, дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено про витрати правничої допомоги.

Докази понесення таких витрат на суму 49 245,72 грн. були надані відповідачем до апеляційного суду протягом п`яти днів після прийняття постанови у даній справі.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 49 245,72 грн. заявник надав: Договір про надання правової допомоги від 19.07.2023 №40/07-23, укладений між АО "Гвоздій та Оберкович" та відповідачем, Додаток № 2 від 06.08.2024 до нього, Акт надання послуг від 24.10.2024, Опис деталізованого обсягу наданих послуг від 24.10.2024; платіжні інструкції.

Згідно п. 5.2 договору розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо) та порядок проведення розрахунків за надання послуг клієнту згідно з цим договором, визначається у Додатках/Додаткових угодах до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 1 Додатку № 2 від 06.08.2024 до Договору про надання правової допомоги від 19.07.2023 №40/07-23 сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований гонорар, що підлягає оплаті клієнтом адвокатському об`єднанню за послуги щодо юридичного супроводу клієнта в суді апеляційної інстанції у справі №910/15939/23 (а саме щодо основного рішення від 14.05.2024), складає еквівалент 1 000,00 Доларів США в гривні, що визначається згідно з офіційним курсом гривні до Долара США, встановленим НБУ на день виставлення рахунку адвокатського об`єднання.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Отже, у даному випадку адвокатський гонорар встановлено у фіксованому розмірі.

В Акті надання послуг від 24.10.2024 та Описі деталізованого обсягу наданих послуг від 24.10.2024 заявником наведено наступний перелік наданих послуг:

юридичний аналіз апеляційної скарги Громадської спілки "Асоціація сонячної енергетики України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/15939/23 на предмет обґрунтованості, оцінка перспектив отримання позитивного для клієнта судового рішення в результаті апеляційного перегляду вказаного судового рішення у справі №910/15939/23;

аналіз судової практики та розробка правової позиції у справі для підготовки відзиву на апеляційну скаргу Громадської спілки "Асоціація сонячної енергетики України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/15939/23;

підготовка проекту відзиву на апеляційну скаргу Громадської спілки "Асоціація сонячної енергетики України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/15939/23. Здійснення розрахунку судових витрат, які орієнтовно понесе клієнт. Узгодження проекту відзиву на апеляційну скаргу з клієнтом. Направлення вказаного документа скаржнику та до суду;

підготовка проектів заперечень: на клопотання Скаржника про долучення доказів у справі №910/15939/23, на клопотання Скаржника про обов`язкову участь Відповідача у засіданні у справі № 910/15939/23, на клопотання Скаржника про витребування доказів та заперечень у справі №910/15939/23 та на клопотання Скаржника про залучення третіх осіб у справі № 910/15939/23; узгодження проектів заперечень з Клієнтом;

направлення відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 р. та заперечень: на клопотання Скаржника про долучення доказів у справі №910/15939/23, на клопотання Скаржника про обов`язкову участь Відповідача у засіданні у справі № 910/15939/23, на клопотання Скаржника про витребування доказів та заперечень у справі № 910/15939/23 та на клопотання Скаржника про залучення третіх осіб у справі № 910/15939/23 Скаржнику та до Північного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку;

підготовка до судового засідання та представництво інтересів Клієнта у Північному апеляційному господарському суді у судовому засіданні у справі №910/15939/23 23.09.2024 р.;

підготовка до судового засідання та представництво інтересів Клієнта у Північному апеляційному господарському суді у судовому засіданні у справі №910/15939/23 21.10.2024 р.;

підготовка заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/15939/23, формування опису деталізованого обсягу наданих послуг, акта надання послуг;

підготовка документів для подачі до суду:

друк заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/15939/23. Засвідчення копій додатків до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/15939/23.

Направлення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/15939/23 з додатками засобами поштового зв`язку скаржнику та до суду.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Колегія суддів зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу Суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Колегія суддів зазначає стосовно таких послуг, як:

юридичний аналіз апеляційної скарги Громадської спілки "Асоціація сонячної енергетики України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/15939/23 на предмет обґрунтованості, оцінка перспектив отримання позитивного для клієнта судового рішення в результаті апеляційного перегляду вказаного судового рішення у справі №910/15939/23;

аналіз судової практики та розробка правової позиції у справі для підготовки відзиву на апеляційну скаргу Громадської спілки "Асоціація сонячної енергетики України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/15939/23;

то вони поглинаються такою послугою, як підготовка відзиву на апеляційну скаргу.

Стосовно підготовки відзиву на апеляційну скаргу, то колегією суддів враховується, що правова позиція сторін в суді апеляційної інстанції не змінювалася, адвокату відповідача не було потрібно вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, фактично відзив на апеляційну скаргу позивача містить узагальнену позицію відповідача по справі, яка наводилася ним ще в суді першої інстанції.

Крім цього, обсяг технічної роботи, зазначеної відповідачем у акті надання послуг (щодо друку документів та їх направлення), не потребує спеціальних знань в галузі права та може бути виконаний не адвокатом, а іншим працівником.

Стосовно включення відповідачем до витрат правничої дороги вартості послуг по підготовці заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/15939/23, слід зазначити наступне.

Сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства Суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

З огляду на, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, погодився з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати відповідача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність відповідачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 245,72 грн. не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Так, колегія суддів вважає, що справедливим та співмірним розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є 14 000 грн.

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та стягнути з позивача 14 000 грн. судових витрат, понесених відповідачем при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 238, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Громадської спілки "Асоціація сонячної енергетики України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/15939/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської спілки "Асоціація сонячної енергетики України" на користь ОСОБА_1 14 000 грн. витрат правничої допомоги, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 17.12.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко