Ухвала

від 09.12.2024 по справі 916/925/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/925/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г.при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши заявуАкціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО про відстрочення виконання рішення у справі № 916/925/24 (вх. № 2-1689/24 від 01.11.2024р) у справі за позовом Державного навчального закладу "Білозерське професійно-технічне училище № 6"; (вул.1 Травня, 1, сел. Петровського, Херсонська область,73489)

до відповідача: Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (вул.Пестеля, буд.5,Херсон,73003) про зобов`язання вчинити певні дії

про відстрочення виконання судового рішення 0 грн.;

Представник позивача Кедровський Олександр Юрійович (поза межами приміщення суду)

Представник відповідача Анісімов Вадим Валерійович (поза межами приміщення суду)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2024р. повністю задоволено позов Державного навчального закладу Білозерське професійно-технічне училище № 6 до Акціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО.

Суд зобов`язав Акціонерне товариство ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО (73003, м.Херсон, вул. Пестеля,5, ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 05396638) відновити розподіл електричної енергії Державному навчальному закладу Білозерське професійно-технічне училище № 6 (73489, Херсонська область, м.Херсон, селище Благовіщенське, вул.1 Травня,буд.1, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 02548208).

Відповідно до п.3 рішення від 23.05.2024р. суд стягнув з Акціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО (73003, м.Херсон, вул. Пестеля,5, ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 05396638) на користь Державного навчального закладу Білозерське професійно-технічне училище №6 (73489, Херсонська область, м.Херсон, селище Благовіщенське, вул.1Травня,буд.1, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 02548208) судовий збір 3 028 грн. (Три тисячі двадцять вісім гривень)00 коп.

Повний текст рішення від 23.05.2024р. складено та підписано суддею 31.05.2024р.

З урахуванням ст.ст.241 та 256 Господарського процесуального кодексу України на виконання рішення від 23.05.2024р.(повний текст складено 31.05.2024р.) судом 24.06.2024 р. видано відповідні накази.

Відповідно до постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства ,,ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 у справі № 916/925/24 залишено без змін.

До суду надійшла заява (вх.№ 2-1689/24 від 01.11.2024р) Акціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО про відстрочення виконання рішення у справі № 916/925/24, а саме відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 по справі № 916/925/24 у частині зобов`язання відновлення розподілу електричної енергії Державному навчальному закладу Білозерське професійно-технічне училище № 6 (73489, Херсонська область, м.Херсон, селище Благовіщенське, вул.1 Травня,буд.1, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 02548208) до моменту завершення активних бойових дій на території Херсонської міської територіальної громади (виключення Херсонської міської територіальної громади з переліку територій активних бойових дій) але не довше, ніж на один рік із дня ухвалення рішення.

Ухвалою від 01.11.2024р. розгляд заяви (вх. № 2-1689/24 від 01.11.2024р) Акціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГОпро відстрочення виконання рішення у справі № 916/1295/23 призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.11.2024р.

Проте 26.11.2024р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Приймаючи до уваги, що судове засідання не відбулося, розуміючи відповідальність держави перед людиною у сфері захисту її життя і здоров`я, недоторканості і безпеки, суд ухвалою від 27.11.2024р. призначив розгляд заяви Акціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО (вх.№ 2-1689/24 від 01.11.2024р) на 09.12.2024р.

В судовому засіданні 09.12.2024р. прийняли участь представник позивача Кедровський Олександр Юрійович (поза межами приміщення суду), представник відповідача Анісімов Вадим Валерійович (поза межами приміщення суду).

Представник Акціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО підтримав заяву про про відстрочення виконання рішення у справі № 916/925/24.

Відповідно до статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За статтею 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У зв`язку з правом суду надати стороні, не на користь якої ухвалено рішення, відстрочки у виконанні судового рішення та наявність обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду станом на поточну дату, акціонерне товариство «Херсонобленерго» (далі за текстом Товариство) звертається до суду з даною заявою обґрунтовуючи її наступним.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Херсонська міська територіальна громада, до якої входить селище Благовіщенське (де знаходиться об`єкт до якого необхідно відновити електропостачання) з 01.05.2023 включена до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (розділ 3.6).

Крім того, до зони активних бойових дій також віднесені Білозерська селищна територіальна громада; с.Новотягинка Дар`ївської сільської територіальної громади; с. Іванівка Дар`ївської сільської територіальної громади; с. Микільське Дар`ївської сільської територіальної громади; с. Понятівка Дар`ївської сільської територіальної громади; с. Токарівка Дар`ївської сільської територіальної громади; Станіславська сільська територіальна громада; с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади.

Тобто, вся узбережна зона дельти р.Дніпро, у тому числі території, на яких відповідно до рішення суду Відповідачем мають бути проведені роботи по відновленню розподілу електричної енергії до нежитлової будівлі Відповідача, є територією активних бойових дій. Візуалізація місця знаходження об`єкта Позивача наявна в матеріалах справи, відтак суд може оцінити безпосередню близькість ворожих військ від місця виконання робіт.

Як було вказано у Відзиві на позовну заяву, виконання робіт для працівників Відповідача пов`язано з ризиком для їх життя та здоров`я внаслідок полювання російських окупаційних формувань на аварійні бригади Товариства з метою їх цілеспрямованого фізичного знищення.

Перебування працівників Акціонерного товариства ,,ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО тривалий проміжок часу на відстані 5 км від лінії фронту на ділянці, яка проглядається та прострілюється з окупованого лівобережжя та контролюється ворожими БПЛА, а трансформаторна підстанція знаходиться на відкритій частині території, непомітно неможливо. А відтак є високий ризик фізичного знищення всієї бригади та допоміжного персоналу.

Як вбачається з повідомлень у пресі та інтернетвиданнях, обстріли тривають постійно, працівники зазнають травм, існує реальна загрозу для життя працівників.

Відповідач вважає, що право Позивача на отримання послуг з розподілу електричної енергії не повинно виконуватись ціною життя працівників Товариства.

За нормами Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

За статтею 27 Конституції України обов`язок держави - захищати життя людини.

Держава реалізує свої функції через відповідні органи, у тому числі, органи судової влади України, які покликані забезпечувати утвердження прав і свобод людини як головного обов`язку держави (стаття 6 Конституції України).

За статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За п.п.1 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, у тому числі, верховенство права.

За частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Речення перше частини 1 статті 2 Конвенції закріплює, що право кожного на життя охороняється законом. Право на життя також гарантується Загальною декларацією прав людини (ст. 3): «Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність». Стаття 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права визнає право кожного на життя, додаючи, що це право «має бути захищене законом», а також, що «ніхто не може бути позбавлений життя свавільно».

Частиною позитивних обов`язків держави є процесуальні обов`язки, що стосуються розслідування будь-якого насильницького позбавлення життя. Під позитивними обов`язками держави з реалізації права на життя розуміється зобов`язання держави створювати належні умови для реалізації цього права.

Відровідач заявляє, що держава, в особі уповноважених органів, не може змушувати особу до виконання робіт, що становлять небезпеку для її життя та здоров`я окрім закріпленого Конституцією України обов`язку кожного захищати її територіальну цілісність та недоторканість.

Відстрочення виконання рішення суду дозволить з одного боку реалізувати закріплений у статті 129-1 Конституції України принцип обов`язковості виконання судового рішення, а з іншого дотриматися балансу між інтересами Відповідача (збереження життя та здоров`я працівників Товариства при виконанні робіт у зоні активних бойових дій) та інтересами Позивача (права на отримання послуг з розподілу електричної енергії).

За теорією цивілістики право власності складається з трьох правомочностей: володіння, користування та розпорядження. У даному випадку, власник майна (Позивач) реалізує своє право на вилучення корисних властивостей речі (право користування).

Разом із тим, відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, а поняття «безпека життя і здоров`я людини» слід розуміти у широкому значення, яке охоплює різноманітні сфери суспільно-управлінських відносин, в яких застосування та тлумачення законодавства слід розглядати, головним чином, в аспекті створення максимальних гарантій безпечності людини та її відчуття захищеності, що також є основою суспільного інтересу. Пріоритет такого інтересу, за загальним правилом, над приватним інтересом у випадку їх конкуренції підтверджується також положеннями частини першої статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Подібний за змістом висновок постановлено Верховним Судом при розгляді справи щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (постанова ВС КАС від 23.02.2023 року у справі №140/1784/22).

І хоча відповідач визнає, що справа, на яку здійснено посилання вище, постановлена за інших обставин та матеріально-правового регулювання, пріоритет життя людини перед приватними інтересами у випадку їх конкуренції є проявом позитивних зобов`язань держави

перед людиною як найвищої соціальної цінності, що проголошено Конституцією України.

У вересні та жовтні 2024 застосування ворожих дронів стало більш агресивним.

Російські окупанти скидають вибухівку на людей, цивільні авто, громадський транспорт, у двори будинків, обстрілюють громаду з авіації, танків, мінометів, артилерії. Нищиться соціальна інфраструктура, житлові квартали. Гинуть і калічаться люди.

Інформація про ситуацію, що відбувається у м.Херсон та прилеглих до зони бойових дій населених пунктах наявна у мережі Інтернет, а відтак може бути перевірена судом на предмет її достовірності.

Інформація про скиди вибухівки на приватні автомобілі цивільного населення, пересічних громадян, бригади екстреної медичної допомоги, ДСНС та енергетиків наявна у телеграм-каналах та підтверджена офіційними заявами керівника Херсонської міської військової адміністрації Мрочка Р. та керівника Херсонської обласної військової адміністрації Прокудіна О. (https://t.me/olexandrprokudin/4196).

Воєнні дії на території Херсонської області після деокупації підтверджуються як інформацією у засобах масової інформації, повідомленнях посадових осіб органів державної влади, так і наказом № 199 від 13 липня 2023р. «Зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року N 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.»; Рішеннями Ради оборони Херсонської області від 13 жовтня 2023 р. та від 14 вересня 2023 р. щодо обов`язкової евакуації з 35 населених пунктів Херсонської області; від 10 серпня 2024р.

Відповідач наполягає, що активні бойові дії у населених пунктах, розміщених уздовж пониззя Дніпра (в матеріалах справи наявна візуалізація лівобережної, правобережної частин

області та місця знаходження точки виконання відновлювальних робіт) та посилена охота дронів з вибухівкою на аварійні бригади комунальних служб, у тому числі, енергетиків, обставиною, що об`єктивно ускладнює виконання судового рішення, не залежить від волі Товариства та пов`язана з невиправданим ризиком для життя та здоров`я працівників Товариства порівняно з досягненням тієї легітимної мети, яку бажає домогтись Позивач.

З огляду на вищевикладене, відповідно до ст. 331 ГПК України, відповідач просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 по справі № 916/925/24 у частині зобов`язання відновлення розподілу електричної енергії Державному навчальному закладу Білозерське професійно-технічне училище № 6 (73489, Херсонська область, м.Херсон, селище Благовіщенське, вул.1 Травня,буд.1, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 02548208) до моменту завершення активних бойових дій на території Херсонської міської територіальної громади (виключення Херсонської міської територіальної громади з переліку територій активних бойових дій) але не довше, ніж на один рік із дня ухвалення рішення.

Позивач надав заперечення проти заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, та зазначає, що Засновник позивача реорганізує професійно-технічний навчальний заклад, шляхом приєднання до ДЕРЖАВНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ № 2 М.ХЕРСОНА (Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.05.2024 року № 765 Про припинення Державного навчального закладу Білозерське професійно-технічне училище № 6, копію додає).

