Рішення

від 18.12.2024 по справі 342/1601/23

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/1601/23

Провадження № 2/342/547/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гайдич Р.М.,

секретаря судового засідання Лукасевич М.М.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Венгринюка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі» про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду із вищенаведеним позовом, в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Ласощі» від 20.11.2023 № 44-К/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря в ТОВ «Ласощі»; поновити позивача на посаді лікаря в ТОВ «Ласощі» з 20.11.2023; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.11.2023 по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 до 20.11.2023 працював на посаді лікаря в ТОВ «Ласощі». Наказом директора ТОВ «Ласощі» Косовець Патрицією від 20.11.2023 №44-К/тр його звільнено з посади лікаря з 20.11.2023 у зв`язку із прогулом без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає, що при звільненні його з посади відповідачем було грубо порушено вимоги Конституції України та Кодексу законів про працю України, з урахуванням наступного. 20.11.2023 позивач прибув на роботу, однак воєнізована охорона відмовилася впускати його з тих підстав, що він звільнений з займаної посади і він в списку осіб, яких заборонено впускати на територію. Він дізнався з наказу, отриманого поштою, що підставою для його звільнення стали прогули, що не відповідає дійсності, а є надуманими зі сторони осіб, які на даний час захопили товариство рейдерським способом, здійснюють ним управління, виводять кошти з підприємства, звільнили незаконним способом керівника, а також інших осіб ( в тому числі його), які не захотіли стати на їх сторону. На сьогоднішній день зареєстровано кримінальне провадження. Більше того, позивач є інвалідом третьої групи. Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України передбачено, що розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) саме «без поважних причин». Саме з`ясування поважності відсутності позивача на роботі є визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що роботодавцем перед застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення, яке є крайнім заходом дисциплінарної відповідальності несумлінного працівника, перевірялась та давалась оцінка причинам неявки позивача на роботу у визначені в актах дні. Позивач сумлінно виконував свої обов`язки, а акти про нібито вчинені ним прогули зроблені (сфальсифіковані) задніми числами, які йому взагалі не надавалися для ознайомлення. З огляду на те, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді прогулу та порушено процедуру застосування дисциплінарного стягнення, тому спірний наказ від 20.11.2023 № 44-К/тр про звільнення його із займаної посади лікаря за п.4 ч.1 ст.40 КЗпПУ є незаконним. Зазначає, що на даний час директором ТОВ «Ласощі» є громадянка Польщі ОСОБА_7 , не знає української мови і фізично не могла підписати наказ про звільнення позивача, завіряти копії документів, оскільки знаходиться у Польщі, а всі дії вчиняються особами, які вчинили рейдерське захоплення товариства. Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. (т.1 а.с.1-6)

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області в складі головуючого судді Гайдич Р.М. від 26.12.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (т.1 а.с.27-28)

Представником відповідача Венгринюк Ю.В. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд: продовжити процесуальний строк для подання цього відзиву у справі; у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Ласощі» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити у повному обсязі; вирішити питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи. Щодо заперечення проти позову зазначили, що подана позовна заява є необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. 20.11.2023 ТОВ «Ласощі» було видано наказ №44-К/тр про звільнення з роботи ОСОБА_1 , лікаря ТОВ «Ласощі» у зв`язку із прогулом без поважних причин з 01.11.2023, відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Підставою для видачі цього наказу стала відсутність лікаря ТОВ «Ласощі» ОСОБА_1 на роботі 30.10.2023 р. з 08:00 год. до 17:00 год., 31.10.2023 р. з 08:00 год. до 17:00 год. 01.11.2023 р. з 08:00 год. до 17:00 год.

Про відсутність працівника на роботі директору товариства ОСОБА_7 доповів начальник відділу збуту ТОВ «Ласощі» ОСОБА_4, який повідомив, що лікаря ОСОБА_1 не було на робочому місці більше трьох годин у вищезазначені дні, про що ОСОБА_4 були подані доповідні записки (вх. №9 від 30.10.2023 р., вх. №10 від 31.10.2023 р., вх. №11 від 01.11.2023 р.), в яких зазначається, що 30.10.2023 р. та 31.10.2023 р. про причини своєї відсутності на роботі лікар ОСОБА_1 нікого не повідомляв та не попереджував, на телефонні дзвінки за номером телефону НОМЕР_1 не відповідає, на роботі не з`являвся протягом усього дня. Однак, 01.11.2023 р. в телефонному режимі вдалося зв`язатися із працівником (лікарем ОСОБА_1 ) за його номером телефону НОМЕР_1 . В ході цієї телефонної розмови останньому було запропоновано надати пояснення причин його відсутності на робочому місці та з`явитися на роботу, але працівник відмовився від їх надання, додавши, що не збирається виходити на роботу, оскільки у товариства відсутній директор. Працівника було попереджено про те, що до нього може бути застосовано стягнення, передбачене ст. 147 КЗпП України, зокрема, звільнення з роботи, з чим працівник (лікар ОСОБА_1 ) погодився і не заперечив проти такого. Додатково, працівник повідомив, що якщо існують правові підстави для його звільнення, тоді слід таке стягнення до нього застосувати. На підставі цього, на товаристві були складені відповідні акти про встановлення факту відсутності працівника на роботі (№11-а від 30.10.2023 р., №12-а від 31.10.2023 р., №13-а від 01.11.2023 р.). У зв`язку із цим, працівнику товариства ОСОБА_1 було запропоновано письмово пояснити причини своєї відсутності на роботі шляхом направлення цінним листом з описом вкладення та із повідомленням про вручення повідомлення (вимоги) про надання письмових пояснень лікаря ОСОБА_1 щодо його відсутності на роботі більше трьох годин 30.10.2023 р., 31.10.2023 р., 01.11.2023 р. на поштову адресу за реєстрацією місця проживання працівника ОСОБА_1 . Зокрема, було запропоновано у строк до одного робочого дня з моменту отримання цих повідомлень надати письмові пояснення причин своєї відсутності на робочому місці разом із належним чином оформленими підтверджуючими документами, що можуть свідчити про поважність таких причин. Також було попереджено, що ненадання письмових пояснень у встановлений строк без поважних причин не перешкоджає застосувати стягнення, передбачені ст. 147 КЗпП України. Однак лікар ОСОБА_1 відмовився в отриманні повідомлень (вимог) про надання письмових пояснень, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7810302041480 від 01.11.2023 р. АТ «Укрпошта» та накладною №7810302041480 від 01.11.2023 р. з описом вкладення до цінного листа АТ «Укрпошта», які були повернені 15.11.2023 р. відправнику (ТОВ «Ласощі) за закінченням терміну зберігання. За весь цей час від працівника ОСОБА_1 не надійшло жодного повідомлення із поясненням щодо причин своєї відсутності на робочому місці більше трьох годин 30.10.2023 р., 31.10.2023 р., 01.11.2023 р. Тому, 20.11.2023 р. директором ОСОБА_7, начальником відділу збуту ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_5 було складено акт про відмову лікаря ОСОБА_1 надати письмові пояснення причин відсутності на роботі №15-а, в якому було також зафіксовано, що станом на 20.11.2023 р. лікар ОСОБА_1 на роботі з дня останнього прогулу не з`являвся. Враховуючи те, що позивачем ОСОБА_1 поважність причин своєї відсутності на роботі не доведено, хоча це є його процесуальним обов`язком (згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2019 у справі №127/6694/17), вважаємо, що останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин його відсутності на роботі у вказані вище дні, тобто позивач ОСОБА_1 допустив прогули без поважних причин, що стало підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України. (т.1 а.с.46-53)

Ухвалою суду від 07.03.2024 визнано обов`язку явку та участь позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. (т.1 а.с.102-103)

Ухвалою суду від 29.03.2024 клопотання представника відповідача - адвоката Венгринюк Ю.В. про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву - задоволено. Прийнято відзив на позовну заяву до справи №342/1601/23. Клопотання про витребування доказів - залишено без розгляду. (т.1 а.с.115-116)

Ухвалою суду від 27.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишено без розгляду. (т.1 а.с.170-172)

Ухвалою суду від 26.06.2024 по справі № 342/1601/23 (провадження 2-др/342/5/24) відмовлено в прийнятті додаткового рішення за заявою представника відповідача ТОВ «Ласощі» адвоката Венгринюка Юрія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 342/1601/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ласощі» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. (т.1 а.с.186-252)

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 липня 2024 року по справі № 342/1601/23 (провадження 22-ц/4808/982/24) ухвалу Городенківського районного суду від 27 травня 2024 року скасовано, справу направлено суду першої інстанції для продовження розгляду. (т.2 а.с.59-61)

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області в складі головуючого судді Гайдич Р.М. від 31 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі» про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - призначено до судового розгляду по суті. (т.2 а.с.66-67)

В судовому засіданні 08.10.2024 представник позивача ОСОБА_2 позовну заяву підтримав повністю. Ствердив, що 20.11.2023 позивача було звільнено. Проте, наказ про звільнення підлягає скасуванню, так як його клієнт /позивач/ був на лікарняному, а жовтень -листопад 2023 він був на роботі. Клієнта слід поновити на роботі.

Представник відповідача Венгринюк Ю.В. в судовому засіданні 08.10.2024 пояснив, що позивач з 1 по 20 листопада 2023 року не був на роботі взагалі, та з 30.10.2023 по 01.11.2023 теж був відсутній, в телефонному режимі ОСОБА_1 01.11.2023 сказав ОСОБА_4, що він не буде ходити на роботу бо нема керівника. Також від ТОВ «Ласощі» писали листа ОСОБА_1 з проханням надати пояснення з приводу неявки на роботу, але лист він не отримав, повернувся без вручення.

В судовому засіданні 23.10.2024 позивач підтримав свої позовні вимоги. Повідомив, що він працював в ТОВ «Ласощі» лікарем близько 10 років. Починаючи із кінця вересня 2023 року він не виходив на роботу у зв`язку із тим, що там не було чинного директора. Ствердив, що він виходив на роботу за дзвінком директора і його присутність на роботі контролювалась саме директором ТОВ. Його основне місце робото було в лікарні. Письмових повідомлень від ТОВ «Ласощі» він не отримував.

В судове засідання 18.12.2024 учасники справи не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялися у передбаченому чинним законодавством порядку.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача, в якій просить суд розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача Венгринюк Ю.В. подав до суду заяву, в якій просить суд здійснювати розгляд справи № 342/1601/23 без його участі, вирішити даний спір по суті та ухвали рішення по справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Прийняти рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи № 342/1601/23.

Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи 18.12.2024 судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу 18.12.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно норм ст. 4 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно наказу № 44-К/тр від 20.11.2023 ОСОБА_1 лікаря ТОВ «Ласощі» було звільнено із 01.11.2023 відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із прогулом без поважних причин (а.с.14 том 1).

Позивачу надсилався даний наказ та інформація про нараховані та виплачені суми при звільненні (а.с.13,15,16 том 1).

Керівником ТОВ «Ласощі» починаючи від 28.09.2023 є ОСОБА_7 (а.с.69 том 1).

Згідно доповідних записок працівників ТОВ «Ласощі» позивач був відсутній на робочому місці 30.10.2023, 31.10.2023, 01.11.2023 (а.с. 70 - 72 том.1).

30.10.2023, 31.10.2023, 01.11.2023 було складено акти про встановлення факту відсутності працівника на роботі (а.с.75-77 том.1).

Працівниками ТОВ «Ласощі» було складено акт про відмову лікаря ОСОБА_1 надати пояснення. Також в цьому акті зазначено про відсутність позивача на роботі станом на 20.11.2023 (а.с.80, 82-85 том.1).

Позивачу нараховувалась заробітна плата в період часу із квітня по вересень 2023 році та здійснювався облік робочого часу протягом жовтня - листопада 2023 року (а.с.76-78 том.2).

Згідно копії наказу № 30-К/тр від 26.12.2022 позивачу в ТОВ «Ласощі» було встановлено із 01.01.2023 режим повного робочого часу. В наказі міститься підпис Бойчука про ознайомлення із ним (а.с.119 том.2).

В копії журналу щозмінного перед рейсового та після рейсового медичного оглядів водіїв в графі підпис медичного працівника останній підпис проставлено медичним працівником 07.04.2023 (а.с. 122 - 139 том.2).

Мотиви, доводи та застосовані норми права.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (див. постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Така процедура є однією з гарантій недопущення безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Проте, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

У своїх поясненнях наданих в судовому засіданні 23.10.2024, позивач, окрім іншого, ствердив, що він дійсно не виходив на місце праці в ТОВ «Ласощі» з кінця вересня 2023 року, оскільки вважає, що в ТОВ «Ласощі» не має чинного директора.

Тобто позивач не заперечує, що був відсутній на робочому місці в ТОВ «Ласощі» починаючи із кінця вересня 2023 року, зокрема і у зазначені дні в наказі від 20.11.2023 №44-К/тр, без поважних причин. Та підтверджує, що він не виодив на роботу виключно із його особистою незгодо по зміні директора ТОВ «Ласощі».

Твердження позивача та інші вищезазначені дані, які містяться в матеріалах справи, є підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , в частині визнання незаконним та скасування наказу №44-К/тр від 20.11.2023. Також не підлягають до задоволення і позовні вимоги в частині поновлення позивача на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ці вимоги є похідними від першої вимоги.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Висновки суду

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому перевіривши та з`ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Питання судових витрат слід вирішити згідно ст.141 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі» про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі» - вул.С.Височана,13Г, м.Городенка Коломийського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 24682033.

Суддя: Гайдич Р. М.