Рішення

від 19.12.2024 по справі 358/1594/24

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/1594/24 Провадження № 2/358/808/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря Шпак К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

30.09.2024 ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (надалі - відповідач/АТ «ОЩАДБАНК») про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, в якому вказує, що в АТ «ОЩАДБАНК», а саме у філії - ГУ по м. Києву та Київській області з фактичним розташуванням в м. Богуслав Київської області, відкритий банківський рахунок та є держателем картки банку № НОМЕР_1, на яку нараховувалася пенсія, з якого 17.03.2023 о 20.52 год. та 20.53 год. двома операціями відбулося списання грошових коштів у сумі 21 700 грн та 28 000 грн. відповідно. Про переказ даних коштів йому стало відомо цього ж вечора від працівника банку, жодних дій щодо переказу даних коштів він не вчиняв. У цей же день він зателефонував на гарячу лінію банку та повідомив про безпідставне списання коштів, після чого оператор заблокував наявні у нього банківські картки. Крім цього, на наступний день, 18.03.2024 звернувся із відповідною заявою до відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області та за наслідками якої уповноваженими особами Обухівського РУП ГУНП в Київській області до Єдиного реєстру досудового розслідування внесені відомості про кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України. Досудове розслідування на даний час триває, винні особи не встановлені.

Крім того, 19.03.2024 він звернувся до ТВБВ № 10026/0638 філії-Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Державний ощадний банк України» із заявою стосовно опротестовування операцій від 17.03.2024 про списання грошових коштів у сумі 21 700 грн та 28000 грн відповідно на загальну суму 49 700 гривень.

В подальшому, всередині квітня 2024 він отримав лист від АТ «Ощадбанк», в якому повідомлено, що операція зі списання коштів була виконана коректно, а тому банк вважає, що переказ коштів міг статися в результаті розголошення ним своїх персональних даних, реквізитів картки, одноразового коду підтвердження, який надійшов на її фінансовий номер, а тому відмовлено у поверненні грошових коштів у сумі 49 700 гривень, оскільки відсутні підстави для повернення грошових коштів. Але, він банківську картку АТ «Державний ощадний банк України» № НОМЕР_1 нікому не передавав, не губив, доступу до неї треті особи не мали, жодної інформації будь-кому про її реквізити, зокрема номер, пін-коди, термін дії, cvc тощо, не передавав та не розголошував, тобто грошові кошти у сумі 49 700 гривень з його карткового рахунку були зняті без його відому. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що банком не доведено, що він сприяв втраті, незаконному використанні інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, просить стягнути з банку на його користь безпідставно списані з його рахунку кошти в сумі 49 700 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, головуючим суддею у справі визначено суддю Романенко К.С.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, відповідачем через представника АТ «ОЩАДБАНК» Калюжним С.С. подано до суду відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 24.10.2024, у якому представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОЩАДБАНК» з огляду на наступні обставини.

Зокрема, зазначає, що до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладається на користувача.

Водночас, відповідно до п.9.15 Публічного договору, Клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про Логін, Пароль, Картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер Картки, тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання Логіна , Пароля, Карткового пароля несе виключно Клієнт. Згідно п.17.2.17 Публічного договору, будь-яка інформація, надана Клієнтом до Банку після проходження Клієнтом процедури Реєстрації вважається такою, що надана особисто клієнтом та підлягає застосуванню банком в порядку, передбаченому Договором. Згідно п.17.3 Публічного договору Банк не несе відповідальності, в т.ч. за помилкове зарахування (списання) коштів на (з) рахунки (-ів) Клієнта, яке відбулось з вини Клієнта (пп.17.3.3), наслідки несвоєчасного попередження Клієнтом Банку про невірно проведені операції або про необхідність блокування Облікового запису Клієнта в Системі ДБО (пп.17.3.7), за наслідки операцій в Системі ДБО, здійснених з використанням Облікового запису Клієнта (пп.17.3.8). Відповідальність за такі операції несе особисто Клієнт, а не Банк.

