Постанова

від 12.10.2010 по справі 34/272

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.10.2010                                                                                           № 34/272

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача                   не з’явився

від відповідача     Кравченко С.С. - за дов. від 28.09.2010

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Демидівський кар"єр"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.06.2010

 у справі № 34/272 ( .....)

 за позовом                               ТОВ "Торговий дім "Демидівський кар"єр"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"

 про                                                   визнання недійсним договору

 Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2010, у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, введено до складу судової колегії: замість суддів Коршун Н.М. та Авдеєва П.В., суддів: Отрюха Б.В. – головуючий суддя та Тищенко А.І. для розгляду справи № 34/272.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Демидівський кар’єр»  звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним Договору про надання овердрафту № 10/0/2008-980 від 08.09.2008, укладеного з Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 у справі № 34/272 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Демидівський кар’єр» відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 у справі № 34/272 мотивовано тим, що враховуючи положення Кредитного договору, приписи чинного законодавства, позовні вимоги про визнання договору недійсним є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Демидівський кар’єр»  звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 у справі № 34/272 та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме справу розглянуто за відсутності позивача, не повідомленого про дату засідання суду, з невірним застосуванням норм статей 193, 207 Господарського кодексу України та статей 203, 215 Цивільного кодексу України, також судом першої інстанції невірно застосовані норми права щодо встановлення необхідного обсягу цивільної дієздатності у Директора при чиненні правочину від імені Товариства, а тому рішення Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін,  а апеляційна скарга - без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача судова колегія встановила наступне:

08 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» (банк, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Демидівський кар’єр» (позичальник, позивач у справі) був укладений Договір про надання овердрафту № 10/0/2008-980 (надалі - Договір), предметом якого є порядок та умови надання банком позичальнику кредиту у формі овердрафту (далі – Овердрафт) на наступних умовах:

- Банк встановлює на поточному рахунку № 26001014393001, відкритому в Шевченківському відділені філії ВАТ КБ «Надра» Київське РУ, МФО 320564, ліміт заборгованості за овердрафтом в сумі, яка не може перевищувати 1 850 000,00 грн.;

- строк користування овердрафтом встановлюється з 08 вересня 2008 року до 06 березня 2009 року (включно);

- відсоткова ставка за користування Овердрафтом складає 23% річних.

Пунктом 1.2. Договору овердрафт надається позичальнику на наступні цілі –поповнення оборотних коштів в межах цілей діяльності позичальника, кредитування яких не заборонено законодавством України та цим договором.

Згідно статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237  Цивільного кодексу  України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; правочин може вчинятися  усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується  особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов‘язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що відповідно до пункту 1.5. Статуту Товариства директор чи особа, яка його заміщає, без погодження із зборами учасників Товариства та без їх письмового дозволу не має права: укладати від імені товариства угоди, сума яких перевищує еквівалент 200 000 доларів США за курсом НБУ; укладати від імені Товариства та припиняти договори про надання Товариством гарантії чи поруки, передачу майна Товариства у заставу, суми кредиту, позики, вартість внеску у спільну діяльність перевищує суму, еквівалентну 200 000,00 доларів США за курсом НБУ, тоді як спірний Договір підписаний, без погодження зі Зборами Учасників Товариства та без їх письмового дозволу директора Товариства.

Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов‘язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов‘язки з моменту вчинення цього правочину.

Наведені обставини щодо отримання коштів за Договором та вчинення дій по його виконанню з боку позивача (погашення боргу) свідчать про визнання та схвалення вказаним підприємством укладеного Договору. Жодних заперечень позивача при отриманні коштів від відповідача, згідно Договору не було, і про недійсність Договору не заявлялось.

Обставини, які свідчать про недійсність Договору з підстав, зазначених у позовній заяві, позивачем не доведені належними доказами, відомостей про звернення до правоохоронних органів із заявами про факти зловживання посадовим становищем особою, що займає посаду директора товариства ОСОБА_1 та неправомірне проставляння печатки підприємства на спірному договорі (шахрайство), суду не повідомлено, жодних належних доказів, що вказана особа діяла з умислом та не від імені товариства суду не надано, письмово про це не зазначено, результатів розгляду таких заяв суду не надано.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладаючи Договір сторони були вільними в укладені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов’язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні Договору на підтвердження повноважень директора позивачем було надано відповідачу Протокол № 2/2008 Зборів учасників Товариства від 12.08.2008, з якого вбачається, що Зборами Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Демидівський кар'єр» було вирішено:

- надати згоду на одержання у Шевченківському відділенні філії ВАТ КБ «Надра» Київське РУ кредиту у вигляді овердрафту по розрахунковому рахунку з лімітом 1 850 000,00 грн. для поповнення обігових коштів під 23% річних;

- уповноважити директора Товариства Зінкевича Олексія Сергійовича на укладення з Шевченківським відділенням філії ВАТ КБ «Надра» Київське РУ кредит у вигляді овердрафту по розрахунковому рахунку з лімітом 1 850 000 (один мільйон вісімсот п'ятдесят тисяч) грн. для поповнення обігових коштів під 23% (двадцять три відсотка) річних, для чого доручити йому здійснити всі необхідні дії по виконанню даного рішення Зборів учасників Товариства.

Протокол підписаний учасниками Зборів Учасників ТОВ «Фронто», в особі директора ОСОБА_1 який діє на підставі Статуту та ТОВ «Інвестиційно-фінансова компанія «Система Ресурс» в особі директора ОСОБА_2, який діє підставі Статуту.

Слід також зазначити, що у відповідності до пункту 4 статті 62 Закону України «Про господарські товариства» дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Крім того, у матеріалах справи міститься  копія наказу № 31/2-К від 08.11.2007, у відповідності до якого 08.11.2007 ОСОБА_1 було переведено на посаду директора Товариства. Відтак, ОСОБА_1 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності при вчинені правочину від імені Товариства.

Будь-яких інших документів, які підтверджували б обмеження повноважень директора Товариства на момент укладення  спірного Договору позивачем суду надано не було.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Крім того, згідно статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа  набуває цивільних  прав  та обов'язків і здійснює їх через свої органи,  які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи  встановлюється    установчими документами та законом.

У випадках,  встановлених  законом,  юридична  особа  може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх  учасників.

Орган або особа,  яка відповідно до установчих  документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в  інтересах  юридичної особи,  добросовісно  і  розумно  та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах  із  третіми  особами обмеження повноважень щодо представництва  юридичної  особи  не  має  юридичної  сили,   крім випадків,  коли юридична особа доведе,  що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як зазначено у пункті 9.2. роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.).

У матеріалах справи наявні докази cплати позивачем відсотків за користування кредитними коштами, що є свідченням того, що відповідна угода схвалена Товариством.           

Таким чином, обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, не відповідають дійсності, оскільки всі погодження при підписанні Договору були наявними, про що сторони прямо виклали у Договорі.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом  своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивач у своїй позовній заяві не вказує та не конкретизує, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов’язане із підписанням спірного Договору від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Демидівський кар'єр» його ж директором ОСОБА_1. Жодних належних доказів, що ОСОБА_1. діяв від свого імені або ж з якимось іншим умислом порушити права Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Демидівський кар'єр», позивачем не надано.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки відсутні визначені законом підстави для визнання Договору  недійсним.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, що викладені в апеляційні скарзі щодо ненадання можливості позивачу оспорити свої права, оскільки останній не був повідомлений про дату засідання суду, та не знав про судове засідання 23.06.2010 у справі № 34/272, а, відтак, судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, колегією суддів до уваги не приймається з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої з сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Як зазначено в Роз’ясненні Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, що є порушенням припису пункту 2 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 було порушено провадження у справі № 34/272 та призначено розгляд справи на 07.06.2010. Вищезазначену ухвалу суду було отримано представником позивача нарочно та надіслано відповідачу, про що свідчить відмітка на зворотній стороні  ухвали.

07.06.2010 представник позивача у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 23.06.2010, ухвалу суду від 07.06.2010 було надіслано сторонам, про що свідчить відмітка на зворотній стороні  ухвали.

23.06.2010 позивач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 152602, місцезнаходженням позивача є: проспект Комарова, 42, м. Київ, 03065 (копія міститься у матеріалах справи, а.с.11).

Відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази неотримання позивачем копії ухвали суду, а саме поштовий конверт, повернутий поштовим відділенням.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Демидівський кар'єр» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Демидівський кар'єр» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 у справі № 34/272 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 у справі № 34/272 залишити без змін.

Матеріали справи № 34/272 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена у касаційному порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді