Постанова

від 16.11.2010 по справі 33/494

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.11.2010                                                                                           № 33/494

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача                      не з'явився  

від відповідача        не з'явився  

від третьої особи           не з'явився  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Діавест+"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.09.2010

 у справі № 33/494 ( .....)

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Діавест+"

 до                                                   Публічного акціонерного товариства "Сведбанк"

 третя особа позивача           ТОВ "ХабібіБуд"  

 про                                                   визнання договору поруки недійсним

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Діавест +» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» про визнання договору поруки № 620/П-5 від 07.04.2008 недійсним.

Ухвалою Господарського суду мста Києва від 07.07.2010 у справі № 33/494 було здійснено заміну відповідача - Закритого акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Сведбанк Інвест».

          У відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив припинити зобов’язання Закритого акціонерного товариства «Діавест +» на підставі статті 598 Цивільного кодексу України.      

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 у справі № 33/494 у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Діавест +» відмовлено повністю.

          Вищезазначене рішення мотивовано тим, що заявлені позивачем вимоги не відповідають визначеним законом способам захисту судом цивільних прав.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство «Діавест +» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 у справі              № 33/494 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, а саме визнати Договір поруки № 620/П-5 від 07.04.2008 припиненим.

          Апеляційна скарга мотивовано тим, що рішення Господарським судом міста Києва прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням суттєвих обставин по справі.

          Представник позивача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, 15.11.2010 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 у справі № 33/494 залишенню без змін.    

          Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.          

          Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.          

          Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін та третьої особи.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

07 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк Інвест» (відповідач у справі, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хабібібуд» (третя особа у справі, позичальник) був укладений Кредитний договір № 620 (надалі – Кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у гривнях (надалі – валюта кредиту) на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов’язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток № 1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов’язання, передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.2. Кредитного договору загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 9 850 000 грн., що зменшується згідно з Додатком № 1 до Договору.

Згідно пункту 5.1. Кредитного договору, за домовленістю сторін забезпеченість виконання зобов’язань за договором є обов’язковою умовою договору. Виконання зобов’язань позичальника за Договором забезпечується, зокрема порукою ЗАТ «Діавест +» (код ЄДРПОУ 23585747) (поручитель) – за договором поруки, що укладається між банком та поручителем у простій формі не пізніше 07 квітня 2008 року включно та відповідно до якого поручитель зобов’язується відповідати за виконання зобов’язань боржником за Кредитним договором у повному обсязі.

07 квітня 2008 року між позивачем (поручитель) та відповідачем (банк) було укладено Договір поруки № 620/П-5 (надалі – Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель  зобов’язується перед банком відповідати за виконання наступних зобов’язань, що випливають із Кредитного договору № 620 від 07.04.2008 (додаткових договорів, які укладено до договору та/або будуть укладені в подальшому), який укладено між відповідачем та третьою особою, та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у гривнях (валюта кредиту), що надаються кредитодавецм для цілей поповнення обігових коштів, придбання земельних ділянок в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 9 850 000,00 грн. під проценти на строк до 06.04.2013 включно:

- зобов’язань позичальника із повернення у відповідних валютах кредиту фактично наданої суми кредиту у межах загального ліміту заборгованості 9 850 000,00 грн. у строки, передбачені Графіком встановлення та зменшення за кредитною лінією (Додаток № 1 до Кредитного договору), з граничним строком повного повернення не пізніше до 06.04.2013, та (або) в інші строки, визначені відповідно до Кредитного договору;

- зобов’язань позичальника зі сплати у валютах кредиту щомісячно суми процентів, що визначається за ставною – у гривні – 18% річних за користування кредитом до припинення дії Кредитного договору, у терміни, встановлені Кредитним договором (не пізніше 5 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 5 числа місяця);

- зобов’язань позичальника зі сплати у гривнях інших комісій, що передбачені тарифами, затвердженими кредитодавцем (Додаток 2 до Кредитного договору), або визначені кредитодавцем в межах цих тарифів у разі внесення змін до Кредитного договору протягом його дії, на підставі рахунків кредитодавця;

- зобов’язань позичальника зі сплати у гривні пені, розмір якої розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення від суми своєчасно не повернутих коштів кредиту та своєчасно не сплачених процентів, комісій;

- зобов’язань позичальника зі сплати у гривнях штрафних санкцій, передбачених Кредитним договором;

- зобов’язань позичальника із відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язань.

Пунктом 2 Договору поруки встановлено, що поручитель ознайомлений із усіма умовами Кредитного договору (включаючи додатки до нього) та усвідомлює їх.

07.07.2008 між відповідачем та третьою особою укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору, якою сторони погодились викласти пункт 1.4. Кредитного договору у наступній редакції: процента ставка за користування коштами кредиту у період з 10 липня 2008 року до 10 жовтня 2008 року включно – 19% річних, у період з 11.10.2008 до 06.04.2013 включно – 18% річних.

