Ухвала

від 17.12.2024 по справі 910/11236/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"17" грудня 2024 р. Справа№ 910/11236/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 (повний текст рішення складено та підписано 18.12.2023)

у справі №910/11236/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж»

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Івченко Анастасії Володимирівни

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3

про визнання протиправними дій та визнання недійсними рішень загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж» (далі за текстом - відповідач 1, Товариство), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Івченко Анастасії Володимирівни (далі за текстом - відповідач 2) про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо вчинення 14.12.2021 нотаріальної дії із засвідченням справжності підпису ОСОБА_3 на протоколі загальних зборів учасників Товариства від 13.12.2021; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлені протоколом від 13.12.2021, підпис ОСОБА_3 на якому засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. 14.12.2021. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником Товариства та з 18.11.2011 по 14.12.2021 був його керівником. 13.12.2021 на Загальних зборах Товариства прийняті рішення про звільнення позивача з посади директора; обрання на посаду директора ОСОБА_1 ; здійснення державної реєстрації змін затверджених цим протоколом; створення ТОВ «Тандем Білдінг Та Ко», затвердження його статутного капіталу та внесків учасників. Як стверджує позивач, він не був присутній на Загальних зборах Товариства від 13.12.2021 та не уповноважував ОСОБА_3 бути його представником, так само інший учасник Товариства - ОСОБА_4 не уповноважувала ОСОБА_3 бути її представником, а довіреності, про які йдеться у протоколі від 13.12.2021 є фіктивними.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.09.2023 залучив до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (далі за текстом - третя особа).

Господарський суд міста Києва рішенням від 13.12.2023 у справі №910/11236/23 позов ОСОБА_2 задовольнив. Визнав протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Івченко Анастасії Володимирівни щодо вчинення 14.12.2021 нотаріальної дії із засвідчення справжності підпису ОСОБА_3 на протоколі загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж» від 13.12.2021. Визнав недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж», оформлені протоколом від 13.12.2021, підпис ОСОБА_3 на якому засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко Анастасією Володимирівною 14.12.2021. Стягнув з відповідача 1 на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн. Стягнув з відповідача 2 на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки рішення прийняті на загальних зборах Товариства 13.12.2021 з порушенням вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення Загальних зборів, з позбавленням учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. При цьому відповідачем 2 під час вчинення 14.12.2021 нотаріальної дії із засвідчення справжності підпису ОСОБА_3 на протоколі загальних зборів учасників Товариства від 13.12.2021, не було дотримано вимог статей 34, 52 Закону України «Про нотаріат» та статей 17, 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Щодо заявленої відповідачем 2 заяви про застосування строку позовної давності, то судом першої інстанції враховано приписи розділу Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) «Прикінцеві та перехідні положення», якими строк позовної давності продовжений на строк дії воєнного стану.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.03.2024 у справі №910/11236/23 апеляційну скаргу відповідача 2 задовольнив частково; рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23 в оскаржуваній частині скасував; закрив провадження у справі Господарського суду міста Києва №910/11236/23 у частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо вчинення 14.12.2021 нотаріальної дії із засвідчення справжності підпису ОСОБА_3 на протоколі загальних зборів учасників Товариства від 13.12.2021.

Не погодившись із ухваленим Господарським судом міста Києва рішенням від 13.12.2023 у справі №910/11236/23, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23; рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23 прийняте з неповним дослідженням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, з покладенням в основу оцінки неналежних доказів.

Як зазначає апелянт, висновок експерта №62/63 від 31.07.2023 є неналежним доказом, оскільки, на його переконання, висновок експерта у галузі права має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язком для суду. При цьому технічна експертиза, за результатами якої складено висновок експерта №62/63 від 31.07.2023, проведена на підставі копії документа, який був об`єктом дослідження, а тому такий доказ не є належним в силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

ОСОБА_1 вважає, що для підтвердження позиції позивача стосовно того, що довіреність ним не видавалася має бути підтверджено почеркознавчою, а не технічною експертизою.

Крім того, як вказує апелянт, висновок суду про те, що довіреність від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є підробленою, оскільки такі довіреності не видавались є помилковим, оскільки матеріали даної справи не містять вироку суду у кримінальному провадженні за фактом підроблення документів, що має ознаки складу злочину шахрайство.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.10.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11236/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23.

Матеріали справи №910/11236/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 07.11.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.11.2024 задовольнив клопотання та поновив ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23; зупинив дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23 на час апеляційного провадження; розгляд апеляційної скарги призначив на 17.12.2024 о 12 год. 30 хв. Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що апелянт не є учасником справи, доводи наведені в апеляційній скарзі є безпідставними.

Від позивача 17.12.2024 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в інших судових процесах.

Представник апелянта не заперечив проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись на місці, відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду. Основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Такої ж думки дотримується Верховний Суд у постановах від 14.02.2024 у cправі №912/595/23, від 14.02.2024 у справі №912/595/23, від 16.03.2023 у справі №915/1172/20.

Крім того, 17.12.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/11236/23 до ухвалення судового рішення у кримінальному провадженні №12021100060001989 від 16.12.2021.

Представник апелянта у судовому засіданні 17.12.2024 заперечив проти клопотання позивача про зупинення провадження у справі №910/11236/23.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Здійснюючи тлумачення вказаних норм процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у пунктах 8.11, 8.12 постанови від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 сформулював висновок про те, що, по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19).

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №914/1425/21 зазначив, що правовою підставою для зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку іншого чи цього ж судочинства, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що клопотання позивача про зупинення провадження у справі №910/11236/23 до ухвалення судового рішення у кримінальному провадженні №12021100060001989 від 16.12.2021 задоволенню не підлягає, оскільки зібрані у справі №910/11236/23 докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Слід наголосити, що зупинення провадження має бути доцільним і мотивованим та не повинно призводити до безпідставного затягування строків розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17.07.1997, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Відповідачі та третя особа своїх представників у судове засідання 17.12.2024 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 17.12.2024 представник апелянта підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши докази, та встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

При цьому «право на суд» та право на «доступ до суду» не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Отже, суд апеляційної інстанції насамперед має з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про процесуальний статус такої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Стала та послідовна правова позиція з відповідного питання вже неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі №62/112, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16, а також постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 у справі №916/2878/14, від 15.01.2019 у справі №7/74, від 11.04.2019 у справі №8/71-НМ, від 03.06.2019 у справі №910/6767/17, від 09.07.2019 у справі №905/257/18, від 12.09.2019 у справі №905/946/18, від 12.09.2019 у справі №905/947/18, від 11.09.2019 у справі №4/2023-10, від 05.05.2020 у справі №910/9254/18, від 28.09.2021 у справі №908/2899/13, 24.01.2023 у cправі №917/154/15.

Частиною першою статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи до складу яких згідно із частиною першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження відносяться сторони та треті особи.

Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов`язки. Такий статус закріплено у статті 50 ГПК України.

Частина 1 статті 50 ГПК України встановлює, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина 4 статті 50 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі №904/6084/21.

Саме на суд покладено обов`язок визначити суб`єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №910/1744/21.

Спір виник внаслідок порушення прав позивача як учасника Товариства оспорюваним рішенням Загальних зборів від 13.12.2021, оскільки, як стверджує позивам, ані він, ані ОСОБА_4 , як учасник Товариства, не уповноважували ОСОБА_3 бути їх представником на Загальних зборах від 13.12.2021, відповідну довіреність не видавали.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.12.2021 відповідачем 2 нотаріально посвідчено справжність підписів ОСОБА_3 на протоколі загальних зборів учасників Товариства від 13.12.2021.

Загальними зборами Товариства 13.12.2021 були прийняті наступні рішення:

1) Звільнити ОСОБА_2 з посади директора ТДВ «Київміськсантехмонтаж» з 13.12.2021 на підставі його особистої заяви.

2) Обрати на посаду директора ТДВ «Київміськсантехмонтаж» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 11 лютого 2014 року Первомайським МС УДМС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , з 14.12.2021.

3) Здійснити державну реєстрацію змін затверджених цим протоколом відповідно до вимог чинного законодавства. Для чого доручити громадянину ОСОБА_3 підписатися на протоколі та завірити його нотаріально від імені голови та секретаря зборів відповідно. А також доручити йому здійснити державну реєстрацію змін керівника ТДВ «Київміськсантехмонтаж» затверджених цим протоколом відповідно до вимог чинного законодавства.

4) Створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем Білдінг Та Ко». Затвердити розмір статутного капіталу ТОВ «Тандем Білдінг Та Ко» у розмірі 3 600 000, 00 грн. Затвердити наступний розподіл часток у статутному капіталі ТОВ «Тандем Білдінг Та Ко»: ТДВ «Київміськсантехмонтаж» - в розмірі 5,56%, вартістю 200 000, 00 грн; ОСОБА_5 - в розмірі 94,44%, вартістю 3 600 000, 00 грн. Статутний капітал ТОВ «Тандем Білдінг Та Ко» підлягає внесенню засновниками протягом шести місяців з дати державної реєстрації ТОВ «Тандем Білдінг Та Ко». В якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Тандем Білдінг Та Ко» учасник ТДВ «Київміськсантехмонтаж» вносить майновий комплекс загальною площею 2 972, 600 кв.м., який розташований в АДРЕСА_2 . Вказаний внесок до статутного капіталу ТОВ «Тандем Білдінг Та Ко» оцінений учасниками в сумі 200 000, 00 грн. В свою чергу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 11 лютого 2014 року Первомайським МС УДМС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) вносить до статутного капіталу ТОВ «Тандем Білдінг Та Ко» обладнання для лазерного розкрою металу Yawei HLE-1530 (2KW), яке оцінюється засновниками товариства в сумі 3 400 000,00 грн. У протоколі від 13.12.2021 зазначено, що на Загальних зборах була присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Останній, який діяв від імені позивача та ОСОБА_4 які в сукупності володіли 60,78% голосів, на підставі довіреностей (DUZENLEME SEKLINDE VЕKALENTANE), посвідчених Дагистан Кошунджу головним секретарем нотаріальної контори № 16 району Анталії, м. Анталія, Турецька Республіка, 04.10.2021, апостильованих у Державній адміністрації району Коньяалти, Турецька Республіка, від 04.10.2021 за №№ 2124, 2125.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, і зазначене підтверджується матеріалами даної справи, зокрема, відповідями нотаріальної контори № 16 міста Анталії Турецької Республіки, з якої вбачається, що довіреності №27144 від 04.10.2021 та №27146 від 04.10.2021 даною нотаріальною установою не складалася і до них ніякого відношення не має (т.1 а.с. 37-46), доказів протилежного суду не надано.