Пунктом 9.18 ДКБО визначено, що будь-яку особу, що використала Біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до Системи ДБО (у тому числі технології Touch ID, Face ID), Банк безумовно вважає Клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися.

Відповідно до п. 17.1.5. ДКБО, сторони домовились, що послідовне введення Одноразового цифрового паролю, отриманого на Номер мобільного телефону, повідомлений Клієнтом Банку в порядку та спосіб, визначений Договором або ідентифікація клієнта шляхом Біометрії, є аналогом власноручного підпису Клієнта.

Всі документи, операції Клієнта, що ініціюються в електронному вигляді і підписані/підтверджені за допомогою Електронного підпису вважаються такими, що підписані власноручним підписом Клієнта та юридично прирівнюються до документів, отриманих від Клієнта на паперовому носії, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України. Електронний підпис не може бути визнано недійсним через те, що він не має статусу Кваліфікованого електронного підпису чи через його електронну форму.

Згідно п. 17.2.3. ДКБО. Клієнт зобов`язаний забезпечити умови надійного зберігання Логіну, Паролю та отриманих від Банку Електронних підписів Клієнта, що виключають доступ сторонніх осіб до Рахунків та можливість розпорядження Рахунками сторонніми особами за допомогою Системи ДБО. Клієнт зобов`язаний не допускати тиражування Логіну, Паролю та/або їх передачу третім особам.

Відповідно до п. 17.2.7. ДКБО. будь-яка інформація, надана Клієнтом до Банку після проходження Клієнтом процедури Реєстрації вважається такою, що надана особисто Клієнтом та підлягає застосуванню Банком в порядку, передбаченому Договором.

Пунктом 17.4.1. ДКБО визначено, що Клієнт зобов`язаний забезпечити належний рівень захисту свого Облікового запису в Системі ДБО. а саме: 1) нікому не передавати управління своїм Обліковим записом в Системі ДБО; 2) нікому не передавати в будь-якій формі свої логін та Пароль Облікового запису в Системі ДБО: 3) забезпечити захист свого мобільного телефону та SIM-картки, на номер якої Система ДБО надсилає коди підтвердження операцій; 4) забезпечити антивірусну безпеку своїх інформаційних систем (безперервне використання та своєчасне оновлення антивірусних програм на персональних комп`ютерах, смартфонах, планшетах і т.п.), за допомогою яких він виконує доступ до Системи ДБО. 5) негайно змінити Пароль в Системі ДБО у випадку якщо Пароль, або його частина стала відома іншій особі.

Згідно п. 17.4.4. ДКБО. Клієнт персонально відповідає за зберігання і не розголошення третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних при роботі ДБО. компрометацію ідентифікаційних/авторизаційних даних за допомогою вірусів і програм- шпигунів на персональному програмному забезпеченні Клієнта. Банк не несе відповідальності за операції з Картковим рахунком Клієнта при розголошенні третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних, відсутності сертифікованого антивірусного забезпечення.

Відповідно до п. 17.5.2. ДКБО. Банк зобов`язується приймати до виконання та виконувати Електроні розрахункові документи Клієнта, підтверджені Одноразовим цифровим паролем/ Біометрією, в т.ч. по технології біометричної ідентифікації клієнта Touch ID (та подібні)/ Face ID (та подібні), оформлені та надані Клієнтом відповідно до Договору та/або Законодавства.

Вказує, що обов`язок користувача надійно зберігати та не передавати стороннім особам електронний платіжний засіб та інші персональні дані, які дозволять за його допомогою ініціювати та/або санкціонувати платіжну операцію поширюється як на усі перелічені дані у сукупності, гак і на кожен зокрема.

Згідно п.13.10. ДКБО, Банк не несе відповідальності за збитки, завдані Клієнту не з вини Банку внаслідок користування системою ДБО або отримання щомісячних Виписок на Електронну поштову скриньку Клієнта.

Доказів проведення платіжних операцій саме після повідомлення АТ «ОЩАДБАНК» про здійснення спірних трансакцій позивачем не надано, з огляду на що АТ «ОЩАДБАНК» не може нести відповідальність за вчинення таких трансакцій, які відбулися до моменту повідомлення ОСОБА_1 . Банку.

Щодо фактичних обставин справи зазначив, що згідно звернення позивача 17.03.2024 о 21:09 (після завершення трансакцій) до контакт-центру Банку щодо проведених трансакцій, структурними підрозділами AT «Ощадбанк» було проведено перевірку та виявлено, що 17.03.2024 перекази коштів з рахунку Позивача було здійснено з використанням Інтернет ресурсу, операції проведено коректно.

З 05.01.2022 позивач почав використовував на своєму мобільному пристрої мобільним додатком «Ощад24/7» (Flumo). з 26.07.2023 позивачем було встановлено додатково на своєму мобільному пристрої мобільний додаток «Ощад24/7» (Flumo). 17.03.2024 Позивачем додатково було встановлено на новому мобільному пристрої мобільний додаток «Ощад24/7» (Flumo).

Крім цього, з даних програмного забезпечення AT «Ощадбанк» встановлено, що 17.03.2024 о 20:47 відбулась реєстрація (перереєстрація) в мобільному додатку, що підтверджується витягом з автоматизованої системи банку, з допомогою одноразового паролю, який було направлено 08.02.2024 на фінансовий номер +38096 883 ** 00.

Для реєстрації (перереєстрації) в системі ДБО «Ощад 24/7» (Мобільний Ощад) необхідно використання номеру телефону Клієнта, прив`язаного до картки (фінансовий номер), отримання дзвінка від Банку з кодом, чотири останні цифри номеру картки та PIN-код до неї. В подальшому Клієнт встановлює відомий тільки йому логін та пароль до мобільного додатку, а також створює код швидкого доступу та може налаштувати на мобільному пристрою Touch/Face ID (ідентифікація за допомогою відбитка пальця або обличчя) - в цьому випадку наступні входи у додаток та оплати здійснюються без підтвердження за допомогою паролю чи коду з SMS.

Дистанційне банківське обслуговування (ДБО) «Ощад24/7» регламентується положеннями Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО).

В подальшому з рахунку за допомогою системи ДБО «ОЩАД 24/7» відбулась успішні операції з переказу коштів на картку іншого банку, що підтверджується випискою по рахунку та витягом з автоматизованої системи Банку (Додаток до відзиву:№ 2,3,4,5).

Зазначені операції з переказу коштів було здійснено у мобільному додатку системи ДБО «Ощад24/7» та підтверджено біометричними даними (Face ID/Touch ID) або ж кодом доступу, який встановлюється на етапі авторизації в мобільному додатку.

Отже, AT «Ощадбанк» вважає, що здійснені операції по переказу коштів були підтверджені позивачем біометричними даними/ або кодом доступу. Вхід до Системи дистанційного банківського обслуговування (ДБО) Mobile- банкінг «Ощад24/7» та операції з переказу коштів здійснені коректно, що можливо лише за наявності реквізитів банківської картки SMS-паролів, Push-повідомлення які направлялись на фінансовий телефон позивача та відомі виключно йому.

Крім того зазначає, що згідно витягу з автоматизованої системи AT «Ощадбанк» про надходження СМС- повідомлень вбачається, що 1 7.03.2024 на фінансовий номер +38096 883 ** 00 Позивача, який вказаний Клієнтом як фінансовий, надходили СМС-повідомлення із кодом для реєстрації в системі «Ощад 24/7». Після активації на телефоні та в системі «Ощад 24/7».

Для реєстрації в системі «Ощад 24/7» необхідно ввести дані для ідентифікації платіжного засобу, та ідентифікацію Клієнта, якою є відправлення Банком коду підтвердження реєстрації на фінансовий номер Клієнта. В подальшому для входу в систему «Ощад 24/7» використовується логін та пароль. За Договором Клієнт несе ризики щодо можливої авторизації сторонньою особою у Мобільних додатках, будь-яку особу, що використала біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до Системи ДБО, Банк вважає Клієнтом та не несе відповідальності за дії особи, також сторони домовилися, що послідовне введення одноразового цифрового паролю, отриманого на номер мобільного телефону, є аналогом власноручного підпису Клієнта.

Крім того, згідно п.9.16 ДКБО, Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефону, номер якого визначений у заяві, їх втрати, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на Номер мобільного телефону Клієнта. У відзиві звертають увагу суду, що 17.03.2024 позивач звернувся до контакт-центру AT «Ощадбанк» (після успішного завершення операцій), з підозрою на шахрайські списання по платіжних картках.

Враховуючи вищевикладене, за результатами проведеної перевірки Банком встановлено, що операції з використанням інтернет ресурсу проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки, що свідчить про відсутність вини Банку у виконанні розпорядження Клієнта щодо перерахунку коштів з його рахунків Позивачів. Ініціювання переказів по карткам Позивача було здійснено шляхом електронної ідентифікації електронного платіжного засобу та Клієнта.

Банком не порушено норм Договору та чинного законодавства України, Позивача звернулась до Банку після успішного завершення операцій.

За таких обставин, AT «Ощадбанк» не несе відповідальності за здійснення операцій, що оспорюється позивачем та не вбачає правових підстав для відшкодування коштів по операціям, що проведені 17.03.2024.

Враховуючи викладене представник відповідача просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному об`ємі.

Крім того, відповідачем через представника АТ «ОЩАДБАНК» Калюжним С.С. подано до суду заяву про витребування доказів, яка надійшла до суду 24.10.2024, у якій представник просив витребувати в АТ «Укргазбанк» інформацію про власника карткового рахунку № НОМЕР_2 ; витребувати в AT «Укргазбанк» інформацію щодо того, чи надходили на картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти, з карткового рахунку № НОМЕР_3 ); витребувати в ПАТ «Банк Восток» інформацію про власника карткового рахунку № НОМЕР_4 ; інформацію щодо того, чи надходили на картковий рахунок № НОМЕР_4 грошові кошти, з карткового рахунку № НОМЕР_5 ); витребувати у приватного AT «Київстар» відомості про вхідні та вихідні дзвінки, в тому числі нульової тривалості, абонента НОМЕР_6 , що відбулися у період часу з 00:00 год. до 24:00 год. 17.03.2024; відомості про вхідні та вихідні смс-повідомлення. абонента НОМЕР_6 , що надходили у період часу з 00:00 год. до 24:00 год. 17.03.2024; відомості про використання абонентом НОМЕР_6 мережі інтернет у період часу з 00:00 год. до 24:00 год. 17.03.2024; витребувати у Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (08700. Київська область, м. Обухів, вул. Київська. 22) інформацію по кримінальному провадженню відкритому за заявою ОСОБА_1 про кримінальне проводження №12024111230000593 від 18.03.2024.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 06 листопада 2024 року клопотання представника позивача про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів задоволено частково та ухвалено витребувати в АТ «Укргазбанк» інформацію про власника карткового рахунку № НОМЕР_2 ; витребувати в AT «Укргазбанк» інформацію щодо того, чи надходили на картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти, з карткового рахунку № НОМЕР_3 ); витребувати в ПАТ «Банк Восток» інформацію про власника карткового рахунку № НОМЕР_4 ; інформацію щодо того, чи надходили на картковий рахунок № НОМЕР_4 грошові кошти, з карткового рахунку № НОМЕР_5 ); витребувати у приватного AT «Київстар» відомості про вхідні та вихідні дзвінки, в тому числі нульової тривалості, абонента НОМЕР_6 , що відбулися у період часу з 00:00 год. до 24:00 год. 17.03.2024; відомості про вхідні та вихідні смс-повідомлення. абонента НОМЕР_6 , що надходили у період часу з 00:00 год. до 24:00 год. 17.03.2024; відомості про використання абонентом НОМЕР_6 мережі інтернет у період часу з 00:00 год. до 24:00 год. 17.03.2024; витребувати у Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 22) інформацію по кримінальному провадженню відкритому за заявою ОСОБА_1 про кримінальне проводження №12024111230000593 від 18.03.2024.

21.11.2024 на адресу суду надійшла відповідь приватного AT «Київстар», в якій надано інформацію про вхідні та вихідні дзвінки абонента НОМЕР_6 , що відбулися у період часу з 00:00 год. до 24:00 год. 17.03.2024.

26.11.2024 на адресу суду надійшла відповідь ПАТ «Банк Восток», в якій надано інформацію про власника карткового рахунку № НОМЕР_4 .

22.11.2024 на адресу суду надійшла відповідь АТ «Укргазбанк», в якій надано інформацію про власника карткового рахунку № НОМЕР_2 .

В свою чергу представником позивача адвокатом Шапошником Є.В 28.10.2024 подано відповідь на відзив та звернено увагу суду на наступне. Зокрема, відповідач стверджує, що операції з використанням інтернет ресурсу проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки відомих виключно клієнту, що свідчить про відсутність вини Банку у виконанні розпорядження Клієнта щодо перерахунку коштів з його рахунку. Ініціювання переказів на картці позивача було здійснено шляхом електронної ідентифікації електронного платіжного засобу та Клієнта.

Що стосується доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації вказано, що з відомостей з програмного забезпечення банку та відзиву, які надав відповідач, позивач дізнався яким чином сторонні особи отримали доступ до його банківського рахунку.

Зазначає, що 17.03.2024 о 20 год.47 хв. відбулась реєстрація чи перереєстрація в мобільному додатку в системі «Ощад 24/7» з мобільного телефону «МІ NOTE 10 Lite», до якого він відношення ніякого не має і не мав. Також наголошує, що АТ «Державний ощадний банк України» не інформував його про ці банківські операції, жодних смс - повідомлень від Банку не надходило, в тому числі і на його фінансовий номер: НОМЕР_6 . Про те, що з його валютної банківської картки двома операціями було перераховано кошти у сумі 21 700 грн та 28 000 грн відповідно, йому стало відомо від працівника банку «Ощадбанк», він жодного відношення до переказу даних коштів не мав.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування його доводів, не довів, що він, як володілець та користувач карткою, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку; він, як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Списання грошових коштів з його карткових рахунків відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. За існуючих обставин він банківську картку АТ «Державний ощадний банк України» № НОМЕР_1 нікому не передавав, не губив, доступу до неї треті особи не мали, жодної інформації будь-кому про її реквізити, зокрема номер, пін-коди, термін дії, cvc тощо, не передавав та не розголошував, тобто грошові кошти у сумі 49 700 гривень з його карткового рахунку були зняті без його відома та погодження незаконним способом безперешкодно зі сторони служби безпеки АТ «Державний ощадний банк України» та він має право на повернення його грошових коштів у сумі 49 700 гривень, які були незаконно зняті без його відома.

Таким чином, вважає доводи позивача обґрунтованими і правомірними, а отже позов підлягає задоволенню, адже саме відповідач не забезпечив належний захист і автентифікацію позивача при отриманні доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації та при ініціюванні дистанційної платіжної операції. Таким чином, АТ «ОЩАДБАНК» є належним відповідачем у даній справі і саме він (а не особа, на чий рахунок було безпідставно зараховано кошти) є зобов`язаною особою перед позивачем.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступного висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно - правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , з 15.10.2021 являється клієнтом АТ «Державний ощадний банк України», а саме у філії - ГУ по м. Києву та Київській області з фактичним розташуванням в м. Богуслав, Київської області, і держателем картки банку № НОМЕР_1, на яку нараховувалася пенсія, про що між ним та АТ «Державний ощадний банк України» було укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

17.03.2024 в період часу з 20 год. 47 хв. по 20 год. 53 хв. невідомі особи за допомогою реєстрації/перереєстрації в системі «Ощад 24/7» (#FLUMO#), яка відбулась 17.03.2024 о 20:47, заволоділи грошовими коштами, які були відкриті на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ОЩАДБАНК» на ім`я ОСОБА_1 , перерахувавши з рахунку позивача на картку інших Банків, а саме (АТ «Укргазбанк», картка отримувача № НОМЕР_2 , власник ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) грошові кошти в розмір 21 700 грн та (ПАТ «Банк Восток», картка отримувача НОМЕР_13, власник ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) грошові кошти в розмір 28 000 грн.

За фактом заволодіння грошовими коштами позивач ОСОБА_1 17 березня 2024 року звернувся на гарячу лінію АТ «ОЩАДБАНК» після чого картку № НОМЕР_9 (рахунок № НОМЕР_10 ), з якої відбулося списання коштів, заблоковано 17.03.2024 року о 21:09 год. по зверненню держателя до Контанк-центру. Разом з тим, представником відповідача визнається, що вказані вище операції за 17.03.2024 року викликали підозру щодо їх правомірності, тому відповідальним підрозділом Банку, яким здійснюється цілодобовий онлайн моніторинг нетипових операцій за БПК АТ «ОЩАДБАНК», було обмежено картку позивача № НОМЕР_2 до підтвердження Клієнтом операцій, а також заблоковано «Ощад 24/7». Вказані обставини визнаються сторонами.

18.03.2024 відомості про те, що 17 березня 2024 року в період часу з 20 год. 47 хв. по 20 год. 53 хв. під час дії військового стану на території України, невідомі особи, маючи на меті злочинні наміри та керуючись корисливими мотивами, в невідомий спосіб отримали доступ до банківської картки АТ «ОЩАДБАНК», яка перебуває у власності ОСОБА_1 , після чого із банківської картки № НОМЕР_2 здійснила переказ грошових коштів на картки інших Банків, а саме АТ «Укргазбанк» грошові кошти в розмірі 21 700 грн та ПАТ «Банк Восток» грошові кошти в розмір 28 000 грн., чим спричинила матеріальну шкоду на загальну суму 49 700,00 грн., внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за попередньою кваліфікацією ч. 4 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 звертався до АТ «ОЩАДБАНК» із заявою (вимогою) про проведення повернення грошових коштів, однак дана вимога залишилася без задоволення.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між банком і користувачем платіжних послуг, суд повинен виходити з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Подібні правові висновки щодо розподілу тягаря доказування у категорії справ щодо оспорювання правомірності здійснення платіжних операцій викладені у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22.

Отже, суд бере до уваги нерівний стан сторін у договірних відносинах, предметом яких є банківські послуги, що є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи наявні саме у банку, оскільки саме банк як фінансова установа володіє знаннями і можливостями щодо контролю над здійсненням платіжних операцій, адмініструє систему Інтернет-банкінгу, а також є обізнаним із типовими шахрайськими сценаріями у сфері платіжних операцій за участі пересічних споживачів і має обов`язок оцінювати ці ризики і вживати заходи з протидії неправомірним діям у системі онлайн-банкінгу.

Однак відповідач не підтвердив належними і допустимими доказами тих обставин, що банк належно виконав обов`язки щодо гарантування безпеки операцій, зокрема з протидії відомим сценаріям шахрайства і не довів, що позивач, як користувач банківських карток і відкритих на його ім`я банківських рахунків, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до індивідуальної облікової інформації, яка надала змогу ініціювати оспорювані платіжні операції 17 березня 2024 року.

Зловмисники можуть перехопити смс, в якому надходить одноразовий пароль, через шкідливі програми у смартфоні або вразливість у самій системі передачі повідомлень, що в епоху цифровізації є загальновідомою інформацією для розумно обачних користувачів цифрових сервісів на рівні базової цифрової грамотності і що не може не бути відомо Банку, як адміністратору системи дистанційного банківського обслуговування. Тому твердження банку стосовно того, що ОТП-пароль, який надходить від Банку в смс-повідомленні для підтвердження платіжної операції, міг бути відомий лише ОСОБА_1 , є необґрунтованими

Водночас, саме на Банку, як на фінансовій установі, лежить обов`язок захистити споживача банківських послуг, котрий є слабшою стороною, від цифрового шахрайства.

Суд зауважує, що під час здійснення дистанційних операцій банк зобов`язаний застосовувати посилену автентифікацію, яка ґрунтується на використанні двох чи більше сукупностей даних, що належать до різних категорій, відтак має бути побудована таким чином, щоб розголошення одного набору даних не потягло можливість здійснювати неправомірні платіжні операції.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що усі оспорювані операції з переказів коштів здійснювалися через мобільний банкінг - з використанням системи дистанційного обслуговування рахунку у вигляді мобільного додатку «Ощад24/7», котрий є сервісом, який надається АТ «Ощадбанк».

Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 1,6,9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного від 15.03.2023 у справі № 753/8671/21, провадження № 61-550св22).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з п. 13 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

Відповідно до ч. 19 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» у разі невиконання емітентом обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від виконання таких операцій несе емітент. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача, про що зазначено в договорі про надання платіжних послуг.

Частиною 3 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

За змістом ч.ч. 12, 13, 19, 20, 21, 22 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Якщо всупереч наданого ініціатором розпорядження про відкликання платіжної інструкції суму платіжної операції списано з рахунку платника та переказано отримувачу, надавач платіжних послуг платника зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбулося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок платника та сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника.

Надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг платника заподіяну шкоду внаслідок незастосування посиленої автентифікації у випадках, якщо її застосування вимагається відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за дії або бездіяльність своїх працівників, залучених комерційних агентів та надавачів платіжних послуг - посередників, у тому числі за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій та/або за заподіяну шкоду.

Надавачі платіжних послуг несуть передбачену законодавством відповідальність за недотримання встановлених вимог щодо обробки персональних даних користувачів під час надання платіжних послуг.

Надавачі платіжних послуг несуть передбачену законодавством відповідальність за порушення прав та інтересів споживачів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 521/20764/20, провадження № 61-17968св23).

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:

«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання відповідача на ту обставину, що позивач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Банк не довів того, що ОСОБА_1 втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:

«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Суд, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, що Банк не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач банківської картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до її відомостей, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 17 березня 2024 року, щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 49 700,00 грн.

Доводи відповідача, щодо порушення позивачем умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 442/2468/17 (провадження № 61-12092св19)).

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.

Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15 зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61 -3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18) вказану правову позицію підтримав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинний нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (переказ) коштів, позивач повідомив про цей факт Банк та звернувся до правоохоронних органів, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимов в повному обсязі.

Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача не є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що позивач довів свої позовні вимоги, а відповідач їх не спростував, позов слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов наступних висновків.

За змістом статті 134 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 01.09.2022 по справі № 640/16093/21.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога адвоката полягала у вивченні матеріалів справи та судової практики, надання консультації позивачу, складанні позовної заяви та подання до суду. Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивач отримав адвокатські послуги, які співмірними зі складністю справи та витраченого адвокатом часу, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 гривень 00 копійок.

Враховуюче те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81,141, 263-265-354, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ:00032129; юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_11 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 49 700 (сорок дев`ять тисяч сімсот) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ:00032129; юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_11 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ:00032129; юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_12 , виданий 25.07.2013 Богуславським РС УДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_11 , тел: 096 883 71 00, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС зареєстровано за реквізитами: 3020309593.

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», юридична адреса: вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 010001 ЄДРПОУ: 00032129 тел: 044 247 29 02, офіційна електронна адреса: contact-centre@oschadbank.ua, електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС зареєстровано за реквізитами: 00032129, АТ «Державний ощадний банк України».

Головуючий: суддя К. С. Романенко