14.08.2008 між відповідачем та третьою особо було укладено Додатковий договір № 2 до Кредитного договору.

23.09.2008 між банком та позичальником було укладено Додатковий договір № 3 до Кредитного договору, відповідно до якого сторони погодили викласти пункт 1.4. Кредитного договору у наступній редакції: процента ставка за користування коштами кредиту у період з 01.10.2008 до 28.02.2009 включно – 20% річних, у період з 01.03.2009 до 06.04.2013 включно –18 % річних.

18.11.2008 між банком та позичальником був укладений Додатковий договір № 4 до Кредитного договору.

09.02.2009 між банком та позичальником був укладений Додатковий договір № 5 до Кредитного договору.

22.04.2009 між банком та позичальником було укладено Додатковий договір № 6 до Кредитного договору, якою сторони погодились викласти п.1.4 Кредитного договору у наступній редакції: процента ставка за користування коштами кредиту з 22.04.2009 – 20 % річних.

Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між позивачем та відповідачем 07.04.2008 Договір поруки № 620/П-5 підлягає визнанню недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки він був підписаний особою не уповноваженою на вчинення даного правочину, як це встановлено статтею 207 Цивільного кодексу України та статтею 237 Цивільного кодексу України, будь-які документи, які б уповноважували особу на вчинення даного правочину відсутні. Також сторонами оспорюваного Договору є Товариство з обмеженою відповідальні «Діавест +» (поручитель), однак даний договір не було підписано поручителем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Діавест +», а було підписано Генеральним директором Закритого акціонерного товариства «Діавест +» та завірено печаткою Закритого акціонерного товариства  «Діавест +», тобто з перевищенням повноважень. Згідно заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив припинити зобов’язання Закритого акціонерного товариства «Діавест +» на підставі статті 598 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов‘язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на те, що Договір поруки не було змінено у встановленому чинним законодавством порядку та поручитель не надав згоди на його заміну, що призвело до істотного збільшення зобов’язань поручителя, є безпідставними з наступних підстав..

Пунктом 1 Договору поруки встановлено, що поручитель зобов’язується перед банком відповідати за виконання зобов’язань, що випливають із Кредитного договору та додаткових договорів, які укладено до договору та/або будуть укладені в подальшому, який укладено між відповідачем та третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, внесення змін до Кредитного договору не повинно було узгоджуватись з позивачем шляхом підписання відповідних додаткових договорів до Договору поруки, оскільки позивач, підписуючи спірний договір, надав згоду на поширення поруки і в тому випадку, якщо умови кредитування будуть змінені в майбутньому (після підписання Договору поруки).

         Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

          Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Договором поруки сторони обумовили, що договір поруки набирає чинності з дня його підписання. Його дія припиняється з дати виконання позичальником та (або) поручителем зобов’язань в повному обсязі (в частині, передбаченій пунктом 1 Договору поруки) за Кредитним договором.

Отже, виходячи із приписів вищевказаних норм цивільного законодавства та умов Договору поруки, підстави припинення поруки, передбачені статтею 559 Цивільного кодексу України застосовуються поза судовим розглядом.

Таким чином, припинення правовідносин (зобов'язань) здійснюється у спосіб, визначений договором чи законом. Заявлені позивачем вимоги не відповідають визначеним законом способам захисту судом цивільних прав.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у  передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного,  оспорюваного чи  невизнаного  цивільного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно статті 16 цього кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії/яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Припинення правовідношення застосовується, як правило, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків і до них відносяться позови про розірвання цивільно-правових договорів,  про визнання угоди такою,  що  не  підлягає  виконанню тощо.

Виходячи з приписів вище вказаних статей такий спосіб захисту цивільних прав як припинення зобов’язання не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, встановлених господарським та цивільним законодавством, оскільки така вимога фактично не є спором про наявність чи відсутність цивільного права та не може бути предметом спору.

Як зазначено у  пунктах третіх інформаційних листів Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 та від 13.08.2008 № 01-8/482, пункті 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344, а також постановах  Верховного Суду України від 13.07.2004 у справі № 10/732 та від 14.12.2004 у справі № 6/11, і постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2009 у справі 14/261, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

          Заперечення позивача, викладені у позовній заяві щодо  того, що Договір поруки не було узгоджено та підписано боржником (ТОВ «Хабібібуд») за Кредитним договором, що підтверджується відсутністю підпису на оригіналі Договору поруки, колегією суддів до уваги не приймається з наступних підстав.

Відносини поруки, як способу забезпечення виконання зобов'язань, регулюється положеннями Цивільного кодексу України.

Параграф 3 глави 49 Цивільного кодексу  України, не встановлює обов'язку узгодження з боржником за основним зобов'язанням умов договору поруки.

Чинним законодавством не передбачено необхідність погодження або підписання боржником за основним зобов'язанням договору поруки, який укладається кредитором з третьою особою, а відтак, твердження позивача, що Договір поруки мав бути узгоджений боржником – Товариством з обмеженою відповідальністю «Хабібібуд» є безпідставними.

При цьому, твердження позивача про те, що боржник – Товариствоз обмеженою відповідальністю «Хабібібуд» не узгоджував Договір поруки спростовуються самим Договором поруки, з якого вбачається, що він був укладений між банком та позивачем, підписаний уповноваженими посадовими особами, скріплений відповідними печатками, а також підписаний, узгоджений та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хабібібуд».

Матеріали справи містять Договір поруки підписаний та скріплений печатками підприємств позивача, відповідача та третьої особи, що був доданий банком до відзиву на позовну заяву.

Посилання позивача на те, що загальними зборами учасників не приймалось рішення про згоду виступити поручителем за Кредитним договором та, відповідно, посадова особа позивача не була уповноважена на підписання відповідного договору, колегією судді до ваги не приймається з наступних підстав.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи протоколу № 06/08 від 03.04.2007, загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства «Діавест +» було прийнято рішення виступити поручителем за Товариство з обмеженою відповідальністю  «Хабібібуд» перед відповідачем за отримуваний кредит в розмірі 9 850 000,00 грн., для купівлі земельної ділянки.

Крім того, як вбачається з вищезазначеного протоколу, питанням третім порядку денного було надання повноважень на підписання договору поруки стосовно отримання кредиту ТОВ «Хабібібуд» та фізичною особою ОСОБА_1 та інших пов’язаних з цим договором фінансових документів від імені Закритого акціонерного товариства «Діавест +» Генеральному директору Закритого акціонерного товариства «Діавест +» Мазуру В’ячеславу Володимировичу так, за результатами розгляду вищезазначеного питання, Загальними зборами акціонерів позивача, як вищим органом товариства, була надали повноваження на підписання Договорів поруки з приводу отримання кредитів ТОВ «Хабібібуд» та фізичною особою ОСОБА_1 з відповідачем та інших пов’язаних з цими договорами фінансових документів на умовах визначеними Загальними зборами акціонерів та установлених банком Генеральному директору ЗАТ «Діавест +» Мазуру В’ячеславу Володимировичу.

На виконання вищевказаного рішення, вказана посадова особа позивача підписала Договір поруки зі сторони ЗАТ «Діавест+».

Згідно частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 41 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

Пунктом 10.1.1. Статуту Закритого акціонерного товариства «Діавест +» встановлено, що Вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів.

Згідно пункту 10.3. Статуту Закритого акціонерного товариства «Діавест +» Дирекція вирішує усі питання поточної діяльності товариства.

До виключної компетенції Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Діавест +» не віднесено питання погодження загальними зборами договорів фінансової поруки.

Відповідно до пункту 10.3.2. Статуту Закритого акціонерного товариства «Діавест +», Генеральний директор без довіреності представляє Товариство у інших установах, організаціях та підприємствах та має право на укладення угод (договорів, контрактів).

Відтак, Мазур В.В. мав необхідний обсяг цивільної дієздатності при вчинені правочину від імені Товариства.

 Обставини, які свідчать про недійсність Договору з підстав, зазначених у позовній заяві, позивачем не доведені належними доказами, в тому числі, як вбачається з матеріалів справи,  відомості про звернення до правоохоронних органів із заявами про факти зловживання посадовим становищем особою Мазур В.В., що займає посаду генерального директора товариства та неправомірне проставляння печатки підприємства на спірному договорі (шахрайство), не надані, жодних належних доказів, що вказана особа діяла з умислом та не від імені товариства суду не надано, письмово про це не зазначено, результатів розгляду таких заяв до суду не надано.

Крім того, згідно статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа  набуває цивільних  прав  та обов'язків і здійснює їх через свої органи,  які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи  встановлюється    установчими документами та законом.

У випадках,  встановлених  законом,  юридична  особа  може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх  учасників.

Орган або особа,  яка відповідно до установчих  документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в  інтересах  юридичної особи,  добросовісно  і  розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, не відповідають дійсності, оскільки всі погодження при підписанні Договору були наявними, про що сторони прямо виклали у Договорі.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом  своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача, на не що Договір поруки підписаний не належною стороною (інша організаційно-правова форма сторони) до уваги не приймаються з наступних підстав.

Договір поруки був укладений між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Діавест +». В преамбулі договору міститься назва «Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавест +». Проте, зазначення іншої організаційно-правової форми підприємства є технічною помилкою, що підтверджується тим, що преамбула Договору поруки та розділ договору «Адреси та інші реквізити сторін» містять правильну інформацію про Закрите акціонерне товариство, його код ЄДРПОУ, дані свідоцтва про державну реєстрацію тощо.

Також, Договір поруки зі сторони поручителя скріплений печаткою саме Закритого акціонерного товариства  «Діавест +» та підписаний повноважною особою.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Закритого акціонерного товариства «Діавест +» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Діавест +» на рішення  Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 у справі № 33/494 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 у справі № 33/494 залишити без змін.

Матеріали справи № 33/494 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена у касаційному порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді