Повістка

від 13.12.2024 по справі 908/1593/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/124/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2024 Справа № 908/1593/24

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Паскарь К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №908/1593/24

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Запоріжжя наш дім» (вул. Козача, буд. 5, офіс 137, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69095)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі її законного представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 60 031,74 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

30.05.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Запоріжжя наш дім» про стягнення 60 031,74 грн заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №908/1593/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.06.2024 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №908/1593/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами; ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.06.2024 суддею Ярешко О.В., з власної ініціативи суду на підставі ст. 50 ГПК України, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , в особі її законного представника ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 16.08.2024 (суддя Ярешко О.В.) здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №908/1593/24 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.11.2024 у справі №908/1593/24 (повний текст підписано 03.12.2024, суддя Ярешко О.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Запоріжжя наш дім» (вул. Козача, буд. 5, офіс 137, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69095; код ЄДРПОУ 43037039) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091; код ЄДРПОУ 32121458) 60031 (шістдесят тисяч тридцять одна) грн 74 коп. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії, 1211 (одна тисячі двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору. Після набрання рішенням законної сили постановити ухвалу про повернення з Державного бюджету України Концерну «Міські теплові мережі» 1211 (одна тисячі двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.

02.12.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №908/1593/24.

У зв`язку із перебуванням судді Ярешко О.В. у відпустці з 09.12.2024 до 26.12.2024, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024, заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №908/1593/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 05.12.2024 заяву третьої особи про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 13.12.2024 о 10-30 год. Цією ж ухвалою встановлено позивачу та відповідачу строк до 12.12.2024 для надання суду обґрунтованих письмових заперечень на заяву.

12.12.2024 від представника третьої особи Плетень І.С. надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за відсутності представника третьої особи.

Згідно з частиною третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд заяви позивача, враховувавши вищезазначену норму процесуального закону, а також забезпечивши відповідачу право на захист, суд дійшов висновку про можливість розгляду поданої заяви та ухвалення додаткового рішення.

В судове засідання сторони не з`явилися.

За результатами судового засідання 13.12.2024 ухвалено додаткове рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ЗАЯВНИКА (ТРЕТЬОЇ ОСОБИ).

Під час подання пояснень третьої особи щодо позову або відзиву від 18.09.2024 (вх.№18543/08-08/24) та від 04.11.2024 (вх.№21617/08-08/24 від 05.11.2024) третьою особою вказано орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу, які вона очікувала понести при розгляді справи, первісно 5000,00 грн, в подальшому збільшено суму до 11 000,00 грн. У зв`язку із задоволенням позовних вимог просить стягнути з відповідача судові витрати третьої особи на правову допомогу в розмірі 12 500,00 грн, оскільки третьої особою підтримувались позовні вимоги позивача.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ПОЗИВАЧА ТА ВІДПОВІДАЧА.

Позивач та відповідач своїх заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення не надали.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) подання доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Стаття 221 ГПК України має назву «ухвалення рішення про судові витрати», та передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із статтею 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Положеннями частини першої статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 124 ГПК України).

Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Матеріалами справи підтверджується, що представник третьої особи при подані першої заяви по суті (пояснення третьої особи) (т.1, а.с.120-124), а також другої заяви (пояснення від 04.11.2024 (т.2, а.с.1-4) подала попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у порядку, визначеному процесуальним законом.

Заява про ухвалення додаткового рішення подана представником третьої особи 02.12.2024 (сформована в системі «Електронний суд» 30.11.2024), тобто у межах визначеного процесуальним законодавством строку.

Відповідно до ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Враховуючи викладене, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стягуються на її користь з відповідача, оскільки третя особа підтримувала заявлені позовні вимоги та судом задоволено позовні вимоги.

Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру» визначено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Варто зауважити, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18).

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Суд зазначає, що зі змісту статті 129 ГПК України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №775/9215/15ц від 19.02.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2024 між адвокатом Аксьоновою Світланою Вікторівною та Плетень Іриною Сергіївною, яка діяла в інтересах Плетень Аріни Борисівни (Клієнт), укладено договір про надання правової допомоги №ІІІС/2023, відповідно до якого в рамках даного договору Адвокат зобов`язався надавати Клієнтові допомогу з юридичних питань. Клієнт надає згоду на ведення його справи Адвокату (п. 1.2). Пунктом 2.4 визначено зміст послуг та повноваження Адвоката.

Відповідно до п. 3.1. договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує адвокату, визначається за домовленістю сторін, виходячи з досвіду адвоката, його кваліфікації, складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для Клієнта,, фінансових можливостей та матеріального стану Клієнта.

Гонорар (винагорода) сплачується Клієнтом за домовленістю (п. 3.3).

Виконання послуги та її оплата підтверджується актом виконаних робіт, який підписується сторонами або уповноваженими представниками, та довідками, наданими Адвокатом (п. 3.5).

Сторони договору №ІІІС/2023 від 17.01.2023 склали та підписали акт про передачу та отримання послуг адвоката в рамках судової справи №908/1593/24:

Підготовка та подача заяви про поновлення строку для подання пояснень 30 хв. (з розрахунку 1 год.= 1000 грн) - 500 грн;

Підготовка та подача пояснень у справі з формуванням додатків 3 год. (з розрахунку 1 год.= 1000 грн) - 3000 грн;

Підготовка та подача пояснень на виконання протокольної ухвали суду від 31.10.2024 з формуванням додатків 3 год. (з розрахунку 1 год.= 1000 грн) - 3000 грн;

Участь в судовому засіданні 24.09.2024, 31.10.2024, 07.11.2024, 28.11.2024 - 1 день (з розрахунку 1 день = 1500 грн) - 6000 грн.

Загальна вартість послуг склала 12 500,00 грн.

Суд зазначає, що правнича допомога третій особі надавалася адвокатом Аксьоновою Світланою Вікторівною (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 002469 від 24.12.2019) на підставі ордеру серії АР №1198104 від 18.09.2024.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Позивач та відповідача жодних заперечень щодо суми правничої допомоги, заявленої третьої особою, не надали.

За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги, перевіривши подані третьою особою докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої третьою особою суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений третьою особою до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів є співмірним із складністю даної справи, тривалістю її розгляду, залученістю адвоката у справу, участь його в судових засіданнях, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (вх.№23438/08-08/24 від 02.12.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №908/1593/24 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Запоріжжя наш дім» (вул. Козача, буд. 5, офіс 137, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69095; код ЄДРПОУ 43037039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі її законного представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму 12 500,00 гн (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписаний 18.12.2024.

Направити додаткове рішення суду учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, третій особі направити копію ухвали рекомендованим листом.

Суддя С.І. Педорич