Рішення

від 09.12.2024 по справі 336/2930/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №336/2930/24

Провадження №2-др/336/52/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНАЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду заяву ОСОБА_1 про прийняття додатково рішення по справі, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявниці адвокат Тивоненко Д.Р., який діє на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги №10/02 від 10.02.2023, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 11.06.2024 серії АР №1180345, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.03.2018 серії ЗП №001616, через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якій просив: 1) ухвалити додаткове рушення, яким вирішити питання стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу, що були понесені відповідачкою у суді першої інстанції, 2) розгляд справи проводити без участі відповідачки та її представника.

Заяву обґрунтовано тим, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебувала цивільна справа за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Рішенням суду від 25.11.2024 відмовлено в задоволенні позовних вимог. Проте, судом не було вирішено питання розподілу судових витрат відповідачки на правничу допомогу.

Дослідивши подану заяву, матеріали цивільної справи №336/2930/24, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями ч.1 ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.У разінеобхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Судом встановлено, що 29.03.2024 представник позивач ЛітвіноваТ.А.,яка дієна підставіДовіреності №732/20-24від 29.12.2023(строкдії до31.12.2024) через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість за поставлену теплову енергію у нежиле приміщення ІХ підвалу літ.А-5, загальною площею 108,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року у сумі 14700,15 гривень.

Рішенням суду від 25.11.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Інтереси відповідачки ОСОБА_1 протягом перебування цивільної справи в провадженні суду, представляв адвокат Тивоненко Д.Р.

Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на свободу та особисту недоторканність до положень Конституції України (254к/96-ВР), зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків, ч. 2 п.1 вказаної статті відносить витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі відмови у позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст.59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (Постанова Верховного Суду у справі №648/1102/19 від 12.02.2020р).

Адвокат Тивоненко Д.Р. у заяві просив стягнути з Концерну «МТМ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, заявлені у відзиві на позовну заяву.

Так, відповідно до вказаного відзиву, відповідачкою було заявлено стягнення витрат на правничу допомогу, зазначених у Акті №7 від 11.06.2024 на загальну суму 13500,00 гривень, до складу яких віднесено:

- консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі: проведення двох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду (3години на суму 3000,00грн.);

- складання відзиву (подається в Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, позивач - Концерн «МТМ», відповідач - Клієнт про: стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2020 р. по квітень 2021 р. на загальну суму 14 700.15, справа № 336/2930/24 (7 годин на суму 5000,00грн.);

- складання адвокатського запиту (2 години на суму 1 500,00грн.);

- підготовка до подачі позовної до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд», у тому числі: роздрукування позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів (2 години на суму 1000,00грн.);

- представництво інтересів Клієнта у Суді в одному судовому засіданні, незалежно від тривалості засідання та його виду : підготовче чи судове засідання (2000,00грн.).

На підтвердженнянадання правничихпослуг,адвокатом надано копії Договору про надання професійної правничої допомоги №10/02 від 10.02.2023, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 11.06.2024 серії АР №1180345, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.03.2018 серії ЗП №001616, а також адвокатський запит Вих.08/06 від 08.06.2024, Перелік та вартість послуг адвоката за Договором на суму 27500,00 грн., Акт №7 надання послуг до Договору №10/02 від 10.02.2023 про надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що правничі послуги адвокатом Тивоненком Д.Р. Р.Д. надавалися на підставі укладеного 10.02.2023 між Адвокатським бюро «Данила Тивоненка «ПРІОРИТЕТ» та відповідачкою ОСОБА_1 Договору №10/02 про надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу Клієнту усіма законними методами та способами для захисту та відновлення порушених, оспорюваних та/або невизнаних прав і законних інтересів Клієнта, а Клієнт зобов`язується сплатиш гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати Адвокатського бюро.

Згідно п. 1.3. Договору, для належного виконання доручень Клієнта Адвокатське бюро має право представляти інтереси Клієнта перед будь-якими фізичними та юридичними особами (незалежно від форм власності), у судах України, у будь-яких державних органах і установах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних і контролюючих органах, органах державної виконавчої служби України, перед приватними виконавцями, з будь-яких питань, що стосуються захисту прав та інтересів Клієнта, без обмеження повноважень Адвоката, у т.ч. з правом підпису будь-яких документів.

Відповідно до п. 2.1. Договору, доручення Клієнта і обсяг правничої допомоги (перелік робіт і послуг), що надається Адвокатським бюро, визначається в укладених між Сторонами додатках до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Клієнт зобов`язаний: надавати у встановлений Адвокатським бюро строк інформацію і документи, необхідні для виконання доручень Клієнта; своєчасно і у повному обсязі сплачувати Адвокатському бюро гонорар і відшкодовувати понесені ним фактичні витрати при виконанні доручень Клієнта.

За час надання правничої (правової) допомоги між Адвокатським бюро та Семенченко А.Ю. було підписано:

- Перелік та вартість послуг за Договором від 08.06.2024, відповідно до якого загальна вартість послуг адвоката склала 27500,00грн.;

- Акт №7 надання послуг до Договору №10/02 від 10.02.2023, складений 11.06.2024, відповідно до якого вартість наданих на час розгляду справи №336/2930/24 послуг адвоката склала 13500,00грн.

Доказів сплати відповідачкою вартості отриманих від адвокатського бюро правничих послуг, зазначених в Акті №7 від 11.06.2024 відповідачкою не надано, однак, відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічні правові висновки зазначені у постанові КЦС ВС від 01.11.2022 у справі №757/24445/24-ц (провадження №61-9163св22).

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц,

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Системний аналіз норм ст. 137, 141 ЦПК дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

В постанові Верховного Суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Представник Концерну «Міські теплові мережі» не скористалася вказаним правом, ані під час розгляду справи №336/2930/24, ані під час розгляду вказаної заяви про ухвалення додаткового рішення. Заперечення на перелік наданих правових послуг та розмір їх вартості, представником позивача надано не було.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З урахуванням наведеного вище, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).

Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов висновків, що: «втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

Враховуючи надані суду письмові докази, а також правовий висновок Верховного Суду у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22), відповідно до якого «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…», суд приходить до висновку, що зазначені у Акті №7 від 11.06.2024 надані ОСОБА_1 адвокатським бюро в особі адвоката Тивоненка ДЛ.Р. правничі послуги на суму 13500,00грн. є завищеними та не обґрунтованими, оскільки вказані послуги, а саме, консультація щодо можливості та доцільності вирішення Справи у судовому порядку, у тому числі: проведення двох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду» вартістю 3000,00 грн., складання адвокатського запиту вартістю 1500,00грн., підготовка до подачі позовної до канцелярії Суду через підсистему «Електронний суд», у тому числі: роздрукування позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів вартістю 1000,00грн., складання відзиву вартістю 5000,00грн. є складовими підготовки та подання до суду процесуальних документів по справі та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.

Висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією, висловленою у постанові Запорізького апеляційного суду від 13.11.2024 у справі №336/7608/23, а тому відповідно до вимог ст.263 ЦПК України, повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З урахуванням вище вказаних правових висновків Верховного Суду, обґрунтувань стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих документів, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також тим, що подані адвокатом документи були через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», а також шляхом направлення на електронну пошту суду, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідачки 8 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції. В стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, а тому суд дійшов висновку, що визначена судом сума витрат, які повинен сплатити позивач за надану відповідачці професійну правничу допомогу у сумі 8 000 гривень є доведеною та обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу слід задовольнити частково з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Концерн «Міськітеплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: 69091, м. Запоріжжя, бул. Героїв полку Азов, буд.137.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_2 .

Суддя: Н.С. Звєздова