Відповідно філія ДНЗ ВПУ №2 м.ХЕРСОНА, яка буде знаходитись за адресою м.Херсон, с.Благовіщенське, вул.1Травня, буд.1 буде здійснювати первинну професійну підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» з числа випускників закладів базової та профільної середньої освіти, а також загальноосвітню підготовку, професійне (професійно-технічне) навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення, таким чином буде проваджуватися важлива і необхідна для суспільства діяльність пов`язана з підготовкою кваліфікованих робітників та

наданням інших освітніх послуг.

На даний час учні не перебувають на території училища, проте функціонування майнового комплексу підтримується. На території знаходяться відповідні працівники яким необхідно забезпечувати хоча б мінімальні санітарно - побутові умови, наприклад опалення (в училищі автономне) не може функціонувати без електрики (робота циркуляційних насосів) і у минулу зиму фактично не здійснювалося, освітлення приміщення, що ускладнювало роботу працівників для обслуговування та охорони будівлі.

Стаття 153 КЗпП України вказує, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Тому потреба у електроенергії в освітньому закладі суттєва.

Стосовно того, що роботи з відновлення розподілу не проводяться на території, яка віднесена до території на якій ведуться бойові дії, позивач зазначає, що такі роботи проводилися і це підтверджується діями відповідача, оскільки відповідач працює на території Херсонської громади, і здійснює ремонтні роботи, якби це було заборонено, відповідач, мабуть, не працював би.

Зазначаємо, що відповідач не пояснив (ні усно ні письмово) у суді першої інстанції чим він керується при виконанні фактичних ремонтних робіт на території Херсонської громади, всім окрім позивача, так як вважає, що роботи на цій території повинні проводитися після завершення бойових дій.

Позивач звертає увагу суду, що ремонтні роботи проводилися і на території позивача, переключаючи іншого абонента який знаходиться в межах земельної ділянки позивача (вкраплена ділянка).

Відповідач доводить суду, що для виконання судового рішення необхідно замінити трансформатор і приводить певні розрахунки кількості працівників, транспорту і навіть типу та конкретної марки (моделі) такого транспорту який, необхідний для виконання робіт. Достовірність таких розрахунків викликають сумніви оскільки доказів, що саме така кількість працівників необхідна та що саме такий тип техніки потрібен відповідачем не додано і рішенням суду відповідача не зобов`язано виконувати заміну трансформатора.

Звісно це один із способів виконання рішення суду, але не єдиний є й інші, приклади яких ми наводили у відповіді на відзив та поясненнях в залі суду під час засідання, які не потребують залучення такої кількості працівників та техніки, в тому числі й тимчасове приєднання від іншої лінії яка проходить не просто поруч, а навіть по опорах училища на що ми звертали увагу під час судового засідання.

Розглянувши по суті заяву (вх.№ 2-1689/24 від 01.11.2024р) Акціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО про відстрочення виконання рішення у справі № 916/925/24, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Щодо правового регулювання відстрочення виконання рішення зазначає, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, тобто законодавцем передбачено, що строк розстрочення/відстрочення виконання рішення відліковується саме від дати винесення рішення, на виконання якого видано виконавчий документ, а не від дати набрання рішенням законної сили.

Вказана норма чітко відповідає як принципу справедливості, закріпленому у статті 1 ГПК України, так і принципу обов`язковості судового рішення і неприпустимості зловживання процесуальними правами, оскільки не дозволяє недобросовісному боржнику використовувати судову систему з метою подальшого ухилення від виконання свого цивільного обов`язку.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями ч.3 ст.331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.86 такого кодексу.

Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.97 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду дійсно повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану.

При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень. ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, наведені відповідачем обставини про наявність ризиків обстрілів, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Поряд з цим суд відзначає, що тяжка ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Крім того, суд зазначає, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що відповідач не може здійснювати свою господарську діяльність.

Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Інформація про воєнні дії на території Херсонської області після деокупації дійсно підтверджуються як інформацією у засобах масової інформації, повідомленнях посадових осіб органів державної влади, так і наказом № 199 від 13 липня 2023р. «Зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року N 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.»; Рішеннями Ради оборони Херсонської області від 13 жовтня 2023 р. та від 14 вересня 2023 р.

Проте відповідач не надав доказів, що введення воєнного стану, воєнні дії на території Херсонської області після деокупації призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором або припинення господарської діяльності відповідача..

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Ще однією з підстав звільнення від доказування, визначених в ЦПК України, є обставини, які визнані судом загальновідомими (ч.3 ст. 82 ЦПК України), і в такому разі вони не потребують доказування.

Загальновідомими є обставини, які відомі широкому колу осіб, в тому числі і складу суду. Вони не потребують доказування тому, що об`єктивність їх існування очевидна.

Кабінет Мінстрів України прийняв Постанову № 1364 від 06.12.2022р. " Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, якою визначив механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Сам перелік був затверджений Наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309.

(Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1481 від 30.12.2022, № 45 від 13.01.2023,

№ 90 від 30.01.2023, № 214 від 10.03.2023, № 469 від 09.05.2023, № 1368 від 22.12.2023, № 485 від 30.04.2024, № 1237 від 29.10.2024).

Зазначеною постановою КМУ визначено, що до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси;

до територій можливих бойових дій можуть бути віднесені території, які відповідають одному з таких критеріїв:

- межують з територіями активних бойових дій або з тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями;

- межують з державним кордоном держави-агресора;

- до переліку включається тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, визначена відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України;

- у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;

- територія населених пунктів (з урахуванням територій поза межами населених пунктів у межах територіальної громади);

- території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією;

- прирівнювання територій можливих бойових дій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до:

- зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження;

- надання доступу користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції;

- цілей реалізації положень пунктів 8-16 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про споживче кредитування;

- цілей реалізації положень пункту 2 частини чотирнадцятої статті 8 Закону України Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України;

- для цілей зовнішньоекономічної діяльності до територій, що не перебувають під контролем органів державної влади України (непідконтрольна Україні територія), належать тимчасово окуповані Російською Федерацією території, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації;

- для цілей зовнішньоекономічної діяльності до територій, що перебувають під контролем органів державної влади України (підконтрольна Україні територія), належить уся територія України, крім території, зазначеної в абзаці двадцять другому цього пункту;

- для реалізації положень пункту 7-4 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про приватизацію державного і комунального майна до територій адміністративно-територіальних одиниць у зоні бойових дій або наближених до зони бойових дій, на яких тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, не проводиться приватизація, належать території активних бойових дій, території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, для яких не визначена дата завершення бойових дій, включених до переліку;

- для цілей оподаткування території активних бойових дій - це включені до переліку території активних бойових дій, території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси;

Перелік враховується у разі встановлення відповідно до частини четвертої статті 51 Закону України Про державну службу Кабінетом Міністрів України додаткових коригуючих коефіцієнтів оплати праці державних службовців в державних органах, розташованих на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Перелік не є фіксованим, регулярно актуалізується.

Так, відповідно до наказу від 28.07.2023р. Мінреінтеграції України включили до зони бойових дій У Херсонському районі Херсонська, Білозерська, Станіславська громада, а також села Новотягинка, Іванівка, Микільське, Понятівка, Токарівка та Чорнобаївка

Слід зазначити, що, незважаючи на постійні обстріли Херсонської територіальної громади, працівники відповідача Акціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО у стислі строки ліквідують наслідки обстрілів, відновлюють електропостачання для усіх споживачів .

Тож позивач також має право на відновлення електропостачання для нормальної життедіяльності та здійснення статутної діяльності.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не надано суду беззаперечних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання.

Судом та позивачем не заперечуються мжлива наявність ускладнень під час виконання рішення суду, що не свідчить про неможливість його виконання.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення № 16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі „Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина „судового розгляду.

У рішенні від 17.05.2005р. по справі „Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що доводи відповідача не є обставинами, які унеможливлюють своєчасне виконання рішення в справі № 916/925/24, тому суд відмовляє в задоволені заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви акціонерного товариства ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО про відстрочення виконання рішення суду на один рік у справі № 916/925/24.

Ухвала набрала чинності 09.12.2024р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано суддею 18.12.2024р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна