Рішення

від 03.12.2024 по справі 378/408/24

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 378/408/24

Провадження № 2/366/782/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 грудня 2024 року с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області в складі головуючого судді Корчкова А.А., за участі секретаря судового засідання Іванової Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», в особі представника, Чугуєнка Дмитра Віталійовича, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

До Іванківського районного суду Київської області, за підсудністю із Вишгородського районного суду Київської області, надійшла цивільна справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (далі - ПАТ «СК «Еталон», Позивач), в особі представника, Чугуєнка Д.В., Тесленка В.І. (далі Відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якому Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь завдані збитки в розмірі 20 693,50 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн., обґрунтовуючи позов тим, що між ПАТ «СК «СК «Еталон» та ОСОБА_1 (далі Страхувальник) було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме транспортний засіб SKODA FABIA д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується полісом № АР-3285310 від 14.08.2022.

24.07.2023 в смт. Ставище по вул. Сергія Цимбала відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу SKODA FABIA д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням Відповідача, та транспортного засобу Volrswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 22.08.2023 у справі № 378/596/23 Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП.

До Позивача із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона, на підставі чого Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування згідно зі страховим актом № 2094/01/50/2023/1 від 22.09.2023 у розмірі 20 693,50 грн.

На підставі викладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рух справи:

12.09.2024 зазначена цивільна справа надійшла до суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А.

17.09.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановлено провести розгляд справи 05.11.2024 з повідомлення сторін. Відповідачу був наданий строк 15 днів на подачу відзиву на позовну заяву з дня отримання ним копії ухвали суду.

Позиції сторін:

Представник позивача у позовних вимогах просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, повідомлявся про дату та час судового засідання рекомендованим листом та смс повідомленням.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі, разом з копією позову та додатками до нього направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу на зареєстровану адресу проживання відповідача, однак конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також Відповідачу двічі надсилались sms-повідомлення про розгляд зазначеної справи на особистий номер телефону, зазначений у позовній заяві, відмітка «доставлено 23.10.2024 та 13.11.2024».

Проте, Відповідач відзив на позовну заяву не подав, із заявами про поновлення строку для подання такого до суду також не скерував. З клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався.

Таким чином, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України, після закінчення строків для надання сторонами відповідних заяв по суті справи, визначених в ухвалі про відкриття.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 03.12.2024 постановлено провести заочний розгляд зазначеної справи та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту рішення.

Встановлені судом обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Судом встановлено, що 24.07.2023 в смт. Ставище по вул. Сергія Цимбала відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу SKODA FABIA д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням Відповідача, та транспортного засобу Volrswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 22.08.2023 у справі № 378/596/23 Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина Відповідача у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

Між ПАТ «СК «СК «Еталон» та ОСОБА_1 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме транспортний засіб SKODA FABIA д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується полісом № АР-3285310 від 14.08.2022.

Відповідно до зазначеного Договору, Страховик бере на себе зобов`язання компенсувати Страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, в тому числі й «збитки внаслідок ДТП».

Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 08.09.2023, ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК Еталон» та повідомив про настання страхового випадку 24.07.2023.

Згідно страхового акту № 2094/01/50/2023/1, сума страхового відшкодування до виплати становить 20 693, 50 грн. Відповідно до платіжної інструкції ПРАТ «СК Еталон» перерахувало ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 20693, 50 грн.

Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

При цьому,за змістомстатті 993ЦК Українита статті108Закону України«Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 108 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 26січня 2022року усправі №204/5403/18прийшла довисновків,що відповіднодо частинидругої статті1187ЦК Українишкода,завдана джереломпідвищеної небезпеки,відшкодовується особою,яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Частиною першою статті 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі якщо деліктні відносини поєднані з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування завданих збитків, є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки Відповідач в добровільному порядку завдані ним збитки не відшкодував, а тому останні підлягають стягненню в судовому порядку.

Судові витрати:

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем, при зверненні з позовом до суду, сплачено судовий збір у розмірі 3028, 00 грн. (квитанція № 958 від 23.04.2024 /а.с.37/).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то з Відповідача на користь Позивача слід стягнути сплачену суму судового збору.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10000,00 грн., які підтверджуються: договором про надання професійної правничої допомоги від 28.06.2023; додаткова угода № 1 від 28.06.2023; клопотання про стягнення судових витрат від 18.06.2024.

Відповідно до ч. 4ст. 137ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 10000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81,141, 258-259, 264-265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «Еталон»,в особіпредставника,Чугуєнка ДмитраВіталійовича,до ОСОБА_1 про відшкодуванняшкоди впорядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Еталон» завдані збитки у розмірі 20 693, 50 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Еталон» суму сплаченого судового збору у розмірі 3028, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривні 00 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 19.12.2024.

Повне найменування сторін:

Позивач:Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 20080515; адреса: вул. Дегтярівська, 33-Б, 2-й підїзд, м. Київ, 03057);

Представник позивача: Чугуєнко Дмитро Віталійович (РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя Анатолій КОРЧКОВ