Крім того, згідно Висновку експерта № 62/23 від 31.07.2023 (т.2 а.с. 10-13) за результатами проведення технічної експертизи документів за заявою адвоката Рижого В.І. встановлено, що зображення підпису від імені ОСОБА_2 у графі «KENDINDEN EMIN» у технічній копії довіреності («DUZENLEME SEKLINDE VЕKALENTANE») від імені громадянина України ОСОБА_2 від 04.10.2021, завіреної нотаріусом Анталії (Турецька Республіка) та зареєстрованої за № 27144 (А), та зображення підпису від імені ОСОБА_2 у технічній копії паспорту громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_3 , - являють собою графічні зображення одного й того ж підпису, тобто зображення підпису від імені ОСОБА_2 у графі «KENDINDEN EMIN» внесено у довіреність («DUZENLEME SEKLINDE VЕKALENTANE») від імені громадянина України ОСОБА_2 від 04.10.2021 року, завірену нотаріусом Анталії (Турецька Республіка) та зареєстровану за № 27144 (А)/ технічна копія якої надана на дослідження/ або ж шляхом монтажу за допомогою графічного редактора комп`ютерної програми з попередньою обробкою, або ж за допомогою факсимільного кліше (факсиміле) підпису (що не є посвідчувальним знаком певної особи) з використанням підпису ОСОБА_2 у паспорті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_3 /технічна копія якого надана на дослідження/.

За приписами статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Апелянтом не доведено, що висновок експерта № 62/23 від 31.07.2023 не відповідає вимогам статті 98 ГПК України.

За статтею 106 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень статті 109 ГПК України не заслуговує на увагу, оскільки висновок експерта № 62/23 від 31.07.2023 стосується проведення технічної експертизи кваліфікованим судовим експертом у відповідній спеціальності, на замовлення адвоката Рижого Володимира Івановича, який попереджений про кримінальну відповідальність та складений для подання до суду та інших компетентних органів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, обов`язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

Відповідно до пункту 3 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 №1950/5) (зі змінами та доповненнями (далі за текстом - Рекомендації) технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів документів. Основними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є, зокрема, установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп`ютерної техніки (підпункт 3.2.6 пункту 3.2 Рекомендацій).

При цьому для установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп`ютерної техніки оригінал для дослідження судовим експертом не вимагається, що спростовує доводи апелянта про неналежність доказу - висновку експерта №62/23 від 31.07.2023.

Оформлення довіреності можливе у закордонній дипломатичній установі України або у місцевого іноземного нотаріуса. Довіреності, видані іноземними нотаріусами, зазвичай потребують апостилю чи легалізації. Апостиль проставляє виключно компетентний орган країни походження документа. Метою процедури легалізації є офіційне визнання в Україні - документів, виданих за кордоном.

Посилання апелянта на вчинення кримінального порушення та необхідність для доведення такого факту вироку суду не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

За приписами статті 205-1 Кримінального процесуального кодексу України внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, - караються штрафом від п`яти тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, - караються штрафом від восьми тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

За встановленими обставинами у даній справі вбачається, що довіреності нотаріальною конторою № 16 міста Анталії Турецької Республіки від 04.10.2021 від імені позивача та ОСОБА_4 на здійснення представництва ОСОБА_3 не видавались.

Крім того, у матеріалах даної справи відсутня заява позивача про звільнення з посади директора. Зазначені обставини також бути встановлені судом першої інстанції.

Враховуючи те, що нотаріальною конторою № 16 міста Анталії Турецької Республіки довіреності від 04.10.2021 від імені позивача та ОСОБА_4 на здійснення представництва ОСОБА_3 не видавались, останній не мав права приймати рішення на Загальних зборах Товариства від 13.12.2021.

Таким чином, з встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що рішення Загальних зборів від 13.12.2021 учасниками Товариства, які володіють у сукупності 60,78 % голосів не приймалось, а тому ОСОБА_1 не могла бути обрана на посаду директора Товариства з 14.12.2021, що свідчить про відсутність порушених прав, інтересів та обов`язків апелянта рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23.

Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України. Наведений висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Згідно із частиною 2 статті 264 ГПК України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

За таких обставин, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23 підлягає закриттю.

Керуючись статтями 234, 235, 264, 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23.

2. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/11236/23.

3. Матеріали справи № 910/11236/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддями 18.12.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська